Ухвала суду № 85315046, 29.10.2019, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2406/17

провадження №6/562/92/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2019 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області подання Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про примусове проникнення до житла боржника, -

в с т а н о в и в:

У поданому 28 жовтня 2019 року в суд поданні начальник Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Черпак М.Л. просить вирішити питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог державний виконавець покликається на те, що на примусовому виконанні відділу ДВС знаходиться зведене виконавче провадження №49674379 з примусового виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Вжитими заходами з примусового виконання рішень суду коштів та іншого майна (рухомого, нерухомого), на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, а тому державним виконавцем учинялися дії щодо перевірки майнового стану за місцем проживання боржника. Зокрема, 10 жовтня 2019 року та 18 жовтня 2019 року проводилися виконавчі дії за місцем проживання боржника по АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_1 відмовився відчиняти вхідні двері квартири, тим самим чинив перешкоди, про що складено відповідні акти.

У судове засідання державний виконавець не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов такого.

Установлено, що на виконанні в Здолбунівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження №49674379 з примусового виконання судового наказу №562/2406/17 від 20 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Міське будинкоуправління" боргу в сумі 11457,09 грн., судового наказу №562/1567/17 від 14 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Міське будинкоуправління" боргу в сумі 5608,20 грн., судового наказу №562/2406/17 від 28 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 800 грн. та виконавчого листа №1708/3/12 від 03 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" боргу в сумі 4208,10 грн.

З актів державного виконавця від 10 жовтня 2019 та від 18 жовтня 2019 року вбачається, що при виході за місцем знаходження майна боржника на неодноразові намагання державного виконавця відчинити вхідні двері квартири боржник не реагував. тим самим чинив перешкоди під час проведення виконавчих дій.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

За змістом цієї правової норми у разі проникнення до житла чи іншого володіння особи, яка не є учасником виконавчого провадження, у відповідному поданні мають бути зазначені обставини, які свідчили б про інформування цієї особи про необхідність вчинення дій щодо передання майна, належного боржникові, для подальшого звернення стягнення на нього або щодо повернення дитини, а також дані про небажання цієї особи виконувати відповідне розпорядження державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та в яку державний виконавець здійснював вихід, належить на праві приватної спільної сумісної власності, одним із співвласників якої є боржник ОСОБА_1

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій прав громадян.

Статтею 30 Конституції України визначено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст.311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному права на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України зазначені міжнародні акти є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Пунктом 2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частиною 3 статті 18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Тобто, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла боржника виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не надає державному виконавцю право на звернення до суду з вказаним поданням.

Складаючи акти від 10 жовтня 2019 та від 18 жовтня 2019 року про неможливість зайти у житлове приміщення боржника, державним виконавцем не надані відомості про дотримання ним встановленого ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» порядку повідомлення боржника про час і місце проведення виконавчих дій, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2018 року, 13 лютого 2018 року, 15 грудня 2015 року, від 31 липня 2017 року чи інші вимоги державного виконавця врученні боржнику, які б підтверджували беззаперечність освідомлення боржника про наявність виконавчого провадження.

Відсутні в матеріалах справи і відомості про отримання боржником, зокрема, судового наказу №562/2406/17 від 28 липня 2017 року.

Також не надано суду доказів про інформування інших співвласників квартири про необхідність вчинення таких виконавчих дій, як огляд житла, з метою недопущення порушення їх прав при примусовому проникненні до житла боржника.

Ураховуючи встановлені обставини справи та відсутність належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним державному виконавцю у здійсненні виконавчих дій, подання є необґрунтованим та у задоволені слід відмовити.

Керуючись ст.439 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

У задоволенні подання Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення лише в частині зупинення провадження у справі.Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди ( п.п.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Суддя: