Рішення № 85328467, 22.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1905/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111; код ЄДРПОУ 30991072)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Розважівська, буд. 192; код ЄДРПОУ 33593431)

про стягнення 1549286,93 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Абрамової В.Д.

Представники сторін не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Київської області звернулось ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» з позовною заявою від 22.07.2019 № 237 до ТОВ «Біогазенерго» про стягнення 1549286,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що Відповідачем неналежним чином виконано умови договору підряду № 10/16 від 29.01.2016 щодо оплати виготовленої продукції та виконаних робіт, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1549286,93 грн, з яких: 1025265,60 грн основного боргу, 437583,36 грн інфляційних втрат, 86437,97 грн 3% річних, та крім цього судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 911/1905/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2019; встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень в порядку ст. 165, 166, 167 ГПК України.

27.08.2019 до суду надійшов відзив Відповідача від 22.08.2019 № 22-08/1-2019 (вх. № 16209/19) на позовну заяву, згідно якого Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи, що копія ухвали суду від 05.08.2019 була отримана Відповідачем 07.08.2019, а відзив на позов направлено до суду поштою 22.08.2019, судом встановлено, що відзив Відповідача на позов подано в межах встановленого строку.

02.09.2019 до суду надійшла відповідь Позивача від 30.09.2019 № 292 (вх. № 16577/19) на відзив.

Враховуючи, що відзив на позов був отриманий Позивачем 29.08.2019, а відповідь на відзив направлено до суду поштою 30.08.2019, судом встановлено, що відповідь на відзив подано Позивачем в межах встановленого строку.

Ухвалою суду від 03.09.2019 підготовче засідання відкладено на 24.09.2019.

Відповідач протягом строку підготовчого провадження правом подачі заперечень проти відповіді Позивача на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.10.2019.

15.10.2019 в судове засідання з`явились представники Позивача та Відповідача.

Представник Відповідача в судовому засіданні заявила усне клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки в судове засідання не з`явився повноважний представник (адвокат) Позивача.

В обґрунтування клопотання представник Відповідача зазначила, що представником в судовому процесі може бути лише адвокат, а не керівник підприємства.

В той же час суд зазначає, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).

Судом встановлено, що інтереси Позивача у даній справі представляє ОСОБА_1 , яка є членом виконавчого органу - директором з правових питань на підприємстві, що підтверджено копією Статуту Позивача та протоколу № 24 від 18.07.2019.

На підставі викладеного усне клопотання представника Відповідача про залишення позову без розгляду залишене судом без задоволення, про що в судовому засіданні 15.10.2019 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України.

В судовому засіданні 15.10.2019 було розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 22.10.2019, про що повідомлено представників сторін під розписку.

21.10.2019 до суду надійшло клопотання Позивача від 17.10.2019 № 372 (вх. № 20056/19) про відкладення розгляду справи.

22.10.2019 до суду надійшло клопотання Відповідача від 22.10.2019 б/№ (вх. № 20134/19) про відкладення розгляду справи.

22.10.2019 в судове засідання представники сторін не з`явились.

Дослідивши клопотання Позивача про відкладення розгляду справи судом встановлено, що клопотання обґрунтоване перебуванням представника Позивача у відпустці.

Згідно ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що Позивачем до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, у зв`язку з чим подане ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» клопотання про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення з підстав необґрунтованості.

Дослідивши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи судом встановлено, що клопотання обґрунтоване перебуванням представника Відповідача на лікарняному.

В той же час, Відповідачем до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, у зв`язку з чим подане ТОВ «Біогазенерго» клопотання про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення з підстав необґрунтованості.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача.

У судовому засіданні 22.10.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.01.2016 між ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» (підрядник, позивач у справі) та ТОВ «Біогазенерго» (замовник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 10/16 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується своїми або залученими силами і засобами за замовленням замовника виготовити, доставити, змонтувати, провести пуско-наладку системи паливоподачі та проводити її сервісне (технічне) обслуговування (надалі - «Роботи») у встановлені Договором строки на Об`єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі, в смт Іванків Київської обл.», а замовник в свою чергу зобов`язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх. (п. 1.1. Договору).

Перелік, найменування, склад, обсяг, вартість та умови виконання Робіт за цим Договором уточнюється сторонами у відповідних додатках до цього Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, обсяг поставки паливоподачі за цим Договором має включати в себе комплект ЗІП (запасні частини, інструменти, приладдя), ціна якого включена в загальну вартість Робіт за Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість Робіт за Договором визначається як сума вартості обладнання, робіт та послуг за кожним відповідним додатком до цього Договору згідно п. 1.2. Договору.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що після укладення цього Договору замовник здійснює передплату згідно з погодженим сторонами календарним планом здійснення платежів. Розрахунок за виконані належним чином Роботи замовник здійснює після підписання сторонами на умовах ст. 8 Договору актів приймання-передачі на кожний етап Робіт за цим Договором протягом 7 банківських днів з дня підписання актів, з вирахуванням сплачених авансів.

Згідно п. 3.1. Договору, весь обсяг Робіт підрядник зобов`язаний виконати в строк чотири місяці з моменту отримання передплати у розмірі, що обумовлений календарним планом здійснення платежів (Додаток № 3 до Договору). Роботи виконуються поетапно згідно переліку, що зазначений у Додатку № 2 до даного Договору.

Відповідно до п. 6.4.1. Договору, підрядник має право одержувати оплату за належним чином виконані Роботи в розмірах, порядку і у строки, передбачені Договором.

Замовник зобов`язаний прийняти належним чином виконані Роботи на умовах ст. 8 Договору; своєчасно, та на умовах Договору, оплачувати підряднику виконані Роботи (п. 6.5. Договору).

Згідно п. 13.2. Договору, Договір є чинним з дати його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору «Специфікація на обладнання/матеріали, що постачаються за Договором» загальний перелік виробів, що мали бути поставлені за зазначеним Договором, був складений на загальну суму 10390670,00 грн.

Згідно Додатку № 2 до Договору «Специфікація на роботи, що виконуються за Договором» загальна вартість робіт, що мали бути виконані за зазначеним Договором, склала 2199087,20 грн.

Як зазначив Позивач у позові, та не заперечується Відповідачем згідно змісту відзиву, протягом лютого-вересня 2016 року Договір активно виконувався обома сторонами, зокрема замовником здійснювалось фінансування виконання, а підрядником здійснювалось виготовлення, відвантаження продукції та виконання робіт.

Загалом, як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період замовником було здійснено платежів на користь підрядника на загальну суму 3095000,00 грн.

В той же час, Позивачем за вказаний період було виконано Роботи за Договором на загальну суму 4120265,60 грн, що підтверджується підписаними Відповідачем видатковими накладними № СК-0000273 від 22.07.2016 на суму 127000,00 грн, № СК-0000289 від 29.07.2016 на суму 549246,00 грн, № СК-0000297 від 03.08.2016 на суму 1091286,00 грн, № СК-0000331 від 19.08.2016 на суму 659095,20 грн, № СК-0000375 від 20.09.2016 на суму 1594038,40 грн, Актом приймання-передачі від 22.07.2016, відповідними товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СК-0000155 від 23.09.2016 на суму 99600,00 грн, копії яких додано до позовної заяви.

Таким чином Позивач зазначає, що за Відповідачем рахується заборгованість за Договором у сумі 1025265,60 грн.

Як вказує Позивач та не заперечується Відповідачем, у жовтні 2016 року замовником було повідомлено підрядника про тимчасове згортання проекту будівництва Об`єкту, у зв`язку з чим виконання Договору було призупинене.

Відповідно до п. 12.4. Договору, Договір може бути розірваний з підстав, передбачених п.п. 6.6.2., 9.3. Договору, ст. 849 ЦК України. З моменту отримання такої відмови Договір відповідно є розірваним.

Згідно п. 9.3. Договору, у випадку порушення замовником календарного плану здійснення платежів (Додаток № 3 до Договору) строк виконання Робіт за даним договором збільшується відповідно до кількості днів такого порушення. Також підрядник має право попередньо повідомивши про це замовника, призупинити виконання Робіт (виготовлення, поставку, монтаж обладнання тощо) за Договором до виконання замовником належних чергових платежів за календарним планом.

Отже, відповідно до змісту п. 9.3., 12.4. Договору, порушення замовником термінів оплат є підставою для розірвання Договору підрядником з моменту повідомлення про таке розірвання.

18.03.2019 Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-повідомлення про розірвання Договору, в якому була також викладена вимога про оплату боргу в розмірі 1025265,60 грн. Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді.

Заперечуючи проти позову Відповідач у відзиві зазначає, що станом на 18.09.2016 у Відповідача існувала переплата за Договором у сумі 518372,80 грн. Після здійснення Позивачем поставки продукції 20.09.2016 за видатковою накладною № СК-0000375 на суму 1594038,40 грн, у Відповідача утворилась заборгованість у сумі 1075665,60 грн. 22.09.2016 Відповідачем було сплачено на користь Позивача 100 тис.грн, отже залишок заборгованості склав 975665,60 грн.

При цьому Відповідач зазначає, що за вказаною вище видатковою накладною № СК-0000375 Позивачем жодних робіт не виконувалось, а було лише здійснено поставку товару. Однак, з позиції Відповідача, за умовами п. 2.3. Договору оплаті підлягає лише виконання робіт, а не поставка товару, строку оплати поставленого товару в Договорі не визначено, відтак в силу ст. 530 ЦК України строк оплати поставленого за вказаною видатковою накладною товару настав через 7 днів після отримання Відповідачем 23.03.2019 вимоги Позивача про розірвання Договору і сплату боргу.

Отже Відповідач у відзиві зазначає, що наданий Позивачем розрахунок 3% річних і інфляційних втрат за період з жовтня 2016 по липень 2019 є неправильним.

Крім цього Відповідач у відзиві підтвердив, що виконані Позивачем за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СК-0000155 від 23.09.2016 на суму 99600,00 грн були сплачені частково 29.09.2016 в розмірі 50000,00 грн, отже залишок заборгованості Відповідача за виконані роботи становить 49600,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти такої позиції Відповідача щодо строку виконання зобов`язань за Договором, посилаючись на положення п. 1.1., 1.3. Договору, згідно яких термін «Роботи» включає в себе виготовлення, доставку, монтаж, пусконаладку системи паливоподачі та її сервісне обслуговування.

Так, відповідно вказаної вище видаткової накладної № СК-0000375 від 20.09.2016 Позивачем було поставлено Відповідачу Металоконструкції галереї загальною вартістю 1594038,40 грн, а відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СК-0000155 від 23.09.2016 було виконано монтаж металоконструкції галереї на суму 99600,00 грн.

Отже Позивач зазначає, що етап Робіт з виготовлення, поставки та монтажу Металоконструкції галереї на загальну суму 1693638,40 грн було завершено 23.09.2016, у зв`язку з чим виконані Роботи повинні були бути оплачені протягом 7 банківських днів з дня підписання Акту, а саме до 03.10.2016.

Дослідивши умови Договору, зокрема п. 1.1. та 1.3. суд погоджується з позицією Позивача відносно того, що термін «Роботи» в контексті даного Договору включає в себе виготовлення, доставку, монтаж, пусконаладку системи паливоподачі та її сервісне обслуговування, отже строк виникнення зобов`язання замовника щодо оплати відповідного етапу Робіт визначається згідно п. 2.3.2. Договору - протягом 7 банківських днів з дня підписання Акту.

Разом з тим судом встановлено, що 7-ий банківський день від дати підписання Акту (23.09.2016) - 04.10.2016, а не 03.10.2016, як зазначив Позивач у відповіді на відзив.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За наслідком розгляду поданих матеріалів судом встановлено, що наданими Позивачем доказами підтверджується та Відповідачем не заперечується виконання Позивачем Робіт за Договором та часткову оплату виконаних робіт, отже сума боргу Відповідача за Договором в розмірі 1025265,60 грн є доведеною.

Відтак позовна вимога Позивача про стягнення основного боргу за Договором в сумі 1025265,60 грн підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати виконаних робіт, Позивачем в позовній заяві додатково нараховано 86437,97 грн 3% річних за період з 30.09.2016 по 22.07.2019 та 437583,36 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2016 по червень 2019.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже вказано вище, Відповідачем у відзиві на позов зазначено про необґрунтованість наданих розрахунків, оскільки строк виконання зобов`язання за Договором на думку Відповідача виник згідно ст. 530 ЦК України - протягом 7 днів після отримання вимоги Позивача, отже початком прострочення виконання зобов`язання є 31.03.2019.

Суд зазначає, що вказана позиція Відповідача є необґрунтованою, враховуючи умови до п. 1.1., 1.3., 2.3.2. Договору щодо значення терміну «Роботи» для цілей даного Договору та строку оплати виконаних Робіт, про що вказано вище.

Крім цього Відповідач у відзиві зазначає про необґрунтованість наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з застосуванням неправильних індексів інфляції за квітень, травень та червень 2019 року.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок є неправильним, оскільки 3% річних розраховано за період з 30.09.2016 по 22.07.2019, тоді як судом вище встановлено, що строк виконання Відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних Робіт закінчився 04.10.2016, отже датою початку прострочення є 05.10.2016, а не 30.09.2016.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних судом встановлено, що правильна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить 86038,04 грн (розрахунок: 1025265,60 (сума боргу) х 3% / 365 (днів у році) х 1021 (кількість днів прострочення).

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних підлягає задоволенню частково, у сумі 86038,04 грн.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що вказаний розрахунок є неправильним, оскільки Позивачем не враховано показник дефляції 99,3% за липень 2018 року та зазначені неправильні показники інфляції за період з листопада 2018 по червень 2019.

За наслідком здійсненого судом розрахунку встановлено, що сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2016 по червень 2019 становить 131,4%, а не 142,68%, як зазначено Позивачем.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок судом встановлено, що сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 321933,40 грн (розрахунок: 1025265,60 (сума боргу) х 131,4% - 1025265,60 (сума боргу)).

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, зокрема вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 1025265,60 грн, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково в розмірі 86038,04 грн, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в розмірі 321933,40 грн. В частині стягнення 399,93 грн 3% річних та 115649,96 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно ст. 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір у сумі 21498,55 грн (розрахунок: 1433237,04 грн (сума задоволених вимог) / 1549286,93 грн (сума заявлених вимог) х 23239,30 грн (сума судового збору, який підлягав сплаті за подачу даного позову)).

При цьому суд зазначає, що Позивачем при зверненні до суду сплачено 23539,30 грн судового збору, відтак має місце переплата Позивачем судового збору в розмірі 200,00 грн, та Позивач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку.

Крім цього Позивач просить суд стягнути з Відповідача видатки на підготовку документів в розмірі 20000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів надання Позивачу професійної правничої допомоги адвоката, зокрема позовна заява підписана директором підприємства, додатки до позову засвідчені також директором; інтереси Позивача в судових засіданнях під час розгляду справи представляла директор Позивача з правових питань.

В той же час, в порядку ст. 126, 129 ГПК України відшкодуванню підлягають лише витрати на професійну правничу допомогу адвоката, а не директора підприємства.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову у стягненні з Відповідача видатків на підготовку документів у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст. 126, 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Розважівська, буд. 192; код ЄДРПОУ 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111; код ЄДРПОУ 30991072) 1025265 (один мільйон двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 60 коп. основного боргу, 321933 (триста двадцять одну тисячу дев`ятсот тридцять три) грн 40 коп. інфляційних втрат, 86038 (вісімдесят шість тисяч тридцять вісім) грн 04 коп. 3% річних та 21498 (двадцять одну тисячу чотириста дев`яносто вісім) грн 55 коп. судового збору.

3. Відмовити в частині стягнення 399,93 грн 3%, 115649,96 грн інфляційних втрат та 20000,00 грн видатків на підготовку документів.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 01.11.2019.

Суддя С.Ю. Наріжний