Рішення № 85301365, 22.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1417/19

22 жовтня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , Шпит І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фльорківа О.В. звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі по тексту Управління), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 14.06.2019 № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » за підписом начальника Управління ОСОБА_4 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 14.06.2019 № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом начальника Управління;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі по тексту Відділ) з 14.06.2019;

- стягнути з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.06.2019 по день поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 27.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2019, постановленою у судовому засіданні без виходу суду до нарадчої кімнати, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів відповідно до частини четвертої статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с.36-37).

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Наказами начальника Управління від 14.06.2019 № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » начальника Відділу ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби, звільнено з роботи з 14.06.2019 у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту Закон № 889-VIII).

Представник позивача вважає такі накази протиправними та таким, що підлягають скасуванню з огляду на невідповідність висновків про вчинення дисциплінарного проступку дійсним обставинам і вимогам закону, необґрунтованості таких висновків, а також порушення встановленого чинним законодавством порядку здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення.

Щодо невідповідності висновків про вчинення дисциплінарного проступку дійсним обставинам і вимогам закону, та необґрунтованості таких висновків, то представник позивача наводить наступні обставини.

Зі змісту оскаржуваного наказу Управління від 14.06.2019 № 25/11 вбачається, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 застосоване за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме: за неправомірне формування інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта по особам, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження, з використанням електронного цифрового підпису начальника Відділу; такі дії, на думку суб`єкта призначення, вчинені з перевищенням службових повноважень.

Представник позивача вважає, що оскільки положення Закону № 889-VIII не містять визначення, які саме дії чи бездіяльність державних службовців кваліфікуються як перевищення службових повноважень, то врахуванню підлягають положення пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», який дає розуміння понять перевищення влади або службових повноважень. В оскаржуваному наказі відповідачем не обґрунтовано наявність у таких діях ОСОБА_1 ознак (обставин), які можна кваліфікувати як перевищення повноважень з огляду на вичерпний перелік дій, які можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, а також не зазначено конкретні норми (статті, пункти, розділи) матеріального права, котрі, на думку суб`єкта призначення, порушені ОСОБА_1 .

При цьому, представник позивача наводить положення статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон № 1952 -IV), норми Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, і вказує, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом; доступ державним виконавцям до Державного реєстру прав надається у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом. Положеннями Закону № 1952-IV та Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не встановлені вимоги щодо настання особливих випадків, отримання особливих дозволів чи додержання особливого порядку посадовими особами державних органів для отримання такими посадовими особами доступу до Державного реєстру прав, що свідчить про те, що у діях ОСОБА_1 , котрі кваліфіковані суб`єктом призначення як неправомірні та такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, відсутній факт (склад) дисциплінарного проступку.

Щодо порушення встановленого чинним законодавством порядку здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення, то представник позивача звертає увагу про не повідомлення ОСОБА_1 про ініціювання відносно нього дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування; позивач з матеріалами дисциплінарної справи, висновком за результатами службового розслідування, не знайомився, та, фактично, був позбавлений можливості надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та скористатися іншими правами, передбаченими Законом.

Також представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 у період з 11.01.2019 по 07.06.2019 перебував на лікарняному та був увільнений від роботи. В перший робочий день 10.06.2019 ОСОБА_1 ознайомлено із наказом № 611/8 від 10.06.2019 «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 », хоча до цього часу йому не повідомлялося про проведення щодо нього дисциплінарного провадження.

18.06.2019 позивачем отримано лист начальника Управління за вих.№ 5.-21/2971-19 від 07.06.2019, яким повідомлено ОСОБА_1 про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження та про необхідність надати письмові пояснення. На думку представника позивача, станом на 07.06.2019 під час непрацездатності ОСОБА_1 , дисциплінарна справа за дисциплінарним провадженням відносно нього була розглянута та дисциплінарною комісією передано на розгляд суб`єкту призначення подання дисциплінарної комісії.

Також представник ОСОБА_1 зазначає, що подальші дії Управління з метою отримання пояснень від державного службовця та запрошення на засідання дисциплінарної комісії, вчинялись в обмежені строки, чим фактично позивача було позбавлено можливості надати ґрунтовні пояснення як письмо, так і усно на засіданні дисциплінарної комісії, незважаючи на бажання ОСОБА_1 скористатися правом на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання письмових пояснень суб`єкту призначення, чим порушено вимоги статей 74, 75, 76 Закону № 889-VIII.

В позові зазначено, що враховуючи незаконність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та його звільнення з роботи, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді начальника Відділу з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 15.06.2019 по день поновлення його на роботі.

18.07.2019 до суду надійшов від відповідача відзив на позов (том 1 а.с.50-62), у якому останній заперечив проти позовних вимог, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

У відзиві на позов наводяться такі обґрунтування та мотиви правомірності оскаржуваних наказів. 03.01.2019 до Управління надійшов Протокол засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018 № 8, у якому було відображено звіт робочої (мобільної) групи Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції за результатами перевірки стану дотримання законодавства в Управлінні. Перевіркою, серед іншого, встановлено відсутність контролю та організації роботи начальником Відділу ОСОБА_1 , а також вчинення ним самим дій, що суперечать закону, зокрема, пункту 2 розділу 5 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, пункту 2.7 посадової інструкції начальника Відділу, отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо осіб, які не є боржниками у виконавчому провадженні, що може свідчити про незаконне збирання конфіденційної інформації про особу.

З огляду на це 11.01.2019 начальником Управління прийнято рішення про ініціювання дисциплінарного провадження стосовно начальника Відділу ОСОБА_1 та про проведення службового розслідування з метою визначення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

Неодноразово Управлінням надсилалися листи ОСОБА_1 з повідомленнями про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування відносно нього за різними адресами (які були в особовій справі позивача), проте жоден не був вручений. 05.02.2019 в телефонному режимі було повідомлено позивача про необхідність з`явитись до Управління для надання пояснень у зв`язку з ініціюванням дисциплінарного провадження щодо нього.

11.03.2019 дисциплінарною комісією Управління складено акт про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування встановлено, що позивач з використанням свого електронного цифрового підпису в період з 01.01.2018 по 13.11.2018 в порушення вимог Закону № 1952 -IV, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, формував інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження в органах державної виконавчої служби України, відносно себе та осіб, які можуть бути йому близькими особами, знайомими та особами, які перебувають з ним у родинних стосунках. Всього встановлено таких 32 випадки.

В ході службового розслідування досліджено інформацію про відкриті виконавчі провадження у Відділі, журнал реєстрації вхідної кореспонденції, для встановлення підстав та правомірності формування таких довідок державним службовцем з огляду на надані ним пояснення від 21.12.2018 про те, що такі довідки формувалися через надходження письмових заяв від осіб або звернення на особистому прийомі на предмет того, що Відділом накладалися арешти на майно зазначених осіб.

Дисциплінарною комісією вказано на порушення ОСОБА_1 вимог статей 32, 34 Закону № 1952 -IV, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та зроблено висновок, що дії начальника Відділу ОСОБА_5 Г, які виразилися у безпідставному та протиправному отриманні інформації відносно інших осіб, слід кваліфікувати як такі, що вчиненні з перевищенням службових повноважень та всупереч вимог закону.

Також відповідач у відзиві зазначає про те, що відповідно до протоколу № 8 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018 під час перевірки було виявлено ряд порушень вимог законодавства державними виконавцями Відділу, що свідчить про відсутність контролю за роботою державних виконавців начальником Відділу ОСОБА_1 Такі обставини також були дослідженні дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування та встановлені факти недотримання та порушення державними виконавцями вимог статей 18, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту № 1404-VIII) та звернута увага на відсутність контролю з боку керівника Відділу за виконавчими діями та законністю виконавчих проваджень.

З огляду на це, дисциплінарна комісія Управління з проведення службового розслідування дійшла висновку, що виявлені за результатами перевірки, проведеної відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про проведення перевірки Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області» від 27.11.2018 №4291/7, стану дотримання законодавства в Управлінні стали наслідком відсутності контролю за роботою державних виконавців начальником Відділу ОСОБА_1 та дій вчинених останнім з перевищенням своїх службових повноважень.

У відзиві відповідач вказує, що в акті службового розслідування дисциплінарною комісією враховано обставини, за яких був вчинений проступок, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення до служби; з`ясовано питання щодо дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності; пояснення не відібранні через перебування ОСОБА_1 протягом тривалого часу на листку непрацездатності. Дисциплінарна комісія констатувала про порушення позивачем вимог статей 4, 8, 62 Закону №889-VІІІ, статті 74 Закону № 1404-VIII, посадової інструкції начальника Відділу, Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцям та вчинення ним дисциплінарного проступку.

Також відповідач у відзиві зазначає про те, що в перший робочий день позивача 10.06.2019 його було ознайомлено з наказом Управління № 611/8 від 10.06.2019 «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 ». 13.06.2019 позивачу запропоновано ознайомитися із наказом № 8/11 від 11.01.2019 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» та листом Управління № 4.-3./3084-19 від 13.06.2019 щодо надання пояснень та запрошенням на засідання дисциплінарної комісії, проте останній відмовився від ознайомлення із документами.

Дисциплінарна комісія, з огляду на обставини встановлені під час службового розслідування, підтвердила їх ще раз у своєму висновку від 13.06.2019 про наявність в діях державного службовця начальника Відділу ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та направила відповідне подання начальнику Управління. У зв`язку з таким поданням позивачу запропоновано надати письмові пояснення суб`єкту призначення, проте останній таких не надав, звернувся з заявою про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, йому таку можливість було надано 14.06.2019, проте він свого права не реалізував. Цього ж дня начальником Управління були прийняті оскаржувані у цій справі накази.

Відповідач вважає, що діяв об`єктивно і обґрунтовано, вчиняв усі можливі заходи для повідомлення позивача про наявність дисциплінарного провадження та витребування пояснень у державного службовця, однак останній уникав отримання поштових відправлень та свідомо не скористався наданими йому правами. Також вважає безпідставним посилання представника позивача на постанову Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 15 «Про судову практику у справах про перевищення владиабо службових повноважень», бо така стосується розгляду справ, які містять склад злочину, передбачений відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

26.07.2019 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (том 2 а.с.2-6), у якій він звернув увагу на те, що в змісті оскаржуваного наказу від 14.06.2019 р. № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » мова йде про неправомірність дій позивача лише щодо формування інформаційних довідок з Державних реєстрів прав. Будь-які інші дії ОСОБА_1 , зазначені у відзиві на позов, акті службового розслідування від 11.03.2019, висновку та поданні дисциплінарної комісії від 13.06.2019, не кваліфіковані дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення як неправомірні та такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, а відтак не стали підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Також представник позивача вважає неприйнятними та такими, що не повинні братися судом до уваги наведені у відзиві на позов доводи відповідача щодо системності в порушенні ОСОБА_1 посадової інструкції та вимог законодавства про державну службу. Вказує на невірність твердження відповідача і про дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення ОСОБА_1 дій, котрі кваліфіковані дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення, як дисциплінарний проступок. 31 інформаційна довідка сформована позивачем у період з 11.01.2018 по 25.04.2018, тобто позивача притягнуто до відповідальності після спливу одного року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Хибним вважає твердження відповідача про недоцільність встановлення обставин, передбачених пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», при кваліфікації дій як таких, що вчиненні з перевищенням службових повноважень.

Зазначає про безпідставність посилання відповідача на встановлену положенням пункту 9 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заборону надавати іншим особам за їх зверненням інформацію з Державного реєстру прав, отриману згідно з цим Порядком, адже обставини надання такої інформації позивачем іншим особам обставинами справи не встановлені та не підтверджені.

Представник позивача також вважає необгрунтованими та безпідставними обґрунтування Управлінням своїх дій надсиланням на адресу ОСОБА_1 листів та телефонування щодо повідомлення про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування відносно нього, необхідності з`явитися до Управління для надання письмових пояснень тощо, через перебування позивача у цей період на лікарняному і не виконання ним обов`язків державної служби. Вважає, що позивача було позбавлено можливості надати ґрунтовні пояснення як письмово, так і усно на засіданні дисциплінарної комісії. Відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення.

31.07.2019 до суду надійшли заперечення Управління (том 2 а.с.9-13), в яких зазначені мотиви та обґрунтування аналогічні тим, що й у відзиві на позов. Додатково відповідач зазначив стосовно доводів представника позивача про порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності про те, що у спірному випадку мав місце триваючий або продовжуваний проступок, часом його завершення є формування ОСОБА_1 останньої інформаційної довідки 13.11.2018. Також відповідач акцентував увагу на тому, що вживав всіх можливих заходів для повідомлення позивача про здійснення дисциплінарного провадження щодо нього з метою дотримання прав державного службовця, проте ОСОБА_1 ігнорував будь-які листи, повідомлення Управління і свідомо не скористався наданими йому правами.

У судових засіданнях, що відбувалися у цій справі, позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

У судових засіданнях представники відповідача, кожен зокрема, заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні, просили в позові відмовити.

Заслухавши вступне слово (пояснення) учасників справи, дослідивши письмові докази (у тому числі матеріали дисциплінарної справи) та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 в органах юстиції працює з 25.07.2012, на посаді начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з 17.02.2017 відповідно до наказу Управління від 16.02.2017 № 102/8; 25.07.2012 прийняв Присягу державного службовця.

Судом встановлено, що 21.12.2018 у місті Києві відбулося засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, на яке був запрошений серед інших керівників органів державної виконавчої служби області і ОСОБА_1 , на якому заслуховувався звіт робочої (мобільної) групи Міністерства юстиції України за результатами перевірки дотримання вимог законодавства в Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області. У судовому засіданні позивач підтвердив, що брав участь 21.12.2018 у засіданні комісії, йому було відомо про виявлені перевіркою порушення вимог законодавства працівниками Відділу і ним, та зазначив, що надавав пояснення комісії з цього приводу.

В подальшому до Управління було скеровано протокол №8 від 21.12.2018 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, у якому містилась інформація про всі виявленні перевіркою порушення, зокрема у Відділі, та про прийняте комісією рішення. Зокрема, начальнику Управління ОСОБА_6 рекомендовано ініціювати дисциплінарне провадження відповідно до частини першої статті 71 Закону №889-VІІІ з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого начальником Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_7 П ОСОБА_8 (том 1 а.с.63-67).

На виконання приписів цього протоколу начальником Управління прийнято наказ від 11.01.2019 №8/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження». Зі змісту наказу вбачається, що суб`єктом призначення прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження стосовно начальника Відділу ОСОБА_1 та про проведення службового розслідування з метою визначення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку в строк до 11.02.2019 (том 1 а.с.68). Дисциплінарне провадження відносно позивача тривало з 11.01.2019 по 14.06.2019 у зв`язку з тимчасовою непрацездатність ОСОБА_1 та перебуванням на лікарняному у період з 11.01.2019 по 07.06.2019. Через це і переносились строки проведення службового розслідування, про що видавався відповідний наказ (том 1 а.с.82).

Результати службового розслідування оформлені актом від 11.03.2019 (том 1 а.с.83-93), в якому зазначений перелік документів, зібраних та використаних дисциплінарною комісією, під час такого розслідування, це: витяг з протоколу №8 від 21.12.2018 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, пояснення заступника начальника управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хічія А.М ОСОБА_9 , безпосереднього керівника позивача, від 21.01.2019, характеристика позивача та його посадова інструкція, інформаційні довідки з автоматизованої системи виконавчих проваджень, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, пояснення ОСОБА_10 від 24.01.2019, книга реєстрації вхідної кореспонденції Відділу, 13 пояснень ОСОБА_1 від 21.12.2018, наданих голові Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України.

Відповідно до змісту акта в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що начальник Відділу Кузьма П.Г. з використанням електронного цифрового підпису начальника Відділу в період з 01.01.2018 по 13.11.2018 в порушення вимог Закону № 1952-IV, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, формував інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження в органах державної виконавчої служби України, а також відносно себе та осіб, які можуть бути йому близькими особами, знайомими та особами, які перебувають з ним у родинних стосунках.

Дослідивши в ході проведення службового розслідування інформацію щодо відкритих виконавчих проваджень у Відділі, встановлено, що у 32 випадках такі інформаційні довідки формувалися по суб`єктах, щодо яких виконавчі провадження у Відділі відсутні. З них у 5 випадках по суб`єктах були відкриті виконавчі провадження у інших органах державної виконавчої служби в межах Тернопільської та Львівської областей, у інших випадках – інформаційні довідки формувалися по суб`єктах, які не були сторонами у будь-якому виконавчому провадженні, зокрема, у 5 випадках позивач формував такі довідки щодо себе, є довідки щодо родичів позивача (том 1 а.с.85 зворот).

В ході службового розслідування взяті до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 від 21.12.2018. Копія таких пояснень долучена до матеріалів справи та досліджена судом (том 1 а.с.112). Щодо формування, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо осіб, які не є сторонами виконавчого провадження, позивач пояснив те, що «це було не безпідставно, а саме: надходили письмові заяви від осіб або звернення на особистому прийомі на предмет того, що Відділом державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, правонаступником якого є Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, були накладені арешти, а згідно бази даних АСВП виконавчі провадження, де боржниками є дані особи, у Відділі на виконанні не перебувають або перебували ще до того часу як були введені в дію ЄДРВП та АСВП».

Беручи до уваги ці пояснення, дисциплінарною комісією оглянуто журнал реєстрації вхідної кореспонденції Відділу за І квартал 2018 року та встановлено, що особи, по яким начальником Відділу ОСОБА_1 формувалися інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до Відділу із заявами, клопотаннями, запитами не зверталися.

Журнал особистого прийому громадян начальника Відділу дисциплінарною комісією не оглянуто, у зв`язку із його відсутністю на момент проведення службового розслідування у Відділі.

З огляду на це в акті службового розслідування зазначено про те, що наведені обставини підтверджують безпідставність та неправомірність дій начальника Відділу ОСОБА_11 П ОСОБА_12 . щодо формування інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по особах, які не зверталися до Відділу та не є сторонами виконавчого провадження.

Також комісією враховані отримані пояснення від громадянина ОСОБА_10 (інформаційна довідка № 116490464 від 07.03.2018), який не є стороною у будь-якому виконавчому провадженні, ніяких ділових чи робочих стосунків з ОСОБА_1 не мав, дозволу на збір персональних даних не надавав.

Дисциплінарною комісією проаналізовано повноваження начальника Відділу відповідно до його посадової інструкції.

З урахуванням вищевикладеного дисциплінарна комісія Управління прийшла до висновку, що своїми діями, які виразилися в формуванні інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, які не є сторонами виконавчого провадження, ОСОБА_1 порушив вимоги статті 34 Закону №1952-IV, Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №484, та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

На переконання дисциплінарної комісії Упрвління зазначені дії ОСОБА_1 , які виразилися у безпідставному та протиправному отриманні інформації відносно інших осіб, слід кваліфікувати як такі, що вчиненні з перевищенням службових повноважень та всупереч вимог закону.

Предметом розгляду дисциплінарної комісії Управління в межах службового розслідування були і інші порушення вимог законодавства державними виконавцями Відділу, які викладені у протоколі №8 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018, що свідчили про відсутність контролю за роботою державних виконавців начальником Відділу ОСОБА_1 .

Так, в акті службового розслідування від 11.03.2019 зазначено, що ОСОБА_1 не забезпечено належну організацію роботи Відділу, а також вчинено ним самим ряд дій, що суперечать законодавству, зокрема, пункту 2 розділу 5 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 та пункту 2.7 посадової інструкції начальника Відділу. Положення даних актів зобов`язують керівника органу державної виконавчої служби здійснювати контроль за своєчасним і якісним виконанням доручень та інших документів, проте допущені порушення вимог законодавства державними виконавцями Відділу свідчить про відсутність належного та постійного контролю за їх роботою з боку начальника Відділу.

Такі порушення державними виконавцями стосувалися не стягнення з боржників виконавчого збору, вчинення державними виконавцями дій, які виходили за межі тих дій, що визначені виконавчим документом, та безпідставне накладення арешту на майно, допущення прийняття державним виконавцем постанови про скасування процесуального документу, тоді як такими повноваженнями наділений лише начальник Відділу, повернення виконавчого документа стягувачу за наявності нерухомого майна у боржника. Також встановлено здійснення 170 передач виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого без письмового доручення керівника.

З приводу цих порушень відповідні державні виконавці надали пояснення (том 1 а.с.94-99), а також ОСОБА_1 (том 1 а.с.100-111). Зі змісту цих пояснень та пояснень наданих позивачем у судовому засідання вбачається, що відразу після виявлення Комісією з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України вказаних порушень ОСОБА_1 винесені постанови про перевірку відповідних виконавчих проваджень, відповідні дії державних виконавців визнані такими, що вчинені з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження», та зобов`язано державних виконавців вжити заходів щодо усунення порушень у відповідності до вимог законодавства.

Дисциплінарна комісія з проведення службового розслідування прийшла до висновку, що порушення державними виконавцями Відділу вимог чинного законодавства стало можливе за умови відсутності належного та постійного контролю за роботою державних виконавців з боку начальника Відділу ОСОБА_1 .

Як зазначено в акті службового розслідування від 11.03.2019 дисциплінарною комісією Управління враховано обставини, за яких був вчинений проступок, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення до служби; з`ясовано питання щодо дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності; перевірено дотримання строку притягнення до дисциплінарної відповідальності; пояснення не відібранні через перебування ОСОБА_1 протягом тривалого часу на листку непрацездатності.

Висновок службового розслідування, зазначений в акті від 11.03.2019, зводиться до наступного: з`ясувавши всі фактичні обставини, дослідивши матеріали службового розслідування, службове становище й коло повноважень начальника Відділу ОСОБА_1 комісія дійшла до висновку про порушення останнім вимог статей 4, 8, 62 Закону №889-VІІІ, статті 74 Закону № 1404-VIII, посадової інструкції начальника Відділу, Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцям, та вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Дії начальника Відділу ОСОБА_1 в частині формування інформаційних довідок з Державних реєстрів прав по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження, з використанням електронного цифрового підпису начальника Відділу є неправомірними та таким, що вчиненні з перевищенням службових повноважень всупереч статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вимог Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №484, та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (том 1 а.с.92 зворот).

В основу висновку дисциплінарної комісії про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку від 13.06.2019 покладені лише обставини щодо неправомірного формування ним інформаційних довідок з Державних реєстрів прав по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі (том 1 а.с.126-127). Дисциплінарна комісія Управління у цьому висновку зазначила про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VІІІ, а саме: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

В подальшому 13.06.2019 начальнику Управління направлено подання дисциплінарної комісії Управління щодо застосування до ОСОБА_1 , начальника Відділу, дисциплінарного стягнення, відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону № 889-VIII, звільнення з посади (том 1 а.с.128-129).

14.06.2019 начальником Управління прийнято наказ № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », застосовано до ОСОБА_1 , начальника Відділу, вид дисциплінарного стягнення – звільнення з посади державного службовця, закрито дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням виду дисциплінарного стягнення (том 1 а.с.134).

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що в його основу покладені обставини, викладені дисциплінарною комісією у акті службового розслідування від 11.03.2019, висновку та поданні від 13.06.2019 в частині неправомірного формування ОСОБА_1 інформаційних довідок з Державних реєстрів прав по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі. В наказі зазначено, що начальником Відділу Кузьмою П ОСОБА_12 . порушено вимоги статей 4, 8, 62 Закону України «Про державну службу», статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статті Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

14.06.2019 начальником Управління прийнято наказ № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 , начальника Відділу, з роботи з 14.06.2019 у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ (том 1 а.с.135).

Позивач вважає, що оскаржувані накази прийняті відповідачем без додержання вимог законодавства та з порушенням встановленої Законом №889-VIII процедури, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон № 889-VIII.

Стаття 8 цього Закону регламентує обов`язки державного службовця. Так, державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Визначаючись щодо наявності чи відсутності у діях позивача дисциплінарного проступку та його юридичної кваліфікації суд враховує положення Закону № 889-VIII, які регламентують засади дисциплінарної відповідальності державного службовця.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частини перша та друга статті 65 Закону № 889-VIII передбачають, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарними проступками є, зокрема: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (пункт 7 частини другої статті 65).

Отже, єдиною підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є факт вчинення ним дисциплінарного проступку. З огляду на спірні правовідносини суд має встановити наявність чи відсутність перевищення службових повноважень позивачем, що може свідчити про вчинення/невчинення дисциплінарного проступку.

Під «перевищенням» у пункті сьомому частини другої статті 65 Закону № 889-VIII слід розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, віддання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону № 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що для кваліфікації вчиненого за пунктом сьомим частини другої статті 65 Закону № 889-VIII проступку можна використовувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26.12.2003 № 15 в частині розуміння терміну «перевищення повноважень», але не виключно такі обставини підпадають перед перевищення службових повноважень. Відповідно до пункту 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України як перевищення службових повноважень слід розглядати випадки: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящого державного службовця цього державного органу чи державного службовця іншого державного органу; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, – за відсутності дотримання цих умов; в) вчинення державним службовцем одноособово дій (в тому числі прийняття рішення), які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Судом встановлено, що перевищення службових повноважень відповідно до висновків дисциплінарної комісії Управління та оскаржуваних наказів полягало у формуванні ОСОБА_1 інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, використовуючи право доступу до таких реєстрів, наданих як державному виконавцю, щодо суб`єктів, які не були сторонами у виконавчих провадженнях, що перебували на виконанні у Відділі, або щодо таких осіб взагалі не були відкриті виконавчі провадження.

На думку представника відповідача ОСОБА_3 , виходячи з розуміння терміну «перевищення повноважень», що наведене у постанові Пленуму Верховного Суду України, у даному випадку мало місце вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку.

Щодо права доступу до Державних реєстрів державних виконавців та використання інформації з таких реєстрів суд проаналізував наступні положення законодавства.

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведене визначення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) як єдиної державної інформаційної системи, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Питання надання інформації з Державного реєстру прав регулюється статтею 32 цього ж Закону, відповідно до частини першої якої інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 32 Закону № 1952-IV передбачено, що для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.

Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства.

Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у разі невнесення плати за надання інформації або внесення її не в повному обсязі.

Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 32 Закону № 1952-IV для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 34 цього ж Закону визначає справляння плати (адміністративного збору) за проведення реєстраційних дій та за надання інформації з Державного реєстру прав.

Так, за отримання інформації з Державного реєстру прав у порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: 0,025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - отримання інформації, витягу в паперовій формі; 0,0125 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - отримання інформації, витягу в електронній формі; 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - отримання інформації адвокатами, нотаріусами (під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва) шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав (частина шоста статті 34 Закону № 1952-IV).

Адміністративний збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих 10 гривень (Абзац перший частини сьомої статті 34 Закону № 1952-IV).

Отже, положення статті 32 Закону № 1952-IV надають безпосередній доступ до інформації з Державного реєстру прав за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна державним органам, якими є органи державної виконавчої служби, лише на підставі та у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом. В інших випадках отримання інформації з Державного реєстру прав є наданням адміністративної послуги, за яку справляється адміністративний збір у розмірі, визначеному Законом.

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначає Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Фактично цей Порядок визначає процедуру надання фізичним та юридичним особам інформації з Державного реєстру прав як надання адміністративної послуги зі сплатою адміністративного збору, крім випадків, передбачених законом, незалежно від того чи в паперовій чи електронній формі надається інформація.

Інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи (далі - заявник) шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса (пункт 8 цього Порядку). Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через веб-портал Мін`юсту надається користувачам, яких ідентифіковано шляхом використання електронного цифрового підпису, електронної системи ідентифікації “Bank ID” чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати таку особу (пункт 14 Порядку).

Умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування чи інших визначених законом осіб, адвокатів та нотаріусів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначає Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пункт 3 цього Порядку визначає, що доступ користувача до Державного реєстру прав здійснюється з використанням електронного цифрового підпису, сумісного з програмним забезпеченням цього Реєстру.

Пункт 4 Порядку передбачає, що користувач вживає заходів до забезпечення зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню інформації з Державного реєстру прав, отриманої згідно з цим Порядком, відповідно до законодавства.

Забороняється надавати іншим особам за їх зверненням інформацію з Державного реєстру прав, отриману згідно з цим Порядком, крім випадків, передбачених законом

Згідно з пунктом 11 Порядку для отримання інформації з Державного реєстру прав користувач обов`язково зазначає підставу для її отримання (відповідні норми закону та реквізити справи (провадження), реквізити договору про надання правової допомоги тощо).

22.06.2018 набрала чинності нова редакція Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №484.

Пункт 7 нової редакції Порядку передбачає, що для отримання інформації з Державного реєстру прав користувач також обов`язково зазначає підставу її отримання (відповідні норми закону та реквізити справи (провадження), реквізити договору про надання правової допомоги тощо).

Згідно з пунктом 9 нової редакції Порядку у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за надання інформації з Державного реєстру прав щодо кожного окремого об`єкта нерухомого майна чи щодо кожного окремого документа, що міститься в реєстраційній справі в електронній формі, сплачується адміністративний збір.

У разі надання інформації про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав адміністративний збір за надання інформації не повертається.

Користувач вживає заходів до забезпечення зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню отриманої згідно з цим Порядком інформації з Державного реєстру прав відповідно до законодавства.

Забороняється надавати іншим особам за їх зверненням інформацію з Державного реєстру прав, отриману згідно з цим Порядком, якщо інше не передбачено законом.

Наведені положення Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які діяли протягом 2018 року (як попередня редакція, так і нова) свідчать на користь висновку про те, що користувачі, якими є державні виконавці, мають право доступу до Державного реєстру прав та отримання інформації з нього лише в межах виконання своїх службових повноважень, з зазначенням конкретної підстави отримання (відповідних норм закону та реквізитів виконавчого провадження).

Такий висновок узгоджується з положеннями частини п`ятої статті 18 Закону № 1404-VIII, яка визначає обов`язки і права виконавців. Так, під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник органу державної виконавчої служби є державним виконавцем у розумінні статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII.

Таким чином, право доступу до Державного реєстру прав державний виконавець має лише у зв`язку з примусовим виконанням конкретного рішення або у зв`язку з іншими повноваженнями, наприклад, повноваженнями керівника органу державної виконавчої служби в межах здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень.

Судом дослідженні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформовані у період з 11.01.2018 по 13.11.2018 начальником Відділу Кузьмою П.Г. (том 1 а.с.148-202). Зі змісту цих довідок вбачається, що жодна з них не містить заповненої графи з відомостями про підставу формування інформаційної довідки, зазначення якої є обов`язковим; пошук здійснювався шляхом введення різних параметрів: по прізвищу, імені, по батькові особи, по РНОКПП, або за об`єктом із зазначенням його місцезнаходження. Неодноразово такі довідки позивач формував щодо себе.

Знайшли своє підтвердження і ті обставини, що ці інформаційні довідки формувалися не щодо осіб, які були сторонами виконавчого провадження, і виконавчі документи щодо яких перебували на примусовому виконанні у Відділі.

Суд критично оцінює пояснення позивача, надані у судовому засіданні, які аналогічні тим поясненням, що ОСОБА_1 надавав письмово 21.12.2018 Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України з посиланням на надходження заяв або звернень на особистому прийомі на предмет накладення арештів на майно.

По перше, до повноважень начальника Відділу відноситься лише проведення перевірок чи вчинення будь-яких інших дій, які стосуються розгляду звернень (заяв чи скарг) осіб на рішення, дії (бездіяльність) вчинені (допущені) державними виконавцями Відділу в межах виконавчих проваджень, які перебувають у Відділі. Керівник органу державної виконавчої служби має розглянути усі звернення, які до нього надійшли, але якщо порушенні у зверненні питання не входять до повноважень начальника Відділу, то такі звернення мають пересилатися за належністю відповідному органу чи посадовій особі.

На користь такого висновку свідчать і положення підпункту 6 пункту 9 Положення про Відділ, затвердженого наказом Управління від 09.02.2017 № 22/44, підпункту 2.6 пункту 2 посадової інструкції начальника Відділу, затвердженої начальником Управління від 09.02.2017, які визначають, що начальник Відділу організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов`язаних з діяльністю Відділу, організовує перевірку викладених у ній фактів, проводить особистий прийом громадян (том 1 а.с.144-147).

З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що ним найперше проводилась перевірка щодо того, чи є відповідний суб`єкт звернення стороною виконавчого провадження. Тобто ОСОБА_1 достеменно знав, що формує інформаційні довідки з Державного реєстру прав по особах, які не були стороною виконавчого провадження, що перебувало на виконання у Відділі. Жодних пояснень не зміг надати позивач щодо формування таких довідок відносно себе.

По друге, сумнівним є взагалі наявність таких звернень, оскільки матеріалами службового розслідування дисциплінарної комісії Управління встановлена їх відсутність на підставі відсутності записів щодо реєстрації таких заяв у журналі вхідної кореспонденції за І півріччя 2018 року і відсутності журналу особистого прийому громадян начальником Відділу.

Суд, оцінивши пояснення учасників справи та письмові докази, вважає, що у спірному випадку ОСОБА_1 формував інформаційні довідки з Державних реєстрів прав в описаних вище 32 випадках за відсутності визначених законом підстав для отримання таких відомостей про об`єкти нерухомого майна та суб`єктів, які не були сторонами виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у Відділі, тобто не у зв`язку із здійсненням своїх повноважень як керівника Відділу, чим допустив порушення пункту 7 частини другої статті 62 Закону № 889-VIII, - перевищення службових повноважень.

При цьому суд не бере до уваги пояснення представника позивача в тій частині, що лише нова редакції Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чинна з 22.06.2018, забороняла надавати іншим особам за їх зверненням інформацію з Державного реєстру прав (пункт 9), оскільки аналогічна норма була і в попередній редакції Порядку у пункті 4, які наведено вище. Також не встановлення та не підтвердження факту надання інформації з Державних реєстрів прав іншим особам, про що зауважував представник позивача, не впливає на факт вчинення порушення щодо безпідставного формування інформаційних довідок з відповідних Державних реєстрів прав.

З`ясовуючи обставини здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 та додержання вимог закону щодо порядку здійснення дисциплінарного провадження та накладення дисциплінарного стягнення, суд проаналізував положення статей 68, 69, 73-77 Закону № 889-VIII.

Згідно з положеннями статті 68 цього Закону дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частини десята-одинадцята статті 69 Закону № 889-VIII).

Статтею 73 цього ж Закону визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Статтею 74 Закону № 889-VIII визначені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина перша).

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення (частини друга-третя статті 74).

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку (частина шоста статті 74 Закону).

Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Статтею 76 Закону № 889-VIII визначено право державного службовця на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Згідно зі статтею 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша-друга статті 77 Закону № 889-VIII).

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення (частина шоста статті 77 Закону № 889-VIII).

Отже, питання ініціювання дисциплінарного провадження віднесено до повноважень суб`єкта призначення, про що приймається відповідне рішення. Саме з моменту прийняття суб`єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим, дисциплінарна комісія набуває відповідних повноважень щодо його здійснення, формування дисциплінарної справи та її розгляду, а державний службовець, стосовно якого ініційоване дисциплінарне провадження, наділяється відповідними правами (надавати пояснення, знайомитись із матеріалами дисциплінарної справи, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника, вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи, оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Законом порядку).

Судом встановлено, що 11.01.2019 начальником Управління прийнято наказ №8/11 про відкриття дисциплінарного провадження стосовно начальника Відділу ОСОБА_1 та проведення службового розслідування з метою визначення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку (том 1 а.с.68). Підставою для прийняття цього рішення зазначено Протокол засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018 № 8, тобто відповідачем правомірно, враховуючи результати та висновки проведеної перевірки, та у відповідності до положень статей 68, 69 Закону № 889-VIII, ініціювалось дисциплінарне провадження щодо позивача.

Оскільки з 11.01.2019 по 07.06.2019 ОСОБА_1 у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням на листках непрацездатності був відсутній на роботі, то Управлінням вживались заходи для його повідомлення про відкриття дисциплінарного провадження.

Так, 05.02.2019 Управлінням надіслано ОСОБА_1 лист за вих. № 4-22/542 з повідомленням про відкриття дисциплінарного провадження відносно нього та пропонувалося з`явитись до Управління 07.02.2019 о 11.00 год. за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, каб. 311, для надання пояснень щодо обставин та предмету службового розслідування. Лист направлено за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (яку представник позивача вказує і в позовній заяві, така адреса є місцем реєстрації місця проживання) (а.с.14 зворот, 75). Лист направлено кур`єрською поштою, проте кур`єр не доставив одержувачу кореспонденцію з таких причин: «отримувач змінив місце проживання на м. Золочів, Льв. обл. по телефону повідомив, що документ брати не буде і не буде підписувати» (том 1 а.с.76 зворот).

Також 05.02.2019 Управлінням надіслано ОСОБА_1 лист № 4-22/543 з аналогічних змістом на ту ж адресу поштовим зв`язком та пропонувалося з`явитись до Управління 08.02.2019 о 11.00 год. за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, каб. 311, для надання пояснень щодо обставин та предмета службового розслідування (а.с.76). Судом встановлено, що кореспонденція повернулася на адресу Управління із позначкою оператора поштового зв`язку «пов.07.02.» та зазначенням причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» та проставленням календарного штемпеля « 07.03.2019» (том 1 а.с.77).

Листи такого ж змісту та про необхідність прибуття до Управління для надання пояснень надсилалися Управлінням ОСОБА_1 07.02.2019 на адресу: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 (а.с.78). За цією адресою знаходиться поштове відділення. Вказаний лист повернувся на адресу Управління із зазначенням оператором поштового зв`язку причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» та проставленням календарного штемпеля « 11.03.2019» (том 1а.с.79). Аналогічного змісту лист також направлено позивачу 07.02.2019 за адресою: АДРЕСА_4 Барвінських, 5, місто АДРЕСА_5 , Львівська область (з пояснень представника відповідача - адреса з відомостей особової справи позивача), який також повернувся до Управління через неможливість його вручення адресату та зазначенням причин: «закінчився термін зберігання, 11.03.» (том 1 а.с.80, 81).

Позивач у судовому засіданні пояснив, що йому було відомо про надходження рекомендованих листів, адресованих йому; причини з яких він не отримував кореспонденцію пояснив суду тим, що перебував на лікарняному. Також зазначив, що просив направляти кореспонденцію саме на поштове відділення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 іншу кореспонденцію, яка направлялась йому Управлінням на адресу: АДРЕСА_3 , у червні 2019 року отримував (том 1 а.с.23, 27 ). Зокрема, 10.06.2019 поштовим зв`язком Управлінням надіслано позивачу повідомлення від 07.06.2019 про відкриття дисциплінарного провадження та необхідності подання письмових пояснень. Позивач отримав його 18.06.2019 (том 1 а.с.22-23).

Також судом встановлено, що 05.02.2019 заступником начальника Управління з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби Хічієм А.М ОСОБА_9 , заступником начальника Управління державної виконавчої служби головного територіального управління - начальником відділу організації та контролю за виконанням рішень Ковалем Ю.О ОСОБА_9 , начальником відділу з питань нотаріату Управління Марщівською Н.М., головним спеціалістом відділу персоналу Управління Іванчишиною Х.М., складено акт про те, що цього дня в телефонному режимі ОСОБА_3 о 09.09 год здійснено дзвінок ОСОБА_1 , начальнику Відділу, про необхідність з`явитись до Управління для надання пояснень на підставі наказу Управління від 11.01.2019 (том 1 а с. 74). Актом засвідчено факт повідомлення ОСОБА_1 про його права як державного службовця стосовно якого проводиться службове розслідування в рамках дисциплінарного провадження відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 71 Закону України «Про державну службу». ОСОБА_1 повідомлено, що він з`явиться до Управління для надання пояснення після закриття листка непрацездатності. Такі обставини позивач не заперечував у судовому засіданні.

З огляду на такі обставини, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про відкрите щодо нього дисциплінарне провадження, проте уникав та не бажав отримувати будь-які письмові повідомлення Управління щодо необхідності надати пояснення в межах службового розслідування та дисциплінарного провадження. На користь такого висновку свідчать і обставини, які мали місце після виходу ОСОБА_1 на роботу 10.06.2019.

Судом встановлено, що після виходу позивача на роботу 10.06.2019, відповідно до наказу начальника Управління № 611/8 від 10.06.2019, ОСОБА_1 було відсторонено від виконання посадових обов`язків з 10.06.2019 на час здійснення дисциплінарного провадження. Цього ж дня позивачу надано для ознайомлення даний наказ, проте ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із наказом, про що комісією у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 складено відповідний акт від 10.06.2019 (том 1 а.с.120).

У період з 10.06.2019 (після виходу на роботу) по 13.06.2019 позивач будь-яких письмових пояснень дисциплінарній комісії Управління не надсилав, не звертався до дисциплінарної комісії для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, хоча в телефонній розмові з працівниками Управління 05.02.2019 повідомляв, що всі пояснення надасть саме після закриття листка непрацездатності.

13.06.2019 комісією у складі ОСОБА_16 Н ОСОБА_9 М ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 здійснено виїзд до Відділу з метою ознайомлення ОСОБА_1 із наказом № 8/11 від 11.01.2019 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» та листом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 4.-3./3084-19 від 13.06.2019 щодо надання пояснень та запрошенням на засідання дисциплінарної комісії 13.06.2019 на 16.00 год (том 1 а.с.121). ОСОБА_1 знову відмовився від ознайомлення із зазначеними документами, проте сфотографував їх на телефон, про що складено відповідний акт від 13.06.2019 (том 1 а.с.122).

13.06.2019 відбулося засідання дисциплінарної комісії Управління, на яке позивач не прибув, письмових пояснень не надав. 13.06.2019 дисциплінарною комісією прийнято висновок про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (том 1 а.с.126-127).

14.06.2019 позивач знову відмовився ознайомлюватися із листом Управління від 13.06.2019 щодо надання пояснень суб`єкту призначення у порядку статті 75 Закону України «Про державну службу», строк надання таких пояснень встановлено до 13.00 год 14.06.2019, при цьому зробивши фотознімки листа, про що комісією у складі ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 складено відповідний акт від 14.06.2019 (том 1 а.с.131).

Суд зауважує, що Управлінням були встановлені досить обмежені часові рамки для надання пояснення ОСОБА_1 , разом з тим, з огляду на те, що дисциплінарне провадження тривало з 11.01.2019 і позивачу було відомо про таке (навіть з телефонної розмови 05.02.2019), і останній вже давав по даних фактах письмові пояснення Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018, то останній не був позбавлений можливості і в такі терміни надати відповідні пояснення. Крім того, після тимчасової непрацездатності та виходу на роботу з 10.06.2019 позивач, знаючи про дисциплінарне провадження щодо нього, мав можливість реалізувати свої права.

Також позивач мав можливість протягом часу здійснення дисциплінарного провадження ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи, проте такими правами не скористався. Мав можливість і було запропоновано 14.06.2019 ОСОБА_1 , який перебував у приміщенні Управління, ознайомитися із матеріалами справи та надати пояснення (том 1 а.с.132), проте останній лише зареєстрував заяву від 14.06.2019, у якій просив надати можливість у розумні строки (декілька робочих днів) ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарної справи і надати пояснення (том 2 а.с.64-65), та покинув приміщення Управління.

З огляду на такі обставини суд вважає, що Управлінням вживались достатні заходи з метою дотримання положень статей 74-76 Закону № 889-VIII та недопущення порушень прав і гарантій ОСОБА_1 під час застосування дисциплінарного стягнення, а ОСОБА_1 свідомо уникав отримання будь-яких повідомлень про відкриття дисциплінарного провадження щодо себе та надання письмових пояснень. Відтак, дисциплінарною комісією Управління з метою об`єктивного та повного встановлення обставин вчинення чи невчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, а в подальшому і суб`єктом призначення при визначенні виду стягнення, підставно взято до уваги письмові пояснення позивача, які він надавав 21.12.2018 Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні досліджені копії матеріалів дисциплінарної справи, яка містила документи та матеріали, зазначені у частині другій статті 73 Закону № 889-VIII. Такі матеріали, на переконання суду, дозволяли зробити однозначний висновок про наявність у діянні позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII.

Щодо інших обставин, які мають бути враховані при визначенні виду стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, то суд зазначає таке.

Досліджуючи матеріали дисциплінарної справи, судом встановлено, що характеристика на ОСОБА_1 , надана безпосереднім керівником - заступником начальника Управління з питань державної виконавчої служби – начальником Управління державної виконавчої служби ОСОБА_15 в межах цієї дисциплінарної справи (том 2 а.с.48) містить лише негативну інформацію про державного службовця: « ОСОБА_1 не врівноважений, всі зауваження сприймає критично, нестриманий у спілкуванні з колегами по роботі, відсутня належна виконавська дисципліна». У змісті характеристики наведено чотири накази Управління, видані у період з 15.05.2018 по 10.06.2019, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (застосовано види стягнень - дві догани та два попередження про неповну службову відповідність). Будь-якої позитивної характеристики за час роботи безпосереднім керівником ОСОБА_1 не надано.

Також у дисциплінарній справі є пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та службового розслідування, а саме: заступника начальника Управління з питань державної виконавчої служби – начальника Управління державної виконавчої служби Хічія А.М., який вказує на вчинення ОСОБА_1 дій з перевищенням службових повноважень та всупереч вимог закону, звертає увагу на не здійснення начальником Відділу контролю за роботою державних виконавців, очолюваного ним Відділу (том 1 а.с.69-73).

В контексті індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, яка декларується положеннями Закону № 889-VIII, суд з`ясовував чи дотримано відповідачем попередню поведінку, виконання посадових обов`язків державним службовцем, наявність заохочень тощо.

Про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 свідчать результати проведеної перевірки з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, які були досліджені дисциплінарною комісією в межах службового розслідування, про що зазначено вище. Мали місце численні порушення вимог законодавства державними виконавцями Відділу, що свідчили про відсутність належного і дієвого контролю за роботою державних виконавців начальником Відділу ОСОБА_1 , та неналежну організацією їх роботи.

З цього приводу суд звертає увагу, що такі обставини (неналежне виконання посадових обов`язків в частині не здійснення контролю за роботою державних виконавців) не є дисциплінарним проступком, який покладено в основу оскаржуваного наказу від 14.06.2019 №25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », проте такі факти підставно враховані відповідачем при визначенні виду дисциплінарного стягнення з огляду на положення частини першої статті 74 Закону № 889-VIII.

Відповідачем правомірно враховано і наявність незнятих дисциплінарних стягнень у позивача, що також є свідченням незадовільної попередньої поведінки та вказує на його ставлення до виконання службових обов`язків.

Станом на 13.06.2019 позивач мав не зняті три дисциплінарні стягнення, застосовані до нього на підставі наказів Управління № 43/11 від 12.10.2018 (догана), № 2/11 від 10.01.2019 (неповна службова відповідність), № 24/11 від 10.06.2019 (неповна службова відповідність) (том 1 а.с.140-143, том 2 а.с.47).

Вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення, є обставиною, що обтяжує відповідальність державного службовця (пункт 2 частини четвертої статті 67 Закону № 889-VIII).

Ознайомившись зі змістом наказів Управління щодо застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_5 Г № 43/11 від 12.10.2018 (догана), № 2/11 від 10.01.2019 та № 24/11 від 10.06.2019 (неповна службова відповідність) (а.с.55-56), суд констатує, що вони стосувалися інших дисциплінарних проступків державного службовця, а саме: неналежного виконання посадових обов`язків у двох випадках, в одному – порушення правил етичної поведінки державного службовця, тому відсутня повторність, а відтак, і обставина, що обтяжує відповідальність державного службовця.

З`ясовуючи питання наявності заохочень у позивача, то судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово заохочувався. Так, за час роботи в Управлінні позивач двічі у 2012 році заохочувався грошовою премією, у 2013 році - нагороджувався грамотою обласної державної адміністрації; за час роботи на посаді начальника Відділу нагороджений подякою Міністерства юстиції України за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, пов`язаних із реалізацією державної правової політики та з нагади Дня Конституції (наказ від 19.06.2017 №2415/к), оголошено подяку за своєчасне і якісне виконання завдань, передбачених планом заходів Міністерства юстиції України з реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я маю право!» у 2017-2019 роках (том 2 а.с.49-51, 60-62).

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначенні у статті 66 Закону № 889-VIII. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статі 66 Закону № 889-VIII).

Правила, виписані у цій частині статті 66 Закону № 889-VIII, не мають імперативного характеру та надають суб`єкту призначення дискреційні повноваження з визначення виду дисциплінарного стягнення, вказуючи на верхню межу відповідальності державних службовців, які вчинили дисциплінарний проступок, передбачений, зокрема, пунктом 7 частини другої статті 65 Закону, до таких державний службовців може бути застосовано зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення. При цьому звільнення з посади державної служби є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення, тому при визначенні такого виду стягнення мають бути враховані усі обставинам вчиненого дисциплінарного проступку та обставини (відомості), що характеризують службову діяльність державного службовця, про що описано вище.

На переконання суду, у цій справі відповідачем об`єктивно та повно встановлені всі обставини вчинення дисциплінарного проступку, враховано відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, пояснення державного службовця, які з цього ж порушення надавалися позивачем хоч і іншому суб`єкту, а не дисциплінарній комісії чи суб`єкту призначення, пояснення його безпосереднього керівника, незадовільну попередню поведінку та неналежне виконання посадових обов`язків. При цьому, суд зауважує, що позивач в судовому засідання надавав аналогічні пояснення щодо формування інформаційних довідок з Державного реєстру прав тим, що й 21.12.2018 Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, та свідомо уникав надати пояснення дисциплінарній комісії та керівнику Управління.

Відтак, відповідачем дотримано встановлений Законом № 889-VIII порядок дисциплінарного провадження з визначенням усіх обставин, що підлягають врахуванню суб`єктом призначення під час обрання виду дисциплінарного стягнення. З`ясування всіх обставин, які вимагає встановити стаття 74 Закону № 889-VIII, вказували на незадовільну попередню роботу позивача, неналежне виконання службових обов`язків, що вплинуло на визначення найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, навіть за наявності заохочень у державного службовця.

Суд не бере до уваги позицію представника позивача про те, що Управлінням порушено строки притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, виходячи з таких міркувань.

Частиною третьої статі 65 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

При цьому, закон не містить відповіді на питання, як правильно визначати день учинення дисциплінарного проступку, якщо цей проступок є триваючим (проступок, який, розпочавшись однією дією чи бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом тривалого часу) або продовжуваним (проступок, який складається з декількох тотожних протиправних діянь, об`єднаних єдиною метою, що в сукупності становлять єдиний дисциплінарний проступок). Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» містить висновок про те, що днем учинення триваючого та продовжуваного проступків слід вважати той день, коли в поведінці державного службовця вже був наявний склад закінченого дисциплінарного проступку. Варто звернути увагу на те, що фактичний час завершення протиправної поведінки державного службовця, яка дещо «розтяглася» у часі, у контексті розглядуваної норми є не часом учинення проступку, а часом його завершення [Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» /Національне агентство з питань державної служби, Центр політико-правових реформ / Ред. кол.: К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П ОСОБА_17 , В.А. Дерець (відп. ред.). – К.: ФОП ОСОБА_18 , 2017. – 796 с.].

Відтак, враховуючи, що останню інформаційну довідку з Державного реєстру прав позивачем сформовано 13.11.2018, то саме така дата є часом завершення продовжуваного дисциплінарного проступку у вигляді перевищення службових повноважень. Строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не пропущено.

Таким чином, виходячи із зазначених вище положень закону та встановлених судом обставин справи, суд вважає, що оскаржуваний наказ Управління від 14.06.2019 № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » прийнятий обгрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відтак, позовна вимога про визнання його протиправним і скасування до задоволення не підлягає. Відповідно в задоволенні похідних позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 14.06.2019 № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, то не підлягають розподілу між сторонами судові витрати, понесеній у цій справі позивачем.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області (46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 34905804).

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.