Рішення № 85328430, 23.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2150/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія”

до Державного підприємства “Завод порошкової металургії”

про стягнення 834 194,67 грн.

За участю секретаря судового засідання (пом. судді) Круковська Р.І.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Гончар М.С. (довіреність № 235 від 05.07.2019 року);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” до Державного підприємства “Завод порошкової металургії” про стягнення 869 247,93 грн. за Договором про постачання електричної енергії № 420020592 від 28.12.2018 року з яких 734 489,20 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 104 902,04 грн. пені, 8 934,61 грн. 3% річних та 20 922,08 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2019 року відкрито провадження у справі № 911/2150/19, справу № 911/2150/19 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2019 року.

19.09.2019 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 50 000,00 грн., просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 834 194,67 грн. з яких 684 489,20 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 118 768,48 грн. пені, 10 385,00 грн. 3% річних та 20 551,99 грн. інфляційних.

В судовому засіданні 07.10.2019 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує з врахуванням поданої 19.09.2019 року заяви про зменшення позовних вимог. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 07.10.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.10.2019 року.

В судовому засіданні 23.10.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги (уточнені) в повному обсязі.

В судове засідання 23.10.2019 року, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У звязку з чим, в судовому засіданні 23.10.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі – позивач, Постачальник) та Державним підприємством «Завод порошкової металургії» (далі – відповідач, Споживач) було укладено Договір № 1420313 на постачання теплової енергії споживачу (далі – Договір).

Відповідно до п 2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Інформація про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачання електричної енергії на умовах Договору починається з « 01» січня 2019 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно п. 5.2. Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).

Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Розрахунковий рахунок Постачальника вказується в даному Договору та зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6. Договору).

Порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією (п. 5.7. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору, Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору (п. 13.1 Договору).

Сторонами підписаний додаток № 1 до Договору “Інформація про об`єкт споживача”, відповідно до якого адреса об`єкта: м. Бровари, вул. Незалежності, 26 1, ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z2853760733671, 62Z6669678468107, 62Z9994355900310, 62Z7008419540511, 62Z3159826157924, 62Z2980613739175; м. Бровари, Незалежності, в.о., вид об`єкту – вуличне освітлення, ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z4480021982639.

Також сторонами підписаний додаток № 2 до Договору “Комерціна пропозиція № 00186192”, відповідно до якої термін постачання до 31.12.2019 року. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції.

Споживач самостійно здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії Оператору системи розподілу - ПрАТ «Київобленерго».

Попередня оплата: 100% вартості договірного обсягу споживання електричної, енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду;

Остаточний розрахунок: проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Обсяги авансового та планових платежів визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника.

Додатком № 3 сторони погодили «Умови встановлення та коригування договірних обсягів постачання електричної енергії».

На виконання умов Договору позивач у період з січня 2019 року по квітень 2019 року (з врахуванням перерахунку на суму 52 869,89 грн., зробленому та відображеному в рахунку-фактурі за травень 2019 року) здійснив відпуск теплової енергії відповідачу на загальну суму 819 489,20 грн., що підтверджується рахунками-фактури за спожиту електроенергію: № 8693817630 за січень 2019 року на суму 227 585,83 грн., який повинен був бути оплачений до 30.01.2019 року включно, № 8646178932 за лютий 2019 року на суму 300 359,83 грн., який повинен був бути оплачений до 01.03.2019 року включно, № 8647460479 за березень 2019 року на суму 178 199,70 грн., який повинен був бути оплачений до 28.03.2019 року включно, № 8844815350 за квітень 2019 року на суму 113 343,84 грн., який повинен був бути оплачений до 02.05.2019 року включно (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконав, розрахувався частково на загальну суму 135 000,00 грн. (згідно уточнених позовних вимог), а саме 31.01.2019 року сплатив 5 000,00 грн., 21.02.2019 року – 10 000,00 грн., 25.02.2019 року – 50 000,00 грн., 26.06.2019 року – 20 000,00 грн., 29.08.2019 року – 50 000,00 грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи), відтак за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 684 489,20 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив згідно уточнених позовних вимог стягнути з відповідача 684 489,20 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у період з січня 2019 року по квітень 2019 року на загальну суму 684 489,20 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, що не заперечено і не спростовано відповідачем, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 684 489,20 грн. підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача згідно уточнених позовних вимог 118 768,48 грн. пені на підставі п. 5.8 Договору з врахуванням умов Додатку № 2, в частині розміру пені, за загальний період з 31.01.2019 року по 31.08.2019 року, 10 385,00 грн. 3 % річних за загальний період з 31.01.2019 року по 31.08.2019 року та 20 551,99 грн. інфляційних за загальний період з 31.01.2019 року по 31.05.2019 року у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору (п. 5.8 Договору).

Відповідно до положень Комерційної пропозиції № 00186192 розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку інфляційних. Судом було здійснено правильний розрахунок інфляційних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 17 021,16 грн. інфляційних, пеня та 3 % річних підлягають задоволенню в заявлених розмірах, а саме 118 768,48 грн. пені та 10 385,00 грн. 3 % річних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 830 663,848 грн. з яких 684 489,20 грн. основного боргу, 118 768,48 грн. пені, 10 385,00 грн. 3 % річних, 17 021,16 грн. інфляційних. В решті (вимога про стягнення 3 530,83 грн. інфляційних) позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (уточнених) в сумі 12 459,96 грн.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову на суму 3 530,83 грн., понесені позивачем витрати по сплаті судового збору згідно уточнених позовних вимог в цій частині відшкодуванню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи подану 19.09.2019 року представником позивача заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про повернення позивачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", з державного бюджету України 525,80 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 31 від 22.08.2019 року у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” до Державного підприємства “Завод порошкової металургії” про стягнення 834 194,67 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Завод порошкової металургії” (07400, Київська обл., м. Бровари, ПРОМВУЗОЛ, код 00186192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8В, код 42094646) 684 489 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп. основного боргу, 118 768 (сто вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 48 коп. пені, 10 385 (десять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. 3% річних, 17 021 (сімнадцять тисяч двадцять один) грн. 16 коп. інфляційних та 12 459 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 96 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8В, код 42094646) з державного бюджету України судовий збір в сумі 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн. 80 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 31 від 22.08.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/2150/19.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” до Державного підприємства “Завод порошкової металургії” стягнення про 3 530,83 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.10.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін