Ухвала суду № 85304639, 31.10.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 6/225/310/2019

Єдиний унікальний номер № 225/5284/16-ц

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

31 жовтня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торецька вуглевидобувна компанія» про заміну сторони в виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ :

В серпні 2019 року заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торецька вуглевидобувна компанія» звернувся з заявою про заміну сторони в виконавчому провадженні, посилаючись на те, що заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року № 2/225/1780/2016 на користь ОСОБА_1 з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» стягнено середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 156060 (сто п`ятдесят шість тисяч шістдесят) грн. 29 коп., компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн., а також на користь держави судовий збір у сумі 1565 грн. 60 коп.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торецька вуглевидобувна компанія» є правонаступником Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської».

У зв`язку з цим, виникла необхідність в заміні сторони виконавчого провадження, тому заявник звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Представник заявника, представник Торецького міського відділу ДВС, стягувач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12.12.2016 № 2/225/1780/2016 на користь ОСОБА_1 з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» стягнено середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 156060 (сто п`ятдесят шість тисяч шістдесят) грн. 29 коп., компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн., а також на користь держави судовий збір у сумі 1565 грн. 60 коп.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торецька вуглевидобувна компанія», ідентифікаційний номер юридичної особи 42245901 є правонаступником Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», ідентифікаційний номер юридичної особи 36182252.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 2.06.2016 № 1404 – VІІІ із змінами та доповненнями (надалі – Закон від 2.06.2016).

Згідно ст. 1 Закону від 2.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Матківська проти України» (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до вимог ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд за заявою сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

З наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

За приписами статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та припиненням юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 55 ЦПК України). Оскарження такої ухвали слід розуміти як оскарження судового рішення.

Разом з тим процесуальне законодавство містить норми тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони.

При цьому процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

При цьому у таких випадках не підлягають застосуванню положення частини другої статті 619 ЦК України (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність). Ці положення підлягають застосуванню до інших обставин, а саме коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

Водночас якщо кредитор - стягувач у виконавчому провадженні отримає задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то субсидіарний боржник має право пред`явити до основного боржника регресну вимогу (абзац другий частини четвертої статті 619 ЦК України).

Разом з тим у випадку вибуття субсидіарного боржника - сторони у виконавчому провадженні внаслідок його заміни на основного боржника після набуття законної сили рішенням суду, яким з субсидіарного боржника стягнуто борг, переданий ним правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу, така заміна може бути спрямована на ухилення субсидіарного боржника від виконання рішення суду або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання.

Так, невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника, ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника, який у випадку його заміни на основного боржника вибуде з виконавчого провадження. При цьому кредитор не може звернутися до субсидіарного боржника з окремим позовом, оскільки є чинне рішення, яким саме з нього вже стягнуто борг у спірних правовідносинах і повторне звернення до суду унеможливлено в силу приписів пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, якою унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності.

Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Виходячи з викладеного суд вважає, що за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі - основним і субсидіарним боржниками).

Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

До таких висновків суд прийшов на підставі правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі за № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19).

За обставинами цієї справи для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником став перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом частини майна, в тому числі й зобов`язань боржника щодо сплати коштів, стягнутих рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року № 2/225/1780/2016.

Заявник, ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15 червня 2018 року за номером 12581360000000773; ідентифікаційний код 42245901; місцезнаходження юридичної особи: вул. Дружби, 31, м. Торецьк, Донецька область, 85200; перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку: Костянтинівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

З огляду на ці обставини та вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що у зв`язку з передачею ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» боргу до ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» замість одного боржника - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» у відповідному зобов`язанні з`явилися два боржники: основний боржник - ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» та субсидіарний боржник - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської», оскільки останнє не вибуло із зобов`язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у цивільній справі № 225/5284/16-ц, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни в цивільній справі № 225/5284/16-ц боржника - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» на двох боржників ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» як основного боржника і ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» як субсидіарного боржника.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торецька вуглевидобувна компанія» про заміну сторони виконавчого провадження – задовольнити частково.

Замінити в цивільній справі № 225/5284/16-ц боржника – Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» на двох боржників Товариство з обмеженою відповідальністю «Торецька вуглевидобувна компанія», код ЄДРПОУ 42245901 як основного боржника і Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», код ЄДРПОУ 36182252» як субсидіарного боржника.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 03.10.2017 (п.15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв