Рішення № 85297144, 30.10.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2019 р. Справа № 924/702/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області м.Хмельницький

до Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал", м. Деражня

про стягнення 23500,70 грн. шкоди

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пушкар А.І. - директор

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал" в якому просить стягнути 23500,70 грн. шкоди.

В обґрунтування позову вказує на допущення відповідачем самовільного водокористування у відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги ст.ст. 44,48 Водного кодексу України, посилається на положення ст. ст. 20-2,68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Повноважний представник відповідача усно проти позовних вимог не заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачаться із акту №530/02, складеного Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області за результатом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, у вересні 2017 року здійснено перевірку Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал", Хмельницька область, м.Деражня, вул.Проскурівська,3.

За результатами перевірки виявлено наступні порушення: ст. 44,48 Водного кодексу України – видобування підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр; ст.ст. 16, 19 Кодексу України про надра – у зв`язку з тим, що підприємством не отримано правоустановчі документи на земельні ділянки під джерелами водозабору, підприємство не набуло у відповідності до ст. 23 Кодексу України “Про надра” права без спеціального дозволу на користування ділянкою надр видобувати підземні води, а отже підприємство здійснює видобування підземних вод із свердловин та каптажів за відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр; ст.ст. 44, 48 ВКУ – встановлено, що в період з 01.09.2015 року по 31.10.2015 року включно підприємство здійснювало спеціальне водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування із підземного водоносного горизонту видобуто 25156м куб. води (інформація із журналів забору свердловина «Шарки», свердловина «Трояни», свердловина «Криничне», свердловина «Містечко»).

Відповідно до розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр Комунальним підприємством "Деражнянський міськводоканал" розмір збитків, обумовлений самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільного документу, визначеного відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 року №389, склав 23500,70 грн. з розрахунку за період з 14.09.2017 року по 18.09.2017 року, враховуючи всі джерела водозаборів.

Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області винесено постанову №244/02 від 24.11.2017року про закриття адміністративного провадження, якою визнано начальника Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал" Косевича О.Б. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрито адміністративну справу у зв`язку з закінченням терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Позивач звернувся до відповідача з листом №4512/06 від 24.10.2017 року, у якому вимагає відшкодувати 23500,70 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

З вищевикладеного, враховуючи несплату збитків відповідачем в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу положень пункту 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з частиною 1 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

За положеннями частин 1, 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Пунктом ґ) частини 1 статті 20-1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить: пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

В силу положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 7 статті 7 вказаного Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до п.1 Положення "Про державну екологічну інспекцію в Україні", затвердженого Указом Президента України від 19 квітня 2017 року №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У підп. 2, 8 п. 4 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань в тому числі, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Матеріалами справи стверджується, що за результатами проведення планової перевірки Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області комунального підприємства “Деражнянський міськводоканал” м.Деражня, про що складено акт №530/02, виявлено порушення ст.ст. 44, 48,49 Водного кодексу України, які полягали у водокористуванні без спеціального дозволу: за період з 14.08.2015 року по 15.11.2015 року: 7 сердловин та один каптажний колодязь (5 свердловин), розташовані в с.Шарки. №6,№7 розташовано в м.Деражня, 1 каптаж розташовано в м.Деражня .

В подальшому, на підставі виявлених порушень та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 N389, здійснено розрахунок розміру збитків в розмірі 23500,70 грн.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У статті 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за змістом вищевказаної статті, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх складників цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вини. За відсутності хоча б одного із цих чинників цивільно-правова відповідальність не настає.

Обставин, встановлених під час перевірки, відповідачем не спростовано, відповідних дозволів на спеціальне водокористування на зазначені вище періоди не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка полягає у здійсненні забору води без дозволу на спеціальне водокристування, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному водокористуванні.

Водночас, щодо розміру шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 N389, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5WТар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3, Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Як вбачається із розрахунку розміру збитків, наданого позивачем, такий розрахунок здійснено з врахуванням розміру спожитої води без спеціального дозволу в об`ємі 25156 тис. м. куб.

При розрахунку взято до уваги, що відповідно до ст. 255.5.2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на час виявлення порушення) ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод для відповідача встановлена на рівні 62,28 грн/100 куб.м.; згідно зі ст. 255.7 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3, що враховано Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області.

Згідно зі ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, суд доходить висновку про доведеність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: протиправність поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні положень ст. ст. 44, 48,49 Водного кодексу України; наслідком діяльності відповідача, що пов`язана з самовільним забором води з підземного джерела за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, закон визначає спричинення збитків (шкоди), в даному випадку, в розмірі 23500,70 грн.; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (шкодою); вина відповідача полягає у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування.

За таких обставин, враховуючи встановлення необхідних елементів складу збитків, відсутність спростування відповідачем наявності його вини у порушенні порядку водокористування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом враховується, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2019 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Трофимчук проти України", №4241/03, пункт 54, рішення від 28.10.2010 р., "Салов проти України", №65518/01, пункт 89, рішення від 06.09.2005 р., "Проніна проти України", №63566/00, пункт 23, рішення від 18.07.2006 р. та "Серявін та інші проти України", №4909/04, пункт 58, рішення від 10.02.2010 р., за якою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. справа "Ruiz Torija проти Іспанії", №18390/91, пункт 29, рішення від 09.12.1994 р.).

Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області м.Хмельницький до Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал", м. Деражня про стягнення 23500,70 грн. шкоди задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал", 32200, м. Деражня, вул.Проскурівська,3, код 36896760) 23500,70 грн. (двадцять три тисячі п`ятсот грн. 70 коп.) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, на користь держави в дохід Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Деражнянської міської ради, для зарахування за реквізитами: УК у Деражнянському районі/м. Деражня, номер рахунку 33118331022128, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009214, код банку (МФО ГУДКСУ) 899998, Банк (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП).

Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства "Деражнянський міськводоканал", 32200, м. Деражня, вул.Проскурівська,3, код 36896760) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2, код 38045514) 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.10.2019 року.

Суддя І.В. Грамчук

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддруковано 3 примірники: 1- у справу, 2- позивачу (вул.І.Франка,2/2 м.Хмельницький 29000),3- відповідачу (вул.Проскурівська,3 м.Деражня,32200) всім реком. з повідомл. про вруч.