Рішення № 85301648, 31.10.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1522/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третьої особи - Білозерського районного відділу Державної виконавчої службу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними дії по відкриттю виконачого провадження та зобов`язання утриматися від продовження виконавчого провадження шляхом його закінчення,

встановив:

23.07.2019 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач, УДВС ГТУЮ у Херсонській області), третьої особи Білозерського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Білозерський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії УДВС ГТУЮ у Херсонській області по відкриттю виконавчого провадження № 57063474 (далі - ВП) із зобов`язанням утриматися від продовження ВП № 57063474, закінчивши при цьому вказане ВП.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, постановою від 02.05.2018 року № ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС начальник Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлим В.В. наклав на позивача штраф у розмірі 670 140,00 грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України - допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника. Дана постанова стала підставою для відкриття Білозерським РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми штрафу. Позивач вважає, що приймаючи постанову про притягнення позивача до відповідальності на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, та передаючи дану постанову до органу ДВС на примусове виконання, відповідач діяв протиправно, оскільки вийшов за межі наданих йому повноважень. Дана норма трудового кодексу передбачає, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, як стверджує позивач, повноваження щодо накладення на роботодавця штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належать виключно Держпраці України, а отже постанова ГУ Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу не є виконавчим документом, оскільки прийнята не уповноваженим на те органом, тому не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. Посилаючись на дані обставини, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

26.07.2019 року судом постановлено ухвалу по справі № 540/1522/19, якою позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення без руху.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 року, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, тим самим, скасовано ухвалу суду першої інстанції від 16.09.2019 року. Справу направлено до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019 року, справу за № 540/1522/19 перерозподілено на суддю Войтовича І.І., що пояснюється тимчасовою непрацездатністю судді Попова В.Ф.

Ухвалою від 21.10.2019 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням приписів ст. ст. 268 - 272, 287 КАС України. Призначено судове засідання на 28.10.2019 року. Відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву, а третій особі пояснення щодо позову або відзиву до 25.10.2019 року.

Ухвалою від 28.10.2019 року відкладено розгляд справи на 31.10.2019 року.

31.10.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на примусовому виконанні в УДВС ГТУЮ у Херсонській області перебуває постанова ГУ Держпраці у Херсонській області від 02.05.2018 року № ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС, якою з ФОП ОСОБА_1 стягнуто штраф у розмірі 670 140,00 грн. Відповідач переконаний в тому, що вказана постанова відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону, тому державний виконавець не мав жодної підстави для відмови у прийнятті даної постанови до виконання. За наведених обставин, 22.08.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідач вважає, що наведе свідчить на користь висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому просить залишити позовну заяву ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

У судове засідання, призначене на 31.10.2019 року, сторони не з`явились.

Представниками відповідача та третьої особи подано до суду заяви, згідно яких представники просять суд проводити розгляд справи у письмовому провадженні.

Від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване оскарженням у П`ятому апеляційному адміністративному суді ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року по справі № 821/960/18. При цьому, позивач наголошує на неможливості розгляду даної справи до прийняття рішення по справі № 821/960/18, в якій предметом оскарження є постанова ГУ Держпраці у Херсонській області від 02.05.2018 року №ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС, яка у свою чергу звернута до примусового виконання згідно оскаржуваної у даній справі постанови про відкриття виконавчого провадження № 57063474 від 28.08.2018 року.

Дослідивши клопотання позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до приписів ч. ч. 2, 3 ст. 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відтак, враховуючи факт належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду даної справи, неповажність причини неявки позивача (його представника) до суду, оскільки судове засідання по розгляду іншої справи не може бути безумовною підставою для відкладення розгляду справи, що розглядається, а також зважаючи на обмежені строки розгляду справ у спорах щодо оскарження рішень, дій та (або) бездіяльності державного виконавця, що встановлені ч. 4 ст. 287 КАС України, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Згідно положень ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми та обставини суд, розглядатиме дану справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

За результатами розгляду справи, на підставі Акта інспекційного відвідування від 03.04.2018 року № ХС1380/327/АВ начальник Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлим В.В. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП прийняв постанову від 02.05.2018 року №ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України у розмірі 670 140,00 грн.

На підставі заяви Головного управління Держпраці у Херсонській області державним виконавцем Білозерського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області 28.08.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57063474, спрямовану на примусове виконання постанови ГУ Держпраці у Херсонській області від 02.05.2018 року №ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС.

Не погоджуючись з наведеною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку даній позиції позивача, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно із пп. 6 п. 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог статей 259-265 Глави XVIII Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України та ч. 9 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 року № 509 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 Порядку № 509 визначено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (п. 2 Порядку № 509).

Таким чином, із аналізу наведених вище правових норм слідує, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, у тому числі фізичними особами - підприємцями, а також накладення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, тобто у порядку передбаченому Порядком №509. У свою чергу, даний Порядок визначає, що штрафи за порушення законодавства про працю, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України, накладаються, зокрема, Головою Держпраці, його заступниками, начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Отже, до повноважень начальників територіальних органів Держпраці та їх заступників належить накладення штрафів, зокрема, на фізичних осіб - підприємців за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, тобто за порушення, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Варто відмітити, що право Головного управління Держпраці в області накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, передбачене також пп. 50 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в областях, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.04.2015 року за № 438/26883.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про належність таких повноважень виключно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю - Держпраці України.

Перевіряючи на обґрунтованість доводи позивача, згідно яких постанова ГУ Держпраці у Херсонській області не може вважатися виконавчим документом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документа, зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що постанова від 02.05.2018 року №ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС про накладення штрафу на позивача у розмірі 670 140,00 грн. відповідає вимогам, які висуваються до виконавчих документів частиною першою ст. 4 Закону №1404-VIII.

Згідно приписів п. 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Суд зауважує на тому, що позивачем доказів оскарження постанови від 02.05.2018 року №ХС1381/327/АВ/П/ПС/ТД/-ФС не надано.

Таким чином, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови про накладення штрафу без прийняття до виконання, оскільки наведеним у Законі № 1404-VIII вимогам вона відповідає, та була винесена уповноваженим на те органом виконавчої влади та є виконавчим документом, інше матеріалами справи не підтверджено.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII визначено перелік підстав закінчення виконавчого провадження, втім жодна з них не має місце у даному випадку, у зв`язку із чим, твердження позивача про необхідність закінчення ВП № 57063474, є безпідставними.

Крім того, суд зауважує, що оскаржуючи дії органів державної виконавчої служби, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 57063474, позивач фактично оскаржує дії Білозерського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області (третя особа), так як саме цим районним відділом складено постанову про відкриття зазначеного ВП. За наведених обставин, враховуючи те, що відповідний територіальний орган ДВС не є відповідачем по справі, суд згідно приписів п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, доходить висновку, що наведена вимога задоволенню не підлягає, оскільки до відповідача не звернена.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем застосовано не вірне тлумачення законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34906897, 73003, м. Херсон, вул. К. Маркса, 42/14), третьої особи - Білозерського районного відділу Державної виконавчої службу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34669045, 75000, Херсонська обл., смт. Білозерка, вул. Свободи, 85) про визнання протиправними дій по відкриттю виконавчого провадження та зобов`язання утриматися від продовження виконавчого провадження шляхом його закінчення, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 105000000