Ухвала суду № 85296897, 30.10.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

30 жовтня 2019 року Справа № 915/1827/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову (вх. № 16555/19 від 28.10.2019 року)

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770)

в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська, буд. 23, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38728444)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ”, вул. Громадянський узвіз, буд.1/1, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 32655926)

про стягнення заборгованості

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 31.07.2019, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» 8 815 425, 84 грн. заборгованості з плати за користування в період з січня 2016 по грудень 2018 включно причалом № 9 (інв.№1031036) та причальною інфраструктурою (залізничними коліями № 33 та № 36, підкрановими коліями) за договором № А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № А6-А від 10.07.2013 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2019 року справу № 915/1827/19 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

28.10.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 16555/19), в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми – 9 060 166, 0 грн., які містяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» зокрема, але не виключно (ЄДРПОУ 32655926, № НОМЕР_1 в AT «ОЩАДБАНК» м. Київ МФО 300465; № НОМЕР_2 в ПАТ «ПУМБ» м. Одеса МФО 334851; № UA НОМЕР_3 в AT «ПУМБ», № НОМЕР_4 в AT «Укрексімбанк» МФО 322313, № НОМЕР_5 Сбербанк Росії МФО 320627, № 26000301142), в тому числі і ті, що стануть відомі та будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що у позивача наявні всі підстави для виникнення сумніву в тому, що відповідачем будуть здійснені всі необхідні виплати на виконання рішення суду. Тобто ТзОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» до моменту винесення судового рішення може грошові кошти витратити, перевести на інші рахунки, вчинити інші дії спрямовані на уникнення погашення заборгованості.

Забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Також, заявник вказує, що зобов`язання за договором не забезпечені ані майном відповідача, ані в будь-який інший спосіб, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 28.10.2019 року № 321 у зв`язку з відрядженням головуючого судді Мавродієвої М.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1827/19 в частині розподілу заяви (вх. № 16555/19 від 28.10.2019 року), поданої у порядку ст. 136-140 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 року заяву призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову позивачем подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником в обґрунтування забезпечення позову подано чотири претензії з вимогами до відповідача про сплату заборгованості по договорам (договору, який є підставою даного позову, так і інших договорів). Вказані докази свідчать про наявність спірних правовідносин, проте, не є доказами, на підставі яких суд може дійти обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Отже, позивачем в порушення ст. 74 ГПК України на підтвердження наявності підстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову не подано суду доказів, які б підтверджували, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна, витрачання коштів тощо. Позивачем не доведено те, що невжиття, визначеного ним заходу забезпечення позову щодо арешту грошових коштів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною та не підтвердженою належними та допустимими доказами та ґрунтується на припущеннях. Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви вх. № 16555/19 від 28.10.2019 року Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 30.10.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш