Рішення № 85313692, 05.09.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4018/19

Провадження № 2/369/2527/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 , Військова частина А4180 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивувало тим, що 08 грудня 2015 року в м.Києві з вини ОСОБА_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода. У зв`язку з чим автомобіль Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. При визначенні розміру завданої шкоди відповідно до вимог закону був залучений аварійний комісар, за послуги якого було сплачено 550 грн. Розмір завданих збитків власнику цього автомобіля становить 43 322 грн., що було виплачено потерпілому, тому МТСБ набуло право регресу до винної особи. На підставі ст.1172 ЦК України дана шкода має бути відшкодована також і Військовою частиною А4180. У добровільному порядку відповідач збитки не відшкодував. Тому при зверненні до суду позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн..

Просив стягнути з ОСОБА_1 та Військової частини А4180 на користь МТСБУ витрати, повязані з здійсненням регламентної виплати потерпілому в розмірі 43 322 грн. та судовий збір в розмірі 1921 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

При розгляді справи відповідач ОСОБА_1 та представник Військової частини А4180 проти позову не заперчували.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При розгляді справи встановлено, що 08 грудня 2015 року о 13 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , в м. Києві по бул. Лесі Українки, 14, керуючи автомобілем УАЗ - 39621, державний номер НОМЕР_2 , виконував перестроювання, з третьої смуги на четверту та не пересвідчився, що даний маневр буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , що рухався по четвертій смузі. В результаті чого автотранспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 10.1., 1.5., 2.3.б Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.124 КУпАП.

09 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувсь до МТСБ України із заявою про настання страхового випадку та на час ДТП мав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно звіту № 1152 від 18 грудня 2015 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті пошкодження при ДТП складала 43 565,55 грн.

11 березня 2016 року до МТСБ України надійшла заява ОСОБА_4 про відшкодування йому завданої шкоди особою, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Для визначення матеріального збитку МТСБ України понесло додаткові витрати за проведення експертного дослідження, зробленого ФОП ОСОБА_5 , в розмірі 550 грн.

Відповідно до наказу № 2350 від 24 березня 2016 року МТСБ України ОСОБА_4 позивачем надано суду платіжні доручення за № 2350рв від 25 березня 2016 року.

За ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним із основних завдань МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 38.2 та п. 38.2.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 40.3 ст. 40 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучити аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, зазначених у статті 41 цього Закону.

За ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У такому випадку обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, покладається на власника цього джерела підвищеної небезпеки, а не на винного водія (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року).

Як роз`яснено у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 з послідуючими змінами, володілець джерела підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо ( доведене, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

З означеного вбачається, що винна в ДТП особа (водій) відшкодовує шкоду за правилами відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто, на підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, проте, зазначене не виключає відповідальності власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, винні дії якого сприяли скоєнню ДТП, який повинен відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду у відповідності до ч. 4 статті 1187 ЦК України у визначеному судом розмірі.

Враховуючи вище наведене, зібрані по справі докази, а також заявлені позивачем позовні вимоги, суд вважає, що матеріали справи не містять тих обставин, що автомобіль вибув з володіння відповідача внаслідок протиправних дій інших осіб, та ОСОБА_1 керував ним під час ДТП не у зв`язку з виконанням своїх посадових обов`язків.

Оскільки завдані збитки саме водієм ОСОБА_1 , що визнавалось сторонами при розгляді справи, тому відповідач Війська частина А4180 зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати завдані його працівником неправомірними діями збитки. Враховуючи позовні вимоги з відповідача слід стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 194 284,63 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 1921,00грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263, 268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 1166, 1167, 1187, 1188 1191 ЦК України, суд, -, -

в и р і ш и в :

Позов моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 , Військова частина А4180 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування - задоволити.

Стягнути з Військової частини А4180 на користь моторно (транспортне) страхове бюро України витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 43 322 грн. (сорок три тисячі триста двадцять дві грн.) та судовий збір в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.).

Інформація про позивача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: м.Київ, б-р Русанівський, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Війська частина А 4180, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гурівщина, код 22998476.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлений 05 вересня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич