Рішення № 85329806, 24.10.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3959/19

Провадження № 2/487/1741/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

В С Т А Н О В И В:

23.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.11.2017 року відповідач керуючи автомобілем здійснив наїзд на позивача, внаслідок чого позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.07.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17.04.2019 року даний вирок залишено без змін. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу спричинено матеріальну шкоду в розмірі 22464,60 грн., витрачену позивачем на лікування. Крім того, внаслідок даної ДТП позивач став інвалідом, тому вже ніколи не зможе повноцінний спосіб життя. Дорожньо-транспортна пригода, що сталася через протиправні дії відповідача викликала у позивача сильний стрес, позивач почав погано спати, у позивача часто підвищується серцево-судинний тиск, позивач відчуває болі в частинах тіла, які постраждали внаслідок аварії. Після ДТП відповідач місце пригоди залишив, не переконавшись, що позивач живий, не надав йому допомогу, не розкаявся у вчиненому, не вибачився перед позивачем. За таких обставин позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати відповідачу моральну шкоду в сумі 300000 грн. На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання позивач не з`явився, надала до суду клопотання, в якому просив справу розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, судові повістки направлялись відповідачу за місцезнаходженням. Представник відповідача про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов до суду не подав.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається,що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву до суду не подав та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та підтверджується вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.07.2018 року, який ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17.04.2019 року залишено без змін, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від призначеного основного покарання з установленням іспитового строку та покладенням відповідних обов`язків. Так, з вироку вбачається, що 20.11.2017 близько 06:41 годині у м. Миколаєві водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ Е210», рухався по правій смузі свого напрямку в темний час доби по вологій, освітленій міським електроосвітленням, асфальтованій проїзній частині вулиці Дмитра Яворницького зі сторони вулиці Новозаводської у напрямку військової частини А4465, зі швидкістю приблизно 80 км/год.

Поблизу будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , в порушення вимог пп. «б» п. 2.3, п. 12.3 Правил дорожнього руху, маючи перешкоду на смузі свого руху у вигляді пішохода, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не контролював свій рух, хоча зобов`язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого допустив контактування передньою правою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному для нього напрямку.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді синців на обличчі та шиї зліва, на грудній клітині зліва, на лівому плечі, поперековій ділянці зліва, в області промежини та внутрішньої поверхні правої ноги, рани в області верхньої третини правої гомілки, перелому 2-5 ребер зліва з наявністю повітря під шкірою, а також повітря та крові в лівій грудній порожнині та спадіння лівої легені 1/4 об`єму, перелому (внутрішньо-суглобового) лівої гомілки.

Крім того, водій ОСОБА_2 в порушення вимог пп. «а», «б», «г», «д», «е» п. 2.10 Правил дорожнього руху не залишився на місці пригоди, не увімкнув аварійної сигналізації і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до п. 9.10 цих Правил, не викликав швидку медичну допомогу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду органи поліції, не дочекався їх приїзду, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, достовірно знаючи, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та завідомо усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого, позбавленого можливості вжити заходів до самозбереження, в небезпечний для життя стан, будучи зобов`язаним надати йому допомогу та реально маючи таку можливість, навмисне покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Вирок суду набрав законної сили 17.04.2019 року.

Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту вироку суду від 02.07.2018 року вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2 цивільний позов не заявлявся.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1177 даного Кодексу, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача в частині про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди є обґрунтованою та підлягає до задоволення і з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, що становить 22464,60 грн., оскільки даний злочин він вчинив і визнаний в цьому винним.

Вимога позивача про стягнення з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди, підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в звязку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, який в ході судового розгляду кримінального провадження вину визнав та розкаявся у вчиненому, позивач безумовно зазнав моральних страждань з приводу спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, а відтак переніс нервовий стрес, фізичні та душевні страждання.

Враховуючи ступень тяжкості спричинених позивачеві, з вини відповідача, тілесних ушкоджень, наслідки отриманих тілесних ушкоджень, слід дійти до висновку про те, що звичайний спосіб життя позивача погіршився. Позивач став інвалідом 3 групи, постійно хворіє та потребує лікування для підтримки здоровя.

Зазначені обставини дають підстави суду дійти до висновку про розмір моральної шкоди, що заподіяна позивачеві, яка становить 100000 грн.

Даний розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди, на думку суду, враховує всі обставини, досліджені в судовому засіданні та відповідає вимогам розумності і справедливості та є спів мірним і доцільним у даному провадженні.

Оскільки позивач звільнені від сплати судового збору судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 1536,80 грн. (768,40 грн. – за вимогу про стягнення матеріальної шкоди та 768,40 грн. – за вимогу про стягнення моральної шкоди).

На підставі викладеного, ст.ст. 23,1166,1177 ЦК України, ст. 128 КПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 22464,60 грн. (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят чотири гривні шістдесят копійок) та 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО):899998, рахунок отримувача: 31211256026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот триста шість гривень і 80 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_3 .

СУДДЯ: В.О. Гаврасієнко