Рішення № 85301061, 30.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3599/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправними дій Полтавського ОУПФУ, правонаступником якого є ГУПФУ в Полтавській області, щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно;

- зобов`язання Полтавського ОУПФУ, правонаступником якого є ГУПФУ в Полтавській області, зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно, з врахуванням заробітку за цей період в сумі 19385,99 грн у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з листопада 1982 року по січень 2011 року працювала на Державному підприємстві "Виробниче об`єднання "Знамя". У зв`язку зі скрутним фінансово-економічним станом внески до пенсійного фонду за період з липня 2009 року по січень 2011 року підприємством до пенсійного органу не перераховувалися. При цьому, розмір таких внесків із заробітної плати ОСОБА_1 у вказаному періоді вираховувався. Таким чином, позивач як застрахована особа не несе жодної відповідальності за дії підприємства з неперерахування внесків, а тому пенсійний орган протиправно відмовляє їй у включенні вказаного періоду роботи до її страхового стажу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

25.10.2019 судом одержано відзив ГУПФУ в Полтавській області на позов, у якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 19-22). Зазначає, що сплата страхових внесків згідно з чинним законодавством України є обов`язковою умовою для зарахування періоду роботи до страхового стажу працівника. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Головне управління не має законних підстав зарахувати до страхового стажу період роботи на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно, оскільки за визначений період ДВ "ВО "Знамя" не перераховувало до Пенсійного фонду України страхові внески за ОСОБА_1 . З довідки Форми ОК - 5 чітко вбачається, що з 7 місяця звітного 2009 року по січень 2011 року стоять відмітки НІ у графі сплати страхових внесків ДП "ВО "Знамя" код 14310997.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується, що остання у період з 22.11.1982 по 04.01.2011 працювала на Полтавському заводі "Знамя", у подальшому, ДП "ВО "Знамя" (а.с. 7).

Даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України підтверджено, що у період з липня 2009 року по січень 2011 року включно ОСОБА_1 нарахована заробітна плата на ДП "ВО "Знамя", однак страхові внески / єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України роботодавцем не сплачені (а.с. 9-10).

Згідно довідки ДП "ВО "Знамя" від 15.08.2019 №14-92, виданої ОСОБА_1 , з липня 2009 року заробітна плата їй нараховувалася відповідно до відпрацьованого часу, внески до Пенсійного фонду України, а потім і єдиний соціальний внесок вираховувалися із нарахованої заробітної плати, проте, у зв`язку із скрутним фінансово-економічним станом підприємства утримані із нарахованої заробітної плати внески до ПФУ та єдиний внесок з липня 2009 року не перераховувалися (а.с. 8).

У подальшому, позивач звернулась до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про зарахування до її страхового стажу періоду роботи з липня 2009 року по січень 2011 року на ДП "ВО "Знамя", за результатами розгляду якої управління листом від 30.08.2019 №4381/В-02 проінформувало заявницю про те, що на даний час остання не перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії; у разі виникнення права на пенсію питання щодо зарахування страхового стажу та заробітної плати буде вирішуватися з урахуванням норм законодавства (а.с. 11).

Не погодившись з такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

За змістом статті 1 Закону №1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частинами першою та другою статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини шостої цієї статті страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

А в силу положень частини десятої згаданої статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Положеннями частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по січень 2009 року.

За змістом вищезазначених норм Закону №1058-IV обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу періоду його роботи.

Тобто, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків і вказане не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи на ДП "ВО "Знамя".

При цьому, суд зауважує, що період роботи ОСОБА_1 з липня 2009 року по січень 2011 року на ДП "ВО "Знамя" та нарахування їй заробітної плати підтверджується залученими до матеріалів справи копією трудової книжки, відомостями з системи персоніфікованого обліку ПФУ та не заперечується відповідачем.

За викладених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області, як правонаступника Полтавського ОУПФУ, щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно та зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно, з врахуванням заробітку за цей період в повному обсязі.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховано позицію Верховного Суду, висловлену в постанові 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16) в аналогічному спорі.

Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Державному підприємстві "Виробниче об`єднання "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи на Державному підприємстві "Виробниче об`єднання "Знамя" з липня 2009 року по січень 2011 року включно з врахуванням заробітку за цей період.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава