Рішення № 85301937, 30.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 826/9999/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління Держпродспоживслужби в м. Києвідо про Комунального підприємства "Житній ринок" застосування штрафу та стягнення його на користь бюджету,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд застосувати до Комунального підприємства "Житній ринок" штраф у розмірі 29784,00 грн та стягнути його на користь Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки Комунального підприємства "Житній ринок" виявлено низку порушень Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", що є підставою для застосування санкції, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 64 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

Ухвалою суду від 04.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9999/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду від 04.07.2018 вважається належним чином врученою відповідачеві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 30.10.2017 № 3125 та Плану здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на 2017 рік, затвердженого наказом від 30.11.2016 № 53, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено планову перевірку КП "Житній ринок", за результатами якої складено акт від 08.11.2017 № 1578.

Вказаним актом зафіксовані порушення КП "Житній ринок":

пунктів 1, 2, 3, 4 частини першої статті 41, пункту 1 частини першої статті 45, пункту 1 частин першої та другої статті 42, пунктів 2, 5 частини першої статті 42 Закону України від 23.12.1997 N 771/97-ВР "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (далі - Закон N 771/97-ВР), а саме: в м`ясному та молочному відділі павільйону поточне прибирання проведено неякісно: під прилавками наявний бруд, залишки сміття, захаращено сторонніми предметами, кахельна плитка прилавків та підлога брудна. У павільйоні мийки не забезпечені гарячою водою. Металеві конструкції столів з ознаками іржі, ніжки непофарбовані. Частково порушена цілісність кахельної плитки та гігієнічне покриття прилавків в м`ясному павільйоні, частково пошкоджено гігієнічне покриття підлоги, в павільйоні під прилавками проводиться зберігання сторонніх речей (картонні та пластикові ящики), що не забезпечує можливість проведення якісного прибирання. Стеля розміщена так, що не запобігає накопиченню бруду та плісняви, має затікання;

пункту 2 частини першої статті 45, пункту 5 частини першої статті 42 Закону N 771/97-ВР, а саме: використовуються колоди для розрубки м`яса в м`ясному відділі з порушенням цілісності (наявні глибокі ритвини та вибоїни), що збільшує ризик та забруднення та не дає змогу проводити її чищення та дезінфекцію; використовуються піддони брудні та не пофарбовані;

пунктів 2, 3 частини першої статті 49, пункту 4 частини першої статті 41 Закону N 771/97-ВР, а саме: холодильники для зберігання м`яса знаходяться на ремонті. Часткова люмінесцентні лампи в м`ясному та молочному павільйоні не мають захисної арматури, знаходяться в брудному стані, що є загрозою забруднення харчових продуктів;

пунктів 1, 2 частини першої статті 48 Закону N 771/97-ВР, а саме: оператором ринку не надано підтверджуючих документів щодо проведення навчання з питань гігієни персоналу та обігу харчових продуктів.

08.11.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві вручено КП "Житній ринок" припис, яким позивач зобов`язав відповідача у строк до 08.12.2017:

забезпечити позачергове прибирання приміщення м`ясного та молочного павільйону (чищення, миття приміщення, звільнення від сторонніх предметів);

відновити гігієнічне покриття прилавків, стін та підлоги та торговельного обладнання у м`ясному та молочному відділі павільйону для забезпечення можливості дотримання належного рівня гігієнічних вимог;

забезпечити люмінесцентні лампи в м`ясному та молочному павільйоні захисною арматурою та плафонами для уникнення загрози забруднення харчових продуктів;

забезпечити мийки гарячою водою;

привести в належний стан колоди для розрубки м`яса;

металеві конструкції привести у відповідність згідно гігієнічних вимог;

надати підтверджуючі документи щодо навчання персоналу з питань гігієни та обігу харчових продуктів.

З метою перевірки виконання КП "Житній ринок" припису від 08.11.2017 наказом від 05.02.2018 № 224 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві призначено позапланову перевірку.

За результатами проведеного позапланового заходу позивачем складено акт від 15.02.2018 № 000208, яким зафіксовано наступні порушення КП "Житній ринок":

пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 41, пункту 1 частини першої статті 45, пункту 1 частин першої та другої статті 42, пункту 5 частини першої статті 42 Закону N 771/97-ВР, а саме: в м`ясному та молочному відділі павільйону поточне прибирання проведено неякісно: під прилавками наявний бруд, залишки сміття, захаращено сторонніми предметами, кахельна плитка прилавків та підлога брудна. У павільйоні мийки не забезпечені гарячою водою. Металеві конструкції столів з ознаками іржі, ніжки непофарбовані. Частково порушена цілісність кахельної плитки та гігієнічне покриття прилавків в м`ясному павільйоні, частково пошкоджено гігієнічне покриття підлоги, в павільйоні під прилавками проводиться зберігання сторонніх речей (картонні та пластикові ящики), що не забезпечує можливість проведення якісного прибирання;

пункту 2 частини першої статті 45, пункту 5 частини першої статті 42 Закону N 771/97-ВР, а саме: використовуються колоди для розрубки м`яса в м`ясному відділі з порушенням цілісності (наявні глибокі ритвини та вибоїни), що збільшує ризик та забруднення та не дає змогу проводити її чищення та дезінфекцію; використовуються піддони брудні та не пофарбовані;

пунктів 2, 3 частини першої статті 49, пункту 4 частини першої статті 41 Закону N 771/97-ВР, а саме: частково люмінесцентні лампи в м`ясному та молочному павільйоні не мають захисної арматури, знаходяться в брудному стані, що є загрозою забруднення харчових продуктів.

За результатами виявлених порушень посадовою особою позивача складено протокол про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів від 22.02.2018, в якому зазначено, що за вчинене правопорушення передбачена відповідальність згідно пункту 12 частини першої статті 64 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат.

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону N 771/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. У разі невідповідності законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів положенням цього Закону застосовуються положення цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону N 771/97-ВР дія цього Закону поширюється на: санітарні заходи, об`єкти санітарних заходів; вимоги до окремих показників якості харчових продуктів, у тому числі вимоги щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, включаючи рекламу харчових продуктів; операторів ринку та потужності; систему державного контролю.

Статтею 4 Закону N 771/97-ВР визначено, що державне регулювання у сфері безпечності харчових продуктів здійснюється з метою захисту життя, здоров`я та інтересів споживачів.

Держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом: встановлення санітарних заходів; встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів; державної реєстрації визначених цим Законом об`єктів санітарних заходів; видачі, припинення, анулювання та поновлення експлуатаційного дозволу; інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів щодо безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; встановлення вимог щодо стану здоров`я персоналу потужностей; участі у роботі відповідних міжнародних організацій; здійснення державного контролю; притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності у разі порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

За визначенням пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 N 209, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2017 за N 604/30472 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення N 209), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Головному управлінню підпорядковуються установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Голова відповідної місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на цей орган завдань. Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.

Згідно з підпунктами 10-12 пункту 6 Положення N 209 Головне управління має право: здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону; вимагати відповідно до закону від суб`єктів господарювання усунення виявлених порушень; вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом.

За визначенням статті 1 Закону України від 05.04.2007 N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 877-V) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Абзацом четвертим частини першої статті 6 Закону N 877-V передбачено, що підставою для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону N 771/97-ВР потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам:

1) підтримуватися в чистому та робочому стані;

2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів;

3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати;

4) забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів;

5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону N 771/97-ВР оператори ринку дотримуються таких вимог, зокрема, харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 64 Закону N 771/97-ВР оператори ринку в разі порушення вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів несуть відповідальність в межах діяльності, яку вони здійснюють, за невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу щодо усунення порушень законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів у строк, погоджений із компетентним органом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат.

Частиною другою статті 64 Закону N 771/97-ВР визначено, що під час визначення розміру штрафу враховується категорія ризику щодо безпечності харчового продукту.

Статтею 65 Закону N 771/97-ВР було визначено, що провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.

Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий - зберігається у компетентного органу.

Форма протоколу про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

У протоколі про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про оператора ринку; прізвище, ім`я, по батькові особи, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів; місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність; місцезнаходження свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.

Поряд з цим, на момент виникнення спірних правовідносин та складання позивачем протоколу про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів порядок розгляду судом справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів не був визначений жодним законом.

Суд звертає увагу, що на необхідність дотримання принципу "якості закону" неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.

Так, у рішенні Європейський суд з прав людини у справі Круслена від 24.04.1990 зазначив, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007).

Якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006).

У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Але, суд не може застосувати розширення тлумачення для застосування обмежувального заходу стосовно особи, для розширення повноваження суб`єкта владних повноважень та безпосередньо самого суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосування у цьому випадку аналогії чи розширеного тлумачення, призвело б до того, що суд самостійно наділив себе повноваженнями розгляду таких справ, хоча законодавцем це питання не було вирішено, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині розгляду справи не "судом встановленим законом" (пункти 23, 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту, який не узгоджується з повноваженнями суду.

Крім того, підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" внесено зміни до таких законодавчих актів України: у Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" абзац п`ятий частини першої статті 3, абзац шостий частини першої статті 5, абзац четвертий частини другої статті 6, статті 8-14, 28, 35, 53-59, 63-65, частину другу статті 66 виключено.

Відповідно до частини першої розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" цей Закон набирає чинності через дев`ять місяців з дня його опублікування, крім: частини другої статті 32 цього Закону, яка набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону; пункту 2 частини другої статті 31, частин першої - четвертої статті 34, частини першої статті 61 цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону; підпунктів "ґ", "д", "з" підпункту 2, абзаців першого і другого підпункту 3, підпункту "в", абзаців першого і четвертого підпункту "ґ", підпунктів "е", "з", "и", "й" підпункту 4, підпункту 8, абзаців першого, четвертого і п`ятого підпункту 9 пункту 5, пункту 7 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Зміни, внесені указаним Законом до Закону N 771/97-ВР, набрали чинності з 04.04.2018.

Так, матеріали справи свідчать про виявлення перевіркою КП "Житній ринок" порушення правил безпечності та якості харчових продуктів, а відповідачем не надано доказів на спростування виявлених порушень або доказів їх усунення.

Разом з тим, суд зазначає, що положеннями статті 12 Закону N 877-V, у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом, визначено відповідальність суб`єкта господарювання.

Частинами першою-третьою статті 12 Закону N 877-V визначено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

У разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій повинно здійснюватися самим суб`єктом владних повноважень, який здійснює державний нагляд (контроль), і у разі несплати застосованої штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) позивач може звернутися до адміністративного суду із позовними вимогами щодо стягнення суми санкції в судовому порядку.

Поряд з цим, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач просить адміністративний суд застосувати та одночасно стягнути з відповідача адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Водночас, згідно з пунктом 3 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд повторно акцентує увагу, до повноважень адміністративного суду, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, не належить застосування (накладення) штрафів до суб`єктів господарювання за порушення правил безпечності та якості харчових продуктів; крім того, позивач не наділений правом звернення до адміністративного суду із позовом про застосування штрафних санкцій, з урахуванням чого адміністративний позов є необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, ідентифікаційний код 40414833) відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко