Рішення № 85327999, 21.10.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3604/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, м. Дніпро, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 1 361 822,94 грн

Представники:

прокурор: Битяк Н.І., посвідчення №048755 від 04.12.2017

від позивача: Дерило В.Г., довіреність №7/-10-3750 від 21.12.2018

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська місцева прокуратура №1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 1 361 822,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку без належних правових підстав, що призвело до ненадходження до міського бюджету коштів орендної плати.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання на 02.10.2019.

30.09.2019 позивач подав до господарського суду клопотання б/н від 27.09.2019 про долучення документів до матеріалів справи, а саме: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копії листа, яким відповідача повідомлено про здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час користування земельною ділянкою і запрошено взяти участь в обстеженні земельної ділянки; копії листа, яким відповідачу направлено копію акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства №24/1 від 15.11.2018. Суд долучив зазначені документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 21.10.2019.

В судове засідання, призначене на 21.10.2019, з`явились прокурор і позивач, які просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Ухвали суду від 19.08.2019, 17.09.2019, 02.10.2019 були направлені за місцезнаходженням ТОВ "Коннур": м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 153, зазначеним в позовній заяві і підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005658322 від 16.08.2019 (арк.с. 96-100). Конверти з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2019 і ухвалою суду про відкладення підготовчого засідання від 17.09.2019 повернулись до суду з відмітками поштового відділення "за закінченням строку зберігання".

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Зважаючи на вищевикладене, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 21.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За твердженням прокурора, ТОВ "Коннур" використовує земельну ділянку комунальної власності без належних правових підстав і відповідного внесення до місцевого бюджету коштів як плати за користування земельною ділянкою, чим значною мірою порушує та обмежує права міської ради як власника земельної ділянки щодо ефективного її використання та отримання за це відповідної плати.

Разом з цим, орган місцевого самоврядування – Дніпровська міська рада, будучи обізнаною з наявністю факту порушення своїх прав, не вживала заходів претензійно-позовного характеру, направлених на стягнення в судовому порядку з ТОВ "Коннур" безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів.

У зв`язку зі встановленням факту відсутності належних та ефективних дій з боку Дніпровської міської ради, спрямованих на стягнення з ТОВ "Коннур" безпідставно збережених коштів орендної плати, з метою реального та ефективного захисту інтересів міської ради у спірних правовідносинах, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Щодо представницьких повноважень прокурора господарський суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" спричиненням відповідачем шкоди інтересам територіальної громади міста Дніпра, які виражені у ненадходженні до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В питаннях оцінки "суспільного", "публічного" інтересу Європейський Суд з прав людини визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На думку суду, правовідносини, пов`язані з використанням та розпорядженням земель державної та комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес.

Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлене неналежним здійсненням органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави. Незважаючи на виявлене позивачем порушення, Дніпровська міська рада не зверталась за судовим захистом інтересів держави, що підтверджується листами Дніпровської міської ради №7/11-1865 від 07.06.2019 (арк.с. 41-42), №12/4-36 від 19.06.2019 (арк.с. 87).

Отже, вказані обставини обумовлюють необхідність застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та є підставою для звернення до суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і позивача в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №176421324 від 06.08.2019 (арк.с. 37-38), з 05.03.2010 ТОВ "Коннур" є власником нежитлових приміщень (будівлі автоцентру літ. А – незавершене будівництво, 30% готовності, трансформаторної підстанції літ. Б – незавершене будівництво, 30% готовності), розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Аеропортівська, буд. 43, на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Дніпра (кадастровий номер 1210100000:03:003:0017).

Підставою виникнення права користування земельною ділянкою зазначено договір оренди землі ВЕМ №888662, ВЕМ №888663, реєстр 10133, від 28.12.2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; додатковий договір ВЕО №559263, реєстр 2943, від 07.05.2007 до договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; додатковий договір ВМК №054389, ВМК №054392, реєстр 3455, від 11.09.2009 до договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

У відповідності до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, з моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Коннур" у власність нерухомого майна - будівлі автоцентру літ. А – незавершене будівництво, 30% готовності, трансформаторної підстанції літ. Б – незавершене будівництво, 30% готовності), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в силу положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 та статті 141 Земельного кодексу України припинилось право користування земельною ділянкою площею 0,7163 га у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Зважаючи на ці положення, новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради №74/25 від 27.06.2012 укладений договір оренди ВРХ №719860 від 26.09.2012 (арк.с. 68-75), відповідно до якого Дніпропетровська міська рада передала в користування на три роки Товариству з обмеженою відповідальністю "Коннур" земельну ділянку площею 0,7163 га, із кадастровим номером 1210100000:03:003:0017, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва автоцентру. Зазначений договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.10.2012 за №121010004000719.

Згідно з пунктами 3, 4 вищевказаного договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: на земельній ділянці розташовано одноповерхову цегляну будівлю трансформаторної підстанції та капітальну будівлю автоцентру незавершені будівництвом, а також інші об`єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів.

Як вбачається з листа Дніпровської міської ради вих. №7/11-2331 від 31.07.2019 (арк.с. 90-91), за наявною станом на 18.07.2019 інформацією, за результатами пошуку за кадастровим номером земельної ділянки в інформаційній (автоматизованій) підсистемі "Фіскальний кадастр" Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) виявлено реєстраційний запис щодо договору оренди землі №121010004000719, укладений між міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коннур" на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:003:0017), строком з 22.10.2012 по 22.10.2015, для будівництва автоцентру. Реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та іншими юридичними або фізичними особами на зазначену земельну ділянку не виявлено.

Отже, після закінчення строку договору оренди ВРХ №719860 від 26.09.2012 (зареєстрованого 22.10.2012 за №121010004000719) відповідачем не було вчинено дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,7163 га, кадастровий номер 1210100000:03:003:0017, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 Дніпро АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , під належним йому нерухомим майном - будівлями автоцентру літ. А – незавершене будівництво, 30% готовності, трансформаторною підстанцією літ. Б – незавершене будівництво, 30% готовності.

Згідно зі ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону земель", самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Робочою групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Соборної районної у місті Дніпрі ради складено акт №24 від 30.05.2018 (арк.с. 45-46), акт №24/1 від 15.11.2018 (арк.с. 52-53) перевірки дотримання вимог земельного законодавства, якими встановлено використання земельною ділянкою за адресою: вул. Аеропортівська, 43, орієнтовною площею 7 000 кв.м., без належним чином оформлених документів. Робоча група встановила, що за вказаною адресою розташовано незавершене будівництво, а саме: залізобетонні споруди початку будівництва, та дійшла висновку щодо необхідності відправлення зазначених актів на адресу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок для вжиття заходів реагування відповідно до чинного законодавства.

Листами № 155/05-21 від 08.06.2018, № 253/05-21 від 20.11.2018 (арк.с. 43, 44) акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства направлені на адресу комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (далі - Комісія).

Листом №1/5-2 від 04.03.2019 (арк.с. 59) Комісія повідомила відповідача про розгляд матеріалів використання земельної ділянки без належним чином оформлених правовстановлюючих документів в засіданні, призначеному на 11.04.2019 о 16:00, проте представник ТОВ "Коннур" на засідання Комісії не з`явився.

Рішенням Комісії, оформленим протоколом №2 від 11.04.2019 (арк.с. 61-62), визначено розмір збитків у вигляді недоотриманої орендної плати внаслідок використання ТОВ "Коннур" вищезазначеної земельної ділянки за період з 11.04.2016 по 11.04.2019, який склав 1 557 817, 34 грн.

Вказаний розмір збитків визначено, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Аеропортівська, 43, яка розрахована відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 і складає за 1 кв.м.: 2016 рік - 2 792,27 грн; 2017 рік - 2 367,85 грн; 2018 рік - 2 367,85 грн, із застосуванням Кф = 2.0 згідно з листом відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області №18-4-0.38-1520/107-18 від 13.07.2018 (арк.с. 58).

У позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача збитки в розмірі недоотриманої орендної плати в сумі 1 361 822,94 грн за період з 11.08.2016 по 11.04.2019, а саме:

- з 11.08.2016 по 31.12.2016 - 229 731,15 грн.;

- з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 497 248, 50 грн.;

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 497 248,50 грн.;

- з 01.01.2019 по 11.04.2019- 137 594,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 157 Земельного кодексу України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Відповідно до цього Порядку стягуються збитки завдані внаслідок тимчасового невикористання землі (пункт 1); розміри збитків визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2), відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (пункт 3), збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у т. ч. орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (пункт 5).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом враховано інформацію, надану в листі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2994/9/04-36-12-04-18 від 11.03.2019 (арк.с. 57), відповідно до якої податкові декларації з плати за землю на 2016-2019 роки Товариством з обмеженою відповідальністю "Коннур" не надавались.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" безпідставно збережених коштів орендної плати в загальній сумі 1 361 822,94 грн за період з 11.08.2016 по 11.04.2019 за використання земельної ділянки площею 0,7163 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Аеропортівська, 43, без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 20 427,34 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" (49000, м. Дніпро, вулиця Берегова, будинок 153, код ЄДРПОУ 32465946) на користь держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 1 361 822,94 грн (один мільйон триста шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять дві гривні 94 копійки) за користування земельною ділянкою площею 0,7163 га без правовстановлюючих документів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" (49000, м. Дніпро, вулиця Берегова, будинок 153, код ЄДРПОУ 32465946) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, р/р НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 20 427,34 грн (двадцять тисяч чотириста двадцять сім гривень 34 копійки).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.10.2019.

Суддя А.Є. Соловйова