Рішення № 85318007, 24.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7889/19

Провадження № 2/201/2794/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 жовтня 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 09 липня 2019 року надійшла позовна заява ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 09 жовтня 2018 року був укладений договір про споживчий кредит № 310/0154, за умовами якого банк надав, а позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 27000 грн. зі сплатою 56% річних за користування грошовими коштами і строком повернення кредиту не пізніше 06 жовтня 2023 року. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, тому відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом станом на 27 червня 2019 року сума боргу становить 33450,43 грн., з яких 23100 грн. - борг за простроченим кредитом, 3491,33 грн. - сума прострочених відсотків, 0,59 грн. - сума витрат від інфляції за простроченими відсотками, 261,23 грн. - розмір 3% річних за простроченим основним боргом, 39,58 грн. - розмір 3% річних за простроченими відсотками, 3557,70 грн. - пеня за простроченим основним боргом та відсоткам. У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості і судові витрати (а.с.1-3).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 09 липня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.30).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.31).

До суду 26 липня 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.32).

Ухвалою судді від 29 липня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.33-34).

Представник позивача Ільїн А.М. у позовні заяві просив суд здійснити судовий розгляд справи без його участі, задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 09 жовтня 2018 року був укладений договір про споживчий кредит № 310/0154, за умовами якого банк надав, а позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 27000 грн. зі сплатою 56% річних за користування грошовими коштами і строком повернення кредиту не пізніше 06 жовтня 2023 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за зазначеним кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 27 червня 2019 року згідно із розрахунокм заборгованості, наданим позивачем, становить 33450,43 грн., з яких 23100 грн. - борг за простроченим кредитом, 3491,33 грн. - сума прострочених відсотків, 0,59 грн. - сума витрат від інфляції за простроченими відсотками, 261,23 грн. - розмір 3% річних за простроченим основним боргом, 39,58 грн. - розмір 3% річних за простроченими відсотками, 3557,70 грн. - пеня за простроченим основним боргом та відсоткам (а.с. 24-27).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, приймаючи до уваги те, що відповідачем були порушені умови користування кредитними коштами, а саме не виконані зобов`язання стосовно повернення суми кредиту і сплати процентів за користування ним і пеня, суд приходить до висновку про обґрунтованість цього позову, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 310/0154 від 09 жовтня 2018 року з урахуванням відсотків, пені і 3-х відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання в загальному розмірі 33450,43 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 09305480) заборгованість за договором про споживчий кредит № 310/0154 від 09 жовтня 2018 року в розмірі 33450 (тридцять три тисячі чотириста п`ятдесят) грн. 43 коп., яка складається з: 23100 (двадцять три тисячі сто) грн. - борг за простроченим кредитом, 3491 (три тисячі чотириста дев`яносто одна) грн. 33 коп. - сума прострочених відсотків, 0,59 (нуль) грн. 59 коп. - сума витрат від інфляції за простроченими відсотками, 261 (двісті шістдесят одна) грн. 23 коп. - розмір 3% річних за простроченим основним боргом, 39 (тридцять дев`ять) грн. 58 коп. - розмір 3% річних за простроченими відсотками, 3557 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 70 коп. - пеня за простроченим основним боргом та відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 09305480) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова