Рішення № 85327105, 29.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019 р. Справа № 914/1790/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вул. Данила Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040)до відповідача:Львівського комунального підприємства «Навколо базару» (вул.Героїв УПА, буд 78, м. Львів, 79015)про:стягнення 53167 грн. 53 коп. (з яких: 45288,48 грн. – основний борг; 1854,40 грн. – пеня; 1747,45 грн. – 3% річних; 4277,20 грн.- інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:Негря Г. Ю. – представник (довіреність від 20.09.2017 р. № 43)Відповідача:Курек А. М. – представник (довіреність від 08.10.2019 р. № 11)

02.09.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1861 поступила позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського комунального підприємства «Навколо базару» про стягнення заборгованості у розмірі 53167 грн. 53 коп. (з яких: 45288,48 грн. – основний борг; 1854,40 грн. – пеня; 1747,45 грн. – 3% річних; 4277,20 грн. - інфляційні) за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р. № 1164/Ф.

Ухвалою суду від 09.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляд справи по суті призначено на 08.10.2019 р.

20.09.2019 р. до суду за вх. № 38722/19 від відповідача поступив відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач визнає факт існування заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію, поте вказує, що розрахунки позивача є необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

02.10.2019 р. до суду за вх. № 40615/19 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. У вказаній відповіді позивач зазначає, що розрахунок заборгованості, здійснений позивачем є деталізований. У такому розрахунку вказано період виникнення заборгованості, складові тарифу на теплову енергію та їх вартість, кількість спожитої відповідачем теплової енергії, нарахування за спожитий теплоносій помісячно, а також оплати, здійснені відповідачем. На підтвердження цих даних, до матеріалів позовної заяви долучено покази лічильника, подані відповідачем та інформацію по об`єкту, до котрого постачалась теплова енергія у спірний період. Отже, твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

02.10.2019 р. до суду за вх. № 2681/19 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначає, що після звернення з даним позовом до суду, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за договором від 01.10.2011 р. № 1164/Ф, а саме: 28.08.2019 р. сплачено 5000,00 грн. та 09.09.2019 р. сплачено 5000,00 грн. Вказані платежі зараховані позивачам в порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України, а саме: 9980,11 грн. в погашення суми основного боргу, 19,89 грн. в погашення пені. У зв`язку із наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 43167,53 грн., з яких: 35308,37 грн. – основний борг; 4277,20 грн. - інфляційні, 1747,45 грн. – 3% річних та 1834,51 грн. – пеня.

В судовому засіданні 08.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2019 р.

25.10.2019 р. до суду за вх. № 44057/19 від відповідача поступило клопотання про зменшення розміру пені на 99%. До зазначеного клопотання долучено платіжне доручення від 24.10.2019 р. № 970 про оплату за теплову енергію згідно договору № 1164/Ф у розмірі 5000,00 грн.

29.10.2019 р. до суду за вх. № 2906/19 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначає, що 24.10.2019р. відповідачем здійснено оплату у розмірі 5000,00 грн. в якості часткового погашення боргу за договором від 01.10.2011 р. № 1164/Ф. Вказаний платіж зараховано позивачам в порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України, а саме: 4976,96 грн. в погашення суми основного боргу та 23,04 грн. в погашення пені. У зв`язку із наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 38167,53 грн., з яких: 30331,41 грн. – основний борг; 4277,20 грн. - інфляційні, 1747,45 грн. – 3% річних та 1811,47 грн. – пеня.

Представники сторін в судове засідання з`явились, надали пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

01.10.2011 р. між Львівським комунальним підприємством «Навколо базару» (Споживач, відповідач у справі) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1164/Ф (надалі – Договір), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов`язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Згідно з п. 6.1., п. 6.2. та п. 6.3. Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2017 р. по 30.07.2019 р. у розмірі 45288 грн. 48 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за Договором.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2.3. Договору, нараховано відповідачу пеню у розмірі 1854,40 грн., 3% річних у розмірі 1747,45 грн. та інфляційні у розмірі 4277,20 грн.

Після звернення з даним позовом до суду, відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками. Вказані кошти зараховано позивачам в порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України, а саме: 14957,07 грн. в погашення суми основного боргу, 42,93 грн. в погашення пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1164/Ф від 01.10.2011 р. передбачено забезпечення виконання зобов`язань відповідача щодо розрахунків за теплову енергію у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2.3. Договору).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з порушення відповідачем строку здійснення розрахунків за теплову енергію, відповідно до п. 7.2.3. Договору, позивачем нараховано пеню за період з 16.11.2018 р. по 22.04.2019 р. у розмірі 1854,40 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним.

У зв`язку з тим, що позивачем зараховано оплату відповідача у розмірі 42,93грн. в рахунок погашення пені, з відповідача підлягає стягнення пеня у розмірі 1811,47грн.

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру пені на 99 % у зв`язку з тим, що відповідачем частково оплачено заявлені позовні вимоги.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99 %, оскільки таке не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами. Відповідачем не доведено, що заявлений розмір пені значно перевищує розмір збитків, а також не наведено обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано і заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1747,45 грн. та інфляційні у розмірі 4277,20 грн.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні за період 16.10.2017 р. – 15.07.2019 р.

Перевіривши подані позивачем розрахунки, підстави та правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1747,45 грн. 3% річних та 4277,20 грн. інфляційних є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського комунального підприємства «Навколо базару» про стягнення 53167 грн. 53 коп. (з яких: 45288,48 грн. – основний борг; 1854,40 грн. – пеня; 1747,45 грн. – 3% річних; 4277,20 грн. - інфляційні) заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р. № 1164/Ф обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення 38167 грн. 53 коп. (з яких: 30331,41 грн. – основний борг; 1811,47 грн. – пеня; 1747,45 грн. – 3% річних; 4277,20 грн. - інфляційні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем, яка є предметом даного спору, провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. 00 коп. (з яких: 14957,07 грн. - основний борг; 42,93 грн. - пеня) підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» за подання до суду даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1728,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.08.2019 р. № 13688.

Крім того, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» зверталось до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з Львівського комунального підприємства «Навколо базару». За поданні вказаної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 192,10 грн. 21.05.2019 р. Господарським судом Львівської області видано судовий наказ у справі № 914/970/19 про стягнення з Львівського комунального підприємства «Навколо базару» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 46350,07 грн. суми заборгованості за спожиту теплову енергію, 1947,55 грн. пені, 1394,79 грн. трьох відсотків річних, 3706,99 грн. інфляційних втрат та 192,10грн. судового збору. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.06.2019 р. у справі № 914/1131/19 судовий наказ, виданий Господарським судом Львівської області від 21.05.2019 р. у справі № 914/970/19 скасовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений позивачем за подання заяви про видачу судового наказу та даної позовної заяви, слід покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем після звернення з позовом до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 231, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського комунального підприємства «Навколо базару» про стягнення 53167 грн. 53 коп. (з яких: 45288,48 грн. – основний борг; 1854,40 грн. – пеня; 1747,45грн. – 3% річних; 4277,20 грн. - інфляційні) заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р. № 1164/Ф – задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Навколо базару» (вул.Героїв УПА, буд 78, м. Львів, 79015; ідентифікаційний код 20806739) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вул. Данила Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 05506460) 38167 грн. 53 коп. (з яких: 30331,41 грн. – основний борг; 1811,47 грн. – пеня; 1747,45 грн. – 3% річних; 4277,20 грн. - інфляційні) та 1921 грн. 00 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Львівського комунального підприємства «Навколо базару» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 15000 грн. 00 коп. (з яких: 14957,07 грн. - основний борг; 42,93 грн. - пеня) – закрити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.