Рішення № 85331871, 01.11.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1355/18

Провадження №2/367/5/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Бабаковій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташована вказана частина житлового будинку, на підставі Договору дарування частини житлового будинку від 30.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бовою Т.В. і зареєстрованим в реєстрі за № 497, та Договору дарування земельної ділянки від 30.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бовою Т.В. і зареєстрованим в реєстрі за № 498, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2017р., індексний № 90921602 та № 90924237.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками іншої частини (квартири АДРЕСА_2 .

У належній позивачу квартирі на сьогодні фактично проживає та зареєстрована ОСОБА_6 , яка є рідною матір`ю позивача.

Також у вказаній квартирі зареєстрований рідний син колишньої власниці квартири ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , які більше 15 років у вказаному житловому будинку не проживають та фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказані обставини підтверджуються Актом обстеження житлово- побутових умов від 10.11.2016 р., Актом обстеження умов проживання від 13.01.2017 р., Актом депутата Бучанської міської ради від 03.04.2017р. та Актом № 40 від 23.10.2017р. обстеження фактичного місця проживання, а також можуть бути підтверджені поясненнями ОСОБА_6 , сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитаних у якості свідків і про виклик яких буде заявлено у встановленому законодавством порядку.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 участі у забезпеченні потреб ОСОБА_6 не приймають, допомоги по господарству не надають, у вказаному будинку не проживають більше 15 років і добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляються.

За таких обставин колишня власниця вказаного житла не завжди могла оформити житлову субсидію, а для її оформлення вимушена була постійно збирати документи для підтвердження відсутності фактичного проживання відповідачів разом із нею у вказаному житлі.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаному житловому будинку, однак участі в його утриманні не приймали, то 01.12.2016 р. ОСОБА_6 вимушена була звернутися до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням (справа № 367/8779/16-ц), який Ухвалою від 12.02.2018 р. залишений без розгляду.

На сьогодні, позивачка ОСОБА_10 як власник вказаного нерухомого майна не має можливості на власний розсуд вільно розпоряджатися своїм майном, відповідачі добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляються.

Відповідачі не є членами сім`ї позивача і не проживають у вказаному будинку без поважних на те причин більше п`ятнадцять років, а тому факт їх реєстрації у житловому будинку суперечить волі позивача і вимогам Закону та створює для неї незручності у розпорядженні своїм майном.

У добровільному порядку відповідачі відмовляються брати участь в утриманні будинку, а також не погоджуються зняти з реєстрації своє місце проживання за вказаною адресою, хоч фактично проживають в іншому місці, а тому ОСОБА_10 змушена звертатися до суду за захистом свого права власності шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком.

Враховуючи норми Закону та існуючі обставини даної справи, позивач вважає, що її права, як власника вказаного нерухомого майна, є порушеними, а тому підлягають захисту в судовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_4 .

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

В судовому засіданні відповідача та їх представник позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити.

В судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. В матеріалах справи міститься заява від третьої особи про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечує.

В судове засідання третя особа ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься заява від третьої особи про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_15 є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташована вказана частина житлового будинку, на підставі Договору дарування частини житлового будинку від 30.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бовою Т.В. і зареєстрованим в реєстрі за № 497, та Договору дарування земельної ділянки від 30.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бовою Т.В. і зареєстрованим в реєстрі за № 498, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2017р., індексний № 90921602 та № 90924237.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками іншої частини (квартири АДРЕСА_2 .

У належній позивачу квартирі на сьогодні фактично проживає та зареєстрована ОСОБА_6 , яка є рідною матір`ю позивача.

Також у вказаній квартирі зареєстрований рідний син колишньої власниці квартири ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , які більше 3-х років у вказаному житловому будинку не проживають та фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказані обставини підтверджуються Актом обстеження житлово- побутових умов від 10.11.2016 р., Актом обстеження умов проживання від 13.01.2017 р., Актом депутата Бучанської міської ради від 03.04.2017р. та Актом № 40 від 23.10.2017р. обстеження фактичного місця проживання.

Крім того, покази допитаних в судовому засіданні свідків відповідача ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 були повністю спростовані показами свідків позивача ОСОБА_9 і ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача та відповідача ОСОБА_2 та попередньою власницею спірного житла.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 участі у забезпеченні потреб ОСОБА_6 не приймають, допомоги по господарству не надають, у вказаному будинку не проживають тривалий час і добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляються.

За таких обставин колишня власниця вказаного житла не завжди могла оформити житлову субсидію, а для її оформлення вимушена була постійно збирати документи для підтвердження відсутності фактичного проживання відповідачів разом із нею у вказаному житлі.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаному житловому будинку, однак участі в його утриманні не приймали, то 01.12.2016 р. ОСОБА_6 вимушена була звернутися до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням (справа № 367/8779/16-ц), який Ухвалою від 12.02.2018 р. залишений без розгляду.

На сьогодні, позивачка ОСОБА_10 як власник вказаного нерухомого майна не має можливості на власний розсуд вільно розпоряджатися своїм майном, відповідачі добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляються.

Відповідачі не є членами сім`ї позивача і не проживають у вказаному будинку без поважних на те причин більше трьох років, а тому факт їх реєстрації у житловому будинку суперечить волі позивача і вимогам Закону та створює для неї незручності у розпорядженні своїм майном.

У добровільному порядку відповідачі відмовляються брати участь в утриманні будинку, а також не погоджуються зняти з реєстрації своє місце проживання за вказаною адресою, хоч фактично проживають в іншому місці, а тому ОСОБА_10 змушена звертатися до суду за захистом свого права власності шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Основні права та свободи людини, серед яких право на недоторканність житла, закріплені та гарантуються не лише в національному законодавстві держав, а й на міжнародному рівні. Однією з основних міжнародних гарантій цих прав є Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини, у ст.8 якої передбачається просторовий аспект права на приватне життя право на повагу до житла. У ч.1 цієї статті зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві ( рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства»)

Відповідно до п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В судовому засіданні сторона позивача не заперечувала ту обставину, що відповідач періодично користувався гаражем на території будинковолодіння АДРЕСА_5 , однак постійно ні він, ні його дочка ОСОБА_3 не проживали в будинковолодінні постійно.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є членами сім`ї позивачки, згоди на їх реєстрацію у житловому будинку вона не давала, а також вони фактично не проживають у вказаному житловому будинку без поважних причин більше року, тому вони є такими, котрі втратили право користування та розпорядження зазначеним житлом, що є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст. 71-72 ЖК України, ст.41 Конституції України, ст.ст. ч.1 ст.16, ч.1 ст.319,ч.1 ст.321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 141, 247, 263-268, 280, 282-283 ЦПК України суд,-, суд –

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задоволити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_4 .

Стягнути судові витрати солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в розмірі 704,80.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів 11.11.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк