Рішення № 85328470, 21.10.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Справа № 915/1602/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача: Мірошніченка А.О. - ордер Серія МК №130260 від 07.08.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Братське-Агро"

(55482, Миколаївська обл., Братський р-н, с.Новокостянтинівка, вул.Миру, буд.45;

ідент.код 41671498),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Абдуліна Олександра Миколайовича

( АДРЕСА_1 ;

РНОКПП НОМЕР_1 ),

про: визнання недійсним договору про надання послуг з охорони,-

в с т а н о в и в:

18.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Братське-Агро" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Абдуліна Олександра Миколайовича про визнання недійсним Договору про надання послуг з охорони №26/12-2017АОБ від 26.12.2017, укладеного між ТОВ "Братське-Агро" та ФОП Абдуліним О.М .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на час укладання (підписання) спірного договору у директора ТОВ "Братське-Агро" Бачина Олександра Васильовича не було повноважень на підписання такого договору, оскільки за положеннями п.11.3.5.4 статуту товариства, що діяв на момент укладання договору, директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями на суму, що не перевищте 50000,00 грн. Укладання договорів сумою понад 50000,00 грн належить до компетенції загальних зборів товариства, про що зазначено в п.11.2.2.10 статуту товариства.

Позивач відзначає, що згідно з випискою з ЄДР щодо ТОВ "Братське-Агро" станом на час укладання договору зазначаються обмеження щодо керівника Бачина О.В. а саме - обмеження згідно статуту. В договорі чітко вказано, що директор ТОВ "Братське-Агро" діє на підставі статуту. В статуті зазначено про обмеження повноважень директора. Про даний факт достеменно було відомо позивачу, що виключає можливість твердження про відсутність юридичних наслідків для нього, у зв`язку з відсутністю повноважень директора на підписання договору.

Ухвалою суду від 21.06.2019 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 15.07.2019 продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, що визначений ухвалою суду від 21.06.2019, та запропоновано позивачу усунути встановлені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.08.2019.

Відповідач у відзиві б/н від 09.08.2019 (а.с.53-56) просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі, зважаючи на те, що він дійсно не знав про те, що директор ТОВ "Братське-Агро" діє з перевищенням повноважень, оскільки при підписанні договору директор товариства не надавав відповідачеві статуту товариства для ознайомлення і не повідомляв про будь-які обмеження, а лише ознайомив з документом, який вказував на те що він є директором даного товариства. Не є статут товариства й додатком до цього договору, що давало б можливість стверджувати про можливість позивача ознайомитися з його положеннями.

Відповідач зазначає, що в свою чергу позивач по справі потребував в своїй діяльності послуг з охорони, сам правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладений договір довгий проміжок часу виконувався сторонами - відповідачем надавались, а позивачем приймались за актами приймання-передачі послуги з охорони та сплачувались відповідні платежі за надані послуги (суми щомісячних платежів складали близько 200000,00 грн), а тому він не може бути визнаний недійсним з підстав, зазначених у позові. Більше того, про недійсність правочину відповідач зазначив лише після подання позову до суду та винесення рішення у справі №915/752/19 про стягнення з нього суми боргу.

Ухвалою суду від 20.08.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 02.10.2019.

Ухвалою суду від 02.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.10.2019.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 21.10.2019 представник відповідача підтримав висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 21.10.2019 не забезпечив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, в заяві за вхід.№16235/19 від 21.10.2019 просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 21.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Протоколом загальних зборів №1 від 19.10.2017 затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Братське-Агро" (а.с.10-18) (далі - Статуту), відповідно до положень якого товариство діє на підставі цього статуту, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про господарські товариства» та інших чинних в Україні актів законодавства. У всьому, що не врегульовано цим статутом, слід керуватися чинним цивільним та господарським законодавством (п.1.1 Статуту).

Товариство володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд належним йому на праві власності або переданим у користування майном, має право укладати від свого імені будь-які, не заборонені законодавством угоди, договори, контракти, набувати майнових та немайнових прав і нести обов`язки, пов`язані з його діяльністю, бути позивачем і відповідачем в суді (п.1.2 Статуту).

Органами управління товариством є: вищий орган - Загальні збори учасників та виконавчий орган - Директор (п.11.1 Статуту).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й з тих, що передані загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу (директора) (п.11.2.1 Статуту).

Відповідно до положень п.11.2.2.10 Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства, якщо інше не передбачено окремим рішенням загальних зборів учасників товариства (яке має бути оформлене у письмовій формі у вигляді протоколу) належить - прийняття рішень про укладення виконавчим органом правочинів (підписання угод, договорів, контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що перевищує 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

За положеннями п.11.3 Статуту загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган призначають директора та встановлюють його компетенцію. Виконавчий орган товариства складається з однієї особи - директора. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції директора. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень.

Згідно п.11.3.5.4 Статуту директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що не перевищує 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

Пунктом 11.3.5.5 Статуту передбачено, що директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо), за винятком тих, що потребують рішення вищого органу - загальних зборів учасників (п.11.2.2 та п.11.2.3), якщо інше не передбачено окремим рішенням загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 1.3.6.11 Статуту встановлено, що директор зобов`язаний забезпечити збереження та ефективне використання майна та інших об`єктів власності товариства, а також майна (немайнових прав), що передано йому в користування.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2017 між ТОВ "Братське-Агро", як замовником (позивач у справі), та ФОП Абдуліним О.М., як виконавцем (відповідач у справі), укладено Договір №26/12-2017АОБ про надання послуг з охорони (а.с.30-36) (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується за плату надавати послуги з цілодобової охорони території замовника, а також об`єктів та іншого майна, що належить замовнику (або яке знаходиться у володінні чи користуванні замовника, і знаходиться на території, розташованої за адресами, визначеними в Додатку №1 до даного Договору, а замовник зобов`язується сплачувати послуги, що надаються виконавцем, у відповідності до умов даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору для надання послуг з охорони об`єкта виконавець здійснює виставлення цілодобових постів. Найменування, перелік, кількість та конкретне місце розташування цілодобових постів, погоджується сторонами в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.2.1.1 Договору вартість послуг за даним Договором здійснюється з розрахунку: 20,69 грн, у т.ч. ПДВ 20%, за одну людино/годину охорони цілодобового поста. Щомісячний розрахунок вартості послуг за кожен місяць надання послуг здійснюється в Акті приймання-передачі наданих послуг на підставі вартості послуг, погодженої сторонами в п.2.1 даного Договору. Вартість послуг за кожен місяць надання послуг не повинна перевищувати 498422,10 грн, у т.ч. ПДВ 20% (п.2.2 Договору).

За змістом п. 2.4 Договору оплата послуг замовника виконавцю за даним договором здійснюється щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаного сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг, який є підтвердженням надання послуг і підставою для оплати, а також виставленого виконавцем рахунку за надані послуги.

Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що приймання-передача наданих послуг від виконавця замовнику здійснюється щомісячно шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Замовник повинен підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати отримання (особисто представником Замовника або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладеного) зазначеного Акту або надати мотивовану відмову від підписання даного Акту приймання-передачі наданих послуг (п.3.9 Договору).

Права та обов`язки сторін договору визначені у розділі 4, зокрема, виконавець зобов`язаний організувати та забезпечити охорону та недоторканість об`єкту замовника, а також іншого майна, що знаходиться на території, яка охороняється, від розкрадання та не допускати несанкціонований доступ (проникнення) сторонніх осіб на об`єкт. Замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати надані виконавцем послуги в порядку, визначеному в даному Договорі.

У відповідності до п.8.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, включно, але в будь-якому випадку, до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін. Зі сторони замовника - ТОВ "Братське-Агро" договір підписаний директором Бачиною Олександром Васильовичем, який діє на підставі статуту товариства.

На виконання п.п.1.1, 1.2 Договору між сторонами було складено та підписано Перелік цілодобових постів (Додаток №1 від 26.12.2017 до Договору) (а.с.37), яким визначено найменування, перелік, кількість та конкретне місце розташування цілодобових та тимчасових постів. Крім того, складено та підписано Персональну відповідальність (Додаток №2 від 26.12.2017 до Договору) (а.с.38-40), яким надано повноваження, а також встановлено персональну відповідальність для посадових осіб, визначивши для них зону відповідальності згідно переліку.

В Додатку №1 до Договору міститься перелік цілодобових постів в кількості 13 постів загальною кількістю 26 чоловік цілодобово, а тому щомісячна вартість послуг за спірним договором повинна складати 387316,80 грн з розрахунку: 20,69 грн за одну людино/годину х 24 години х 30 днів х 26 чоловік.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписувались акти приймання-передачі послуги з охорони виробничих об`єктів по Договору у січні - серпні 2018 року на загальну суму 1721821,80 грн, які позивачем оплачувались, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.61-69).

Також, відповідачем на підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором надано лист ГУ Національної поліції в Миколаївській області (Братський відділ поліції) від 05.06.2019, за змістом якого 18.09.2018 до Братського ВП ГУНП в Миколаївській області по телефону надійшло повідомлення від начальника служби безпеки ТОВ "Братське-Агро" Буберенко С.М. по факту затриманням охоронцем ФОП Абдулін О.М . гр. ОСОБА_6 невідомої особи, котра здійснювала незаконний збір соняшника на земельній ділянці, яка знаходиться у оренді ТОВ "Братське-Агро".

Крім того, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 у справі №915/752/19, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Братське-Агро" на користь Фізичної особи-підприємця Абдуліна Олександра Миколайовича 528629,50 грн основного боргу за надані по Договору №26/12-2017АОБ від 26.12.2017 у вересні, жовтні 2018 року послуги з охорони, 75511,85 грн пені, 6292,66 грн - 3% річних, 30039,74 грн інфляційних втрат та 9607,11 грн судового збору.

Позивач відзначає, що згідно з випискою з ЄДР щодо ТОВ "Братське-Агро" станом на час укладання договору зазначаються обмеження щодо керівника Бачина О.В. , а саме - обмеження згідно статуту. В договорі чітко вказано, що директор ТОВ "Братське-Агро" діє на підставі статуту. В статуті зазначено про обмеження повноважень директора - пункти 11.2.2.10, 11.3.5.4 статуту товариства, а тому у директора ТОВ "Братське-Агро" Бачина Олександра Васильовича не було повноважень на підписання спірного договору, а тому він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Про даний факт достеменно було відомо позивачу, що виключає можливість твердження про відсутність юридичних наслідків для нього, у зв`язку з відсутністю повноважень директора на підписання договору.

Зазначені обставини й стали підставою для звернення позивача із вказаним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

У силу припису ст.204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч.ч.1,3 ст.207 ГК України).

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб`єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

В пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Щодо кола повноважень директора юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то вони визначаються її установчими документами, які затверджуються юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку, трудовим договором.

Пунктом 11.1 Статуту встановлено, що органами управління товариством є: вищий орган - Загальні збори учасників та виконавчий орган - Директор.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й з тих, що передані загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу (директора) (п.11.2.1 Статуту).

Відповідно до положень п.11.2.2.10 Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства, якщо інше не передбачено окремим рішенням загальних зборів учасників товариства (яке має бути оформлене у письмовій формі у вигляді протоколу) належить - прийняття рішень про укладення виконавчим органом правочинів (підписання угод, договорів, контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що перевищує 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

За положеннями п.11.3 Статуту загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган призначають директора та встановлюють його компетенцію. Виконавчий орган товариства складається з однієї особи - директора. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції директора. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень.

Згідно п.11.3.5.4 Статуту директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що не перевищує 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

Пунктом 11.3.5.5 Статуту передбачено, що директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо), за винятком тих, що потребують рішення вищого органу - загальних зборів учасників (п.11.2.2 та п.11.2.3), якщо інше не передбачено окремим рішенням загальних зборів учасників товариства.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2017 між ТОВ "Братське-Агро", як замовником (позивач у справі), та ФОП Абдуліним О.М., як виконавцем (відповідач у справі), укладено Договір №26/12-2017АОБ про надання послуг з охорони (а.с.30-36).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін. Зі сторони замовника - ТОВ "Братське-Агро" договір підписаний директором Бачиною Олександром Васильовичем, який діє на підставі статуту товариства.

З Додатку №1 до Договору вбачається, що виконавець забезпечує необхідну кількість працівників для охорони об`єкту замовника, шляхом виставлення охорони цілодобових постах в кількості 13 постів загальною кількістю 26 чоловік цілодобово, а тому щомісячна вартість послуг за спірним договором повинна складати 387316,80 грн з розрахунку: 20,69 грн за одну людино/годину х 24 години х 30 днів х 26 чоловік.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що у директора товариства Бачина Олександра Васильовича були відсутні повноваження на підписання оспорюваного договору.

У той же час, згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених вказаною статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен при розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином, із змісту норми ч.1 ст.241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами були без зауважень підписані акти приймання-передачі послуги з охорони виробничих об`єктів по оспорюваному договору у січні - серпні 2018 року на загальну суму 1721821,80 грн, які позивачем в подальшому були оплачені (а.с.61-69).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач шляхом здійснення оплати за надані відповідачем протягом січня - серпня 2018 року по оспорюваному договору послуги вчиняв конклюдентні дії по схваленню спірного правочину.

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи наявні докази вчинення позивачем конклюдентних дій по наступному схваленню спірного правочину, позов про визнання такого договору недійсним задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 31.10.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва