Вирок № 85334659, 29.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12316/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

при секретарі Ляшинській А.Ю.,

розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2019 року за № 12019100040005972 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Новицького М.І.,

захисника Лисенка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 будучи притягнутим до кримінальної відповідальності Дніпровським УП ГУНП в м. Києві за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України, 17 липня 2019 року близько 11 години 30 хвилин, перебував в приміщенні магазину «Коло», розташованого по вул. Воскресенська, 16-В, в м. Києві, де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 підійшов до стелажів з товаром, звідки повторно, таємно викрав 49 упаковок жувальних гумок «Orbit Весела лохина», вагою 14 г. кожна, закупівельною вартістю 7 грн. 15 коп., кожна, які належали ТОВ «Арітейл».

Після чого, ОСОБА_1 сховавши викрадений товар під куртку в яку він був одягнутий та з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Арітейл» матеріального збитку на загальну суму 350 грн. 35 коп.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 17 липня 2019 року близько 11 години 30 хвилин, перебував в приміщенні магазину «Коло», розташованого по вул. Воскресенська, 16-В, в м. Києві, звідки викрав 49 упаковок жувальних гумок «Orbit», які сховав під куртку в яку був одягнутий та з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме продав для задоволення власних потреб. Також пояснив, що систематично вчиняє крадіжки та дрібні крадіжки для задоволення особистих потреб.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує, що відповідно до положень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», регламентовано, що за змістом статті 32 КК України повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони: 1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України; 2) передбачені різними статтями Особливої частини КК України і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака. При цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин. Не утворює повторності раніше вчинений злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, засуджено без призначення покарання або зі звільненням від покарання, а також злочин, судимість за який було погашено чи знято.

Аналогічне відображення зазначених норм зазначено в постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 липня 2018 року у справі № 545/3663/16-к, судом встановлено, що правовий зміст поняття «повторність» передбачає сам факт вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею, або частиною статті Особливої частини КК, або різними статтями КК у випадках, передбачених в його Особливій частині (частини 1 та 3 ст. 32, п. 2 примітки до ст. 289 КК). При цьому для повторності немає значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято (ч. 4 ст. 32 КК).

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При кваліфікації дій обвинуваченого суд враховує, що згідно відомостей досліджених у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 на час ухвалення вироку є притягнутим до кримінальної відповідальності Дніпровським УП ГУНП в м. Києві за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України, підозру про вчинення якого органом досудового розслідування останньому повідомлено 28 лютого 2019 року. На даний час кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України перебуває на розгляді Дніпровського районного суду м. Києва та рішення по суті не прийняте.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненні злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, здійснив крадіжку товарів не життєвої необхідності для задоволення особистих потреб, спосіб життя (раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення будучи притягнутим до кримінальної відповідальності Дніпровським УП ГУНП в м. Києві за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України, систематично вчиняє крадіжки та дрібні крадіжки, не працює, не одружений, має задовільний стан здоров`я); позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого який ухилявся від суду та знаходився у розшуку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції частини другої ст. 185 КК України у виді арешту, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Щодо питання запобіжного заходу, як заходу забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому, то суд враховуючи вимоги ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу, вважає за доречне залишити його без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 термін його попереднього ув`язнення, а саме з 28 жовтня 2019 року до 29 жовтня 2019 року.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 29 жовтня 2019 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 28 жовтня 2019 року до 29 жовтня 2019 року.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речовий доказ у кримінальному проваджені - СD-R диск «VIDEX»- зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя