Рішення № 85330857, 31.10.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/6261/19

провадження № 2/0274/2329/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2019 м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Семенівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на нежитлову будівлю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на нежитлову будівлю (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) загальною площею - 251.90 кв.м., основна площа - 136.90 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2671 га на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 742695, цільове призначення якої: для комерційного використання), що розташована у АДРЕСА_1 .

В період з 2005 по 2010 р.р. вона провела реконструкцію існуючої малої архітектурної форми (кафе) з прибудовами й добудовами під нежитлову будівлю (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 .

Вказані роботи були проведені без отримання дозволу органів архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю, тобто є самочинно збудованими.

КП "Бердичівське МБТІ" в технічному паспорті на вказану нежитлову будівлю визначило технічні характеристики будівлі, а саме: нежитлова будівля (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) загальною площею - 251.90 кв.м., основна площа - 136.90 кв.м.

ТОВ "Промбудекспертсервіс" в квітні 2019 року було виконано технічне обстеження стану будівельних констуркцій щодо експлуатації, за результатами якого надано звіт про відповідність чинним будівельним нормам, стандартам та правилам.

Вона зверталась до Управління ДАБІ в Житомирській області щодо можливості прийняття в експлатацію, де отримала роз"яснення, за яким їй рекомендовано звернутись до суду щодо визнання права власності на самовільно реконструйований об"єкт.

У судове засідання сторони не з`явились.

Від представника позивача - Ковальчука А ОСОБА_2 О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від сільського голови Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Семенюк Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.2 ст.375 ЦК України), тому на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати право власності за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України). Семенівська сільська рада не є уповноваженим органом щодо прийняття в експлуатацію будинків. Також просить провести розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що сільською радою не вчинялись дії, які б порушували права та інтереси позивача.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку.

У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, закріплений у статті 12 ЦПК України, принцип змагальності зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами є будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З врахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Вказане узгоджується із правовими позиціями викладеними в Постановах ВСУ від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 та від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14.

Частинами 1-2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,2671 га, цільове призначення якої: для комерційного використання, що розташована у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 № 742695(а.с. 16).

В період з 2005 по 2010 р.р. ОСОБА_1 проводила реконструкцію існуючої малої архітектурної форми (кафе) з прибудовами й добудовами під нежитлову будівлю (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № АДРЕСА_3 ) АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 без отримання дозволу органів архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю, тобто вказані споруди є самочинно збудованими.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП "Бердичівське МБТІ" 10.01.2019 року № 456, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 має наступні технічні характеристики: нежитлова будівля (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) загальною площею - 251.90 кв.м., основна площа - 136.90 кв.м. (а.с. 10-15).

Згідно звіту ТОВ "Промбудекспертсервіс" № 38455928-08-01-068.19 від 26.04.2019 року про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820887201:02:002:0022, вказані споруди збудовані в межах ділянки позивача; під час технічного обстеження на предмет можливості надійної та безпечної експлуатації встановлено їх готовність до експлуатації (а.с. 17-23).

Листом Управління ДАБІ у Житомирській області від 11.04.2019 року № 1006-3-18/1873/19 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованої малої архітектурної форми в капітальну нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено позивачку про те, що введення в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна можливо після визнання права власності на цей об"єкт за рішенням суду(а.с. 29).

За загальними правилами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ст. 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єктів будівництва (частина третя статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Згідно зі ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, нежитлова будівля (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) по АДРЕСА_1 , які збудовані позивачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та належно затвердженого проекту, є об"єктом самочинного будівництва.

На підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України, суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

Окрім цього, як передбачено ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, виходячи з положень статті 376 Цивільного Кодексу, право власності на результат самочинного будівництва набувається не в загальному порядку, а в спеціальному на підставі рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

В п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 4 ЦПК України). У звязку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

В листі Управління ДАБІ у Житомирській області від 11.04.2019 року № 1006-3-18/1873/19 зазначено, що прийняття в експлуатацію об"єктів здійснюється шляхом реєстрації поданої замовником декларації, яка є підставою для оформлення права власності на самочинно збудований об"єкт(а.с. 29).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 10.06.2017) замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо обєктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів з незначними наслідками (CCI), та щодо обєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком обєктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо обєктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Відповідно до п. 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461), замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Згідно до п. 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований обєкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого обєкта. Технічне обстеження проводиться субєктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

Відповідно до п. 11, п. 12 Порядку № 461 датою прийняття в експлуатацію обєкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація обєктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, замовник будівництва може визнати право власності на самочинно побудований обєкт будівництва у судовому порядку, проте зобов"язаний ввести його в експлуатацію шляхом подання до органу державного архітектурно - будівельного контролю декларації про готовність об"єкта до експлуатації або акта готовності обєкта.

Слід зазначити, що органи державного архітектурно-будівельного контролю в даному випадку не оспорюють право власності на об`єкт будівництва, оскільки можливість державної реєстрації речових прав на об`єкт самочинного будівництва випливає з ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач Семенівська сільська рада проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, повязаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобовязані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Як зазначалося вище, позивачка є власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, при цьому у відповідності з її цільовим призначенням. Самочинно збудований будинок з господарськими спорудами повністю готовий до надійної та безпечної експлуатації, будівництво здійснено з дотриманням будівельних норм, про що свідчать наявні в справі матеріали.

При дослідженні матеріалів справи, судом не встановлено, що визнання за позивачкою права власності на нежитлову будівлю (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) по АДРЕСА_1 буде порушувати законні права та інтереси третіх осіб.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 328, 376 ЦК України, ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 211, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Семенівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на нежитлову будівлю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн: НОМЕР_2 , право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю (літ. А-1) з прибудовами (А1-1, А2-1, а-1, № 1) загальною площею - 251.90 кв.м., основна площа - 136.90 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Головуючий О.В. Замега