Рішення № 85335151, 23.10.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1695/17

пр. № 2/759/4968/19

23 жовтня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Скрипник О.Г.,

з участю секретаря Горло Н.М.,

представника позивача Калінчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів неукладеними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.01.2017 р. звернулась до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів недійсними та просила суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», визнати недійсним договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», визнати недійсним кредитний договір без дати № SAMDNWFC00009193960 укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»; визнано недійсним договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»; визнано недійсним кредитний договір без дати № SAMDNWFC00009193960 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнуто судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.11.2018 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06.11.2018 року скасовано ,справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2019 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2019 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову.

02.07.2019 року через канцелярію суду позивач подала заяву про зміну предмету позову та просила суд визнати договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»неукладеним; визнати договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_2 , між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» неукладеним; визнати кредитний договір без дати № SAMDNWFC00009193960 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», неукладеним; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1920,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав позивачу довідку від 03.01.2017 № 68PJ-10E9-EBAV-DE47 про виникнення у неї станом на 03.01.2017 р. кредиторської заборгованість перед Банком у сумі 60286,53 грн. за договором без дати № SAMDNWFC00009193960 яка виникла внаслідок крадіжки коштів з відкритих на ім`я позивача у Банку карткових рахунків № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Однак, вказаних у даній довідці договорів у позивача немає, оскільки в усній чи письмовій формі позивач їх з банком не укладала, Зазначені банківські картки, видавались відповідачем для обслуговування депозитного договору від 21.09.2015 № SAMDNWFD0070822746801 укладеного між позивачем та Банком. Довідкою від 03.01.2017 № MHF8-4PKL-BHFU-G202 відповідачем надано позивачу розрахунок заборгованості по кредиту. Відповідно до цього розрахунку, кредиторська заборгованість перед Банком у позивача виникла з 07.06.2016 р., а одержувачем цих коштів була ОСОБА_2 . В подальшому зазначена особа, неодноразово збільшуючи кредитний ліміт по рахункам у Банку, продовжувала знімати кошти з відкритих у Відповідача на ім`я позивача рахунків. Але будь - якого повідомлення від Банку про зняття третіми особами коштів з рахунків та виникнення заборгованості позивач не отримувала. Про заборгованість по кредиту позивач випадково дізналася від співробітників відповідача 29.06.2016 р. у відділенні Банку за адресою: АДРЕСА_1 дізнатись про подальші умови продовження строку дії депозитного договору від 21.09.2015 р. № SAMDNWFD0070822746801 укладеного між позивачем та відповідачем. В подальшому стало відомо, що і валютний депозит позивача також за загадкових обставин зник з рахунку у Банку. Листом від 02.08.2016 № 20.1.0.0/7-20160726/2807 відповідач повідомив позивача, що за її зверненням розпочато службове розслідування службою безпеки Банку. У зв`язку з виникненням у позивача заборгованості по кредиту перед Банком та визнання Відповідачем у листі від 25.11.2016 № 20.1.0.0.0/7-20161104/5217 обставин безпідставного списання Банком коштів з відкритих на ім`я позивача рахунків, позивач звернулася до Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві з заявою про перевірку можливої причетності співробітників Відповідача до виникнення зазначеної заборгованості від 26.12.2016 р. В подальшому прокуратура міста Києва листом від 13.12.2016 № 37-665-16 у відповідь на звернення позивача щодо неналежного розслідування поліцією кримінального провадження № 12016100080007361 в зв`язку з крадіжкою коштів з відкритих на ім`я позивача у Банку рахунків, повідомила, що в провадженні Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві перебуває зазначене кримінальне провадження, порушене 20.07.2016, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Однак, листами від 28.09.2016 р. № 20.1.0.0/7-20160928/703 від 25.11.2016 р. № 20.1.0.0.0/7-20161104/5217 Відповідач відмовив позивачу у врегулюванні спірної ситуації. Згідно з довідкою Відповідача від 01.09.2016 р. № D25J-OCP7-PBLI-H5PT кредиторська заборгованість позивача перед Банком станом на 01.09.2016 р. складає 27262,44 грн. Для врегулювання зазначеної ситуації позивач надала Відповідачу заяву про дозвіл на розкриття банківської таємниці на вимогу правоохоронних органів та суду від 18.10.2016 р. однак, жодних дій для врегулювання даної ситуації Відповідачем вчинено не було тому, для врегулювання вказаного спору, позивач змушена звернутись до суду.

Позивач в судове засідання не з"явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити вказуючи на обставини справи викладені в позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, щовідповідно до довідки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.01.2017 року № 68PJ-10E9-EBAV-DE47 позивач ОСОБА_1 станом на 03.01.2017 року має заборгованість перед Банком у сумі 60286,53 грн. по договору без дати № SAMDNWFC00009193960 по карткових рахунків № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . ( а.с. 11, 12, 13).

Згідно до матеріалів справи між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 25 грудня 2015 року укладено договір № SAMDNWFD0070822746801 вклад «Стандарт» строковий на 3 міс. З початковою сумою вкладу 4000 доларів США. ( а.с. 14).

Довідкою від 03.01.2017 року № MHF8-4PKL-BHFU-G202 відповідачем надано позивачу розрахунок заборгованості по кредиту. Відповідно до цього розрахунку, кредиторська заборгованість перед Банком у позивача виникла з 07.06.2016 року, а одержувачем цих коштів була ОСОБА_2 . В подальшому зазначена особа, неодноразово збільшуючи кредитний ліміт по рахункам у Банку, продовжувала знімати кошти з відкритих у відповідача на моє позивача рахунків. Але будь - якого повідомлення від Банку про зняття третіми особами коштів з рахунків та виникнення заборгованості позивач не отримувала.

За зверненнями позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» було розпочате службове розслідування, однак жодних винних осіб в зникненні коштів за депозитним договором та укладання від її імені кредитних договорів не встановлено.

Листом від 02.08.2016 року № 20.1.0.0/7-20160726/2807 відповідач повідомив позивача, що за її зверненням розпочато службове розслідування службою безпеки Банку.

Як вбачається з матеріалів справи за обставинами щодо безпідставного списання Банком коштів з відкритих на ім`я позивача рахунків, позивач звернулася до Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві з заявою про перевірку можливої причетності співробітників відповідача до виникнення зазначеної заборгованості від 26.12.2016 року ( а.с. 21).

Прокуратура міста Києва листом від 13.12.2016 року № 37-665-16 у відповідь на звернення позивача щодо неналежного розслідування поліцією кримінального провадження № 12016100080007361 в зв`язку з крадіжкою коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 у Банку рахунків, повідомила, що в провадженні Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві перебуває зазначене кримінальне провадження, порушене 20.07.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. ( а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано банку заяву про дозвіл на розкриття банківської таємниці на вимогу правоохоронних органів та суду від 18.10.2016 року ( а.с. 28).

Відповідно до наданої суду ПАТ «КБ «ПриватБанк» виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається рух коштів по карткам на ім`я позивача та неодноразові перерахування коштів на р/р відкритий на ім`я ОСОБА_2 ( а.с. 93- 96, 98-115).

Відповідно до довідки ПАТ «КБ «ПриватБанк» позивачу було надано три кредитні картки 20.09.2013 року № НОМЕР_3 з терміном дії до 06.2017 року, 15.09.2014 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 03.2018 року, та 09.08.2016 року № НОМЕР_2 з терміном дії до 05.2019 року ( а.с. 119).

28.09.2010 року позивач зверталась до відповідача з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських правил у ПриватБанку з якої вбачається, що позивач бажала оформити депозитний вклад, щодо надання будь-яких кредитних коштів жодного волевиявлення позивача з даної анкети не вбачається ( а.с. 122-123).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку жодним чином не доведено волевиявлення позивача щодо укладання даного правочину, крім того суд не бере до уваги твердження представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень щодо наявності фотознімку позивачки з платіжною картою, оскільки предметом спору по даній справі є недійсність договору внаслідок відсутності волевиявлення учасника правочину, тобто не підписання позивачкою кредитного договору. Наявність фотознімку позивачки з платіжною картою не спростовує інших доказів по справі, а також не свідчить про той факт, що позивачку було сфотографовано саме з картою, виданою по спірним договорам, та після його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до умов договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1,2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 1.2. Постанови Національного Банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) - Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (у тому числі наданої у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо).

Згідно з п. 2.1. Правил банки зобов`язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій форміінформацію про умови кредитування, зазначивши, зокрема, орієнтовану сукупну вартість кредиту, з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів, тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту; інші умови, передбачені законодавством. Аналогічні вимоги визначені для Банку у ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.4 Правил інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов`язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо). У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, банки мають обов`язково ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну. Банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищезазначеною інформацією.

У п. 3.4. Правил вказано, що банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити види і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, зокрема, про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.

Всупереч, вимогам Правил Відповідач зазначених документів та інформації при видачі вищезазначених банківських карток в усній, письмовій чи електронній формі мені не надав.

У п. 3 листа Національного Банку України від 10.06.2003 № 12-111/758-4141 «Про облік коштів за окремими рахунками» зазначено, що овердрафт як особливий вид короткострокового кредиту надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої в договорі суми, тобто встановлюється спеціальний режим роботи поточного рахунку клієнта.

Як вбачається з даному випадку жодних раніше обумовлених сум між позивачем та відповідачем обумовлено не було.

Постановою Правління Національного Банку України від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» затверджено Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням».

Згідно з п. 6 Положення договір про використання електронного платіжного засобу укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати користувачу під підпис.

Банк зобов`язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачу примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу (п. 7 Положення).

Відповідно до п. 2 розділу III Положення залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватись дебетова, дебетова - кредитна та кредитна платіжні системи.

Емітент зазначає у внутрішньобанківських правилах та договорах порядок кредитування користувачів у межах обраненої кредитної платіжної системи відповідно до вимог законодавства України.

Пунктом 2.9. Положення визначено, що кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування.

Відповідно до підпункту 1 п. 3 розділу VI Положення Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій (підпункт 4 пункту 3 розділу VI Положення).

Всупереч вимогам зазначеного Положення Відповідач не укладав з позивачем договору про використання зазначених банківських карток. Будь - яких повідомлень від Банку про зняття третіми особами коштів з відкритих на ім`я позивача карткових рахунків позивачу не надходили.

У п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що нечесна підприємницька практика - будь - яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям або впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

За положенням ч. 1, ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь - яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Правління Національного Банку України від 19.04.2005 № 137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» перед укладенням договору емітент зобов`язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. Ця інформація має бути викладена в доступній формі та розміщуватись у доступному для клієнта місці, а також надаватися в письмовій формі або електронній формі клієнтам та їх довіреним особам на їх вимогу.

За правилами частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Форма розпорядження на списання грошових коштів міститься і Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22.

Відповідно до п. 1.4. вказаної Інструкції списання коштів з рахунку платника оформлюється банком розрахунковим документом - меморіальним ордером.

Списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 1.7. Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

За умовами п. 1.9. Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостачі коштів на цих рахунках.

Всупереч вищезазначеним вимогам нормативно - правових актів будь - яких договорів про відкриття банківських рахунків та використання електронних платіжних засобів для їх обслуговування позивач з ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладала, жодних розпоряджень про списання коштів з рахунків чи про їх переказ на інший рахунок позивач не надавала.

Доказів які б спростовували вказані обставини на які вказує позивач відповідачем не надано.

Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

Згідно з п. 1.9. договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис.

П.1.14 даної інструкції вказує на те, що днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі «Відмітки банку».

Згідно з п. 1.17 зазначеної Інструкції у разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок про відкриття поточних рахунків клієнтів.

За умовами п. 6.4. Інструкції якщо фізична особа вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований та верифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Фізична особа має: пред`явити уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу; заповнити заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів (додаток № 4). Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженої особи працівника банку.

Між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

У п. 7.1 зазначеної Інструкції вказано, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності.

Клієнт - власник поточного рахунку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням електронного платіжного засобу після укладення договору, на підставі якого надається і використовується електронний платіжний засіб (п. 8.1 зазначеної Інструкції).

З заявою до Банку про видачу кредиту як встановлено в судовому засіданні позивач не зверталась, будь - яких усних чи письмових кредитних угод з Банком позивач не укладала, договорів про відкриття поточних рахунків для отримання кредиту не підписувала, кредитних коштів від Банку позивач не отримувала та не укладала з Відповідачем договорів про надання і використання електронних платіжних засобів для керування рахунками.

Разом з тим, суд зазначає.

Згідно з ЦК України (у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) захист судом прав та законних інтересів юридичних і фізичних осіб здійснюється у спосіб, який визначено законом або договором.

Отже, чинний ЦК України визначає момент укладення сторонами договору, однак не передбачає моменту визнання його не укладеним та не передбачає такого способу захисту такого цивільного права. Натомість одним із способів захисту порушеного права ЦК України передбачено визнання договору недійсним та застосування правових наслідків його недійсності.

У постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що суди відмовляють у задоволенні позову про визнання договору не укладеним, у зв`язку з відсутністю такого способу захисту прав та інтересів. Водночас, це не виключає можливості сторони, право якої порушене, звернутися до суду з однією з таких вимог: про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи; повернення в натурі безпідставно набутого майна; відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

За таких підстав суд вважає, що позов слід залишити без задоволення.

Згідно ст.141 ЦПК України у звязку з відмовою в задоволенні позовів понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів неукладеними, заплишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28.10.2019 року.

Суддя О.Г. Скрипник