Рішення № 85337723, 25.10.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.10.2019 227/2160/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (ЄУНСС №227/2160/19), -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просив стягнути з відповідача:

1) заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року в розмірі 18180,24 грн, в яку входить і заборгованість по компенсації за невикористані 23 дні відпустки в розмірі 4245,80 грн та вихідної допоги при звільненні в розмірі 5445,70 грн

2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.03.2019 року – 3400,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 17.07.2017 року був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. З вказаним наказом про звільнення особисто був ознайомлений. Проте відповідач при його звільненні не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін(а.с.42).

Ухвалою суду від 26.06.2019 року розгляд справи було відкладено та витребувано у відповідача та Добропільського об`єднаного УПФУ в Донецькій області певну інформацію, яка є доказами у справі та має значення для її повного та всебічного розгляду((а.с.52).

В судове засіданні позивач та її представник – адвокат Лаврищев В.В., який діє на підставі ордеру серії АН № 1000876 від 25.06.2019 року не з`явились. В матеріалах справи містяться заяви останніх про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений. Причини не явки суду не відомі.

Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з`явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі. Підстав для відкладення судового розгляду суд не вбачає.

З відзиву відповідача(а.с.88-94) вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем. Заперечення проти позову базуються на тому, що місце роботи позивача знаходилось на території проведення АТО, яка не контролюється Українською владою. Тому відповідач фактично позбавлений можливості забезпечувати виконання своїх зобов`язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. Виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв`язку з втратою контролю над майном відповідачем була припинена і з 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, нарахування заробітної плати було припинено. Також у відзиві відповідач посилається на відсутність у нього первинних документів, на підставі яких він би мав об`єктивну можливість перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а саме здійснити нарахування заробітної плати позивачу та здійснити з ним розрахунок. Відповідач, посилається на Науково-правовий висновом ТПП від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 та вказує, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання ним своїх зобов`язань згідно ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Окрім того, відповідач зазначив, що позивачу за першу половину березня 2017 року нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 1674,61 грн, які позивач отримав в касі структурного підрозділу м.Лиман 09.08.2017 року. Також з відзиву вбачається, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість з заробітної плати.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Копією трудової книжки позивача підтверджується її перебування у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7-9).

Згідно записів трудової книжки, позивачка працювала техніком 1 категорії відділу водопостачання і санітарно-технічних пристроїв у виробничому підрозділі «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до 17.07.2017 року.

Зміст трудової книжки також свідчить про те, що 17.03.2017 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи внаслідок скорочення штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Вказаний запис про звільнення позивача, в трудовій книжці зроблений на підставі наказу № 6324/ДН-ос від 10 липня 2017 року і засвідчений підписом начальника відділу кадрів - Мала та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.11).

Наказом (розпорядженням) № 6324/ДН-ос від 10 липня 2017 року (а.с.19) підтверджується, що ОСОБА_1 була звільнена 17.07.2017 року з посади техніком 1 категорії відділу водопостачання і санітарно-технічних пристроїв ВП «Іловайське БМЕУ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку.

Вищевказаний наказ про звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України та факт звільнення позивача, відповідач не оспорював.

Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Позивач, на підтвердження наявності не виплаченої заробітної плати, надав суду розрахункові листи (табуляграми) за березень - липень 2017 року, в яких зазначені суми нараховані позивачу та суми, які підлягають виплаті після утримання податків та інших обов`язкових платежів (а.с.26-30). Вказані табуляграми видані ВП БМЕУ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ (ЄДРПОУ 40150216).

Згідно розрахунків (табуляграм) заробітної плати за березень - липень 2017 року ОСОБА_1 нараховані та підлягають виплаті наступні суми:

за березень 2017 року нараховано – 4110,24 грн.(в тому числі нарахована сума за простой – 1276,71 грн), сума до виплати 3268,39 грн. (а.с.26).

за квітень 2017 року нараховано – 1647,01 грн.(в тому числі нарахована сума за простой – 1616,89 грн), сума до виплати 1309,68 грн. (а.с.27).

за травень 2017 року нараховано – 1699,75 грн.(в тому числі нарахована сума за простой – 1668,66 грн), сума до виплати 1351,60 грн. (а.с.28).

за червень 2017 року нараховано – 715,68 грн.(в тому числі нарахована сума за простой – 702,59 грн), сума до виплати 569,08 грн. (а.с.29).

за липень 2017 року нараховано – 10007,56 грн.(в тому числі нарахована сума за простой – 132,99 грн, компенсація за невикористані 23 дні відпустки – 4245,80 грн, вихідна допомога при звільненні – 5445,70 грн), сума до виплати 8012,29 грн. (а.с.30).

Відповідачем встановлення простою на підприємстві на підставі наказу начальника дирекції «Про встановлення простою» № 236/ДНД від 17.03.2017 року та наказу в.о.начальника регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Укрзалізниця» № 384-Н від 15.03.2017 року «Про встановлення простою» не оспорювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Факт звільнення позивача відповідач в своєму відзиві не оспорював.

Таким чином, суд, проаналізувавши усі досліджені докази, надані сторонами, приходить до висновку про те, що звільнення позивача дійсно відбулося.

Згідно відзиву на позовну заяву та наданих відповідачем доказів (а.с.104-106) вбачається, що позивач працював у відповідача і заборгованості за період березень – липень 2017 року не має, оскільки нарахування заробітної плати за цей період не здійснювалося через відсутність первинних документів.

Зі змісту відзиву відповідача, довідки про доходи від 25.09.2019 року № 1045/2, видаткового касового ордеру від 09.08.2017 року (а.с.103,100) також вбачається, що позивачу відповідач 09.08.2017 року виплатив заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1674,61 грн. Зазначені обставини позивачем не спростовані.

Але, з доводами відповідача щодо неможливості з`ясувати наявність або відсутність заборгованості перед позивачем через відсутність первинних документів, суд не може погодитися виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Також суд звертає увагу на те, що згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, зазначені в розрахунках заробітної плати, які позивачем надані до суду.

Крім того, відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року №236/ДНД, який не оспорювався відповідачем, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Зазначений наказ про встановлення простою відповідає вимогам статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно наданих позивачем розрахунків заробітної плати в період з 20 березня 2017 року по 17.07.2017 року йому здійснювалося нарахування саме за простой.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією "Донецька залізниця" простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення(вказані обставини відповідачем спростовані не були), на день його звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні були підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року в наданій табуляграмі узгоджуються з наказом № 6324/ДН-ос від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та на компенсацію 23 дні невикористаної відпустки.

Доводи відповідача щодо розміру одноразової грошової допомоги у відзиві та письмових поясненнях відсутні.

Крім того, суд зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5)(а.с.60-61) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем позивачу було нараховано заробітну плату в розмірі 4110,24 грн (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеним в табуляграмі за березень 2017 року, які подані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог – а.с.26); з квітня по травень 2017 року нарахування відсутні.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем доведена сума заборгованості за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в сумі 16074,31 грн (нарахована сума), яка складається з таких сум:

за другу половину березня 2017 року – нараховано 2004,31 грн. (4110,24 – 2105,93), сума до виплати 1593,78 грн(3268,39 – 1674,61).

за квітень 2017 року – нараховано 1647,01грн., сума до виплати 1309,68 грн (а.с.27)

за травень 2017 року – нараховано 1699,75грн., сума до виплати 1351,60 грн (а.с.28)

за червень 2017 року – нараховано 715,68 грн., сума до виплати 569,08 грн (а.с.29)

за липень 2017 року - нараховано 10007,56 грн (в тому числі одноразова допомога – 5445,70 грн), сума до виплати 8012,29 грн. (а.с.30).

Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення відповідача від виплати заборгованості по заробітній платі, суд не приймає до уваги, оскільки вказаного висновку відповідачем суду не надано, тому суд не мав можливості його дослідити.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.81 ЦПК України, саме сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем є юридична особа, яка у своєму штаті має достатню кількість працівників, які мають знання в області права і мали можливість та зобов`язані були надати докази обставин, на які відповідач посилався у своєму відзиві, суд не вбачає підстав для витребування доказів у даній справі (а саме висновку Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року) за власною ініціативою.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем при його звільненні суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведена сума заборгованості заробітної плати (нарахована) за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в розмірі 16074,31 грн (2004,31 + 1647,01 + 1699,75 + 715,68 + 10007,56), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.

На підставі Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень – липень 2017 року станом на березень місяць 2019 року (розрахунок приведений в позовній заяві).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог.

Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленим позивачем виходячи з такого.

Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Вказаних норм позивач при здійсненні розрахунку компенсації не врахував.

Крім того компенсації не підлягають грошові доходи громадян, які мають разовий характер.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП. Вказане підтверджується табуляграмою за липень 2017 року та копією наказу про звільнення (а.с.23,16).

Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.

Але, позивач вказаних норм також не врахував, у зв`язку з чим розрахунок позивача є невірним.

З наданих позивачем табуляграм вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року – 3268,39 грн з них (1593,78 грн не виплачено, 1674,61 грн – виплачено 09.08.2017 року), за квітень 2017 року – 1309,68 грн, за травень 2017 року – 1351,60 грн, за червень 2019 року – 569,08 грн.

Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за березень-травень 2017 року повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.

Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.

З табуляграми за липень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 10007,56 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні. Таким чином сума нарахованого позивачу доходу за липень 2017 року (без утримання податків) без урахування одноразової допомоги становить 4561,86 грн (10007,56 – 5445,70). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір – 1,5%та відняти профспілковй внесок, що був утриманий (43,79 грн). Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить 3628,52 грн= (4561,86 – 18% податку з доходів (821,13 грн) – 1,5% військового збору(68,42 грн) – 43,79 грн утриманого профспілкового внеску) і саме з суми в розмірі 3628,52 грн повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року.

Враховуючи наведене, розрахунок компенсації станом на 01.03.2019 року становить:

Місяць, рік не виплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)березень 20172105,93 (згідно довідки відповідача) 1674,61 (згідно довідки відповідача вказана сума виплачена 09.08.2017)1,041 за період з квітня 2017 по 09.08. 201767,90березень 20172004,31 1593,781,218 за період з квітня 2017 по 01.03.2019348,22квітень 20171647,01 1309,681,208 за період з травня 2017 по 01.03.2019271,91травень 20171699,75 1351,601,192 за період з червня 2017 по 01.03.2019259,67Червень 2017715,68 569,081,173 за період з липня 2017 по 01.03.201998,65Липень 2017 4561,86 821,1368,42 (плюс профвнесок 43,79 грн)3628,521,171 за період з липня 2017 по 01.03.2019620,49всього 1666,84

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме:

в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2019 року в сумі 16074,31 грн,

в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 1666,84 грн.

Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 768,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (82,21%) у сумі 631,70 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову – 21580,31 грн, задоволено – 17741,15 грн).

Решта суми судового збору в розмірі 136,70 грн компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 16074,31 грн (шістнадцять тисяч сімдесят чотири гривні 31 коп) та компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 1666,845 грн (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 84 коп), а всього 17741,15 грн (сімнадцять тисяч сімсот сорок одна гривня 15 коп).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу у розмірі 17741,15 грн утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 631,70 грн. (шістсот тридцят одну гривню 70 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 25 квітня 1998 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 25 жовтня 2019 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 31 жовтня 2019 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

25.10.2019