Рішення № 85302161, 15.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2019 року № 640/10867/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна»доГоловного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатьєва І. В. П.,

від відповідача: Мудренко Д.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» (далі - позивач, ТОВ «УВК Україна») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0005044208 від 19.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, код платежу: 11010100 у розмірі 2 160 404,26 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 374112,40 грн. та 1786291,86 грн. штрафні санкції, повністю.

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0005054208 від 19.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, пені, код платежу: 11011000 у розмірі 9720,04 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 4154,85 грн. та 5565,19 грн. штрафні санкції, повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що винесені із порушенням норм чинного законодавства та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач вважає протиправними висновки контролюючого органу щодо збільшення грошового зобов`язання з податків і зборів, зокрема з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки позивачем сплачено суму відповідних податків до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями.

Водночас, позивач вважає неправомірним одночасне застосування Головним управлінням ДФС у м. Києві штрафних санкцій у розмірах 25%, 50%, 75% згідно з положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, оскільки застосування штрафу в більшому розмірі можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності

порушення щодо ненарахування, неутримання та/або неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб чи військового збору податковим агентом протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податкових повідомленнях-рішеннях.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 16.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині несвоєчасного перерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення.

При цьому, представником відповідача зазначено, що розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання і а/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом. Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, на думку відповідача, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Податкового кодексу України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Представником позивача подано відповідь на відзив та вважає викладені у ньому доводи відповідача необґрунтованими, та наголосив на тому, що у відповідача були відсутні підстави для збільшення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також протиправним є застосування до позивача штрафних санкцій у розмірах 25%, 50%, 75% згідно з положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УВК Україна» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 18.02.2019 №112/26-15-14-02-01/39441523.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абз.2 пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 87, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб у сумі 2090268,38 грн.. у тому числі за березень 2017 року - 65984,25 грн., травень 2017 року - 116006,40 грн., липень 2017 року - 143348,29 грн., серпень 2017 року - 11928,99 грн., вересень 2017 року - 143299,54 грн., листопад 2017 року - 150980,38 грн., грудень 2017 року - 150980,38 грн., січень 2018 року - 149725,03 грн., лютий 2018 року - 149725,03 грн., березень 2018 року - 249128,46 грн., квітень 2018 року - 241177,30 грн., травень 2018 року - 235750,00 грн., червень 2018 року - 223975,05 грн., липень 2018 року - 58259,28 грн. Також станом на 30.09.2018 підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 374112,40 грн., у тому числі за липень 2018 року на суму 161998,35 грн. серпень 2018 року на суму 212114,05 грн.;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168 1 статті 168 з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абз.2 пункту 57.1 статті 57, пункту 87 9 статті 87, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168 1 статті 168, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого станом на 30.09.2018 підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір на загальну суму 7257,08 грн., в тому числі за березень 2018 року - 4717,98 грн., липень 2018 року - 2539,10 грн. Також станом на 30.09.2018 підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір на загальну суму 4154,85 грн., у тому числі за серпень 2018 на суму 4154,85 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав відповідачу заперечення на акт від 05.03.2019, за результатами розгляду яких листом від 15.03.2019 №48621/10/26-15-14-02-01 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0005044208 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 374 112,40 грн. та за штрафними санкціями - 1 786 291,86 грн., №0005054208 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем - 4 154,85 грн. та за штрафними санкціями - 5 565,19 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 29.05.2019 №24607/6/99-99-11-05-01-25 податкові повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0005044208 та №0005054208 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено положеннями статті 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до положень підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов`язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «УВК Україна» несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 374112,40 грн., в т.ч. за липень 2018 на суму 161998,35 грн., за серпень 2018 року на суму 212114,05 грн.

ТOB «УВК Україна» зазначило, що ним сплачено до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб в повному обсязі, в т.ч. за липень 2018 на суму 161998,35 грн., за серпень 2018 року на суму 212114,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких надавались контролюючому органу, а також надано до суду.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що TOB «УВК Україна» також несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4154,85 грн., у тому числі за серпень 2018 на суму 4154,85 грн.

Водночас, ТOB «УВК Україна» зазначило, що ним сплачено до відповідного бюджету утриманий військовий збір в повному обсязі на загальну суму 4154,85 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких надавались контролюючому органу та надано до суду.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

При цьому положення статті 127 Податкового кодексу України встановлені як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Виходячи з положень вказаної статті, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, слід з`ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника протиправна бездіяльність у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплати податкового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УВК Україна» самостійно нараховано суми ПДФО та військового збору та утримано, але не своєчасно перераховано до бюджету.

Таким чином, оскільки платником податків самостійно визначена сума податку за вказаний період, сплачена в повному обсязі, то такі обставини фактично свідчать не про несплату податку, а про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями статті 126 Податкового кодексу України.

Як наслідок, контролюючий орган не мав фактичних та правових підстав для притягнення ТОВ «УВК Україна» до відповідальності та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Крім того, застосування штрафних санкцій у зазначених розмірах можливе лише за умови встановлення контролюючим органом протягом 1095 днів факту повторності вчинення платником податків порушення. При цьому кожен факт порушення має бути зафіксований в порядку встановленому чинним законодавством, тобто шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Так, згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 Податкового кодексу України - 50%, 75%) застосовуються лише за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України. Тобто, застосування штрафу в більшому розмірі можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податковому повідомленні-рішенні.

Відповідні правові висновки викладені і в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №805/3649/17-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №820/2405/16, від 08 жовтня 2019 року у справі №820/5099/18.

Втім, з розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірах 25%, 50%, 75% на підставі висновків одного і того ж акта перевірки, що свідчить про наявність одного правопорушення у відповідний період.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до ТОВ «УВК Україна» штрафні (фінансові) санкції за статтею 127 Податкового кодексу України.

Разом з тим, зважаючи на самостійну сплату до прийняття оскаржуваних рішень усіх належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд вважає також протиправним визначення контролюючим органом і основної суми грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 №0005044208 та №0005054208.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши правові норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34, код ЄДРПОУ 39441523) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.03.2019 №0005044208 та №0005054208.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34, код ЄДРПОУ 39441523) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2019 року.

Суддя В.П. Шулежко