Рішення № 85296912, 23.10.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1993/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дімова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" (65049, м.Одеса, Фонтанська дорога, 49/1)

до відповідача: Селекційно-генетичого інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3)

про стягнення 122 297 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Тащі М.М. – ордер ОД №401752 від 17.09.2019р.

від відповідача: Яблочкін В.М. – ордер ОД №430823 від 21.10.2019р.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селекційно-генетичого інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, в якій просить суд стягнути з відповідача борг за спожиті та несплачені житлово-комунальні послуги у розмірі 122 297 грн, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про укладення 01.02.2015 р. між ним та Селекційно-генетичним інститутом - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій.

Як вказує позивач, одним із об`єктів, що було передано на обслуговування ТОВ "Олімп.Комсервіс.Плюс", є гуртожиток за адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога 3/2, власником якого є відповідач.

Так, позивач зазначає, що з лютого 2015 р. ТОВ "Олімп.Комсервіс.Плюс" здійснювало та здійснює обслуговування гуртожитку згідно укладеного договору та станом на березень 2019 р. у Селекційно-генетичого інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення наявна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 122 297 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2019р. (суддя Оборотова О.Ю) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками.

25.07.2019 р. до канцелярії суду від позивача за (вх.№2-3535/19) надійшла заява з додатками, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.07.2019р. у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють розгляд суддею справу №916/1993/19, а саме: звільненням у відставку судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1993/19, за результатами якого вказану справу розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2019р. відкрито провадження у справі №916/1993/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 02.09.2019р.

У судове засідання, яке було призначене на 02.09.2019 р., представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим судом було оголошено перерву до 18.09.2019 р. о 10:45. про що винесено відповідну ухвалу.

Після відкриття провадження по справі, під час підготовки справи до розгляду, судом було встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить відомостей щодо підстав нарахування заявленої до стягнення суми у відповідному розмірі, зокрема, щодо вартості та складу наданих послуг та суми сальдо по кожному приміщенню. Крім того, в якості обґрунтування підстав заявлених вимог позивачем не надано доказів наявності затверджених тарифів та довідки Південного офісу Держаудитслужби.

З огляду на зазначене, ухвалою суду від 18.09.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" за вх.№ 2044/19 від 12.07.2019р. залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованого розрахунку стягуваної суми з відомостями та доказами на підтвердження цих відомостей щодо вартості наданих послуг, суми сальдо по кожному приміщенню; пояснень щодо складу наданих послуг, інформації щодо наявності або відсутності затверджених тарифів та повного тексту довідки Південного офісу Держаудитслужби до 30.09.2019 р.

27.09.2019р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду такі недоліки усунув.

Водночас, враховуючи перебування судді Щавинської Ю.М. з 26.09.2019р. по 04.10.2019р. у відпустці, листом від 30.09.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" було повідомлено, що розгляд заяви про усунення недоліків вх. ГСОО №2-4685/19 відкладено до усунення обставин неможливості виконання суддею Щавинською Ю.М. обов`язків судді з причини перебування у відпустці.

Ухвалою суду від 08.10.2019р., враховуючи повернення судді Щавинської Ю.М. з відпустки, з огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, продовжено розгляд справи із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 21.10.2019р. о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 21.10.2019р., судом, враховуючи клопотання представника відповідача, оголошено протокольну ухвалу про перерву до 23.10.2019р. о 12 год. 15 хв.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, проте у судовому засіданні 23.10.2019р. представник Селекційно-генетичого інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення зазначив про недоведеність вимог позивача.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що договором від 01.02.2015р. не передбачено здійснення будь-яких розрахунки безпосередньо Селекційно-генетичим інститутом - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, проте таким договором встановлено обов`язок позивача проводити розрахунки з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень. При цьому, відповідач зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих те, що у спірних кімнатах не проживають квартиронаймачі чи власники. Також відповідач зазначає про те, що заявлені позивачем тарифи не були погоджені у встановленому діючим законодавством порядку органами місцевого самоврядування.

Представник позивача в свою чергу у судовому засіданні 23.10.2019р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши, що, незважаючи на відсутність безпосередньо договору про надання послуг, сторонами було погоджено тарифи, а послуги фактично були надані. При цьому, на думку представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" не має доводити, що у спірних кімнатах проживають мешканці, такий обов`язок покладено на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 122 297 грн, позивач зазначає про існування між сторонами договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015р., а також погодження сторонами вартості обумовлених договором послуг.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що означеним позивачем договором не передбачено здійснення Селекційно-генетичим інститутом - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення будь-яких розрахунків.

Враховуючи позиції сторін, суд зазначає, що предметом доведення у даній справі є факт надання позивачем послуг у заявленій до стягнення сумі та наявність у відповідача обов`язку зі сплати нарахованих сум, з огляду на що суд вказує наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Дійсно, як встановлено судом, 01.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" (Виконавець) та Селекційно-генетичним інститутом - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (Замоник) було укладено договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та при будинкових територій (а.с.8-11), предметом якого, в редакції додаткової угоди №1 (а.с.15), є передача замовником Виконавцю функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, асфальтного покриття загальною площею 8500 м.2 для надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень.

Водночас, вказаним договором жодним чином не передбачено обов`язок Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення проводити розрахунки за надані послуги з утримання житлових будинків.

Натомість зі змісту договору вбачається, що договори з позивачем на надання послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій згідно із затвердженим типовим договором мають укладатися власниками квартир, квартиронаймачами, орендарями.

Водночас, згідно із вищезазначеними нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги навіть за відсутності укладеного договору, проте за умови якщо вони фактично користувалися ними.

Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень ст.ст 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, суд вважає, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що користування приміщеннями, виходячи з площі яких розрахована сума заборгованості за послуги з обслуговування будинків, здійснювалось внаслідок їх не заселення саме відповідачем.

Так, дослідивши матеріали справи, суд зазначає про відсутність жодних доказів, підтверджуючих той факт, що означені позивачем спірні кімнати не заселені мешканцями.

За твердженням позивача, відповідні докази мають бути надані саме відповідачем. При цьому, позивач також звернув увагу суду на те, що його запит щодо надання інформації стосовно мешканців спірних квартир, відповідачем було проігноровано та залишено без відповіді.

Враховуючи таку позицію позивача, суд зауважує, що згідно положень ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Водночас відповідне клопотання про витребування у відповідача інформації щодо мешканців квартир позивачем заявлено не було ані при подачі позовної заяви, ані під час розгляду справи.

Що стосується направленого позивачем на адресу відповідача запиту від 27.03.2019р. щодо надання інформації стосовно мешканців спірних кімнат (а.с.61), суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надіслання такого запиту відповідачу, як не містять матеріали справи і доказів надсилання відповідачу відповідних запитів до 27.03.2019р., тоді як вимоги позивача направлені на стягнення заборгованості у період з лютого 2015р. по червень 2019р.

При цьому, суд також зауважує про наявність в матеріалах справи акту №21, залученого позивачем разом із клопотанням від 27.09.2019р (а.с.75), який свідчить про наявність мешканців у спірних квартирах.

Крім того, суд також звертає увагу на відсутність інформації щодо затвердження відповідачем наданих позивачем тарифів. При цьому, відмітки на таких доказах щодо року жодним чином не підтверджують затвердження тарифів у вказаних на них роках, а написи про те, за який рік зазначені тарифи були чинними, здійснені не сторонами по справі, а підписом представника позивача, який фактично лише здійснює представництво у даній справі у суді.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи доказів затвердження тарифів як з боку відповідача, так і з боку будь-яких інших органів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

Поряд з цим суд також зазначає, що надана позивачем довідка Південного офісу Держаудитслужби (а.с.65-68) не може бути прийнята судом в якості доказу, що підтверджує наявність заборгованості відповідача, оскільки містить виключно відомості про наявність заборгованості платників перед підприємством на 01.06.2019р. у сумі 1 067 751 грн., у тому числі по гуртожитку №2 – 122 297 грн.

Разом з тим, зі змісту такої довідки вбачається, що під платниками маються на увазі мешканці житлових будинків, проте жодним чином не вказано про заборгованість Селекційно-генетичого інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, який є відповідачем у даній справі.

Крім встановлених вище обставин, суд зауважує також, що розмір житлових приміщень, виходячи з площі яких позивачем здійснено нарахування заборгованості, також позивачем за допомогою належних та допустимих доказів (матеріалів технічної інвентаризації) не доведено.

Суд зазначає також, що будь-яких доказів замовлення позивачем житлово-комунальних послуг шляхом укладення договорів з організаціями тепло-, водо-, газо-, електропостачання матеріали справи також не містять, про що також зазначено у довідці Південного офісу Держаудитслужби.

З огляду на недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська