Ухвала суду № 85302244, 29.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 жовтня 2019 року м. Київ № 640/19398/19

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адімінстрації)

Заступника директора Департаменту Антоненко В.А про визнання протиправною відмови у видачі висновку, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558), заступника директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3, в якому просить суд визнати відмову Департаменту містобудування та архітектури (лист-відповідь) № 2375/012/27-19 від 20.02.2019 року щодо надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 - протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

Станом на 29.10.2019 вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано - не уточнено суб`єктний склад позовної заяви, а також не подано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, що вказані в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 про залишення позову без руху.

В той же час, від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача наводить доводи щодо незгоди із позицією суду та просить постановити ухвалу про відкриття провадження у справі.

Дослідивши вказану заяву про усунення недоліків, суд зазначає наступне.

При поданні позовної заяви до суду позивачем був порушений строк звернення до адміністративного суду. В зв`язку із чим, судом було запропоновано, у разі наявності ппричин пропуску, подати заяву про поновлення пропущеного стоку для звернення до суду. Натомість, представник позивача зазначив, що з метою виконання умов договору відбув у відрядження, про що надав суду наказ №19/08-1 від 19.08.2019 року, з якого вбачається, що строк відрядження становить з 19.08.2019 по 07.10.2019 року .

Суд не приймає вказаний документ, як поважну причину для пропуску строку звернення до суду, оскільки представником позивача не надано жодного підтверджуючого документу, який би свідчив про дійсне знаходження адвоката поза межами міста (посвідчення на відрядження, проїзні квитки, авансовий звіт за результатами відрядження тощо) та, відповідно його неможливість подати позов в інтересах позивача вчасно.

Крім того, поданий наказ про відрядження не містить географічно визначеного місця відрядження, що унеможливлює встановити, наскільки представник позивача був позбавлений можливості надіслати позовну заяву поштою або іншими засобами зв`язку.

Відповідно до напису "згідно з оригіналом", що проставлений на додатках до позовної заяви вбачається, що вказані дії були вчинені 07.10.2019 року, тобто в момент, коли представник позивача ще знаходився у відрядження, відповідно до наказу № 19/08-1.

Частиною першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім того, суд підкреслює, що згідно з приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду, зокрема, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що позивач звертався до суду через свого представника, однак причин неможливості звернення безпосередньо до суду самого позивача у встановлені строки, суду не наведено.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що представником позивача не наведено суду обґрунтованих доводів в підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Крім того, в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 16 жовтня 2019 року, суд зазначив, що позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад позовної заяви, оскільки її зміст свідчив про те, що позов пред`явлений, в т.ч. до відповідача 2 - заступника директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМДА ОСОБА_3, проте в резолютивній частині позову до вказаної особи позивач не просить здійснити будь-які дії або утриматись від них, не пред`являє жодних вимог.

Натомість, в заяві про усунення недоліків представник позивача цитує зміст позовної заяви , де зазначає про те, що ОСОБА_3 були вчинені протилежні за змістом дії по відношенню до одного і того ж суб`єкта звернення.

Суд зазначає, що при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без руху був ознайомлений із текстом позовної заяви, в тому числі і з тими діями, які були вчинені ОСОБА_3 . Проте, суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до пунктів 4-5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються:

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Безпосередньо представник позивача у позові (стор. 4 позову ) вказує на те, що Департамент містобудування та архітектури в особі заступника директора Департаменту - начальника служби містобудівного кадастру Антоненко В.А вчинила протилежні за змістом дії по відношенню до одного й того ж суб`єкта звернення.

З вищезазначеного вбачається, що відповідачем по справі вже визначено Департамент містобудування та архітектури КМДА, який вчинює дії або допускає бездіяльність в особі своїх службових осіб.

В зв`язку із чим, зазначення у якості відповідача 2 - заступника директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА Антоненко В.А. фактично свідчить про пред`явлення вимог до того ж відповідача.

Відмова представника відповідача уточнити суб`єктний склад позовної зави суд розцінює, як невиконання вимог суду, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.10.2019 року, результатом чого є повернення позовної заяви.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право визнати причини пропуску строку звернення до суду не поважними та повернути позовну заяву.

Згідно частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

2. Ухвалу про повернення позовної заяви разом із заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачу негайно.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу.

Суддя Н.Г. Вєкуа