Рішення № 85328652, 21.10.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2019 Справа № 920/369/19м. Суми

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 03352432)

до відповідача Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Харківська, буд. 30/1, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 21119343)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лук`яненка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним та скасування рішення

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Сіденко Л . В . (довіреність № 007.1Др-61-0519 від 14.05.2019)

від відповідача: Нагорний О.П. (довіреність № 1 від 27.06.2019)

від третьої особи: не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Справа розглядається у порядку загального позовного провадження

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 29.01.2019, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Справа перебувала у провадженні судді Спиридонової Н.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 справу №920/369/19 розподілено судді Коваленку О.В.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Від позивача надійшла відповідь на відзив від 03.06.2019 №40007.2-Сл-4800-0619.

Ухвалою суду від 04.06.2019 за клопотанням позивача його найменування замінено з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз».

Від відповідача надійшли заперечення від 26.06.2019 №03-08/1257. Також відповідач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому просить поновити строк для подання доказів, долучити до матеріалів справи копію розпорядження адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 №14 «Про виправлення описки».

Ухвалою суду від 11.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.08.2019.

19.08.2019 у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Коваленка О. В. від здійснення правосуддя відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 920/369/19 розподілена судді Котельницькій В.Л.

Ухвалою суду від 19.08.2019 постановлено розгляд справи № 920/369/19 здійснювати з проведенням підготовчого засідання спочатку; призначено підготовче засідання у справі № 920/369/19 на 19.09.2019; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лук`яненка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ); зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками та подати суду докази такого направлення; запропоновано третій особі надати письмові пояснення стосовно предмета спору до 19.09.2019; встановлено сторонам додатковий строк для подання заяв по суті спору - до 19.09.2019.

28.08.2019 від позивача до суду надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 19.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 920/369/19 до розгляду по суті у судове засідання на 17.10.2019.

Від третьої особи заяв по суті спору та пояснень стосовно позовних вимог не надходило. Третя особа у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалась перерва з 17.10.2019 до 18.10.2019 та з 18.10.2019 до 21.10.2019.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2019, представник позивача усно уточнив позовні вимог, фактично відмовившись від частини позовних вимог.

Судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати недійсними та скасувати пункти 2 і 3 рішення відповідача № 1 від 29.01.2019.

Представник позивача у вступному слові при розгляді справи по суті уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у вступному слові підтримав поданий ним відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2019 № 1 у справі №02-06/06-2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» було визнано, що позивач - ПАТ «Сумигаз» (40030, м. Суми, пров. Береста, 21, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 03352432) за результатами діяльності у 2017-2018 роках, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб`єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Сумигаз» для надання послуг; визнано, що бездіяльність ПАТ «Сумигаз» (40030, м. Суми, пров. Береста, 21, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 03352432), яка полягає у невжитті заходів по забезпеченню облікового споживання природного газу на письмову заяву ФОП Лук`яненка С.М. (зареєстрована ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за №7), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу в межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Сумигаз» для надання послуг, що призвело до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ПАТ «Сумигаз» (40030, м. Суми, пров. Береста, 21, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 03352432) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Також у рішенні зазначено, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» воно може бути оскаржене до господарського суду двомісячний строк з дня його одержання.

Як свідчать матеріали справи, рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2019 № 19 було отримано відповідачем 12.02.2019.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив його у встановленому порядку, даний позов надійшов до суду 12.04.2019, тобто у межах встановленого двомісячного строку.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що рішення прийняте відповідачем з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, у рішенні № 1 від 29.01.2019 не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими та викладені у рішенні висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не доведено підстав визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд, дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.

Стаття 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем за результатом розгляду справи № 02-06/06-2018, порушеної за зверненням-скаргою Лук`яненка С .М . (третьої особи у цій справі) щодо нерозгляду відповідачем його заяви від 15.03.2018 (зареєстрованої у позивача за вх. № 7 від 15.03.2018) про встановлення засобу вимірювальної техніки - лічильника газу Самгаз/RS2001-21 P G-4 замість демонтованого лічильника, який було передано працівниками позивача на дострокову повірку (експертизу).

Як встановлено в ході розгляду справи № 02-06/06-2018 15.03.2018 споживачем - Лук`яненком С.М. було виявлено зупинку облікового механізму лічильника газу «Самгаз», зав. № 5895503, дата держповірки - 12.12.2017, у зв`язку з чим до Лебединської дільниці ПАТ «Сумигаз» (м. Лебедин, вул. Шевська, 6а) ним було подано відповідну заяву від 15.03.2018 щодо припинення газопостачання належного заявнику об`єкта у зв`язку з необхідністю проведення робіт з демонтажу лічильника та передачі його на повірку (або його повірки на місці встановлення) (зареєстрована позивачем 15.03.2018 за № 6).

На підставі зазначеної заяви споживача 15.03.2018 представниками ПАТ «Сумигаз» (комісія у складі провідного фахівця відділу інспектування Сергєєвої О. В. та старшого контролера ОСОБА_7 ) був проведений огляд вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_1 , про що складений Акт контрольного огляду вузла обліку природного газу з побутовим лічильником від 15.03.2018. В зазначеному Акті зафіксований факт зупинки відлікового механізму лічильника, при цьому зазначено, що захисні пломби, тавра повірника та заводу-виробника не пошкоджено, разом з тим виявлена подряпина на нижній частині корпусу облікового механізму. Крім того, зафіксована наявність у споживача необхідної документації на вузол обліку газу.

На підставі зазначеного акту контрольного огляду вказаними представниками оператора ГРМ був складений акт про порушення від 15.03.2018 № 374, яким зафіксовано порушення Кодексу газорозподільних систем: «робота ВОГ в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата природного газу обліковується некоректно, подряпина на нижній частині корпусу облікового механізму». При цьому у зв`язку з виявленими порушеннями вирішено демонтувати ВОГ на дострокову повірку (експертизу).

Також 15.03.2018 слюсарями Лебединської дільниці ПАТ «Сумигаз» було опломбовано прилад обліку газу «Самгаз RS/2001-2Р», зав. № 5895503 (тавро №С42398138) та припинено газопостачання на об`єкті споживача шляхом встановлення глушки на опуску до АОГВ, про що складений Акт б/н від 15.03.2018 про припинення газопостачання та пломбування вхідної та засувної арматури газопроводу.

Листом від 15.03.2018 Лук`яненко С.М. (зареєстрований ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за № 7) звернувся до Товариства стосовно встановлення (на заміну несправного лічильника) іншого лічильника газу, що належить споживачу (Самгаз RS/2001-21 Р G-4 № НОМЕР_1 , 2016 року випуску), який Товариством було демонтовано для проведення періодичної повірки (Акт від 26.12.2017 № 336) та відповідно до Акту експертизи лічильника газу від 28.12.2017 №1182 визнано придатним до експлуатації і який після проведення ПАТ «Сумигаз» експертизи (на момент звернення споживача) перебував у ПАТ «Сумигаз» (про що свідчить лист № Sm01.1-Сл-4542-0918 від 28.09.2018).

Проте, в ході розгляду справи № 02-06/06-2018 відповідачем встановлено, що заяву Лук`яненка С.М. (зареєстровану Товариством 15.03.2018 за № 7) щодо встановлення на заміну демонтованого 15.03.2018 несправного лічильника «Самгаз RS/2001-2Р», зав. № 5895503 (тавро №С42398138), іншого лічильника газу, що належить споживачу - Самгаз RS/2001-21 Р G-4, зав. № НОМЕР_1 , який відповідно до Акту експертизи лічильника газу від 28.12.2017 №1182 визнано придатним до експлуатації, ПАТ «Сумигаз» було проігноровано, на неї не було надано жодної відповіді та не вжито жодних заходів стосовно вирішення питання, піднятого заявником.

Саме така бездіяльність ПАТ «Сумигаз» була кваліфікована адміністративною колегією Територіального відділення Антимонопольного комітету України як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивач в обґрунтування правомірності вчинення ним дій з припинення газопостачання на об`єкті, що належить третій особі, зазначає, що таке припинення газопостачання відбулось виключно за заявою споживача від 15.03.2018 (вх. № 6 від 15.03.2018).

Дана обставина не заперечується і відповідачем. В оскаржуваному рішенні відповідачем наголошено на відсутності доказів, які б свідчили саме про розгляд заяви споживача від 15.03.2018 (вх. № 7 від 15.03.2018) щодо встановлення іншого лічильника (який пройшов повірку та за наслідками експертизи визнаний позивачем приданим до використання), який знаходився у позивача, замість демонтованого.

Тобто, в оскаржуваному рішенні відповідачем наголошено, що позивач не розглянув заяву споживача про встановлення лічильника, що порушило права споживача на отримання послуг з постачання природного газу та у подальшому призвело до дострокового розірвання договорів споживача з орендарями нежитлових приміщень, оскільки, як вбачається з наявних у справі доказів, причинами дострокового припинення орендних правовідносин контрагенти Лук`яненка С.М. зазначили «систематичне припинення газопостачання, зокрема вдруге протягом опалювального періоду 2017-2018 років, яке здійснюється без відповідного попередження та не обмежується певним (розумним) періодом».

Суд зазначає, що правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу», при цьому технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу визначено Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс), Правилами безпеки газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119 (далі - Правила безпеки газопостачання), Типовим

договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №

1384/27829 (далі - Типовий договір).

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу визначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Частиною 1 розділу II Правил безпеки газопостачання встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу,

укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та

присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку

природного газу.

При цьому фізичні особи, які використовують природний газ для професійної га/або комерційної діяльності, прирівнюються до споживачів, що не є побутовими, та

укладають договір постачання природного газу згідно з розділом II цих Правил.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для інших споживачів (крім населення) - з 1 липня 2011 року.

Пунктом 6 Глави 6 розділу X Кодексу встановлено, що у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та, за потреби, вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

До відновлення роботи комерційного ВОГ або його складових в нормальному режимі за бажанням споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути припинено газопостачання на його об`єкт.

Порядок перевірки вузлів обліку та їх складових встановлено Главою 9 розділу X Кодексу.

Відповідно до пункту 2 глави 9 розділу X Кодексу перевірка комерційного ВОГ, а також контрольний огляд вузла обліку здійснюються у будь-який час доби та у присутності споживача (суміжного суб`єкта природного газу) або його представника, крім випадків, передбачених цим розділом. При цьому споживач, на території якого знаходиться комерційний ВОГ, має забезпечити безперешкодний доступ представникам Оператора ГРМ за їх посвідченнями (документами, які уповноважують особу) до комерційного ВОГ та його складових для проведення їх перевірки або контрольного огляду вузла обліку.

За підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень представник Оператора ГРМ на місці перевірки повинен скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем (пункт 6 глави 9 розділу X Кодексу).

Якщо під час перевірки комерційного ВОГ (за умови відсутності ознак порушень, передбачених розділом XI Кодексу) між сторонами виникає сумнів щодо результатів вимірювання об`єму природного газу та/або метрологічних характеристик комерційного ВОГ чи його складових, за домовленістю сторін або за ініціативою однієї зі сторін - Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. При цьому в акті обстеження/акті контрольного огляду вузла обліку (або в акті про порушення) Оператор ГРМ має зазначити про проведення певних дій щодо позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ чи його складових.

Пунктом 7 глави 9 розділу X Кодексу встановлено, що у разі, якщо позачергова чи експертна повірка комерційного ВОГ чи його складових буде здійснюватися не на місці їх монтажу та за відсутності дублюючого ВОГ (ЗВТ), за ініціативи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) на місце комерційного ВОГ (ЗВТ) за погодженням з Оператором ГРМ може встановлюватися аналогічний ВОГ (ЗВТ). який повинен мати діюче свідоцтво про повірку та бути опломбованим належним чином. За відсутності дублюючого або підмінного ВОГ (ЗВТ) на період відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) за погодженням зі споживачем здійснюється припинення газопостачання через комерційний ВОГ або (в іншому випадку) за цей період здійснюється обрахунок об`єму та обсягу розподіленого природного газу відповідно до вимог цієї глави.

За результатом аналізу вказаних положень законодавства, відповідачем було зроблено висновок, що споживач - третя особа, встановивши самостійно несправність засобу обліку газу, звернувся до позивача з заявами про зняття несправного лічильника для дострокової перевірки (заява вх. № 6 від 15.03.2018) та про встановлення іншого лічильника, придатність якого встановлена позивачем згідно акту експертизи № 1182 (заява вх. № 7 від 15.03.2018), замість демонтованого несправного засобу обліку.

При цьому позивачем з невідомих причин було розглянуто лише подану першу заяву споживача про зняття лічильника, іншу ж заяву, подану одночасно та навіть зареєстровану під наступним порядковим вхідним номером залишено без належного реагування.

В обґрунтування вказаної бездіяльності позивач зазначав, що 15.03.2018 за заявою споживача (вх. № 6 від 15.03.2018) було знято засіб обліку газу та припинено газопостачання на об`єкті, відтак і відновлення газопостачання відбулось за заявою споживача, поданою до ПАТ «Сумигаз» 13.12.2018.

Позивач наголошує, що відповідно до норм Кодексу ГРМ, «відновлення газопостачання» та «встановлення лічильника» є різними як за правовою природою, так і за юридичними наслідками для споживача та Оператора ГРМ, оскільки передбачають виконання різних процедур, тому ототожнення заяви споживача Лук`яненка С.М. від 15.03.2018 про встановлення лічильника газу з його наміром, який не виражається чітко ні в жодному із документів, наданих ним до матеріалів справи №02-06/06-2018, про відновлення газопостачання є вільним тлумаченням понять Сумським ОТВ АМКУ.

Однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки заяви Лук`яненка С.М. , зареєстровані ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за № 6 та № 7 свідчать, що споживач мав на меті не лише припинення газопостачання належного йому об`єкта у зв`язку із знаттям засобу обліку газу для його передачі на дострокову повірку, а й комплекс дій Оператора ГРМ, спрямованих на встановлення іншого приладу обліку на місце демонтованого у зв`язку з позачерговою повіркою.

У той же час, оскаржуване рішення відповідача не містить висновку про те, що заява Лук`яненка С.М. , зареєстрована ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за № 7, свідчить про намір споживача відновити газопостачання.

Таким чином, позивачем безпідставно зазначено про наявність висновку відповідача в оскаржуваному рішенні, який не відповідає обставинам справи № 02-06/06-2018, та є підставою для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд наголошує, що згідно з оскаржуваним рішенням як порушення законодавства про захист економічної конкуренції були кваліфіковані не дії ПАТ «Сумигаз» щодо припинення газопостачання на об`єкт споживача - Лук`яненка С.М. , яке мало місце 15.03.2018 і відбулося за заявою останнього (зареєстрованою в ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за № 6), і не дії щодо невідновлення газопостачання в той же чи на наступний день після припинення, яке вочевидь не могло відбутися без відповідної заяви споживача, а бездіяльність ПАТ «Сумигаз», яка полягає у невжитті заходів (встановлення лічильника) по забезпеченню облікового споживання природного газу на письмову заяву Лук`яненка С.М. , зареєстровану ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за №7.

У разі належного реагування ПАТ «Сумигаз» на заяву Лук`яненка С.М. , зареєстровану в ПАТ «Сумигаз» 15.03.2018 за № 7 щодо встановлення лічильника газу «Самгаз», зав. № 5792455 замість демонтованого лічильника для проведення експертизи, споживач мав би документальне підтвердження усунення причини припинення газопостачання на об`єкті, а саме некоректної роботи вузла обліку газу. Виконання обов`язку ПАТ «Сумигаз» щодо забезпечення облікового споживання природного газу споживачем (встановлення лічильника) також усувало б перешкоди для невідкладного звернення Лук`яненка С.М. до ПАТ «Сумигаз» щодо відновлення газопостачання на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 та мало б вирішальне значення у відносинах з орендарями нежитлових приміщень за вказаною адресою, оскільки означало б усунення перешкод для забезпечення належних умов придатності орендованих приміщень (наявність опалення) для їх використання за цільовим призначенням.

Під час розгляду справи суд також враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 17.04.2018 у справі № 904/6505/17, відповідно до яких для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону № 2210), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону № 2210), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону №236), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону № 2210, статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону № 236). В останньому випадку господарським судам необхідно з`ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб`єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Зважаючи на те, що забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ, є однією з основних функцій Оператора ГРМ (підпункт 8 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу) та з огляду на приписи пункту 7.1 Типового договору, згідно з яким: забезпечення можливості цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об`єкта та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору; забезпечення належного рівня комерційного обліку природного газу по Споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу Споживачу за відповідний період; дотримання встановлених вимог Кодексу газорозподільних систем щодо приладового обліку, якщо комерційний вузол обліку (лічильник газу) за цим Договором буде належати Оператору ГРМ; проведення на вимогу Споживача перевірки роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем, є прямими обов`язками оператора ГРМ, то невжиття ПАТ «Сумигаз» будь-яких заходів стосовно вирішення питання, піднятого споживачем у заяві, яка зареєстрована Товариством 15.03.2018 за № 7, є проявом ринкової влади. Саме наявність такої влади дозволила ПАТ «Сумигаз» не дотримуватися вимог чинного законодавства та, по суті, самоусунутися від виконання своїх обов`язків.

За таких умов, саме бездіяльність ПАТ «Сумигаз», яка полягала у незабезпеченні права споживача, передбаченого пунктом 7 глави 9 розділу X Кодексу, призвела до негативних наслідків для діяльності Лук`яненка С.М. та була визнана відповідачем як порушення конкурентного законодавства.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту розгляду позивачем заяви Лук`яненка С.М. від 15.03.2018, зареєстрованої позивачем на вх. № 7 від 15.03.2018, чи вчинення будь-яких дій на вирішення питань, поставлених третьою особою у вищевказаній заяві. Не були подані такі докази і відповідачу у ході розгляду справи № 02-06/06-2018.

Відтак суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами підстав для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не спростовано обставини, встановлені в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 235, 236, 237, 238, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 31.10.2019.

Суддя В.Л. Котельницька