Постанова № 8529911, 19.03.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-538/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 березня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Гром Л.М.

при секретарі – Тищенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Козелецького району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Козелецькому районі до приватно – орендного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

10.02.2010 року позивач звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Козелецькому районі до приватно – орендного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС» та просить суд стягнути з відповідача 124543,08 грн. заборгованості по податку з доходів фізичних осіб. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в результаті звірки проведеною 03.02.2010 року ДПІ у Козелецькому районі щодо наявності не перерахованих до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку із заробітної плати та інших виплат громадянам) встановлено, що відповідачем в порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» станом на 01.02.2010 року не перераховано до бюджету прибутковий податок та податок з доходів фізичних осіб за 2007 – 2010 року не перераховано до бюджету прибутковий податок та податок з доходів фізичних осіб 2007 – 2010 роки в сумі 124543,08 грн. Заробітна плата виплачувалась переважно в натуральному вигляді, нарахування податку проводились вчасно, але прибутковий податок із виплаченої заробітної плати перераховувався не в повному обсязі. Відповідно до п. 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначається, що особи, які мають статус податкового агента зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. Відповідальним за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу з цього податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату податку до бюджету є податковий агент.

          В судове засідання прокурор не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином.

Представник Державної податкової інспекції у Козелецькому районі позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог частково. В своїх поясненнях зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.08.2009 року по справі № 6/301 к/с № К – 9786/07 встановлено, що втрата значної частини врожаю у 2005 році внаслідок несприятливих погодно – кліматичних умов привела до неможливості отримання приватним – орендним сільськогосподарським підприємством «КОЛОС» доходів від здійснення господарської діяльності та сплати до бюджету податку. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» забороняється списувати заборгованість з податків, що виникли з настанням форс – мажорних обставин. Із – за чого і виник борг.

У позовній заяві зазначено, що проведеною Державною податковою інспекцією у Козелецькому районі від 03.02.2010 року звіркою наявності не перерахованих до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб станом на 01.02.2010 року не перераховано до бюджету прибутковий податок за 2007 – 2010 роки в сумі 124543,08 грн. Але відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Козелецькому районі від 03.02.2010 року, підписаною і ПОСП «Колос» залишок несплаченого податку станом на 01.01.2007 року становив 89619,19 грн.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно – територіальних утворень як суб’єктів цивільних прав.

Згідно п. 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 року № 103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 року за № 16/6304 під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності – 1095 календарних днів від дня узгодженого податкового зобов’язання.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до довідки перевірки від 10.10.2006 року заборгованість не перерахованого податку відповідача станом на 01.10.2006 року становить 102241,23 грн., тобто з цього дня узгодження податкового зобов’язання минув строк давності у 1095 календарних днів. А тому узгоджена сума 102241,23 грн. податкового боргу станом на 01.10.2006 року є безнадійною та підлягає списанню. В судовому засіданні представник позивача визнав суму заборгованості в розмірі 34923,19 грн. що склалася на приватно – орендному сільськогосподарському підприємстві «КОЛОС» станом на 01.02.2010 року та не заперечував щодо її стягнення за рішенням суду.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19 березня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.03.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на слідуючих підставах.

Згідно Закону ВР УРСР від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" одним із завданнь органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Судом встановлено, що за дорученням прокуратури Козелецького району проведено перевірку стану своєчасності сплати до бюджетів усіх рівнів суб’єктами господарювання – юридичними особами заборгованості по податку з доходів фізичних осіб.

В ході перевірки встановлено, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію приватно – орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» Козелецькою районною державною адміністрацією 06.03.2001 року за № 100334 зареєстровано як юридичну особу.

01.12.2005 року відповідача включено до ЄДРПОУ, код 03799280, вид діяльності: вирощування культур у поєднані з тваринництвом (змішане сільське господарство).

01.12.2005 року відповідача взято Державною податковою інспекцією у Козелецькому районі взято на облік як платника податків та зборів.

Відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України N 13-92 від 26.12.92 "Про прибутковий податок з громадян" позивач здійснює нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з виплачених ним доходів фізичним особам. Згідно довідки від 03.02.2010 року залишок несплаченого податку станом на 01.02.2010 року – 124543,08 грн.

В 2005 році відповідач зазнав збитків внаслідок форс – мажорних обставин та надзвичайної ситуації природного характеру, що підтверджується висновками про форс – мажорні обставини Торгово – промислової палати України № 420/05-4 від 15.02.2006 року та № 283/05-4 від 01.02.2006 року. Форс мажорні обставини настали станом на 03.06.2005 року.

Маючи внаслідок форс-мажорних обставин невиконані перед бюджетом зобов'язання по сплаті прибуткового податку з громадян по виплаченій заробітній платі позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі з заявою про списання безнадійного податкового боргу, але у списанні було відмовлено.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно зі статтею 2 Закону № 889 від платником податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889 встановлено, що податковий агент, нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1. статті 8 Закону № 889 податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного ту єдиним платіжним документом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

За п. 3 ч. 1 ст. 9 Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з Законом України, від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що зобов’язання по сплаті відповідачем прибуткового податку з громадян не є податковим боргом в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки платником податків зобов’язання самостійно шляхом подання до органів ДПС податкової декларації не узгоджується, його не визначає контролюючий орган. А тому стосовно суми заборгованості, що є предметом спору, не застосовуються положення цього Закону, що регламентують порядок досудового погашення податкового боргу шляхом надсилання боржнику податкових вимог, передачі його активів в податкову заставу та послідуючий їх продаж в порядку ст. 10 Закону України № 2181.

Податок на доходи фізичних осіб, відповідно до п. 1 ст. 38 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-ІV, п. 1 ст. 35 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 386 – VІ, із змінами, включається до загального фонду місцевих бюджетів. Положеннями ст. 30,78, 82, 87 – 91 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов’язкові платежі) чітко та однозначно визначені основними джерелами формування бюджетів, за рахунок яких здійснюються видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, видатки, які визначаються функціями держави, видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України, забезпечується реалізація загальносуспільних інтересів і потреб, а також визначених Конституцією України державних гарантій та соціальної спрямованості держави.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" судам слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пп. "в" пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", списанню підлягає безнадійний податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Строк давності, закріплений в пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону, становить термін 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Строк давності для стягнення заборгованості за період 01.01.2007 року в сумі 89619,89 грн. на момент звернення позивача з позовом сплинув і відповідно до вимог законодавства чинного на момент спірних правовідносин, платник податку вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

          Відповідно до вимог, закріплених в п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", списанню підлягає безнадійний податковий борг, в тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Згідно з визначенням терміну "безнадійний", наведеним в пп. "г" пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 зазначеного Закону, зокрема, розуміється податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Реалізація положень закону здійснюється на підставі Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків. Органами, уповноваженим здійснювати процедуру списання безнадійного податкового боргу, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 3.4 зазначеного Порядку, факт настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підтверджується висновками Торгово-промислової палати України та висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання, узгоджене платником податку або встановлене судом, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим з дня надання такої декларації.

Виходячи з вищенаведеного, суд встановив, що Державною податковою інспекцією у Козелецькому районі пропущений строк звернення до суду щодо стягнення суми заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2007 року. Різниця між сумою, що зазначена до стягнення в даному адміністративному позові та сумою заборгованості, що виникла станом на 01.01.2007 року підлягає стягненню. Ця різниця в сумі 34923,19 грн. також визнана представником відповідача, який стверджував, що приватним – орендним сільськогосподарським підприємством «КОЛОС» ця сума буде сплачена.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватно – орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» заборгованість по податку з доходів фізичних осіб до Державного бюджету Козелецького району на р/р 34120999700163, банк отримувача: УДК в Чернігівській області, код 22824138, МФО 853592 в сумі 34923,19 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 25 березня 2010 року.

Суддя                                                                                           Гром Л.М.