Рішення № 85313945, 17.10.2019, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/11655/17

Провадження № 2-а/376/1/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Коваленка О.М.,

при секретарі Ярликовій М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), 29 вересня 2017 року звернулася до суду (зареєстровано в АСДС Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за № 31992 від 29 вересня 2017 року) з названим адміністративним позовом про стягнення з Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - відповідач) на її користь середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2013 року по 25 вересня 2017 року в сумі 70 438,90 (сімдесят тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 90 коп.

06 травня 2019 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення індексації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати, в якій вже просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2013 року по 31 травня 2019 року (у зв`язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі) в сумі 143 875,20 (сто сорок три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 20 коп. та 3017,89 (три тисячі сімнадцять) грн. 89 коп. суми індексації частини втраченої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з квітня 2014 року по травень 2019 року. Розрахунки сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексації частини втраченої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні позивач навела у Таблиці індексації недоплаченої заробітної плати, що міститься в матеріалах справи.

У первинному адміністративному позові та заяві про уточнення позовних вимог позивач мотивувала позовні вимоги тим, що з 05 вересня 2011 року по 04 лютого 2013 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем працюючи на посаді спеціаліста-землевпорядника. 04 лютого 2013 року на підставі розпорядження відповідача за № 1-к була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Всупереч вимогам ст.ст.47, 116 КЗпП України на думку позивача відповідач в день звільнення її з роботи не провів з нею розрахунок всіх належних їй сум при звільненні (сум заробітної плати за лютий 2013 року, компенсації за невикористану відпустку за вирахуванням утриманих податків та обов`язкових платежів, всіх заборгованостей по заробітній платі), а виплатив заборгованість по заробітній платі за лютий 2013 року лише 06 березня 2013 року в сумі 55,20 (п`ятдесят п`ять) грн. 20 коп., а потім 29 квітня 2013 року виплатив компенсацію за невикористану відпустку в сумі 387,00 (триста вісімдесят сім) грн. 00 коп.

На обґрунтування належних позивачу сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2013 року по 31 травня 2019 року (у зв`язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі станом на 31 травня 2019 року) в сумі 143 875,20 (сто сорок три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 20 коп. та 3017,89 (три тисячі сімнадцять) грн. 89 коп. індексації частини втраченої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з квітня 2014 року по травень 2019 року, позивач посилалася на ухвалене судове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2017 року в адміністративній справі № 357/545/16-а про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 16,00 (шістнадцять) грн. 00 коп. та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 214,10 (двісті чотирнадцять) грн. 10 коп., а всього 230,10 (двісті тридцять) грн. 10 коп., а також посилалася на ухвалене судове рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2019 року в адміністративній справі № 357/13658/17 про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 9157,68 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 68 коп.

При цьому, позивачем у розрахунковій таблиці (Таблиця індексації недоплаченої заробітної плати) взято за основу розміри середньої заробітної плати за затримку проведення розрахунку та індексації частини втраченої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за відповідні періоди її роботи у відповідача, виходячи з щомісячної заробітної плати позивача в сумі 9157,68 грн., яка на думку позивача визначена рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року в адміністративній справі № 357/13658/17 про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року в загальній сумі 9157,68 грн. (так як заборгованість по заробітній платі не була виплачена станом на 31.05.2019 року).

Посилаючись на вимоги ст. 117 КЗпП України позивач вважає, що в разі невиплати з вини відповідача належних їй сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір відповідач повинен виплатити позивачу її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з урахуванням індексації частини втраченої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в загальній уточненій сумі 146 893,09 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 09 коп.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року прийнято до провадження № 2-а/376/42/2018 дану справу, яка 21 березня 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області була передана за підсудністю до Сквирського районного суду Київської області судді Ярошенко С.М. (а.с. 60).

26 червня 2018 року, за клопотанням позивача від 13 серпня 2018 року (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за № 3108/18 від 13.08.2018 року), суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 357/13658/17 (а.с. 65, 74).

06 травня 2019 року та 07 червня 2019 року (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за № 5651/19 від 11.06.2019 року) позивач подала до суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 357/13658/17 (а.с. 91, 93).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02 липня 2019 року провадження у даній справі поновлено. (а.с. 102, 103).

12 серпня 2019 року позивачем подано до суду клопотання (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за № 7965/19 від 19.08.2019 року) про відвід судді Коваленка О.М. (а.с. 119, 120).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2019 року суддею Коваленком О.М. передано клопотання позивача про відвід до канцелярії Сквирського районного суду Київської області для визначення судді, який буде розглядати дане клопотання про відвід (а.с. 122-123).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 29 серпня 2019 року суддею Клочко В.М. у задоволенні клопотання позивача про відвід судді Коваленка О.М. в адміністративній справі № 357/11655/17 відмовлено (а.с. 128,129 ).

10 вересня 2019 року позивачем повторно подано до суду клопотання (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за № 8786/19 від 12.09.2019 року) про відвід судді Коваленка О.М. (а.с. 132 ).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року заяву позивача про відвід залишено без розгляду та викликано учасників в судове засідання на 17 жовтня 2019 року на 09-30 год. (а.с. 138,139 ).

19 серпня 2019 року відповідачем подано до суду заяву (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за № 7971/19 від 19.08.2019 року), про приєднання до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та копій платіжних документів (а.с. 107-118).

У відзиві на позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, представник відповідача просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Відзив обгрунтований тим, що відповідач повністю розрахувався з позивачем, провівши їй виплату заборгованості по заробітній платі за лютий 2013 року в сумі 57,35 грн. від 6 березня 2013 року, а потім 29 квітня 2013 року виплатив компенсацію за невикористану відпустку в сумі 342 грн. 56 коп. При цьому зауважує, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року у справі № 357/13658/17, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року, на що посилається позивач у первинному та уточненому позові в обґрунтування своїх позовних вимог, йдеться про заборгованість по заробітній платі, яку стягнуто з відповідача на користь позивача за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року в сумі 9157,68 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 68 коп., однак, на думку представника відповідача, дана заборгованість не входила до сум, які належали позивачу до виплати при звільненні.

Представник відповідача вважає, що фактичним періодом затримки розрахунку при звільненні слід вважати період з моменту звільнення позивача з роботи 04.02.2013 року по день, який передував дню виплати їй компенсації за невикористану відпустку в сумі 342 грн. 56 коп., а саме 28 квітня 2013 року, що становило 60 (шістдесят) робочих днів, за які відповідач, на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабміну від 08.02.1995 року за № 100, зобов`язаний був відшкодувати (компенсувати) позивачу.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив, що загальна сума уточнених позовних вимог - 146 893,09 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 09 коп. набагато перевищує розмір невиплаченої суми заробітку позивача - 399,91 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 91 коп. за лютий-квітень 2013 року, а тому правом суду є застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, 21 серпня 2019 року представник відповідача до суду подала заперечення проти позову (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за №8119/19 від 21.08.2019 року), в якому доповнюючи зміст відзиву на позовну заяву, зазначила, що позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав для вирішення трудового спору яким є спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а відтак дана обставина, на думку представника відповідача, є додатковою підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 126 ).

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, із змісту клопотання поданого позивачем (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за №9926/19 від 15.10.2019 року) вбачається що вона просить суд проводити розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача - Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, однак до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини зазначені в раніше поданому ним письмовому відзиві (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за №9997/19 від 17.10.2019 року).

Оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, при цьому були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд у відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України у зв`язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, вважає за необхідне розглянути справу у письмовому провадженні зважаючи на відсутність потреби заслуховувати свідків чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 05 вересня 2011 року по 04 лютого 2013 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем працюючи на посаді спеціаліста-землевпорядника.

04 лютого 2013 року на підставі розпорядження відповідача за № 1-к була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Позивачем, як на обґрунтування позовних вимог, у розрахунковій таблиці (Таблиця індексації недоплаченої заробітної плати) взято за основу розміри середньої заробітної плати за затримку проведення розрахунку та індексації частини втраченої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за відповідні періоди її роботи у відповідача, виходячи з щомісячної заробітної плати позивача в сумі 9157,68 грн., яка на думку позивача визначена рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року в адміністративній справі № 357/13658/17 про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року в загальній сумі 9157,68 грн. (так як заборгованість по заробітній платі не була виплачена станом на 31.05.2019 року).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року у справі № 357/13658/17, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року, яка набрала законної сили 24.05.2019 року, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 9157,68 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 68 коп.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року у справі № 357/13658/17 ґрунтувалося на тому, що відповідач неправильно нараховував позивачу заробітну плату за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року, внаслідок чого утворилася відповідна заборгованість.

Згідно платіжного доручення № 74 від 29.07.2019 року на виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року у справі № 357/13658/17 по якому було відкрито виконавче провадження, відповідачем перераховано на рахунок Білоцерківського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області заборгованість по заробітній платі в сумі 9157,68 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 68 коп., чим виконано зобов`язання за цим рішенням суду у повному обсязі.

У постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2017 року у справі № 357/545/16-а, яка набрала законної сили 10.10.2017 року, судом встановлено, що в квітні 2013 року з позивачем проведено розрахунок при звільненні з роботи та виплачено їй компенсацію за 8 (вісім) днів невикористаної відпустки в сумі 342 грн. 56 коп. та заробітну плату в сумі 57 грн. 35 коп. за лютий 2013 року, що стверджується розрахунком компенсації за невикористану відпустку та копією відомості по нарахуванню заробітної плати за квітень 2013 року в матеріалах справи № 357/17607/14-а 2-а/357/15/15.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У первинній позовній заяві про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач не заперечує тих встановлених у постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2017 року у справі № 357/545/16-а обставин, що відповідач здійснив їй виплату заборгованості по заробітній платі за лютий 2013 року в сумі 55,20 грн. 6 березня 2013 року, а потім 29 квітня 2013 року виплатив компенсацію за невикористану відпустку в сумі 387,00 грн. (абз. 7 а.с. 2).

Згідно ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд, за обставин встановлених у постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2017 року у справі № 357/545/16-а та визнаних позивачем у первинній позовній заяві про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вважає, що відповідач повністю розрахувався з позивачем, провівши їй виплату заборгованості по заробітній платі за лютий 2013 року в сумі 57,35 грн. від 6 березня 2013 року, а потім 29 квітня 2013 року виплатив компенсацію за невикористану відпустку в сумі 342 грн. 56 коп., однак несвоєчасно.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Тобто для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 116-117 КЗпП України, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд вважає уточнені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 146 893,09 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 09 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні безпідставними, оскільки кошти, що були стягнуті на користь позивача судовим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2017 року в адміністративній справі №357/545/16-а та судовим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2019 року в адміністративній справі № 357/13658/17, - не входили до сум, які належали позивачу до виплати при звільненні.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі за № 524/8024/16-а.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2019 року у справі № 357/13658/17 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року в сумі 9157,68 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 68 коп., яку відповідач погасив платіжним дорученням № 74 від 29.07.2019 року, то кошти, що були стягнуті на користь позивача вказаним судовим рішенням, не входили до сум, які належали їй при звільненні, що виключає застосування положень ст. 117 КЗпП України, зважаючи на те, що кошти, які входили до сум, які належали позивачу при звільненні складалися із заробітної плати за лютий 2013 року в сумі 57,35 грн. виплаченої 06 березня 2013 року та компенсації за невикористану відпустку в сумі 342 грн. 56 коп., виплаченої 29 квітня 2013 року, що становило в загальній сумі 399,91 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 91 коп.

Зважаючи на вищевикладене, суд також звертає увагу, що не є тотожними предмети спору щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вони різняться предметом позову, підставами позову та не аналогічними обставинами і не однаковими матеріально-правовими регулюваннями спірних правовідносин.

Разом з тим суд дійшов висновку про затримку (несвоєчасність) проведення відповідачем позивачу розрахунку при звільненні, зважаючи на те, що фактичним періодом затримки розрахунку при звільненні слід вважати період з моменту звільнення позивача з роботи - з 04.02.2013 року по день, який передував дню виплати їй компенсації за невикористану відпустку в сумі 342 грн. 56 коп., а саме 28 квітня 2013 року, що становило 60 (шістдесят) робочих днів.

Згідно наведеного відповідачем розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, яка працювала землевпорядником Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, оклад якої складав станом на 01.02.2013 року - 1147,00 грн., середньоденна заробітна плата позивача обрахована за 12 (дванадцять) місяців за період з лютого 2012 року по січень 2013 року, що складала 42,82 грн./день роботи (див. розрахунок середньоденної заробітної плати.)

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Згідно підпункту л) пункту 1 розділу І Порядку № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100).

Суд вважає, що середню заробітну плату за затримку проведення розрахунку при звільненні необхідно визначати з середньомісячної заробітної плати, що обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача, що передували події звільнення позивача з роботи (04.02.2013 року), а саме за грудень 2012 року - січень 2013 року.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 розділу IV Порядку № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100).

У зв`язку із вищевикладеним, суд:

визначає середньоденну заробітну плату позивача за грудень 2012 року - січень 2013 року шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, виходячи з того, що: у грудні 2012 року був 21 робочий день при п`ятиденному робочому тижні і за грудень 2012 року позивач отримала заробітну плату в сумі 1323,60 грн.; у січні 2013 року був 21 робочий день при п`ятиденному робочому тижні (не враховуючи свято Нового року - 01.01.2013 року та Різдво Христове - 07.01.2013 року) і за січень 2013 року позивач отримала заробітну плату в сумі 1311,70 грн., за формулою:

1323,60 + 1311,70 : 42 (21 + 21) = 62 грн. 74 коп.;

визначає середню заробітну плату за затримку проведення розрахунку за період з 04.02.2013 року по 28.04.2013 року, що становило 60 (шістдесят) робочих днів, шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, за формулою:

62 грн. 74 коп. середньоденної заробітної плати х 60 (шістдесят) робочих днів = 3764,40 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп.

Таким чином, у зв`язку з проведеними на підставі Порядку № 100 розрахунками суд вважає, що розмір середньої заробітної плати за затримку проведення розрахунку при звільненні позивача за період з 04.02.2013 року по 28.04.2013 року становитиме 3764,40 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп.

При цьому, суд також вважає за необхідне при вирішенні даної справи покликатися на застосування принципу співмірності, оскільки при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості - 399,91 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 91 коп., істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом місцевого самоврядування, фінансування якого здійснюється з місцевого бюджету та інших обставин справи.

Так, при розмірі невиплаченого заробітку - 399,91 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 91 коп. позивач просить стягнути компенсацію за затримку розрахунку 146 893,09 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 09 коп., що набагато перевищує розмір невиплаченої суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-54цс11 від 12 січня 2012 року, у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі за № 825/325/16.

Таким чином, враховуючи розмір середнього заробітку позивача за грудень 2012 року - січень 2013 року в сумі 1317,65 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 65 коп., заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з 04.02.2013 року по 28.04.2013 року в загальній сумі 399,91 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 91 коп., істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, те що відповідач є органом місцевого самоврядування, фінансування якого здійснюється з місцевого бюджету та інших обставин справи, зокрема тих, що загальна сума уточнених позовних вимог (146 893,09 грн.) набагато перевищує розмір невиплаченої суми (399,91 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 91 коп.), суд вважає, що сплаті на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 3764,40 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп., яка буде співмірною з урахуванням розміру спірної суми по компенсації та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.

Доводи представника відповідача про те, що позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав для вирішення трудового спору яким є спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а відтак дана обставина є підставою для відмови позивачу у задоволенні, суд не приймає до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1626цс17 від 08 листопада 2017 року.

Оскільки судом встановлені обставини затримки (несвоєчасність) проведення відповідачем позивачу розрахунку при звільненні, а відтак неможливості позивачу дізнатися про те, що відповідач, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним, то суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Виходячи з вищевказаного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 6, 12, 19, 20, 22, 29, 30, 72-78, 79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09130, Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Польова, 2-в, код ЄДРПОУ: 04363018) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2013 року по 28 квітня 2013 року в сумі 3764,40 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп.

Стягнути з Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09130, Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Польова, 2-в, код ЄДРПОУ: 04363018) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) судові витрати у виді судового збору в сумі 261,64 (двісті шістдесят одна) грн. 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.М. Коваленко