Ухвала суду № 85297032, 23.10.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.10.2019 Справа № 920/452/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/452/19

за позовом: Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (вул. Князя Володимира,50, м. Путивль, Сумська область, 41500, код 04058083),

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Меньшової Галини Павлівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 313218,64 грн. та зобов`язання укласти договір оренди землі

за участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.;

Від відповідача: Руднєв Є.Г., адвокат;

при секретарі судового засідання Гребенюк С.В.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 31.05.2019 провадження у справі №920/452/19 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 25.06.2019.

В судовому засіданні 25.06.2019 у справі №920/452/19 підготовче засідання відкладене на 09.07.2019.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 09.07.2019 підготовче засідання відкладено на 23.07.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 23.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №920/452/19 на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 08.08.2019

В судовому засіданні 08.08.2019 закрите підготовче провадження у справі №920/452/19, розгляд справи по суті призначено на 12.09.2019.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/452/19 розгляд справи по суті за клопотанням відповідача відкладено на 09.10.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 09.10.2019 у справі №920/452/19 розгляд справи по суті за клопотанням відповідача відкладено на 23.10.2019.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В клопотанні від 21.10.2019 №1822 просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.10.2019 представник відповідача адвокат Руднєв Є.Г. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті та надання йому додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи, мотивуючи це тим, що інтереси відповідача Меньшової Г.П. представляє лише з 23.10.2019 (ордер серії СМ № 3).

Підстави для відкладення розгляду справи визначені ч.ч. 2, 3 ст. 202 ГПК України та пов`язані з неявкою в судове засідання учасника справи, виникненням технічних проблем, необхідністю витребування нових доказів тощо.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів, а чергове відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 313218,64 грн. та зобов`язати відповідача укласти з Путивльською міською радою договір оренди землі (користування земельною ділянкою кадастровий номер 5923810100:02:017:0037, площею 2,000 га), що розташована по вул. Ковпака, 3 в м. Путивль , судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з часу виникнення у фізичної особи - підприємця Меньшової Галини Павлівни права власності на нерухоме майно у останньої виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, яка використовується останньою для експлуатації й обслуговування об`єктів нерухомого майна та у комерційних цілях. Цього обов`язку ФОП Меньшова Г.П. не виконала, а отже без законних підстав зберігала у себе майно - кошти за оренду землі, що підлягають стягненню на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Відповідач у відзиві (вх. №4985 від 21.06.2019) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачу було відомо про те, що ані на земельній ділянці колишнього ТОВ «Путивльська пересувна механізована колона» загальною площею 2,1361 га, ні на окремо виділеній земельній ділянці (шляхом поділу зазначеної земельної ділянки) загальною площею 2,0000 га вона не здійснює господарську діяльність. Крім того, на зазначеній земельній ділянці розташовані будівлі інших власників: дві житлові квартири та приміщення колишнього магазину, яке також належить іншому власнику.

Позивач у відповіді №1057 від 21.06.2019 на відзив на позовну заяву просить суд не брати до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною другою статті 2 ЗК України визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно зі ст.ст. 319 та 320 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Відтак, фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності саме позивач мав довести суду факт здійснення фізичною особа-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Позивач як на доказ належності на праві власності нерухомого майна ФОП Меньшовій Г.П. посилається на те, що 12.03.2016 на підставі ліквідаційного балансу від 01.12.2015, виданого ТОВ «Путивльська пересувна механізована колона» набула у власність нерухоме майно - комплекс, який розташований по вул. Ковпака, 3 в м. Путивль Сумської області .

В той же час з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2019 №164673873 вбачається, що власником нерухомого майна - комплексу, який розташований по вул. Ковпака, 3 в м. Путивль Сумської області є Меньшова Галина Павлівна ; в розділі «Додаткові відомості» міститься позначка - «Фізична особа-підприємець».

Позивачем не надано доказів на підтвердження використання Меньшовою Г.П. майна та спірної земельної ділянки для ведення господарської діяльності. Так, в наявних в матеріалах справи зверненнях (листах) від 24.02.2017, 19.07.2017, 01.04.2019, 19.04.2019, 08.05.2019 Меньшова Г.П. повідомляла Путивльську міську раду про те, що "земельна ділянка в розмірі 2 га для ведення підприємницької діяльності не потрібна", "ФОП Меньшова на території колишнього ПМК господарської діяльності не проваджувала та не провадить, не використовувала земельну ділянку для комерційних цілей, об`єкт знаходиться без електропостачання, не виконує свої функції та не приносить прибутку" тощо (а.с. 33, 46, 89, 90).

Також, згідно з рішеннями Путивльської міської ради від 27.10.2016 № б/н, 31.08.2017 № 1062-МР "Про розгляд звернень Меньшової Г.П. ", рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради від 26.09.2017 № 118 "Про розгляд звернення Меньшової Г.П. " відповідачу як фізичній особі, а не як суб`єкту підприємницької діяльності, було відмовлено у наданні дозволу на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки, щодо присвоєння окремих інвентарних номерів нежитловим будівлям (а.с. 36, 93, 111).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Докази використання відповідачем нежитлових будівель та земельної ділянки у господарській діяльності у матеріалах справи - відсутні.

Відтак суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього Кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

За змістом вказаних приписів, а також статей 120 і 125 ЗК України отримання у користування (оренду) земельної ділянки комунальної власності та вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, не залежать від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про те, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1. ч.1. ст. 231 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 231, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

2. Провадження у справі № 920/452/19 закрити згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

3. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 29.10.2019.

Суддя О.Ю. Соп`яненко