Вирок № 85336103, 31.10.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

31.10.2019

Справа №497/1940/17

Провадження №1-кп/497/7/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019 року року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання – Бекметова Х.В.,

за участю: прокурора Цоєва Д.К.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих – адвоката Македонського О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника – адвоката Іванова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград кримінальне провадження №12016160270000340 від 26.06.2016 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Оріхівка Болградського району Одеської області, громадянина України, зі слів – з неповною середньою освітою, працює в таксі, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

– 06.01.2012 року вироком Малиновського районного суду м.Одеси за ч.5 ст.185, ст.69,15,70 КК України до п`яти років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України від відбування покарання був звільнений з випробуванням, строком на 3 роки, 06.02.2015 року знятий з обліку по закінченню випробувального терміну за постановою Київського районного суду м.Одеса від 26.01.2015 року,-

– який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнає доведеним, що 25 червня 2016 року приблизно о 23-й годині (більш точний час не встановлено), на ділянці автодороги Ізмаїл-Болград, при в`їзді в м.Болград, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI HID», р/з НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння (концентрація у крові етилового спирту -2,49 %0 встановлено актом судово-медичного дослідження №2863 від 02.07.2016), чим позбавив себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці та допустивши цим порушення вимог п/п«а» п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, рухаючись з боку с.Оксамитне в напрямку центру м.Болград, з перевищенням встановленої ПДР України швидкістю в межах міста – приблизно 70 - 75 км/год., минувавши знак «м.Болград» та рухаючись у темну пору доби сухим дорожнім асфальтованим покриттям по вул.Заводська в м.Болград на якій організований двосторонній однорядний рух у кожному напрямку, напрямки якого розділені суцільною лінією дорожньої розмітки, за відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, не врахував дорожню обстановку, на закругленій ділянці дороги, навпроти будівлі №171, що належить КПП «Болградське управління експлуатації газового господарства», виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «AUDI 80», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку, в наслідок чого водій ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_1 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких у реанімаційному відділенні КУ «Болградська ЦРЛ» 26.06.2016р. настала смерть ОСОБА_2 , а 27.06.2016р. – смерть ОСОБА_1 .

Таким чином, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що він у сукупності допустив порушення наступних вимог ПДР України:

- п.п.1.2 та 1.5, згідно яких «в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів», «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п/п «б`п.2.3, згідно якого «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

a)перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;б)бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п/п«а,б`п.2.9, згідно яких «Водієві забороняється:

a)керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;б)керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

- п.п.11.3., 12.1., 12.3., 12.4 та 13.3, згідно яких «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», «В разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018, на момент скоєння злочину – не більше 60км/год)», «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху»,– що мало наслідками ДТП, яке має прямий причинний зв`язок з тяжкими наслідками у виді спричинення смерті двом особам.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються судом як вчинення злочину, передбаченого ч.3ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

В ході судового засідання встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив порушення відповідних правил дорожнього руху передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажав або свідомо припускав їх настання, тому суд визнає, що він свої дії в ході скоєння ДТП спричинив з необережності.

Фактичні обставини злочину, його вина та кваліфікація його дій підтверджуються наступними, дослідженими в ході судового засідання доказами.

Обвинувачений ОСОБА_3 в ході його допиту судом, пояснив, що за кілька годин перед вчиненням злочину 25.06.2016р. святкував на березі оз.Ялпуг, що неподалік від м.Болград, біля с.Оксамитне, день ІНФОРМАЦІЯ_1 товариша, де вживав алкогольні напої, в момент скоєння ДТП був втомлений, перебування у стані алкогольного сп`яніння не заважало йому керувати автомобілем (журнал судового засідання від 10.07.2018р., т.1,а.с.143-144).

Згідно висновку судово-медичного дослідження №2863 від 02.07.2016р., концентрація етилового спирту в крові ОСОБА_3 після доставлення його у Болградську лікарню відразу після ДТП становила 2,49%0, що відповідає стану середнього ступеню алкогольного сп`яніння у відповідності до Методичних рекомендацій лабораторної діагностики алкогольного сп`яніння у живих осіб від 1984 року, і супроводжується значними порушеннями процесів мислення, критичної здібності, уваги, різкого посилення або перекручення ефектів, порушення руху, розладів з боку серцево-судинної системи, і що становить майже 2,5%0, з якого настає тяжка ступень алкогольного сп`яніння, і з якої може наставати також смерть особи.

