Рішення № 85315260, 25.10.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2180/19

Номер провадження 2/570/964/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.

представника позивача - адвоката Сокаль В.О.,

представника відповідача - адвоката Савурко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини -

в с т а н о в и в :

03.05.2019 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів та просить стягнути згідно уточнених позовних вимог аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх його доходів до досягнення малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років та аліменти у розмірі Ѕ частки усіх його доходів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 2007 р. перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Після народження другої дитини їх відносини з відповідачем почали суттєво погіршуватися, зникали її цінні особисті речі та речі спільного користування, на що відповідач пояснював наявністю особистих потреб. Відповідачем було відчужено їх спільне авто без її згоди. Вважає, що такими діями він штучно погіршує матеріальне становище сім`ї, задовольняє власні потреби. Вона довідалася про борги відповідача, про існування яких навіть не могла здогадуватися. З квітня 2019 р. відповідач проживає разом зі своїми батьками. Вона отримує погрози вбивства, якщо не погодиться продати належний їм з відповідачем будинок. У зв`язку з цим нею подано заяву до правоохоронних органів за фактом примушування її до виконання цивільно-правових обов`язків за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 355 КПК України. Після порушення кримінального провадження відповідач повертається до місця спільного проживання, продовжуючи вимагати її участі на погашення його боргів за рахунок її частки сумісного та особистого майна. Відповідач офіційно працевлаштований, отримує регулярний дохід у розмірі 10 000 грн., також пенсію як інвалід третьої групи, інших утриманців не має. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення сином ОСОБА_3 трьох річного віку. Відповідач має наміри позбавити їх із синами права на займане житло, участі у матеріальному утриманні не бере. Відповідач самоусунувся від участі у матеріальному утриманні дітей та сім`ї, згоди добровільно їх утримувати не досягнуто, ухиляється від участі в їх матеріальному утриманні, тому вважає, що такі обставини не звільняються відповідача від обов`язку утримання їх неповнолітніх дітей та позивачки.

Ухвалою суду від 20.05.2019 р. позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.06.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження.

18.07.2019 р. у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що неповнолітні діти перебувають на спільному з позивачкою утриманні, з якими він спільно проживає. Позивачка отримує допомогу по догляду за дитиною. У квітні 2019 р. було продано автомобіль за усною згодою з позивачкою, який перебував у їх спільній власності, за рахунок чого були сплачені борги за позиками, кошти яких призначались на їх сімейні потреби. Про існування кримінального провадження йому стало відомо зі змісту позовної заяви. Відповідач вказує про отримання ним доходу, тому не заперечує проти сплати аліментів, хоча вони усі проживаю разом за місцем реєстрації. Одночасно вказує, що він є інвалідом третьої групи та потребує значних коштів на лікування і підтримання стану здоров`я достатнього для можливості працювати, тому не може надавати позивачці матеріальну допомогу. Вказує, що документи про інвалідність він надасть безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, роз`яснює у випадках необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

У зв`язку з цим, у судовому засіданні представник позивачки адвокат Сокаль В.О. позовні вимоги уточнив та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки від його доходу та Ѕ частки від його доходу на утримання двох неповнолітніх дітей. Пояснює, що з квітня 2019 р. відповідач взагалі не бере участі в матеріальному забезпеченні дітей. У відповідача існують боргові зобов`язання згідно розписок, по яких на даний час відкриті судові провадження, де позивачка має намір вступити у справу в якості заінтересованої особи, вважаючи, що відповідач у такий спосіб намагається позбавити її частки спільній сумісній власності, штучно обтяжуючи майно, в якому вони з дітьми проживають. Пояснює, що позивачка отримує близько 800 грн. в місяць, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

У судовому засіданні 19.07.2019 р. відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, вказуючи, що згоден сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від свого доходу, одночасно заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення аліментів з нього на користь дружини. Пояснював, що він є інвалідом третьої групи, однак розмір своєї пенсії суду не повідомив. Так само і не подав до суду оригінал довідки щодо інвалідності, вказуючи про її перебування у своєї тещі, та зобов`язався надати її в судове засідання, клопотань щодо її витребування до суду не подавав. Вважає, що дружина з дітьми проживають у його помешканні, а тому він в такий спосіб дбає про дружину, яка не платить за комунальні послуги.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Савурко О.В. підтримав відзив та пояснив, що інші судові справи, які перебувають у провадженні суду, не мають відношення до вказаного позову про стягнення аліментів. До суду не надано доказів, що позивачка не отримує прожиткового мінімуму. Пояснює, що грошову форму утримання відповідачем позивачки перекриває її проживання у його житлі, за яке вона нічого не платить. Якби вона проживала окремо, тоді б він погоджувався сплачувати аліменти на її утримання. Пояснює, що відповідач має у власності будинок, який йому подарував батько. Пояснює, що відповідач сплачував 1/3 частку від своїх доходів на утримання дітей, одночасно вказуючи, що платіжні документи про сплату цих коштів не містять одержувача та призначення платежу, тому у судовому засіданні не підтримав своє клопотання про їх долучення до матеріалів справи.

Вислухавши представника позивачки, відповідача та його представника, дослідивши докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що сторони з 02.11.2007 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ), від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), що сторонами не заперечується.

Під час розгляду справи у судовому засіданні представником позивача надано пояснення, шо ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.10.2019 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі №570/2179/19 про розірвання шлюбу, однак будь-яких процесуальних документів з цього приводу до суду не подано, так само відсутні заперечення з цього приводу.

Неповнолітні діти проживають з позивачкою, що відповідачем не заперечується.

Крім того, як вбачається із копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1639 від 16.11.2017 р., яка засвідчена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач ОСОБА_2 з 31.10.2017 р. є інвалідом третьої групи загального захворювання до 01.11.2019 р., дата чергового перегляду жовтень 2019 р.

Слід зауважити, що відповідачем у судовому засіданні 19.07.2019 р. було вказано, що оригінал довідки перебуває у його тещі, у зв`язку з чим він зобов`язався надати її для дослідження у судовому засіданні, крім того, про свій обов`язок щодо надання вказаного документу для огляду в судовому засіданні відповідач вказував і у відзиві до позову. Однак до суду оригіналу вказаного документу не подано, клопотань щодо його витребування до суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На думку суду, як позивачем так і відповідачем не заперечується працевлаштованість, наявність постійного місця роботи відповідача та його інвалідність, однак до суду не надано належного та допустимого доказу про розмір та джерело доходу відповідача, оскільки відповідач під час розгляду справи надав до суду довідку, яка містить відтиск печатки із вказанням ТзОВ «Долфі - Україна» «№15», ідентифікаційний код 37068787, яка не містить підпису директора ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 із вказанням доходу відповідача ОСОБА_2 - менеджера зі збуту - за період з 01.04.2019 р. по 30.06.2019 р. - 32500 грн.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Оцінивши обставини справи у взаємозв`язку із нормами закону, що регулює дані правовідносини, суд приходить до переконання, що уточнений представником позивачки розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частки від заробітку (доходу) відповідача не відповідає чинним нормам Сімейного кодексу України та порушує права відповідача як платника аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до с.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищенаведені обставини, права дітей на достатній життєвий рівень, матеріальний стан позивачки, відповідача та стан його здоров`я, відсутність у платника аліментів інших непрацездатних утриманців, те що відповідач є працездатним (інвалід 3 групи) і може отримувати дохід та отримує стабільний дохід, а також внесені зміни до законодавства з метою захисту прав дітей про те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та, зважаючи на мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, та беручи до уваги, що стягнення Ѕ частин доходу відповідача становить значну частину його заробітку, суд вважає за необхідне визначити розмір частки доходу відповідача в якості аліментів на утримання двох дітей - 1/3 частини. На думку суду, такий розмір аліментів, який визнається відповідачем, з урахуванням принципу рівності обов`язку обох батьків по утриманню дітей забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, а також їхніх дітей.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідач має постійний дохід, тому може сприяти як утриманню так матеріальному забезпеченню належним чином своїх неповнолітніх дітей.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Слід зазначити, що згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на дружину до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, то суд виходить з такого.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка на даний час знаходиться у відпустці по догляду за сином, до досягнення ним 3-річного віку, малолітня дитина, проживає разом з матір`ю, що відповідачем не заперечується.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідач як у своїх усних поясненнях під час судового засідання, так і у відзиві на позов, так і представник відповідача у судовому засіданні пояснювали про отримання стабільного доходу відповідачем, тому суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 має постійне місце працевлаштування та дохід.

Також судом враховується, що відповідач відповідно до копії довідки МСЕК є інвалідом 3 групи та отримує пенсію по інвалідності, однак фактично суду не повідомив її розмір.

Слід вказати, що протягом розгляду справи відповідачем розмір його доходу суду не було вказано.

Суд критично оцінює заперечення відповідача у відзиві на позов щодо потреби значних коштів на своє лікування і підтримання стану здоров`я достатнього для можливості працювати, оскільки зазначаючи існування необхідності постійних витрат на лікування, до суду належних та допустимих доказів щодо підтвердження реальності таких витрат не надано так само як і перебування на лікуванні.

З урахуванням наведеного, при вирішенні питання про стягнення аліментів з відповідача на дружину, суд враховує, що відповідач має постійне місце працевлаштування та відповідно дохід, відсутність інших утриманців крім неповнолітніх дітей, стан здоров`я відповідача, а також те, що належними та допустимими доказами в судовому засіданні ним не доведено неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини у заявленому нею розмірі (3622,50 грн. (вказаний відповідачем дохід за червень 2019 р. згідно довідки) : 6 = 603,75 грн. ; 603,75 грн. + 800 грн. (допомога по догляду за дитиною до досягнення - 3-х річного віку) = 1403,75 грн.), а тому суд приходить до висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачці у заявленому нею розміру 1/6 частки від доходу відповідача, що фактично у сумі з її доходом не складає станом на липень 2019 р. згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум на працездатну особу 2007 грн.; а тому позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дружину - позивачки ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України - суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини - задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду 03.05.2019 р. та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його доходу (заробітку), починаючи з 03.05.2019 р. до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за 1 (один) місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: : АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 30.10.2019 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.