Ухвала суду № 85326407, 31.10.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1176/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

31.10.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши заяву про видачу судового наказу вих. № 88 від 22.10.2019 (вх. № 21029/19 від 28.10.2019)

стягувача (заявника): Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс",

вул. Лісна,1, с. Петрушки, Києво-Святошинський район,

Київська область, 08113

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Центр будівельних матеріалів "Осмолода"

вул. 22 Січня, 83, смт. Брошнів-Осада,

Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611

за вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору-заявки №2 від 28.02.2019 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в розмірі 16700,62 грн., з яких: 12075,81 грн. - основна заборгованість, 111,16 грн. - 3% річних, 4513,65 грн. - пеня

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019, через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про видачу судового наказу в порядку наказного провадження до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода" про стягнення заборгованості у розмірі 16700,62 грн., з яких: 12075,81 грн. - основна заборгованість, 111,16 грн. - 3% річних, 4513,65 грн. - пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім договору-заявки №2 від 28.02.2019 на транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статей 524, 533-535, статті 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов`язана сплачувати у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені передбачена Законом або договором.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).

Процесуальний механізм наказного провадження не вимагає від суду встановлення підстав застосування до боржника пені, її розміру, періоду нарахування, строку позовної давності тощо.

Відтак, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають в порядку наказного провадження.

Згідно з пунктом третім частини першої 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Враховуючи, що в заяві про видачу судового наказу міститься вимога про стягнення 4513,65 грн. пені, яка не належить до розгляду в порядку наказного провадження, оскільки не має ознак безспірності, наявність якої є обов`язковою умовою для видачі судового наказу, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення пені.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст. 152 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода" пені в розмірі 4513,65 грн. (чотири тисячі п`ятсот тринадцять гривень шістдесят п`ять копійок) відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано: 31.10.2019

Суддя Л.М. Неверовська