Такий стан значного алкогольного сп`яніння був достеменно відомий водію ОСОБА_3 , який сам себе довів до такого стану (оскільки інших доказів суду ніким не надано), – адже, отримуючи посвідчення водія, мав знати, що, згідного п.2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані будь-якого алкогольного сп`яніння, але замість утримання від керування транспортним засобом, достеменно усвідомлюючи що може загрожувати суспільству та представляти значну суспільну небезпеку, тим більше, що раніше вже притягувався до відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння і на момент ДТП був позбавлений такого права судом, – не забезпечив належну свою поведінку та належний контроль за рухом свого автомобілю, свідомо встав на шлях порушення Закону, що у подальшому привело до відомих тяжких наслідків та загибелі двох людей.

Виїхавши з місця вживання алкогольних напоїв за кермом свого автомобіля, водій ОСОБА_3 майже протягом 13 кілометрів рухався по автодорозі до міста Болград створюючи критично значну небезпеку для дорожнього руху іншим учасникам дорожнього руху, що підтвердив свідок ОСОБА_4 , будучи допитаний судом.

Так, свідок ОСОБА_4 показав суду, що 25.06.2016 року пізнього вечора, до полуночі, він рухався автодорогою Ізмаїл-Болград. Біля колишнього табору відпочинку «Мрія», побачив автомобіль Хюндай що рухався поперед нього у попутному напрямку. Дорогою до міста Болград водій автомобілю Хюндай, рухаючись з підвищеної швидкістю, неодноразово (3-4 рази) створював аварійні ситуації, під час яких невмотивовано різко змінював рух напрямку, виїжджав на зустрічну смугу руху, ледве не стикаючись з зустрічними автомобілями. При цьому це не було викликано будь якими дорожніми умовами, ям на дорозі не було. Ці обставини змусили його, свідка, звернутись за допомогою телефонного зв`язку до Болградського відділу поліції – він набрав номер «102» і повідомив про дивну поведінку водія «Хюндай», припустивши, що він у стані алкогольного сп`яніння, оскільки обігнати його він, свідок, боявся, рухаючись за ним на швидкості приблизно 70км/год – разів зо три «Хюндай» змусив зустрічні транспортні засоби змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення з ним, одна фура навіть виїхала на узбіччя. Взагалі автомобілів було мало. На під`їзду до міста Болград він, свідок, рухався зі швидкістю біля 70 км/год, перебуваючи увесь час на зв`язку з черговим «102», повідомляючи дорожню обстановку, але автомобіль Хюндай значно підвищив швидкість свого руху та відірвався він нього, хоча вже перебував у зоні дії знаку обмеження швидкості руху до 60 км/год – у місті, і, оскільки попереду було закруглення дороги, він, свідок, не побачив сам момент ДТП, під`їхавши до нього, він побачив поряд поліцейський автомобіль. Ніякого мопеда він, свідок, не бачив (журнал судового засідання від 08.10.2018, т.1,а.с.190-192,зв.).

