Рішення № 85301726, 16.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року справа № 580/1930/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Сачинської В.С.,

представника відповідача Весеньової Є.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 жовтня 2014 року № 107 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які пропонується до продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)" в частині включення до вказаного переліку земельної ділянки площею 9,8726 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0460, що розташована в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області включено;

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлену листом від 16 квітня 2019 року № 1350/0/95-19 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована та території Безпечнівської сільської ради, за межами села Безпечна Жашківського району Черкаської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована та території Безпечнівської сільської ради, за межами села Безпечна Жашківського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що спірним наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 жовтня 2014 року № 107 протиправно включено до переліку земельних ділянок, право на які пропонується до продажу на земельних торгах, земельну ділянку, яку має намір отримати у власність позивач, оскільки під час такого включення не враховано, що її частиною користується позивач тривалий термін. Позивач вказує, що звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області. Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено лист від 16 квітня 2019 року № 1350/0/95-19, яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності правових підстав, виключний перелік яких визначений законом.

Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову, відповідачем 12.07.2019 подано до суду відзив, в якому відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідно до п. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, що унеможливлює передачу її для ведення особистого селянського господарства позивачу.

Ухвалою від 19.08.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

У судове засідання з розгляду справи, призначене на 09 год. 30 хв. 16.10.2019 прибула представник відповідача, яка проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Позивач та третя особа у судове засідання не прибули, надіславши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що 23.10.2014 Головним управлінням Держземагенства України в Черкаській області прийнято наказ №107 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які пропонуються до продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)". До затвердженого вказаним наказом переліку за порядковим №29 включено земельну ділянку, площею 9,8728 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0460, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (рілля) та яка розташована в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

12.03.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою за вх. № К-1812/0/94-19 від 22.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7120981000:02:001:0460 орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка розташована в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області. До вказаної заяви надано документи в копіях, а саме: паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом від 16.04.2019 №1350/0/95-18 за підписом керівника відповідача О. Залоги повідомлено позивача, що земельна ділянка розміром 2,00 га, яку має намір отримати у власність позивач, входить до складу земельної ділянки площею 9,8728 га, яка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на продаж на земельних торгах. Відповідно п. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. З огляду на наведене у листі зазначено, що позитивне вирішення питання заявленого позивачем не є можливим.

Вважаючи, що ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність є безпідставною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із п.п. 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Підпунктом 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 16.04.2019 № 1350/0/95-19 повідомлено позивача про неможливість розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому з матеріалів справи судом встановлено, що станом на день слухання справи рішення за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України не приймалось.

У контексті наведеного суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

З огляду на це, суд висновує, що дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправними та такими, що не відповідають вимогам статті 118 Земельного кодексу України, тому суд вважає за необхідне визнати їх протиправними.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

З матеріалів справи судом встановлено, що жодного рішення з передбачених ч. 7 ст. 118 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області за результатами розгляду заяви позивача від 12.03.2019 за вх. № К-1812/0/94-19 від 22.03.2019 - не приймалось.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що суд може ухвалити рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована та території Безпечнівської сільської ради, за межами села Безпечна Жашківського району Черкаської області, та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 23.10.2014 №107 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які пропонується до продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)" в частині включення до вказаного переліку земельної ділянки, площею 9,8726 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0460, що розташована в адмінмежах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст.136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до ч.3 ст.135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

З аналізу наведених норм, вбачається що Головне управління Держгеокадастру, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділене повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у від 19.02.2019 у справі №815/905/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд не вбачає правових підстав для відступу від цього висновку.

Відтак, враховуючи, що земельна ділянка, кадастровий номер 7120981000:02:001:0460 належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, суд дійшов до висновку, що розгляд питання про включення спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах на підставі спірного наказу належить до компетенції відповідача.

При цьому, оскільки спірна земельна ділянка кадастровий номер 7120981000:02:001:0460, як об`єкт цивільних прав, має загальний розмір 9,8726 га, згадана вище заява позивача про надання йому у власність 2,0000 га свідчить про бажання останнього про поділ земельної ділянки для виділення частини, якою позивач користується.

Однак, доказів звернення позивача із заявою щодо такого поділу суду сторони не назвали та не надали.

Суд також відхиляє як безпідставні доводи позивача, що відповідачем при прийнятті спірного наказу не враховано, що позивач користується спірною земельною ділянкою з 1996 року, оскільки відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст.126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Доказів відповідної державної реєстрації права користування позивача спірною земельною ділянкою, а так само належних правоустановчих документів на посвідчення такого права позивача (акт на право користування, договір оренди тощо) сторони суду не назвали та не надали.

Відтак, суд висновує про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (19251, Черкаська область, Жашківський район, с. АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Безпечнівської сільської ради, за межами села Безпечна Жашківського району Черкаської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована та території Безпечнівської сільської ради, за межами села Безпечна Жашківського району Черкаської області, та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.10.2019.

Суддя С.О. Кульчицький