Рішення № 85330237, 31.10.2019, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2452/19

Провадження №2/477/991/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання – Сірюк С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25.01.2017 року на загальну суму 121609,15 грн та судові витрати по справі в сумі 1921,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 25 січня 2017 року між сторонами існують договірні відносини, зокрема відповідач одержав від Банку кредит в сумі 100000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та правом Банку самостійно збільшувати кредитний ліміт.

Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», правила користування умовами обслуговування та кредитування, розміщені в рекламному буклеті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

Посилаючись на те, що за час користування кредитом відповідач належним чином не виконував умови договору та не сплачував в повному обсязі кредитні платежі, через що станом на 21 серпня 2019 року має загальну заборгованість в сумі 154526 грн. 46коп., з яких: заборгованість за кредитом – 121609 грн. 15 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 32917 грн. 31 коп. Посилаючись на своє право щодо заявлення вимог по повернення частини заборгованості, просить в судовому порядку стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 121609 грн. 15 коп. та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позов просив задовольнити в повному обсязі (а.с. 38).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не прибув, відзиву не подав, про час та місце судового засідання повідомлявся належно (а.с. 43, 47-48), у зв`язку з чим, з урахуванням вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив, що 25 січня 2017 року відповідач подала анкету - заяву до Банку про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк.

Відповідно даної заяви, позичальник погодилася, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).

В той же час, ані дана заява, ані інші надані документи не надають можливості встановити які саме послуги відповідач отримав в АТ «ПриватБанк», якщо кредитні, то на яких умовах.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-83, 228, 229, 235, 263, 264 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності обчислення, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року по справі № 6-1752цс15, і підлягає обов`язковому врахуванню судами при вирішенні спорів.

За статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Сторона позивача, при зверненні до суду із позовною заявою, не посилалася на неможливість подання певних доказів, як то визначено ч.4 ст. 83 ЦПК України та не клопотала про додатковий строк для подання доказів у зв`язку з відсутністю можливості подати їх у визначений законом строк, зокрема разом із позовною заявою.

За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач використав всі документи (докази), які вважав необхідними для доведення, викладених ним у позовній заяві обставин.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За частиною 7 цієї ж статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно частини 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вказує позивач, між сторонами існують кредитні відносини.

В той же час, відповідно до п. 2.1.1.2.1 Розділу 2.1.1.2 «Кредитні картки» Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк, Датою укладення Договору є дата отримання картки, зазначена в ОСОБА_2 . В той же час додана до позовної заяви анкета-заява ОСОБА_1 , так само як і інші додані до позовної заяви документи, не містить будь-яких даних про отримання відповідачем кредитної карти та її виду, що згідно цього ж пункту має бути визначений у Пам`ятці клієнта / Довідці про Умови кредитування і Заяві.

За наведеного суд позбавлений можливості встановити існування між сторонами саме кредитних відносин та встановити умови кредитування відповідно до певного виду картки (зокрема: строки та розміри мінімальних обов`язкових платежів), та відповідно встановити порушення цих умов відповідачем, в той час як позивач мотивує свої вимоги саме порушенням відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань за Договором кредитування.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 25 січня 2017 року, що виникла станом на 21.08.2019 року у виді заборгованості за кредитом в сумі 121609,15 грн. - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.М. Семенова