Покази цього свідка ніким і нічим не спростовані та узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – працівниками поліції, які рухалися у напрямку з м.Болград, на в`їзді до якого несли чергування – на зустріч автомобілю обвинуваченого ОСОБА_3 та услід за автомобілем «Ауді-80» під керуванням водія ОСОБА_2 з пасажиром ОСОБА_1 , і в повному обсязі відповідають висновкам судової авто-технічної експертизи №5010 від 25.04.2017 з дослідження обставин зіткнення автомобілів Хюндай та Ауді, та яка зазначає, що в разі дотримання вимог правил дорожнього руху викладених у п.1.2., 11.3. та 13.3 – які регламентують забезпечення водієм безпечної швидкості руху, забезпечення безпечного інтервалу руху та забезпечення руху по правій частині проїзної частини автодороги, обвинувачений мав технічну змогу запобігти ДТП.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що по черзі були допитані судом в ході судового засідання, надали ідентичні один одному пояснення, згідно яких вони, будучи працівниками поліції, несли службу з охорони порядку на автодорозі Ізмаїл-Болград в межах м.Болград – перебували у службовому автомобілі майже біля дорожнього знаку «Болград», звідки добре видно газове господарство і дорогу біля нього – місце, де сталося ДТП. Вони розташувалися як раз в напрямку м.Ізмаїл, коли біля 23-ї години їм зателефонував черговий і повідомив, що до них з боку м.Ізмаїл, майже вже наближається, під`їжджає автомобіль - мікроавтобус, водій якого дивно його веде, змінює без видимих причин напрямок руху, «віхляє», і за ним слідує водій в а/м «ВАЗ», який і повідомив про таку незвичайну дорожню обстановку. Вони, свідки, завели двигун службового автомобіля, в якому знаходилися, і почали розгін, вирулюючи з узбіччя, але повз них проїхав автомобіль «Ауді», і вони рушили за ним. Приблизно за 100 метрів попереду них, свідків, в напрямку їх руху, на дорозі, вони побачили зіткнення, але оскільки було темно, то бачили спалахи автомобільних фар, і зрозуміли, що там сталося. Під`їхавши до місця ДТП, вони побачили на своїй смузі руху пошкоджений автомобіль «Ауді», а в кущах, «носом» вниз, на узбіччі, в напрямку з дорожнього покриття на узбіччя – «бус» білого кольору. Надали допомогу постраждалим, викликали швидку допомогу, водія «Ауді» витаскували через пасажирські дверцята. Свідок ОСОБА_5 повідомив, що він витаскував водія «Хюндая», оскільки це авто почало горіти – водій лежав тулубом на руках на кермі, неначе спав, від нього йшов сильний запах алкоголю, після того, як він, свідок, його витащив, відтащив від місця ДТП і поклав на землю, подивився зіниці – вони рухалися, водій, на його думку, просто спав, бо був дуже п`яний – він, свідок, маючи досвід роботи в міліції, розуміється на таких речах.

Обидва свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стверджували, що винуватець тієї ДТП – водій «Хюндай», інших автомобілів на дорозі не було, ям й інших перешкод – також, а/м «Ауді» не змінювало напрямок руху, рухалася впевнено, мопеду точно не було, бо, якщо б він там був – вони б його побачили, бо дорога просмтаривается далеченько, біля газового господарства, навпроти якого сталося зіткнення, є освітлення, доволі яскраве, але на значній відставні від дороги, назустріч їхнього автомобіля точно мопедів не їхало, водій ВАЗ, який під`їхав одночасно з ними до місця ДТП, але з протилежного боку – рухався слідом за «бусом», також повідомив, що зустрічного транспортного засобу не бачив, бо було вже дуже пізно, руху на дорозі майже не було (журнал судового засідання від 11.09.2018, т.1,а.с.158-165).

Обставини ДТП і розташування транспортних засобів в момент ДТП і після чітко позначені на схемі ДТП , що додана до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.06.2016р. з доданою фототаблицею і диском з фотофіксацією слідчої дії – огляду місця ДТП (т.1а.с.217-220).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №84 від 22.07.2016, внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного шоку, у зв`язку з поєднаною травмою тіла, у вигляді переломів кісток скелету і ушкодженнями внутрішніх органів від яких настала його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 о 02.10 годині у лікувальному закладі.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №85 від 24.07.2016, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді вираженого недокрів`я внутрішніх органів, у зв`язку з поєднаною тупою травмою тіла, у вигляді переломів ребер і ушкодженнями внутрішніх органів, що супроводжувалось масивною внутрішньою крововтратою, від яких настала його смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17.10 годині у лікувальному закладі.

Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи №5010 від 25.04.2017 дослідження обставин зіткнення автомобілів «HYUNDAI HID» і «AUDI 80» встановлено, що у вказаній дорожньо-транспортній ситуації, у загальному випадку, дії водія автомобіля «HYUNDAI HID» регламентувалися вимогами пунктів 1.2., 13.3., 11.3. ПДР в частині необхідності руху по «своїй» правій стороні проїзної частини перед роз`їздом з зустрічним автомобілем «AUDI 80». Загалом, технічна можливість запобігання ДТП водієм автомобіля «HYUNDAI НШ» забезпечувалася виконанням ним вимог даних пунктів ПДР - рухом по правій стороні проїзній частини, без виїзду на смугу зустрічного руху (на смугу руху автомобіля) «AUDI 80». Дії водія автомобіля «HYUNDAI HID» - виїзд на смугу зустрічного руху, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з ДТП – зіткненням автомобілів.

Судом були також допитані потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які пояснили, що не є очевидцями ДТП, померлі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є, відповідно, чоловіком та братом їх, потерпілих, які дійсно поверталися додому з роботи в момент ДТП, померли у лікарні, і їх смерть пов`язана з ДТП і є її наслідком, а тому просять шкоду, завдану їм, потерпілим, а також їхнім рідним – відшкодувати в повному обсязі, задовольнивши цивільний позов. Усі відомості, надані потерпілими стосовно наслідків ДТП узгоджуються між собою і підтверджують обставини, встановлені іншими доказами та поясненнями свідків.

Заперечення обвинуваченого та його захисника проти встановлених обставин.

Захисник обвинуваченого стверджував спочатку в ході судового засідання, і обвинувачений його підтримав в тому, що маневр з виїздом на зустрічну смугу руху ОСОБА_3 і скоєння ним ДТП є наслідком намагання уникнення обвинуваченим зіткнення з мопедом, який рухався у зустрічному йому напрямку по його смузі руху, і це підтверджується наявністю сліду на узбіччі і дорожньому покритті, де стояла калюжа, але наявність в місці ДТП до і після не підтверджується свідками, а на твердження слідчого, якого суд допитав в якості свідка у судовому засіданні, той слід належить вантажному автомобілю і зовсім не схожий на слід від мопеда, не стосується ДТП, оскільки, як з`ясувалося вже після його фіксації, згідно його напрямку, він продовжувався за межами ДТП і не закінчувався біля будь-якого з автомобілів, які постраждали внаслідок ДТП. Цей слід зафіксований також на цифровому носії – на фото на диску під №IMG_2016—6-26_053508, який дійсно схожий на слід від авто з широким колесом, на слід від мопеда зовсім не схожий.

Твердження захисника і обвинуваченого про відсутність дорожньої розмітки в місці ДТП спростовується чисельними фотознімками, що були надані суду як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, з яких вбачається, що розмітка, хоча й місцями стерта, чітко вбачається на дорожньому покритті в місці ДТП, і саме суцільна, а навпроти виїзду з газового господарства є розрив довжиною приблизно метрів 5-10, який позначений переривистою дорожньою розміткою.

Крім того, в сторони захисту майже наприкінці судового засідання з`явилася версія, що автомобіль ОСОБА_3 був пошкоджений, оскільки він, будучи на дні народження, на березі, перед поїздкою, яка закінчилася ДТП, замінював гальмівний шланг, проте будь-якими доказами таке ушкодження не підтверджується, в ході досудового розслідування обвинуваченим і його захисником не заявлялося, і тим більш підтверджує вину обвинуваченого, який, знаючи, що в нього автомобіль має такі пошкодження, не мав права пересуватися ним автодорогами. Клопотання щодо проведення експертизи технічного стану автомобіля обвинуваченого було заявлено захисником вже у кінці судового розгляду кримінального провадження, та було відхилене, враховуючи думку прокурора і потерпілих, оскільки автомобіль згорів, і якби й було в нього таке пошкодження, по-перше, обвинувачений би не чекав три роки, щоб про нього повідомити, а по-друге, після пожежі надати висновок про суттєві пошкодження авто, який цілком нормально пересувався до ДТП під керуванням водія своїм ходом – встановити неможливо, і це розуміє й захисник, який у клопотанні просив відновити спочатку автомобіль перед експертним дослідженням, проте, в такому разі, то вже буде інший, відновлений автомобіль. Крім того, така експертиза була проведена 31.10.2016р., і згідно її висновку та фототаблиці до неї, - авто обвинуваченого ОСОБА_3 до ДТП не мало несправностей (т.2,а.с.4-7). З цієї причини судом відхилене клопотання захисника про проведення автотехнічної експертизи, яка вже була проведена в ході досудового розслідування, та висновки якої не оскаржені ані обвинуваченим, ані його захисником, який був у обвинуваченого в ході досудового розслідування, тобто, обвинувачений користувався належною правовою допомогою.

Авто потерпілих – «Ауді-80» також на момент ДТП було справним (т.2,а.с.10-12).

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи дослідження обставин зіткнення автомобілів «Хюндай» та «Ауді» від 31.10.2016р. також підтверджується наявність вини в діях ОСОБА_3 у скоєнні ДТП.

Версія захисника про те, що обвинувачений на в`їзді у вищезазначений поворот рухався зі швидкістю 70-75 км/год, та, побачивши у зустрічному собі напрямку руху автомобіль Ауді з увімкнутим дальнім світлом фар, який, нібито автомобіль змінив напрямок руху, виїхавши на його смугу руху, внаслідок чого він не зміг уникнути зіткнення, у зв`язку з її повною технічною спроможністю була повністю спростована висновком судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин зіткнення автомобілів Хюндай та Ауді №3789 від 31.10.2016, яка підтвердила, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля Ауді.

Щодо твердження захисника і обвинуваченого, що смерть водія і пасажира «Ауді» - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не є наслідком ДТП, а є наслідком неналежної медичної допомоги і того, що вони перебували у стані алкогольного сп`яніння, то таке твердження спростовується висновком експерта, який зробив висновок, що смерть ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є наслідком причинно-наслідкового зв`язку між нею і ДТП, та настала в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки за відсутності цієї ДТП вони не отримали б травм, не потрапили до реанімації, де були вжиті усі заходи, у тому числі й оперативні втручання, але протягом кількох годин після ДТП вони померли.

Представник потерпілих – адвокат Македонський О.І. у судовому засіданні стверджував, що в ході досудового розслідування захисником обвинуваченого – адвокатом Лукіним О.О. вчинялися дії з фальсифікації доказів, підбурювання свідків до надання правоохоронним органам і суду неправдивих свідчень, але в ході судового засідання судом перевірені ці відомості, свідки, пояснення яких розходилися, на твердження, сторони захисту, з поясненнями у судовому засіданні, стверджували, що вони юридично неграмотні, довіряли адвокату, підписували усе, що він пропонував, у судовому засіданні сказали правду.

Твердження захисника та обвинуваченого щодо відсутності в діях ОСОБА_3 вини внаслідок яких сталася вищевказана ДТП, а також заявлення несуттєвих повторних необґрунтованих клопотань судом перевірені, та на думку суду є способом захисту, але які не підтверджені в ході їх перевірки доказами і поясненнями свідків, та є спробою уникнення відповідальності та затягування судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку на підставі досліджених вищезазначених доказів, що узгоджуються між собою, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст.286 КК України доведена а його дії кваліфікуються як порушення ним правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, оскільки ці порушення є причиною загибелі двох осіб, і причинно-наслідковий зв`язок загибелі двох осіб встановлено в ході судового розгляду, оскільки підтверджується вищевказаними доказами, які узгоджуються між собою, протиріч між якими судом не виявлено.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, ставлення обвинуваченого до вчиненого та наслідки від його дій, що призвели до загибелі двох людей.

Так, ОСОБА_3 06.01.2012 був притягнутий до кримінальної відповідальності у відповідності до вироку суду за вчинення злочинів, передбачених ч.5ст.185, ст.15ч.5ст.185 КК України - за вчинення корисливих злочинів, а саме викрадень майна в особливо великому розмірі у складі організованої групи.

Крім того, постановою Київського районного суду м.Одеси від 01.03.2016р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за керування тим же автомобілем марки Хюндай у стані алкогольного сп`яніння, та відповідно до вказаного судового рішення його було позбавлено керування транспортним засобом строком на один рік.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 надані у даному судовому засіданні про те, що він не знав про існування цього судового рішення, спростовуються тим що, судове рішення від 01.03.2016 було ухвалено за участі самого ОСОБА_3 , оскардене ним самим, в апеляційній скарзі він, не оскаржуючи самого факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, просив призначити йому стягнення у виді штрафу замість позбавлення права керування транспортним засобом, проте 01.04.2016 постановою апеляційного суду Одеської області в задоволені апеляції ОСОБА_8 Ф. було відмовлено.

Таким чином, станом на час скоєння злочину – 25 червня 2016 року, ОСОБА_3 був судом позбавлений права керування транспортним засобом через керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і не мав права сідати за кермо взагалі, що свідчить про відсутність в нього намірів виправитися без призначення суворого покарання.

Обставин, визначених статтею 66 Кримінального кодексу України, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_3 – судом не встановлено.

Відповідно до вимог статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_3 суд визнає скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України регламентовано, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7від 24.10.2003року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимоги статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п.п.20,21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», призначаючи покарання за відповідною частиною статті 286 Кримінального кодексу України, суд має враховувати не лише наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 Кримінального кодексу України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно, а п.22 цієї ж Постанови – шо додаткове покарання, передбачене як обов`язкове ч.3ст.286 КК України, суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим. А п.23 цієї Постанови зазначено, що Потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред`явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою.

Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає притягненню до кримінальної відповідальності у виді такого покарання, що необхідне та достатнє для його виправлення та перевиховання і попередження нових злочинів у межах санкції частини 3 статті 286 Кримінального кодексу України, а саме – у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки саме таке покарання є достатнім і необхідним та співмірним зі скоєним злочином, враховуючи думку потерпілих, які просили суд призначити найсуворіше покарання з врахуванням відсутності покаяння в обвинуваченого та допомоги потерпілим.

Потерпілі та їх представник в ході підготовчого судового засідання надали суду цивільний позов, вимоги якого підлягають задоволенню, оскільки вина обвинуваченого у скоєнні ДТП є доведеною, в наслідок чого потерпілим завдано моральну та матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, оскільки померлі працювали мали постійний чималенький дохід, на їхньому утриманні перебували родини, які понесли у зв`язку з цими смертями величезну моральну шкоду та матеріальні збитки, що підтверджуються доданими до позову доказами.

В померлого внаслідок ДТП ОСОБА_2 є батьки похилого віку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також сестра ОСОБА_7 , що визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні, яким внаслідок ДТП спричинено матеріальну та моральну шкоду; крім того, в померлого внаслідок ДТП ОСОБА_1 є дружина – ОСОБА_11 , що визнана потерпілою, а також діти ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , яким також внаслідок ДТП спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, оскільки завдана злочином. Обвинувачений не заперечував проти долучення до матеріалів справи цивільного позову в ході підготовчого судового засідання 25.01.2018р. (а.с.83,84,т.1), та не висловив заперечень щодо його вимог.

Відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.286ч.3 КК України, ст.ст.100,124ч.2, 369-371, 373- 376, 392,393,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

З урахуванням доведеності вини ОСОБА_3 , та наявності доведених ризиків для кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК України, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у види тримання під вартою, взявши його під варту після набрання даним вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз:

- судової автотехнічної експертизи №3790 від 31.10.2016р. – в розмірі 770грн.70коп.;

- судової автотехнічної експертизи №3791 від 31.10.2016р. – в розмірі 770грн.70коп.;

- судової транспортно-трасологічної експертизи №3789 від 31.10.2016р. – в розмірі 1321грн.20коп.;

- судової автотехнічної експертизи №5010 від 25.04.2017р. – в розмірі 792грн.;

- судової автотехнічної експертизи , проведеної Одеським НДІСЕ – на р/р 31256272210989 (згідно довідки про витрати на проведення експертизи), ГУДКСКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 02883110, МФО 828011, код 25010100/272 - в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні 60 коп.

На підставі вимог ст.100 КПК України, речові докази даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили:

-автомобіль марки Ауді-80, що належить потерпілій ОСОБА_7 – повернути власнику;

- автомобіль марки Хюндай, що належить обвинуваченому ОСОБА_3 – залишити під арештом з метою забезпечення права потерпілих на відшкодування збитків згідно позовних заяв.

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Оріхівка Болградського району Одеської області, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 :

- на користь неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - НОМЕР_3 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та в якості відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень щомісяця, починаючи з 27.06.2016 і до досягнення ним повноліття – до 13.09.2024 року;

- на користь неповнолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - ,

100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та в якості відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень щомісяця, починаючи з 27.06.2016 і до досягнення нею повноліття – до 01.07.2021 року;

- потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП2779423527), – 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( НОМЕР_4 ), – 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 (п`ять тисяч) гривень в якості відшкодування витрат на поховання;

- цивільного позивача ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (КНОКПП1709608361), – 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та в якості відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень щомісяця, починаючи з 27.06.2016 і довічно;

- цивільного позивача ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 ), – НОМЕР_3 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та в якості відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень щомісяця, починаючи з 27.06.2016 і довічно.

Вирок може бути оскаржений зацікавленими особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили в день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.В. Кравцова