Рішення № 85328189, 22.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019Справа № 910/8586/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи»

до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 288650,95 грн.

Представники:

від позивача: Сидоренко М.В.

від відповідача: Федорчук О.В .,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 288650,95 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги , позивач зазначає, відповідач не сплатив вартість поставленого газу за договором №70 про закупівлю товарів за державні кошти від 30.03.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 260667,06 грн., пеню у розмірі 92,84 грн., 3% річних у розмірі 2808,72 грн., штраф у розмірі 18246,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 6835,64 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06.08.2019.

26.07.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач визнає позов в частині основного боргу та заперечує проти позову через те, що умовами договору не передбачено штрафних санкцій за несплату вартості спожитого природного газу.

05.08.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, посилаючись на ст. 231 ГК України, підтримує позовні вимоги.

У підготовче засідання 06.08.2019 прибули представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 06.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.09.2019.

У підготовче засідання 24.09.2019 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.09.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2019.

У судове засідання 22.10.2019 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (постачальник, позивач) та Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (споживач, відповідач) було укладено договір №70 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується постачати природний газ ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник 09120000-6 Газове паливо (Газ природний) споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість газу в розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - 186000,000 куб.м. (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.10. Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 3.11. Договору акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків споживача з постачальником.

Згідно з п. 4.5.2. Договору оплата вартості природного газу здійснюється споживачем у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника не пізніше 20 числа місяця включно, що слідує за звітним розрахунковим місяцем на підставі акта приймання-передачі газу відповідного розрахункового періоду, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що за період з серпня 2018 по грудень 2018 року позивачем надано відповідачу послуги за Договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.08.2018, від 30.09.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018 копії яких долучені до позову.

Як зазначав позивач, відповідачем було частково сплачено вартість поставленого природного газу, заборгованість відповідача за Договором складає 260667,06 грн. Вказаний факт було визнано відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги , позивач зазначає, відповідач не сплатив вартість поставленого газу за договором №70 про закупівлю товарів за державні кошти від 30.03.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 260667,06 грн., пеню у розмірі 92,84 грн., 3% річних у розмірі 2808,72 грн., штраф у розмірі 18246,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 6835,64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно до 1 числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо оплати наданої виконавцем послуги.

За період з серпня 2018 по грудень 2018 року позивачем надано відповідачу послуги за Договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.08.2018, від 30.09.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018 копії яких долучені до позову. Як зазначав позивач, відповідачем було частково сплачено вартість поставленого природного газу, заборгованість відповідача за Договором складає 260667,06 грн. Вказаний факт було визнано відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості наданих послуг за Договором у розмірі 260667,06 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 2808,72 грн. 3% річних та 6835,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного акту, з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених часткових оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2808,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6835,64 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 92,84 грн. пені та 18246,69 грн. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що умовами Договору не встановлений розмір пені та штрафу, який підлягає сплаті у випадку невиконання зобов`язання щодо сплати вартості спожитого природного газу.

В той же час, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені та штрафу, посилається на приписи абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, тоді-як у даному випадку відповідачем прострочено саме грошове зобов`язання щодо сплати вартості спожитого газу, а тому, за відсутності погоджених сторонами умов Договору щодо розмірів пені та штрафу за прострочення грошового зобов`язання, заявлені позивачем штраф та пеня не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 118-Б; ідентифікаційний код: 37479398) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (01103, м.Київ, вул. Михайла Бойчука, буд.4-Б; ідентифікаційний код: 39835779) основний борг у розмірі 260667 (двісті шістдесят тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 6835 (шість тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 4054 (чотири тисячі п`ятдесят чотири) грн. 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.11.2019

Суддя Ю.В. Картавцева