Рішення № 85327974, 31.10.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/685/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від прокуратури: Дереча І.В. - посвідчення №051563 від 29.11.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

Лугинської селищної ради (смт. Лугини Житомирська область)

до Приватного підприємства "Продцентр-плюс" (м. Коростень Житомирська область)

про про визнання недійсним договору поставки № 43 від 15.02.2019

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лугинської селищної ради звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки №43 від 15.02.2019, укладеного між Лугинською селищною радою та Приватним підприємством "Продцентр-плюс" про закупівлю продуктів харчування на суму 48500,00 грн. та про припинення зобов`язання за договором на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірний договір не містить конкретного найменування та кількості продукції, його укладено без дотримання процедури публічних закупівель, без оприлюднення річного плану закупівель та додатку до плану закупівель на 2019 рік. Крім цього, прокурор вважає, що при укладені договору були порушені положення Закону України "Про публічні закупівлі", якими встановлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема, не дотримано, визначених статтею 3 принципів закупівель, а саме: принципу максимальної економії та ефективності, а також принципу недискримінації учасників. Зокрема, всупереч вимогам статті 4 ЗУ "Про публічні закупівлі" Лугинською селищною радою не оприлюднено додаток до річного плану закупівель, у якому предметом закупівлі визначено продукти харчування. В зв`язку з чим просить договір поставки № 43 від 15.02.2019 визнати недійсним.

04.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшов лист, відповідно до якого останній повідомляє, що Договір поставки №43 від 15.02.2019 розірвано відповідно до додаткової угоди №5 від 27.06.2019. В зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору та про припинення його вважає безпідставними. До листа додано копію вказаної додаткової угоди. Одночасно відповідач просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника підприємства, оскільки не має можливості направити уповноважену особу в судове засідання (а.с.55-56).

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо заперечень відповідача, викладених у листі від 04.09.2019, пояснив, що у Коростенській місцевій прокуратурі та управління Державної казначейської служби України у Лугинському районі Житомирської області відсутня будь-яка інформація щодо розірвання договору поставки продуктів харчування №43 від 15.02.2019, укладеного між Лугинською селищною радою та ПП "Продцентр-плюс", на підтвердження чого надав копію інформації управління Державної казначейської служби України у Лугинському районі Житомирської області від 03.09.2019 за вих.№2-08/250.

Сторони в судове засідання не прибули, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.10.2019.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.165 ГПК України є правом відповідача, а не його обов`язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 між Приватним підприємством "Продцентр-плюс" (постачальник/ відповідач) та Лугинською селищною радою (покупець/позивач) укладено договір поставки № 43 (а.с. 24-25), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукти харчування (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару зазначається у накладній, узгоджується між сторонами в момент його поставки. Ціна рахується узгодженою після підписання накладної уповноваженою особою покупця.

За умовами п.3.2 договору загальна сума договору складає 48500,00грн., зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошей на р/рахунок постачальника, або готівкою в національній валюті України, після отримання товару.

Строк оплати становить 10 календарних днів (п. 5.2 договору).

Згідно п.10.1 договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019.

Згідно інформації управління Державної казначейської служби України у Лугинському районі Житомирської області, наданої 03.09.2019 за №02-08/250, відповідно до п.п 2.2 Наказу МФУ від 02.03.2012 № 309 Лугинською ОТГ в управлінні 19.02.2019 зареєстровано, зокрема, договір поставки №43 від 15.02.2019 та профінансовано на суму 46440,83грн. (а.с. 74).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

Предметом спору в даній справі є вимога про визнання недійсним договору поставки № 43 від 15.02.2019, укладеного між ПП "Продцентр-плюс" та Лугинською селищною радою, з підстав недотримання сторонами істотних умов договору та недотриманням під час його укладення вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки однією із сторін в оспорюваному договорі є орган місцевого самоврядування, то вирішуючи спір у даній справі, також необхідно застосовувати положення Закону України "Про публічні закупівлі", який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

За ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Як передбачено ч. 5 ст. 259 ГК України, складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 454 від 17.03.2016 "Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі" затверджено Порядок визначення предмета закупівлі.

Відповідно до п. 1 розділу І вказаного вище наказу, цей Порядок установлює спосіб визначення замовником предмета закупівлі відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку визначено, що предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року N 457, за показником п`ятого знака із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників третьої - п`ятої цифр основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року N 1749, а також конкретної назви товару чи послуги.

Предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року N 1749 (далі - Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками шостого - десятого знаків Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року N 457, із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників четвертої - восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.

При цьому замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками четвертої - восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Статтею 4 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

У пунктах 3, 4, 6, 7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Як вбачається з спірного договору № 43 від 15.02.2019, сторони у п. 1.2 визначили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукти харчування (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

З наведених пунктів договору видно, що сторони при здійсненні закупівлі у спірному договорі не визначили конкретний предмет закупівлі на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 - найменування та кількість продукції.

Суд також звертає увагу, що у договорі сторони погодили, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, тобто у первинних документах.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, накладні містять інформацію про отримання/передачу товарів і по суті підтверджують саме передачу товару у конкретній кількості та на визначену ціну.

Накладні, як первинні документи, підтверджують саме належне виконання договірних зобов`язань та не можуть доводити погодження сторонами господарського договору таких істотних умов договору як предмет та ціна на момент його укладення.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки не містить всіх необхідних істотних умов.

Водночас, суд зазначає, що укладення між позивачем та відповідачем спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі суперечить вимогам ст. 2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.

Одночасно, позивач як розпорядник бюджетних коштів, порушив вимоги законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель, а саме, здійснив закупівлю без використання електронної системи закупівель.

Крім того, позивачем, в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (www.prozzoro.gov.ua) не оприлюднено своєчасно додаток до річного плану, у якому предметом закупівлі визначено продукти харчування та не оприлюднено в порядку ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" звіт про укладені договори в системі електронних закупівель.

У статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Таким чином, укладення Лугинською селищною радою спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі та без оприлюднення додатку до плану закупівлі на 2019 рік суперечить вимогам ст. 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п.1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.

Зазначені вище порушення під час укладення спірного договору свідчать про недотримання сторонами принципів максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, а також недискримінації учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Враховуючи, що спірний договір поставки № 43 від 15.02.2019 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, вимоги прокурора про визнання такого договору недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на Лугинську селищну раду (позивача) та відповідача в рівних частинах, оскільки відповідальність за укладення договору несуть обидві його сторони, а безпосередньо спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін договору.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поставки №43 від 15.02.2019, укладений між Лугинською селищною радою (11301, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, 2А, код ЄДРПОУ 04346114) та Приватним підприємством "Продцентр - плюс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 35, кв. 15, код ЄДРПОУ 37677991).

3. Стягнути з Лугинської селищної ради (11301, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, 2А, код ЄДРПОУ 04346114) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 960,50 грн. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Продцентр - плюс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 35, кв. 15, код ЄДРПОУ 37677991) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 960,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.11.19

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (11301, вул. Грушевського, 2-А, смт. Лугини, Житомирська область) (рек. з пов.)

3 - відповідачу (11500, вул. Грушевського, 35, кв.15, м. Коростень, Житомирська область) (рек. з пов.)

4 - прокуратура Житомирської області