Рішення № 85301401, 31.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р. № 820/3764/16

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 594 о/с від 05.11.2015 стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . старшого оперуповноваженого сектору БНОН Лозівського МВ ГУ МВС в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області прийняти на службу до поліції ОСОБА_1 з 07.11.2015 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове утримання за період з 18.08.2014 по 05.11.2015 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року і по дату ухвалення рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову ХОАС від 03.08.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 05.08.2019 касаційну скаргу задоволено частково, постанову ХОАС від 03.08.2016 та ухвалу ХААС від 05.10.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 05.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 16.10.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що 07.11.2015 року створено новий орган публічної влади - Головне управління Національної поліції в Харківській області. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Закон опубліковано 06.08.2015 року. Наказом ГУМВС України від 05.11.2015 року №594 о/с ОСОБА_1 був звільнений з ОВС за п. 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ - через скорочення штатів. В період з 07.11.2015 р. позивач з заявами про розгляд питання щодо його прийому на службу в поліцію не звертався. Вказане свідчить, що звільнення позивача відбулось відповідно до норм чинного законодавства.

Стосовно стягнення заробітної плати за період з 18.08.2014 по 05.11.2015 р., то, як вважає відповідач, відповідно до п.3.5.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 31.12.2007 р. №499, особам рядового і начальницького складу, до яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту. Оскільки позивач знаходився у вказаний період у СІЗО, жодних підстав для нарахування йому забезпечення немає.

Крім того, повідомив, що 01.03.2016 року позивач був засуджений Первомайським районним судом Харківської області по кримінальній справі 18110004 за ст. 365 ч.3, ч.2 ст.127, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 ч.1 ст. 364 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади в правоохоронних органах 3 роки, з позбавленням спеціального звання "капітан міліції".

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 12.09.2008 року. Починаючи з 24.11.2010 року позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору БНОН Лозівського МВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Як встановлено з довідки Лозівського відділу поліції Головного управління Національної поліції і Харківській області №12888/119-86/01/12-2016, в період з 20.08.2014 року по 05.11.2015 року ОСОБА_1 був відсутній за місцем проходження служби, оскільки, перебував під вартою за ухвалою Первомайського районного суду Харківської області по справі №2030/977/12.

Судом також встановлено, що 17.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Харківській області з заявою, в якій просив допустити його до виконання функціональних обов`язків за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та виплатити заробітну плату з моменту поновлення на посаді.

Листом т.в.о. начальника Головного управління національної поліції в Харківській області №3/К-317 від 30.03.2016 року позивача повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 не виявив бажання проходити службу в поліції шляхом подачі на розгляд керівництва ГУНП в Харківській області відповідної заяви, наказом Головного управління МВС України в Харківській області від 05.11.2015 р. №594 о/с, останнього звільнено з ОВС за п.64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 06.11.2016 року. Також ОСОБА_1 запропоновано прибути до кадрового агентства для отримання документів, що видаються при звільненні.

Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пункт 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію": з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пункт 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію": працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію": працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пункт 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію": перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Закон №580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку.

Судом встановлено, що позивач до закінчення визначеного Законом №580-VІІІ строку не подав до відповідачів заяву (рапорт), яким виявив бажання проходити службу в поліції.

Проте слід зазначити, що відповідно до вищенаведених норм законодавства працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення № 114.

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, відповідач був зобов`язаний розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, чого зроблено не було.

Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

Необхідно також зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №817/3397/15 від 24.09.2019 року.

З огляду на зазначене, позовна вимога щодо скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області №594 о/с від 05.11.2015 стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області прийняти на службу до поліції ОСОБА_1 з 07.11.2015 року, суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді, а не у новоствореному органі. Тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, пункт 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580 вказує на те, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.

Отже, питання прийняття або відмови в прийнятті особи до лав Національної поліції є дискреційними повноваженнями вказаного органу, які надані йому Законом.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове утримання за період з 18.08.2014 по 05.11.2015 року.

Відповідно до п. 3.5.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 21.12.2007 №499 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

Оскільки в період з 20.08.2014 року по 05.11.2015 року ОСОБА_1 перебував під вартою за вироком Первомайського районного суду Харківської області по справі №2030/977/12, виплата йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 18.08.2014 року по 05.11.2015 року задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, суд зазначає, відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114): у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до вироку Первомайського районного суду Харківської області по кримінальній справі 18110004 від 01.03.2016 року (не набрав законної сили), за яким визнано винним ОСОБА_1 за ст. 365 ч.3, ч.2 ст.127, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 ч.1 ст. 364 КК України останній знаходився під вартою з 27 вересня 2011 року по 01 березня 2016 року включно.

Тому, суд приходить до висновку, що на підставі п. 3.5.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) виплата, в тому числі нарахування, грошового забезпечення призупиняється з дня обрання до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і до зняття такого.

З урахуванням викладеного, часом вимушеного прогулу в межах одного року з дати звільнення - 06.11.2015 року, є період з 01.03.2016 року (дата звільнення позивача з під варти на підставі вироку Первомайського районного суду Харківської області по кримінальній справі 18110004 від 01.03.2016 року) до 06.11.2016 року.

З огляду на викладене, позовна вимога підлягає задоволенню в частині стягнення з ГУ МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового утримання за час вимушеного прогулу з 01.03.2016 року по 06.11.2016 року.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання - задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 594 о/с від 05.11.2015 стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_4 .В. старшого оперуповноваженого сектору БНОН Лозівського МВ ГУ МВС в Харківській області.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ РАДНАРКОМІВСЬКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошове утримання за час вимушеного прогулу з 01.03.2016 року по 06.11.2016 року.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов