Вирок № 85314593, 31.10.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2354/17

Провадження № 1-кп/553/16/2019

В И Р О К

Іменем України

31.10.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого – судді: Новака Ю.Д.,

при секретарі: Каленіченко В.О., Козицького Т.Л.,

за участю прокурора: Вільховик Ю.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Литовченка Р.В.,

потерпілого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження №12017170030000867 від 02.07.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Полтава, освіта середня-спеціальна, непрацюючого, розлученого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

01.07.2017 року, близько 11 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов на подвір`я, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , де проживав потерпілий ОСОБА_2 , взяв зі столу на подвір`ї залізне лезо ножа та молоток, яким відразу розбив вікно в зазначеному будинку та вийшов із двору. У цей час потерпілий ОСОБА_2 , який знаходився неподалік, почувши звук розбитого скла, почав наближатись до свого двору. Побачивши обвинуваченого ОСОБА_1 з яким у нього були неприязні відносини та який виходив з його домогосподарства, перебував у збудженому стані, викрикував образи в бік потерпілого тримаючи в руках лезо ножа та молоток, для самооборони схопив із землі шматок асфальту. Помітивши потерпілого ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_1 , погрожуючи фізичною розправою, почав наближатись до потерпілого, на що останній для самозахисту кинув в сторону ОСОБА_1 шматок асфальту і одразу почав відступати назад. Задкуючи, потерпілий ОСОБА_2 перечепившись впав на спину. Обвинувачений ОСОБА_1 , скориставшись таким становищем потерпілого ОСОБА_2 , зробивши декілька кроків в сторону потерпілого та нахилившись до нього, діючи умисно, протиправно, наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар лезом ножа, яке тримав у правій руці, в область нижньої лівої частини грудної клітки, після чого з місця скоєння злочину зник.

У результаті нанесеного удару потерпілому ОСОБА_2 було спричинено згідно висновку експерта № 1093 від 07.09.2017 року, тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колючо-ріжучого поранення грудної клітини зліва з ушкодженням тонкої кишки, внутрішньочеревної та внутрішньо-грудної кровотечі, що призвело до гемопневмотораксу, ушкодження переднього відрізку 8-го ребра зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії колюче-ріжучого предмету, кваліфікуються в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Такими своїми умисними протиправними діями, що виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що вину в пред`явленому обвинуваченні згідно ст. 121 ч.1 КК України визнає повністю, жалкує, що так сталося, просив вибачення у потерпілого за скоєне та просив його суворо не карати, зазначив, що шкоду завдану злочином потерпілому відшкодував в повному обсязі, цивільний позов прокурора визнає повністю. Проте, зазначив, що оспорює фактичні обставини інкриміуємого йому злочину строною обвинувачення, а саме, що в нього не було умислу на спричинення тілесного ушкодження, він не перебував у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину та не завдавав удару потерпілому ножем, а лише виставив руку вперед в якій тримав лезо ножа та зробив декілька кроків в бік потерпілого. Також пояснив, що 1 липня 2017 року, він зі своїм товаришем, близько 11-00 год. йшов з Південного вокзалу по вул. Посьолковій в м. Полтава. Його товариш залишився на вулиці, а він зайшов до домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 на подвір`я його будинку, щоб його побачити та поговорити з ним, оскільки вважав, що між ними є непорозуміння тому, що потерпілий ОСОБА_2 розбив йому вікна в новому будинку і травмував його через що він вимушений був перебувати в лікарні, але його там не було. ОСОБА_3 лежав молоток і лезо ножа, які він взяв - в ліву руку молоток, а в праву лезо ножа. Будучи розлюченим з приводу того, що ОСОБА_4 не було вдома, розбив молотком йому вікно. Вийшовши із двору побачив, що назустріч йому йде потерпілий ОСОБА_2 , який по дорозі взяв кусок асфальта і не доходячи до нього, близько трьох метрів, кинув його в нього. Цей шматок асфальта попавши в нього викликав біль, після чого він зробив декілька кроків вперед до потерпілого ОСОБА_2 і виставив руку вперед в якій тримав лезо ножа. Після цього потерпілий відстрибнув від нього та впав. А потім, підвівшись, потерпілий кудись пішов, а він зі своїм товаришем пішли до Південного вокзалу м. Полтави по власним справам.

Незважаючи на фактично часткове визнання своєї винуваності обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується сукупністю обставин, встановленими в судовому засіданні, доказами, повністю дослідженими та перевіреними безпосередньо судом в процесі розгляду даного кримінального провадження:

- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , який суду показав, що 01.07.2017 року, він повертаючись до свого домоволодіння побачив на території свого двору обвинуваченого ОСОБА_1 , який зайшов до нього на подвір`я разом із своїм товаришом та почав голосно кричати та лаятися нецензурними словами. Коли підійшовближче то побачив, щообвинувачений ОСОБА_1 , тримаючи в руці молоток розбиває йому вікно. Побачивши,що ОСОБА_1 знаходиться в агресивному стані, тримає в руці молоток, прийшов зі своїм товаришем, бачачи чисельну перевагу над собою, він взяв в руки предмет який йому відразу трапився, а це був кусок асфальта, почав підходити ближче до обвинуваченого. В цей час обвинувачений ОСОБА_1 в його бік, розбиваючи вікно молотком, почав висловлювати йому в агресивній формі претензії та погрози, та повідомив, що розвив йому вікно за його поведінку відносно нього. А потім, тримаючи в руках молоток та ніж почав йти в його сторону. Бачачи це він злякався і кинув в нього шматком асфальту, який тримав в руці для захисту. Відступаючи назад він перечепився та впав, і в цей момент обвинувачений ОСОБА_1 наніс йому удар ножем в область грудної клітини зліва. Післячоговінвідскочиввіднього та почав тікати від обвинуваченого ОСОБА_1 .. Дещо пізніше про дані обставини він повідомив свого товариша, який відвіз його до лікарні. Зазначив, що обвинувачений в ході в розгляду кримінального провадження судом відшкодував йому шкоду завдану злочином, будь-яких претензій майнового характеру він до нього не має, при вирішенні питання щодо обрання виду та міри покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , яка показала суду, що вона є сусідкою потерпілого ОСОБА_2 01.07.2017 року, близько 11 год., вона перебувала вдома та почувши крики у вікнопобачилабійкуміжобвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , на подвір`я не виходила, оскільки годувала малолітню дитину. З якого саме приводу відбулася бійка їй не відомо. В процесі бійки потерпілий ОСОБА_2 ухилявся, а обвинувачений ОСОБА_1 намагався завдати йому удари. Бачила, як потерпілий ОСОБА_2 почав тікати, а обвинувачений ОСОБА_6 почав його наздоганяти. Також повідомила, щоранішеміж ними виникаликонфліктніситуації з приводу чогоприїзжалаполіція. Пізніше від сусідів дізналася, що потерпілому ОСОБА_2 було завдано тілесне ушкодження ножем;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який показав суду, що 01.07.2017 року, після обіду, він приїхав до себе додому і побачив потерпілого ОСОБА_2 , який часто йому допомагав по господарству. Він з ним порозмовляв, та останній йому повідомив, що посварився з ОСОБА_1 , а потім пішов до себе додому. Після обіду потерпілий ОСОБА_2 прийшов до нього та попросив переночувати, оскільки побоювався, що до нього в помешкання може прийти обвинувачений ОСОБА_1 і знову почне його бити, на що він погодився. Потерпілий ОСОБА_2 залишився ночувати в автомобілі «Газель», яка стояла в гаражі. Зранку він, близько 05-00 год., зібрався їхати на ринок і зайшов до приміщення гаражу та побачив ОСОБА_2 У нього був блідий вигляд, він ледь ходив та він йому повідомив, що напередодні ОСОБА_1 завдав йому удар ножем та показав йому рану. Він забрав потерпілого ОСОБА_2 та відвіз до лікарні, оскільки хвилювався за його стан здоров`я. В лікарні йому зробили операцію, оскільки в нього була внутрішня кровотеча. Обвинуваченого ОСОБА_1 він знає, як особу яка зловживає спиртними напоями. Йому відомо, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали місце неприязні відносини;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який показав, що він 01.07.2017 року, близько 11.00 год., вийшов зі свого домоволодіння та пішов до товариша. Йдучи по вулиці почув крики, а пізніше побачив як обвинувачений ОСОБА_1 свариться з потерпілим ОСОБА_2 . Під час сварки обвинувачений ОСОБА_1 тримав у руці велике лезо ножа, а дещо пізніше обвинувачений вдарив рукою потерпілого, який впав в траву та продовжив наносити удари. Щоб потерпілий ОСОБА_2 наносив удари обвинуваченому ОСОБА_1 він не бачив. Потерпілий ОСОБА_2 викрутився та почав тікати від обвинуваченого ОСОБА_1 , який за ним побіг. Коли прийшов до перехрестя повернувся і побачив як потерпілий з обвинуваченим сваряться. Потерпілий ОСОБА_2 підбіг до нього тримаючи в руці зжату футболку та на його запитання повідомив, що ОСОБА_1 завдав йому удар ножем в область грудної клітки. Він йому запропонував викликати швидку медичну допомогу, але він відмовився. На наступний день, зранку, до нього прийшов сусід ОСОБА_7 та попросив, щов він разом з ним відвезли потерпілого ОСОБА_2 до лікарні, оскільки останньому було дуже погано, що вони і зробили. В лікарні їм повідомили, що в потерпілого ножове поранення і якби вони його не доставили до лікарні останній міг би померти.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України також підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

-витягом з ЄРДР №12017170030000867 (т.2, а.с.23);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.07.2017 року (т.2 а.с.24);

-протоколом огляду місця події від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_2 . АДРЕСА_2 5 з фототаблицею та план-схемою до нього (т. 2, а. с. 25-31);

-протоколом огляду місця події від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_3 17/ АДРЕСА_4 з фототаблицею до нього (т.2, а.с. 32-38);

-заявою ОСОБА_7 від 02.07.2017 року щодо добровільної видачі працівникам поліції шортів та футболки, на яких маються сліди речовини бурого кольору та проріз (т.2, а.с. 39);

-протоколом огляду від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_5 , відповідно до якого було вилучено шорти коричневого кольору та футболку синього кольору, з фототаблицею до нього (т.2, а.с. 40-42);

-протоколом огляду місця події від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_3 28 з фототаблицею до нього, де було виявлено та вилучено лезо ножа (т.2, а.с.43-45);

-постановою про визнання речовим доказом від 03.07.2017 року, відповідно до якої визнано речовим доказом DVD диск з інформацією, який поміщений до паперового конверту, скріплений печаткою ВП №2 (а.с.46-47);

-протоколом огляду від 02.07.2017 року відповідно до якого за адресою АДРЕСА_6 у приміщенні кабінету №37 ВП №2 гр. ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції футболку синього кольору (т.2 а.с.48-50);

-висновком експерта №813 від 13.07.2017 року, щодо зразків крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.2, а.с. 52-55);

-постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 17.08.2017 року - зразків крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.2, а.с. 56);

-висновком судово-медичної експертизи № 814 від 11.08.2017 р. відповідно до якої п. 3.1. кров гр. ОСОБА_2 , належить до 0бв(11) групи, якій властиві антиген Н та ізогемаглютиніни анти - А та анти - В. п. 3.2. Кров гр. ОСОБА_1 , належить до Aв (11) групи, якій властивий антиген ОСОБА_10 ізогемаглютинін ОСОБА_11 - В. В його крові виявлений супутній антиген Н. п 3.3. На футболці, що надана на дослідження, знайдена кров людини де виявлені А, ОСОБА_12 Н ОСОБА_13 Ця кров може походити від особи (осіб), крові якої (яких), властиві виявлені антигени. Походження цієї крові лише від одного гр. ОСОБА_2 виключається, виявлення антигену Н можливо лише за рахунок домішки, його крові. Походження цієї крові лише від одного гр. ОСОБА_1 виключається, виявлення антигенів А та ОСОБА_14 можливо лише за рахунок домішки його крові (т.2, а.с.57-59);

-висновком судово-медичної експертизи № 815 від 11.08.2017 р. відповідно до якого: п.3.1. 3.1. Кров гр. ОСОБА_2 , належить до 0бв(11) групи, якій властиві антиген Н та ізогемаглютиніни анти - А та анти - В. п. 3.2. Кров гр. ОСОБА_1 , належить до Aв (11) групи, якій властивий антиген А та ізогемаглютинін ОСОБА_11 - В. В його крові виявлений супутній антиген Н. п.3.3. На футболці, що надана на дослідження, знайдена кров людини де виявлений антиген ОСОБА_15 Ця кров може походити від гр. ОСОБА_2 Походження цієї крові від гр. ОСОБА_1 виключається. п. 3.4. На шортах, що надані на дослідження, знайдена кров людини. 3.4.1. В об № 5,7 виявлений антиген ОСОБА_15 Ця кров може походити від гр. ОСОБА_2 Походження цієї крові від гр. ОСОБА_1 виключається. 3.4.2. В об № 6 виявлені антигени ОСОБА_16 Ця кров може походити від особи (осіб), крові якої (яких), властиві виявлені антигени в тому числі і від гр. ОСОБА_1 походження цієї крові лише від одного гр. ОСОБА_2 виключається, виявлення антиген можливо лише за рахунок домішки його крові. (т.2, а.с.60-62);

-висновком судово-медичної експертизи №200 від 21.07.2017 року відповідно до якого при судово-медичній експертизі правої поверхні (об.1) та лівої поверхні (об.2) леза ножа, крові не виявлено, знайдені безядерні епітеліальні клітини, непридатні для цитологічного дослідження (т.2, а.с.64-67);

-речовим доказом в конверті: ниточки стерильної марлі з нанесеними на них витяжками і контролі до них (т.2, а.с.68);

-постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 11.08.2017 року: ниточки стерильної марлі з нанесеними на них витяжками і контролі до них (т.2 а.с.69);

-протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.07.2017 року (т.2, а.с.70-73, 74-77);

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 04.07.2017 року та конвертом з диском проведення слідчого експерименту, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 повідомив, що 01.07.2017 року він разом з ОСОБА_1 вживали алкогольні напої, після цього ОСОБА_1 запропонував пройтися вулицею, прогулюючись ОСОБА_1 , зайшов до одного із домоволодінь, де розбив вікно, а потім, коли побачив потерпілого, почав наносити йому удари. Потерпілий ОСОБА_2 вирвався та втік від них. Дещо пізніше, коли вони йшли з ОСОБА_1 , він йому дістав з кишені лезо ножа, попрохав щоб він витер його своєю футболкою та засунув глибоко в кучу піску, що він і зробив (а.с.78-83);

-додатковим висновком судово-медичної експертизи № 1099 від 07.09.2017 року, відповідно до якої проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 , з урахуванням наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колючо-ріжучого поранення грудної клітини зліва з ушкодженням тонкої кишки, внутрішньочеревної та внутрішньо-грудної кровотечі, що призвело гемопневмотораксу, ушкодження переднього відрізку 8-го ребра зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, в тому числі і представлений на експертизу речовий доказ, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Прав судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р.) (а.с.84-86);

-висновком комп`ютерної томографії від 13.07.2017 року гр. ОСОБА_2 (т.2,а.с.87);

-випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 (т.2, а.с. 88-89);

-характеристикою на ОСОБА_2 згідно якої останній характеризується посередньо (т.2, а.с.90);

-висновком судово-медичної експертизи №1093 від 07.09.2017 року потерпілого ОСОБА_2 , згідно якого проведенням судово-медичної екрпертизи гр. ОСОБА_2 , з урахуванням наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колючо-ріжучого поранення грудної клітини зліва з ушкодженням тонкої кишки, внутрішньочеревної та внутрішньо-грудної кровотечі, що призвело, до гемопневмотораксу, ушкодження переднього відрізку 8-го ребра зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, в тому числі і представлений на експертизу речовий доказ, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються лише в своїй сукупності як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України від 17.01.95р.). Підекспертному були спричинені тілесні ушкодження з достатньою для їх утворення силою, яка діяла переважно в бік підекспертного зверху вниз, зліва-направо. На тілі підекспретного гр. ОСОБА_2 слідів, характерних для захисту руками від ударів чи боротьбу не виявлено. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для їх утворення при падінні тіла на площину. Вищевказані тілесні ушкодження підекспертному були спричинені одномоментно. Після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень підекспертний міг виконувати активні дії, рухатися, кричати, кликати на допомогу, певний проміжок, що залежить від індивідуальних особливостей організму. Анатомічна локалізація тілесних ушкоджень у підекспертного знаходиться в зоні досяжній для самоспричинення але враховуючи масивність та тяжкість тілесних ушкоджень, самоспричинення малоймовірне. Вищевказані тілесні ушкодження супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею, а згідно протоколу операції зовнішня кровотеча була відсутня (т.2, а.с. 91-93);

-протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_2 від 02.08.2017 року з фототаблицею до нього, та конвертом з диском, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 розказав та показав про обставини вчинення відносно нього злочину обвинуваченим ОСОБА_1 01.07.2017 року (т.2, а.с. 94-112);

-висновком судово-медичної експертизи № 872 ОСОБА_1 від 06.07.2017 року згідно якого проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 виявлене тілесне пошкодження у вигляді: забійної рани м`яких тканин голови з осадненням шкіри по периферії, яка могла утворитися від щонайменше однократної дії тупого предмету, з обмеженою контактуючою, виступаючою поверхнею, що діяв переважно напрямку назад, з достатньою силою для її утворення, в строк від однієї до двох діб до моменту проведення судово-медичної експертизи, можливо в строк та за обставин на які посилається підекспертний, та кваліфікується, як ЛЕГКЕ тілесне ушкодження, що СПРИЧИНИЛО короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3., «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» „ Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.). При проведенні судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, характерних для захисту руками від ударів та нападу підекспертного не виявлено. Не можливо виключити, що вищевказане тілесне ушкодження могло утворитися і при падінні тіла на площину. Після спричинення вищевказаних тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 міг виконувати активні фізичні дії - рухатись, кричати, кликати на допомогу, пересуватися певний проміжок, що залежить від індивідуальних особливостей організму. Анатомічна локалізація вищевказаних тілесних ушкоджень знаходиться в місці досяжному для самоспричинення. Виявлене при проведенні судово-медичної експертизи тілесне ушкодження у гр. ОСОБА_1 , з урахуванням морфологічної характеристики, могло супроводжуватися незначною зовнішньою кровотечею. На тілі підекспертного будь-яких тілесних ушкоджень, які утворилися до дати вказаній в обставинах (02.07.2017 р.) не виявлено (т.2, а.с.113-114);

-додатковим висновком експерта №1098 від 07.09.2017 року потерпілого ОСОБА_2 згідно якого проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 , з урахуванням наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колючо-ріжучого поранення грудної клітини зліва з ушкоджень тонкої кишки, внутрішньочеревної та внутрішньо-грудної кровотечі, що призвело до гемопневмотораксу, ушкодження переднього відрізку 8-го ребра зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, в тому числі і представлений на експертизу речовий доказ, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.) (т.2, а.с.115-117);

-протоколом проведення слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_1 від 16.08.2017 року з фототаблицею та конвертом з диском до нього, згідно якого підозрюваний ОСОБА_1 показав будинок, де мешкає потерпілий ОСОБА_2 та обставини вчинення злочину та нанесення тілесного ушкодження відносно потерпілого ОСОБА_2 (т.2, а.с.118-133);

-додатковим висновком експерта № 1163 потерпілого ОСОБА_2 від 07.09.2017 року, відповідно до якого проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 , з урахуванням наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колючо-ріжучого поранення грудної клітини зліва з ушкодженням тонкої кишки, внутрішньочеревної та внутрішньо-грудної кровотечі, що призвело до гемопневмотораксу, ушкодження переднього відрізку 8-го ребра зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, в тому числі і представлений на експертизу речовий доказ, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.) (а.с.134-136);

-постановою про визнання речовим доказом від 03.07.2017 року відповідно до якої лезо ножа без руків`я, довжиною 40,5 см., найбільшою шириною 2,7 см., та найбільшою товщиною 0,3 см. визнано речовим доказом (т.2, а.с.137);

-ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави про накладення арешту на майно від 07.07.2017 року, а саме: на вилучене в ході проведення огляду від 02.07.2017 року лезо ножа без руків`я, довжиною 40,5 см., найбільшою шириною 2,7 см., та найбільшою товщиною 0,3 см. (т.2, а.с.138-139);

-квитанцією №450 про прийняття речових доказів по кримінальному провадженню (т.2, а.с.140);

-постановою про визнання речовими доказами від 03.07.2017 року відповідно до якої визнано речовим доказом футболку синього кольору з надписом «Sport», яка належить свідкові ОСОБА_9 (т.2, а.с.141);

-ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави про накладення арешту на майно від 07.07.2017 року, а саме: вилучену в ході проведення огляду від 02.07.2017 року футболку синього кольору з надписом «Sport» (т.2, а.с.142-143);

-квитанцією № 438 від 18.08.2017 р. (а.с.144);

-постановою про визнання речовими доказами від 03.07.2017 року, а саме: шорти коричневого кольору зі слідами бруду та речовини бурого кольору, футболку синього кольору з надписом «Партія регіонів 2012», зі слідами речовини бурого кольору та пошкодженням тканини у вигляді прорізу, які належать потерпілому ОСОБА_2 (т.2, а.с.145);

-ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави про накладення арешту на майно від 07.07.2017 року, а саме:шорти коричневого кольору зі слідами бруду та речовини бурого кольору, футболку синього кольору з надписом «Партія регіонів 2012», зі слідами речовини бурого кольору та пошкодженням тканини у вигляді прорізу (т.2, а.с.146-147);

-квитанцією №437 від 18.08.2017 року (т.2, а.с.148);

-довідкою про витрати на лікування від 31.08.2017 р. (т.2, а.с.149);

- матеріалами справи, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 : копією паспорта (т.2, а.с. 160-161); вимогою ВІТ УМВС України в Полтавській області (т. 2, а.с. 162); характеристикою на ОСОБА_1 від 03.07.2017 року, відповідно до якої останній зарекомендував себе з негативного боку, веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, провокує створення конфліктних ситуацій (т.2, а.с. 163); ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.10.2016 року згідно якої кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 125 КК України було закрите зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення (т.2, а.с.167); витягом щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП (т. 2, 168); довідкою ПОНД від 10.07.17 року відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває під диспансерним наглядом з приводу психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (т.2, а.с.166); довідкою з Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру від 03.07.2017 року ( т. 2, а. с. 164); довідкою Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева від 06.07.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно знаходився на лікуванні в даній лікарні з 29.11.2014 р. по 01.12.2014 року з діагнозом психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, розлад переважно з манікальнимипсихотичними симптомами ( т. 2, а. с. 165); актом судово-медичного експерта №371 від 23.08.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , в даний час може постати перед слідством і судом. Під дію ч.2, ч.3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.2, а.с. 150-159).

За таких обставин, в сукупності наведених доказів та їх аналізу суд вважає, що вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 та даючи оцінку зібраним по справідоказамвїхсукупностідії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за статтею 121 ч.1 КК України, як нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження,тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, які йому вірно інкриміновані стороною обвинувачення.

Аналізом безпосередньо досліджених та перевірених судом доказів у їх взаємозв`язку між собою, в ході розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразилися в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_2 за обставин, які викладені стороною обвинувачення. Дана сукупність доказів повністю підтверджує висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, які були встановлені в ході судового розгляду щодо часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України обвинуваченим ОСОБА_1 відповідно до ст. 91 КПК України. Сукупність досліджених доказів також узгоджується із показаннями даними в судовому засіданні самим обвинуваченим, потерпілим по справі ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в своїх поясненнях даних в судовому засіданні також підтвердили фактичні обставини подій, які відбулися 01.07.2017 року в м. Полтава, по вул. Посьолковій, 5, а отже і факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 вказаного злочину щодо потерпілого ОСОБА_2 , та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, наданими стороною обвинувачення, безпосередньо дослідженими та перевіреними судом в ході судового розгляду.

Також вчинення злочинних дій обвинуваченим ОСОБА_1 відносно потерпілого ОСОБА_2 . узгоджуються, зокрема, із іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими та перевіреними судом в ході судового розгляду та підтверджують характер спричинених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 , а саме: витягом з ЄРДР №12017170030000867 (т.2, а.с.23), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.07.2017 року (т.2 а.с.24), протоколом огляду місця події від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_6 . АДРЕСА_6 5 з фототаблицею та план-схемою до нього (т. 2, а. с. 25-31), протоколом огляду місця події від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_7 Полтава АДРЕСА_8 вул АДРЕСА_9 Льва Толстого, 17/13 з фототаблицею до нього (т.2, а.с. 32-38), заявою ОСОБА_7 від 02.07.2017 року щодо добровільної видачі працівникам поліції шортів та футболки, на яких маються сліди речовини бурого кольору та проріз (т.2, а.с. 39), протоколом огляду від 02.07.2017 року за адресою АДРЕСА_5 , відповідно до якого було вилучено шорти коричневого кольору та футболку синього кольору, з фототаблицею до нього (т.2, а.с. 40-42), протоколом огляду місця події від 02.07.2017 року за адресою м АДРЕСА_6 вул АДРЕСА_6 , 28 з фототаблицею до нього, де було виявлено та вилучено лезо ножа (т.2, а.с.43-45), протоколом огляду від 02.07.2017 року відповідно до якого за адресою АДРЕСА_10 . АДРЕСА_6 у приміщенні кабінету №37 ВП №2 гр. ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції футболку синього кольору (т.2 а.с.48-50), висновком експерта №813 від 13.07.2017 року, щодо зразків крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.2, а.с. 52-55), висновками судово-медичної експертизи №№ 814,815, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.07.2017 року (т.2, а.с.70-73, 74-77), протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 04.07.2017 року та конвертом з диском проведення слідчого експерименту (а.с.78-83), додатковим висновком судово-медичної експертизи № 1099 від 07.09.2017 року (а.с.84-86), висновком комп`ютерної томографії від 13.07.2017 року гр. ОСОБА_2 (т.2,а.с.87), випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 (т.2, а.с. 88-89), висновком судово-медичної експертизи №1093 від 07.09.2017 року потерпілого ОСОБА_2 (т.2, а.с. 91-93), протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_2 від 02.08.2017 року з фототаблицею до нього, та конвертом з диском (т.2, а.с. 94-112), додатковим висновком експерта №1098 від 07.09.2017 року потерпілого ОСОБА_2 (т.2, а.с.115-117), протоколом проведення слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_1 від 16.08.2017 року з фототаблицею та конвертом з диском до нього (т.2, а.с.118-133), додатковим висновком експерта № 1163 потерпілого ОСОБА_2 від 07.09.2017 року (а.с.134-136), постановою про визнання речовим доказом від 03.07.2017 року відповідно до якої лезо ножа без руків`я визнано речовим доказом (т.2, а.с.137), довідкою про витрати на лікування від 31.08.2017 р. (т.2, а.с.149).

Вказані докази в сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків, не довіряти яким у суду немає жодних підстав, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів кримінального провадження, зокрема, відеофіксаціїї слідчого експерименту за участю обвинуваченого 16.08.2017 року, свої пояснення обвинувачений ОСОБА_1 давав особисто де детально, послідовно, розповів про обставини вчинення ним злочину відносно потерпілого ОСОБА_2 , а також на місцевості, як розповів так і продемонстрував обставини його вчинення. Про ці ж обставини детально, послідовно пояснив і сам потерпілий, а також свідки, зокрема, і в судовому засіданні. Викладені обставини вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України обвинуваченим ОСОБА_1 відносно потерпілого ОСОБА_2 об`єктивно узгоджуються із іншими доказами по справі, висновками експертиз, речовими доказами, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.07.2017 року, відповідно до яких потерпілий чітко впізнав особу яка йому завдала тілесних ушкоджень та лезо ножа яким йому було завдано тілесне ушкодження.

Перевіреними судом доказами не встановлено фактів застосування до обвинуваченого в ході досудового розслідування з боку працівників правоохоронних органів фізичного чи психологічного насилля в процесі надання ним показань в якості підозрюваного, проведення слідчого експерименту, допиті в якості обвинуваченого та проведення інших слідчих дій. По справі відсутні будь – які відомості про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 яких-небудь тілесних ушкоджень, фактів виклику в ході досудового розслідування до нього лікаря для огляду, звернення самого обвинуваченого в стадії досудового розслідування зі скаргами на дії працівників поліції до органів прокуратури на застосування до нього незаконних методів слідства не надходило.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо часткового визнання своєї винуватості даних в судовому засіданні є недостовірними та необ`єктивними, такими що суперечать фактичним обставинам справи встановлених судом в ході розгляду кримінального провадження, доказам наданими стороною обвинувачення, а тому суд не бере їх до уваги, та вважає, що такі показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обставин вчинення злочину, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать іншим матеріалам справи та фактичним обставинам встановлених в ході розгляду даного кримінального провадження.

Викладене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_1 знаходився на місці вчинення злочину, діяв умисно та вчинив злочин передбаченний ст. 121 ч.1 КК України за що він повинен нести кримінальну відповідальність.

Заяви обвинуваченого ОСОБА_1 в судових засіданнях про те, що певні фактичні обставини злочину не співпадають з тими, які були насправді, суд вважає невідповідаючими дійсності, бо такі його заяви спростовуються, як послідовними і детальними показаннями самого потерпілого та свідків, так і сукупністю інших доказів які були досліджені безпосередньо судом в ході розгляду даного кримінального провадження, висновками експертів, протоколами проведення слідчих експериментів, речовими доказами по справі які були знайдені неподалік місця вчинення злочину та про які в своїх поясненнях вказував як обвинувачений так і потерпілий, і це свідчить про те, що на місці вчинення злочину перебував обвинувачений ОСОБА_1 .

Вказані докази в сукупності з показаннями потерпілого та свідків, не довіряти яким у суду немає жодних підстав, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обгрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст.121 ч.1 КК України сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , який повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин.

Відповідно до ч.1, 6 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України», щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 121 ч.1 КК України належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності – достатніми доказами по справі «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПКУкраїни та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Проаналізувавши всі докази, досліджені в судовому засіданні, суд, з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, вважає доказаною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

Відповідно до ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи всі докази за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

З урахуванням викладеного, оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись ст. 62 Конституції України, суд приходить до переконливого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України є доведеною поза розумним сумнівом, що також узгоджується з положенням ст. 94 КПК України, та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на викладене, суд вважає правильною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження,тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує положення п. 1 ППВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст.ст. 50 та 65 КК України, та виходить з того, що особі враховуючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого є відшкодування потерпілому шкоди заподіяної злочином.

Обставиною, яка відповідно до статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Зважаючи на такі висновки Європейського суду з прав людини, виходячи з положень ст. 65 КК України,обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, його характеристику, те, що він не займається суспільно корисною працею, вчинив тяжкий злочин наслідком якого могла настати смерть особи, вину у вчиненні злочину в повній мірі не визнав, злочин вчинив в стані алкогольного сп`яніння, негативно характеризується через зловживання алкогольними напоями, притягувався до адміністративної відповідальності, проте відшкодував потерпілому завдані злочином збитки в повній мірі, що свідчить про те, що особа усвідомила характер своїх протиправних діянь, зробила для себе відповідні висновки, просив вибачення у потерпілого за скоєне, а тому беручи до уваги обставини, які пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі передбаченого санкцією статті 121 ч.1 КК України, та без застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову прокурора який в повній мірі визнав обвинувачений, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, а саме щодо стягнення з обвинуваченого на користь держави в особі Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 6417 грн. 43 коп., яка є доведеною сукупністю встановлених в судовому засіданні доказів.

Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 22.05.2018 року тобто з моменту обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою по даній справі.

Речові докази по справі – відповідно до постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 17.08.2017 року - зразки крові ОСОБА_2 та контролька, зразки крові ОСОБА_1 та контролька, які поміщені до 2-х паперових конвертів, скріплені печаткою (відділення СМЕ); відповідно до постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 11.08.2017 року – ниточки стерильної марлі з нанесеними на них витяжками і контролі до них, поміщені до паперового конверту, опечатаний печаткою СМЕ - залишити в матеріалах кримінального провадження; відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 03.07.2017 року - лезо ножа без руків`я; відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 03.07.2017 року –шорти коричневого кольору зі слідами бруду та речовиною бурого кольору, футболку синього кольору, зі слідами речовини бурого кольору та пошкодженням тканини у вигляді прорізу, які належать потерпілому ОСОБА_2 . – знищити.

Цивільний позов прокурора Полтавської місцевої прокуратури задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул.Соборності, 45, одержувач р/р 31410544700002 в УДКСУ в Полтава Полтавської області, ЗКПО 38019510 МФО 831019, код призначення 2460300) кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 6417 грн. 43 коп.

Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Ю. Д. Новак