Ухвала суду № 85302289, 29.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

29 жовтня 2019 року м. Київ № 640/18564/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель" про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ТОВ "Воля-Кабель до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель" (надалі - ТОВ "Воля-Кабель", позивач) до Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та нечинним підпункт 1 пункту 1 Змін, що вносяться до деяких постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14 серпня 2019 року №696;

- визнати протиправним та нечинним пункт 2 Змін, що вносяться до деяких постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14 серпня 2019 року №696.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18564/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовку справи до розгляду із призначенням підготовчого засідання.

28 жовтня 2019 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії положень підпункту 1 пункту 1, пункту 2 Змін, що вносяться до деяких постанов Кабінету Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 14 серпня 2019 року № 696.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що оскаржувані положення постанови № 696 не були прийняті відповідачем на основі та на виконання Закону України № 2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а відтак суперечать йому.

Як зазначає позивач, у випадку застосування оскаржуваних положень усім провайдерам програмної послуги України доведеться сплатити організаціям колективного управління близько 180 млн. грн., що на переконання позивача, спричинить значну шкоду інтересам товариства, а усунення негативних наслідків потребуватиме значних зусиль.

Представником Кабінету Міністрів України 29.10.2019 подано заперечення проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову, у яких він просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Воля-Кабель" про забезпечення позову з підстав її необгрунтованості. Крім того, представник зазначав, що зупинення судом дії оскаржуваного нормативно-правового акту, на його думку, буде вважатися втручанням в дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України. Також у запереченні звернуто увагу суду, що постанова КМ України № 696 є нормативно-правовим актом, який поширює свою дію на необмежене коло осіб.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Крім того, суд зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання і такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Відповідність законодавству оскаржуваних положень нормативно-правового акту буде встановлена за наслідками розгляду справи по суті.

У випадку задоволення позовних вимог це буде підставою для вчинення наступних дій, пов`язаних з відновленням порушеного права, тоді як зупинення дії оскаржуваного акту є неспівмірним заходом та порушуватиме баланс між інтересами позивача та суспільними інтересами.

Згідно з частиною першою ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.П. Балась