Ухвала суду № 85331480, 01.11.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12084/19

2-з/357/262/19

У Х В А Л А

01 листопада 2019 року уддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., оглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,–

В С Т А Н О В И В:

30.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просила суд вжити заходів щодо забезпечення її позову до ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, а саме: накласти арешт на все майно та грошові кошти (що знаходяться на банківських рахунках відкритих до вересня 2019 року включно) ОСОБА_2 . Заяву обґрунтовує тим, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з грудня 2004 року по вересень 2019 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі, з вересня 2019 року, шлюбні відносини припинено. Вона неодноразово намагалась урегулювати спірне питання про поділ майна в позасудовому порядку, але, нажаль, відповідач не бажає здійснювати його поділ, та і надалі приховує інформацію про рахунки відкриті у банківських установах на його ім`я. У зв`язку з тим, що за час перебування у шлюбних стосунках сторонами було набуто трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито на ім`я ОСОБА_2 банківські рахунки, вона змушена звернутись до суду за захистом свого права власності на набуте під час шлюбних відносин майно та встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Зважаючи на один із предметів спору, а саме поділ спільного майна подружжя, вона турбується за долю майна, що було набуто під час перебування з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках, оскільки ОСОБА_2 може реалізувати його задля того, щоб не ділити у судовому порядку. Також, відповідач має банківські рахунки, але де саме вони відкриті їй не відомо, а тому постає питання про накладення арешту на все наявне у відповідача майно, оскільки відповідач неодноразово погрожував їй тим, що позбудеться всього майна та вона не зможе нічого отримати, навіть за наявності рішення суду на її користь.

Суд, оглянувши матеріали заяви про забезпечення позову на предмет її відповідності вимогам ст.151 ЦПК України, прийшов до висновку про її повернення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Встановлено, що заяву подано з порушенням вимог ч. 1ст. 151 ЦПК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, до неї не додано документи, які підтверджують право власності відповідача на майно та грошові кошти, щодо яких необхідно вжити заходи забезпечення позову, не зазначено чи є вид забезпечення позову співмірними із заявленими вимогами, не зазначено про інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, не зазначено відомості щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам та не додано жодних доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки заявником зазначено, що відповідач має намір в будь-який момент відчужити, належне йому на праві власності нерухоме майно, однак лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18.

Окрім цього, подана заявником заява про вжиття заходів забезпечення позову, всупереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Отже, заява ОСОБА_1 , про забезпечення позову, підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст..151, 153, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 01.11.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко