Рішення № 85313646, 03.09.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13025/18

Провадження № 2/369/778/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Смаляна А. В,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання розпорядження незаконним та визнання права на приватизацію, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням суду за ним визнано право користування на квартиру АДРЕСА_1 . За даною адресою він зареєстрований, проживає, уклав договір про надання житлово-комунальних послуг, сплачує плату за утримання будинку та прибудинкової території, оплачує також всі комунальні послуги. Тому звернувся до відповідача із заявою щодо приватизації квартири, але отримав лист про відмову в задоволенні заяви, оскільки за рішенням суду за ним визнано лише право користування квартирою. При цьому жодних зауважень щодо процедури звернення із заявою відповідач не висловив. Вважає таке розпорядження органу приватизації незаконним, таким, що суперечить Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Житлового кодексу України та порушує його право на приватизацію майна, право користування яким він набув на законних підставах.

Просив суд визнати незаконним розпорядження Органу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №7 від 15 серпня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення: квартири АДРЕСА_2 та зобов`язати Орган приватизації житлового фонду виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області здійснити належні дії щодо приватизації за ОСОБА_1 вказаного житлового приміщення.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Просили позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Суду пояснив, що підставою для відмови в задоволенні заяви позивача було не лише рішення суду. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_5 проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник служби в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не з`явивсь. Про час та місце розгляду повідомлені належним чином. Подали суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі рішення Вишневої міської ради №60 від 30.11.1995 року ОСОБА_7 видано ордер №005914 на квартиру АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_7 не проживала у вищевказаній квартирі, то починаючи з 2001 року, за згодою відповідачки, в даній квартирі почав проживати позивач. Це підтверджується довідкою №196 від 28.02.2003 року. 23.07.2012 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_7 була визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 . Протягом всього часу позивач відкрито та добросовісно користується вказаною квартирою, він за власні кошти проводить поточні ремонтні роботи та несе інші витрати по утриманню квартири. Це підтверджується актами депутатів Вишневої міської ради від 08.02.2001 року та від 12.08.2013 року.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2014 року, яким визнано за ОСОБА_1 право користування на квартиру АДРЕСА_2 .

24 квітня 2014 року між КП УМГ Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 укладено договір про надання житлово-комунальних послуг №218105.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За ст. 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №58 від 20 листопада 2015 року створено комісію по здійсненню приватизації житла.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до комісії із заявою про передачу квартири у власність.

Розпорядженням органу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №7 від 15 серпня 2018 року відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 .. Як підставу для відмови вказано: згідно рішення суду визнано тільки право користування.

Про дану підставі як відмову вказано і у листі виконавчого комітету ради №3/02-1744 від 03 вересня 2019 року.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Відповідно до ч.10 ст.8 Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що подані ОСОБА_1 не відповідають вимогам Закону, положенню, тощо. Будь-яких інших підстав для відмови не вказано. Не вказано і відповідний закон, на підставі якого може бути відмовлено у приватизації. Пояснення представника відповідача, що не лише наявність рішення суду була підставою для відмови в задоволенні такої заяви, суд до уваги не бере, оскільки всі підстави мають бути зазначені саме у прийнятому рішенні. За таких обставин та враховуючи межі позовних вимог суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним розпорядження органу приватизації та зобов`язати відповідача розглянути повторно подану ОСОБА_1 заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, особа має право просити суд не з будь-яким способом захисту, а лише таким, який передбачений законом.

Право громадян на приватизацію житлового приміщення гарантується Конституцією України та чинним законодавством. Додаткового підтвердження в судовому порядку такого права не вимагається. Для реалізації права громадяни звертаються до уповноважених органів для передачі приміщень у власність і саме органи приватизації наділені правом вирішувати питання про передачу майна у власність та видачі свідоцтва про право власності. Суд таким правом не наділений, а лише у разі оспорення перевіряє правильність прийнятих рішень. Тому позовні вимоги про визнання за позивачем права на приватизацію житлового приміщення задоволенню не підлягають.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання розпорядження незаконним та визнання права на приватизацію задоволити частково.

Визнати незаконним розпорядження Органу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №7 від 15 серпня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1

Зобов`язати Орган приватизації житлового фонду виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу у приватну власність та видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2019 року.

Суддя