Рішення № 85326431, 23.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/10581/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10581/19

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (03150 м. Київ, вул. Антоновича, Голосіївський район, буд. 46-46А)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5)

про стягнення збитків

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача обов`язку забезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) під час його курсування залізничними коліями, що спричинило розукомплектування вагонів, внаслідок чого позивач був змушений придбати аналогічні деталі для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються останнім в господарській діяльності. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 112 962, 65 грн прямих збитків, які виникли у нього у зв`язку з розукомплектуванням вагонів, з яких 100 553,24 грн - вартість придбаних деталей; 12 409, 41 грн - технічне обслуговування (витрати по встановленню деталей на вагони).

13.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/10581/19 за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін, про що постановлено відповідну ухвалу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Як вбачається із матеріалів справи поштове відправлення 0103051618738, яким була направлена ухвала суду від 13.08.2019 було вручене представнику відповідача 20.08.2019.

16.09.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення збитків, в якому позивач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив поновити строк для подання відзиву, з підстав відсутності у відповідача достатнього часу з моменту отримання судового рішення (ухвали) для обробки вхідної поштової кореспонденції.

19.09.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив № В-07/ВЮ-19-59 від 11.09.2019, в якому позивач заперечував доводи відповідача викладені у відзиві.

Відзив відповідача надійшов до суду засобами поштового зв`язку, і у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України провідним спеціалістом відділу автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) був складений акт від 16.09.2019 про виявлення відсутності при відкритті конверту додатку 3 - доказу відправки позивачу копії відзиву - трек - номер поштового відправлення - на конверті даної кореспонденції.

Відповідно до статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, системний аналіз положень статті 119 ГПК України, встановлює, що законодавства не передбачає можливості поновлення процесуального строку, встановленого судом, а передбачає тільки продовження процесуального строку, встановленого судом до його пропуску.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено наслідки пропуску встановленого судом строку подання відзиву, а саме зазначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що поданий відповідачем відзив суд не бере до уваги, в зв`язку з поданням його поза встановленим судом процесуальним строком, і що за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, у лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: №№ 62610878, 53535241, 62100102, 53590089, 62610126, 53420261, 53525333, 53503884, 55005607, 56217011, 55590186, 53508586, 53506481, 56944143, 53504452, 53497954, 62199534, 53546057.

У лютому 2019 року на станціях Грекувата та Терни було виявлено пошкодження (розукомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення разобладнання ручного стояночного гальма (код несправності 455), про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М (№ 5433 від 13.02.2019, № 6873 від 14.02.2019, № 6896 від 16.02.2019, № 6897 від 16.02.2019, № 6895 від 16.02.2019, № 6915 від 17.02.2019, № 6949 від 18.02.2019, № 6677 від 13.02.2019, № 6682 від 13.02.2019, № 6683 від 13.02.2019, № 6754 від 15.02.2019, № 6751 від 15.02.2019, № 6777 від 15.02.2019, № 6822 від 19.02.2019, № 6852 від 16.02.2019, № 6859 від 16.02.2019, № 6942 від 17.02.2019, № 7044 від 18.02.2019).

З метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, ТОВ "Лемтранс" письмово звернулось с заявами вих. № 1221/ДВ від 05.03.2019 до начальника станції Терни структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придністровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та заявою вих. № 1222/ДВ від 05.03.2019 до начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Докази направлення в матеріалах справи.

Крім цього, TOB «ЛЕМТРАНС» звернулось до начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 1550/ДВ від 21.03.2019 на дії начальника станції Терни структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», докази чого наявні в матеріалах справи.

На скаргу вих. № 1550/ДВ від 21.03.2019 ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримало відповідь вих. № 195 від 12.04.2019, відповідно до якої складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено, і відповідно на підставі вищевикладеного, скарга ТОВ «ЛЕМТРАНС» не може бути задоволена.

Також, з метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагону форми ВУ-25М TOB «ЛEMTPAHC» письмово звернулось з заявою вих. № 1161 /ДВ від 04.03.2019 до начальника станції Грекувата структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та заявою вих. № 1162/ДВ від 04.03.2019 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Докази направлення в матеріалах справи.

Крім цього, TOB «JIEMTPAHC» звернулось до начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 1546/ДВ від 21.03.2019 на дії начальника станції Грекувата структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується матеріалами справи.

На скаргу вих. № 1546/ДВ від 21.03.2019 TOB «ЛEMTPAHC» отримало відповідь вих. № 199 від 12.04.2019, відповідно до якої складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено, і відповідно на підставі вищевикладеного, скарга ТОВ «ЛЕМТРАНС» не може бути задоволена.

Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» складено акти про пошкодження вищевказаних вагонів (форма ВУ - 25М), а саме від 13.02.2019 (вагон 62610878), від 14.02.2019 (вагон 53535241), від 16.02.2019 (вагон 62100102), від 16.02.2019 (вагон 53590089), від 16.02.2019 (вагон 62610126), від 17.02.2019 (вагон 53420261), від 18.02.2019 (вагон 53525333), від 13.02.2019 (вагон 53503884), від 13.02.2019 (вагон 55005607), від 13.03.2019 (вагон 56217011), від 15.02.2019 (вагон 55590186), від 15.02.2019 (вагон 53508586), від 15.02.2019 (вагон 53506481), від 15.02.2019 (вагон 56944143), від 16.02.2019 (вагон 53504452), від 16.02.2019 (вагон 53497954), від 17.02.2019 (вагон 62199534), від 18.02.2019 (вагон 53546057).

Внаслідок розукомплектування вагонів ТОВ "Лемтранс" було змушене передати структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності ТОВ "Лемтранс".

На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, укладеного між ТОВ "Лемтранс" та ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", специфікації № 17 від 02.10.2017, позивачем у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано:

- головну частину 270.023-1 у кількості 17 шт. на загальну суму 87 941, 75 грн.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення №131 від 10.01.2018.

Також на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, укладеного між ТОВ "Лемтранс" та ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", специфікації № 20 від 02.01.2018, позивачем у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано:

- магістральну частину 483.010-01 у кількості 2 шт. на загальну суму 11 258, 09 грн.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 1140 від 19.02.2018.

Крім того на підставі договору поставки № 235/16 від 13.04.2016 та специфікації від 17.04.2018 позивачем придбані у Публічного акціонерного товариства "Харківський метизний завод" гайки М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,060 кг на загальну суму 2, 22 грн.

На підставі рахунку Публічного акціонерного товариства "Харківський метизний завод" №1004 від 12.04.2018, згідно платіжного доручення № 3973 від 18.05.2018 позивачем оплачено вказані запчастини.

Крім того, на вагони були встановлені шпильки М12x70, які виготовляються у вагонному депо Дніпродзержинськ Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" для встановлення на власні вагони, передача стороннім організаціям відбувається тільки з метою встановлення їх на власний (орендований) рухомий склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".

Для виготовлення шпильки М12х70 на підставі договору поставки №77/15-ПР-М від 09.02.2015 та специфікації від 17.09.2018 позивачем у Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" було придбано арматуру 12 мм А240 ДСТУ 3760:2006, ГОСТ 7566-94, яку оплачено згідно платіжного доручення №7507 від 27.09.2018 на підставі виставленого рахунку-фактури №Дн000007960 від 17.09.2018.

Отже на вагони були встановлені шпильки М12x70 у кількості 8 шт на загальну суму 8, 26 грн.

На підставі договору поставки від 15.11.2012 № 773/12 та специфікації від 05.11.2018 у ТОВ "НВК ХАРКІВТРАНС" було придбано: гайка конусна для корпусу магістральної (головної) частини повітророзподілювача В2-1-22-ГОСТ 2879-2006 у кількості 38 шт. на загальну суму 1 342, 92 грн. Вказана продукція оплачена згідно платіжного доручення від 05.12.2018 № 9476.

Таким чином позивачем, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, були понесені витрати на придбання запасних частин на загальну суму 100 553, 24 грн.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

01.02.2018 між ТОВ "Лемтранс" (замовник) та ПАТ "Укрзалізниця" (регіональна філія "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця") (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № ПР/В-18129/НЮдч. Відповідно до цього договору підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених договором .

Деталі, придбані ТОВ "Лемтранс" для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані Структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та були встановлені на вагони позивача відповідно до акту № 19 від 12.03.2019 (акт використання запчастин, наданих ТОВ "Лемтранс" для технічного обслуговування вагонів згідно договору №ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018).

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких були понесені відповідні витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони у розмірі 9 143, 74 грн.

Позивач стверджує, що ним були понесені витрати по технічному обслуговуванню вагонів на загальну суму 12 409, 41 грн за актами № 21 від 15.03.2019, № 22 від 20.03.2019, № 27 від 28.03.2019, № 19 від 12.03.2019. Проте, в матеріали справи позивачем подана лише копія акту № 19 від 12.03.2019 та докази оплати технічного обслуговування вагонів на суму 9143, 74 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 112 962, 65 грн (придбані деталі - 100 553, 24 грн + технічне обслуговування - 12 409, 41 грн).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, суд за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на вимогах закону та принципі верховенства права, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: №№ 62610878, 53535241, 62100102, 53590089, 62610126, 53420261, 53525333, 53503884, 55005607, 56217011, 55590186, 53508586, 53506481, 56944143, 53504452, 53497954, 62199534, 53546057.

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, у лютому 2019 року на станціях Грекувата та Терни було виявлено пошкодження (розукомплектування) вищевказаних вагонів позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:

несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М, які долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ "Лемтранс" було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 100 553, 24 грн, а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 9 143, 74 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту відповідних вагонів на загальну суму 100 553, 24 грн.

Крім того, згідно договору №ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018 та акту № 19 від 12.03.2019 позивачем було оплачено технічне обслуговування вагонів (встановлення деталей на вагони) у розмірі 9 143, 74 грн, про що свідчить платіжні доручення № 3031 від 16.04.2019.

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 109 696, 98 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Частинами ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, проте не надав суду доказів направлення відзиву позивачу, внаслідок чого судом не було взяти до уваги відзив відповідача.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, з урахуванням вартості замінених деталей, на загальну суму 109 696, 98 грн, покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у частковому обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 109 696 (сто дев`ять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн 47 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 3 265, 67 грн, відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.10.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко