
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 жовтня 2019 року № 640/8489/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
16.05.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), в якій висловив прохання:
- визнати протиправним та скасувати пункту 29 Протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.04.2019 №46 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшому сержанту у запасі ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Міноборони прийняти рішення про призначення та виплату, з урахуванням раніше виплаченої суми, одноразової грошової допомоги старшому сержанту у запасі ОСОБА_1
Підставою для звернення до суду з позовною заявою стала протиправна відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, оскільки позивач вважає, що має право на отримання такої допомоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.06.2019 від Міноборони до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив про те, що оскільки позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення первинної втрати працездатності без встановлення інвалідності, то у відповідача відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975).
Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
ОСОБА_1 - учасник бойових дій, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 24.09.2014 по 02.11.2014 та в період з 16.01.2015 по 10.09.2015, що підтверджується довідками від 04.11.2014 №1626 та від 12.10.2015 №7465, виданими військовою частиною - польова пошта В 2278.
29.01.2015 під час виконання бойового завдання пов`язаного з проходженням військової служби позивач отримав консолідуючий вогнепальний багато уламковий перелом медіального над виростка лівої плечової кістки та вогнепальний багато уламковий перелом ліктьового виростку лівої ліктьової кістки.
27.07.2015 позивач під час виконання бойового завдання пов`язаного з проходженням військової служби отримав мінно-вибухову травму.
З 20.10.2015 ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок травми, поранення, контузії, пов`язаних з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках, виданою Броварською міжрайонною медико-соціальної експертною комісією (далі - Броварська міжрайонна МСЕК, МСЕК відповідно) від 26.10.2015 серії АГ № 0006837.
У зв`язку із визначенням ступеня 25% втрати працездатності ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 24 115, 00 грн.
З 13.02.2018 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 26.02.2018, серія НОМЕР_1 .
У цій довідці МСЕК причину інвалідності визначено травми, поранення, контузії, пов`язаних з захистом Батьківщини.
З 19.02.2019 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 25.02.2019 серії АБ №1049886. Причина інвалідності зазначено така ж сама, як і у попередніх довідках МСЕК.
Після встановлення ІІ групи інвалідності позивач звернувся до Бориспільського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.04.2018 №46 (пункт 29), старшому сержанту ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та пункту 8 Порядку №975 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки групу інвалідності йому встановлено понад дворічний термін після встановлення втрати 25% працездатності. Також зазначено, що допомога у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності виплачена у розмірі 24 115, 00 грн.
Листом від 10.05.2019 №3/2/504 Бориспільський об`єднаний міський військовий комісаріат направив позивачу витяг з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.04.2018 №46 та повідомив про відмову в призначення одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з цією відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду за даним позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи, встановлену йому при повторному огляді з 19.02.2019.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 19.02.2019.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Згодом, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01.01.2017; далі - Закон №1774-VIII) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Тобто, на момент первинного встановлення позивачу часткової втрати працездатності - 25.10.2015 зазначені вище Закон №2011-ХІІ в редакції змін, які набрали чинності 01.01.2017 та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.
Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в силу статті 58 Конституції України, норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII в редакції Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2019 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі.
Стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, однак, разом з тим, суд бере до уваги і те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Аналогічна правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №825/1380/18.
Крім того, суд зазначає, що за результатами аналізу практики Європейського Суду з прав людини (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України») та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 19.02.2019 відповідно до Порядку №975 та статей 16, 16-3 Закону №2011-ХІІ з урахуванням раніше виплаченої суми, тому позов підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту на підставі 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункту 29 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.04.2019 №46 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшому сержанту у запасі ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 19.02.2019, яка настала внаслідок травми, поранення, контузії, пов`язаних із захистом Батьківщини.
Зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату, з урахуванням раніше виплаченої суми, одноразової грошової допомоги старшому сержанту у запасі ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 19.02.2019, яка настала внаслідок травми, поранення, контузії, пов`язаних із захистом Батьківщини відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (місцезнаходження юридичної особи: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022).
Суддя О.М. Чудак
Судове рішення № 85302331, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 30.10.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/8489/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: