Рішення № 85327289, 29.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2480/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан", м. Харків до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№43)", м. Харків про стягнення 342072,57 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Любич В.О.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№43), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №01.01/19-ДС від 01.01.2019 у розмірі 321521,65 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 14340,71 грн., 15 відсотків річних у розмірі 6210,21 грн., судові витрати у розмірі 5131,09 грн. (судовий збір) та 10000,00 грн. (витрати на професійну допомогу адвоката). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Крім того, у позовні заяви позивачем зроблено заяву про те, що докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 08.08.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 29.10.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2019 між ТОВ "Металобаза Металан" (постачальник, позивач) та ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №01.01/19-ДС, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві металопрокат, в подальшому "товар" за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях (додатки, що є невід`ємною частиною даного договору), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його. Постачальник поставляє товар у відповідності зі специфікаціями, що є додатками до даного договору і складають його невід`ємну частину (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до розділу 2 договору, товар за цим договором передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його розміри визначаються видатковими накладними постачальника, які є невід`ємними частинами договору. Товар, який поставляється за цим договором, відповідає встановленим стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, що встановлює вимоги до їх якості, які діють в Україні або нормам заводу виробника.

Згідно п. 4.1 договору, ціна товару, що передається за даним договором, установлюється в національній валюті України, згідно специфікацій. Загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по видаткових накладних протягом дії договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору, оплата за цим договором здійснюється на підставі отриманих покупцем рахунків-фактур та видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступні строки: новий товар підлягає оплаті не пізніше 7(семи) календарних днів з дня отримання товару; вживаний товар підлягає оплаті не пізніше 14(чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до п.п. 11., 11.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до “ 31” грудня 2019 року. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30-ть днів до закінчення строку його дії, даний договір вважається пролонгованим ще на один календарний рік на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 1660692,09 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Доставка товару в деяких випадках здійснювалась за рахунок покупця та оформлена підписаними сторонами актами надання послуг.

Втім, відповідачем оплата поставленого товару здійснювалась нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 321521,65 грн.

Факт наявності боргу також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019-01.08.2019, підписаним між сторонами та скріпленим печатками підприємств.

26.06.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості. Проте, відповідач відмовився від її отримання, внаслідок чого відправлення було повернуто позивачеві за закінченням термінів зберігання.

Станом на дату звернення до суду із цією позовною заявою заборгованість відповідача за договором не погашена та складає 321521,65 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а покупець зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 321521,65 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 14340,71 грн. пені за порушення строків оплати товару та 6210,21 грн. 15% річних, на підставі п.9.2 договору.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У п. 9.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з п. 4.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Крім того, сторони дійшли згоди, що в разі прострочення грошового зобов`язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 15 (п`ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Покупець сплачує зазначені в даному пункті штрафні санкції за увесь період прострочення оплати.

Перевіривши правильність нарахування пені та 15% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 14430,71 грн. та 15% річних у розмірі 6210,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (61089, м. Харків, вул. Таджицька, 17, код ЄДРПОУ 08680885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 4-В, код ЄДРПОУ 41373065) - заборгованість за договором поставки №01.01/19-ДС від 01.01.2019 у розмірі 321521,65 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 14340,71 грн., 15 відсотків річних у розмірі 6210,21 грн. та 5131,09 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 4-В, код ЄДРПОУ 41373065).

Відповідач - Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (61089, м. Харків, вул. Таджицька, 17, код ЄДРПОУ 08680885).

Повне рішення підписано 31 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова