Рішення № 85296757, 23.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2098/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі Київської міської філії ПАТ “Укртелеком” (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40)

до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 16)

про стягнення 48976,95 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах,

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 48976,95 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивачем було надано відповідачу в період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 48976,95 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків за послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за формою “3-пільга”: станом на 01.02.2018 р. на суму 4202,83 грн., станом на 01.03.2018 р. на суму 4238,70 грн., станом на 01.04.2018 р. на суму 4200,05 грн., станом на 01.05.2018 р. на суму 4065,89 грн., станом на 01.06.2018 р. на суму 3979,94 грн., станом на 01.07.2018 р. на суму 4008,12 грн., станом на 01.08.2018 р. на суму 3992,84 грн., станом на 01.09.2018 р. на суму 3902,74 грн., станом на 01.10.2018 р. на суму 3902,35 грн., станом на 01.11.2018 р. на суму 3755,87 грн., станом на 01.12.2018 р. на суму 4425,29 грн., станом на 01.01.2019 р. на суму 4302,33 грн. Проте, всупереч вимогам законодавства, відповідачем не було здійснено розрахунок за надані телекомунікаційні послуги, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 48976,95 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, і судові витрати покласти на відповідача.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Київської міської філії ПАТ “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації позовною заявою № 11/142 від 15.08.2019 р. (вх. № 2172/19 від 19.08.2019 р.) про стягнення 48976,95 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2019 р. було відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

23.09.2019 р. до господарського суду Київської області від Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації надійшов відзив № 01-20/1315 від 18.09.2019 р. (вх. № 18166/19 від 23.09.2019 р.), відповідно до якого відповідач зазначав, що Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації було розроблено проект Програми «Забезпечення надання пільг з послуг зв`язку та пільг на проїзд один раз на рік всіма видами транспорту особами постраждалим від аварії на ЧАЕС 1-2 категорії на 2017-2018 роки» та подано до районної ради для розгляду на сесії. За рішенням спільного засідання постійних комісій районної ради від 21.02.2017 р. було виключено з проекту Програми відшкодування коштів ПАТ «Укртелеком» за послуги зв`язку пільговій категорії населення, тобто кошти управлінню на відшкодування за послуги зв`язку з місцевого бюджету не було виділено. Надалі Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації було розроблено проект Програми «Відшкодування витрат за надані пільги окремим категоріям громадян з послуг зв`язку на 2018-2020 роки» та подано до районної ради для розгляду на сесії. За рішенням спільного засідання постійних комісій районної ради від 31.10.2017 р. дана Програма була знята з розгляду, тому кошти управлінню на відшкодування за послуги зв`язку з місцевого бюджету не виділено. Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації у березні 2019 року було підготовлено проект районної Програми «Відшкодування втрат за надані пільги окремим категоріям громадян з послуг зв`язку на 2019-2021 роки». Рішенням колегії Фастівської районної державної адміністрації 25.03.2019 р. було схвалено проект Програми та винесено на затвердження сесією Фастівської районної ради. Враховуючи обмежені можливості бюджету 23.04.2019 р. було вирішено дану Програму не виносити на розгляд сесії.

Одночасно відповідач зазначав, що бюджет району не має фінансового ресурсу оскільки на даний час дотаційність бюджету Фастівського району становить понад 70%. При цьому, на підставі виконавчих документів Фастівським управлінням Державної казначейської служби заблоковано рахунки управління по всіх КФК та КПК в частині фінансування незахищених видатків з 2014 року.

Таким чином, Управління соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації не має можливості задовольнити вимоги позивача до вирішення питання компенсаційних витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг особам, що мають право на пільги. Управління, в межах своєї компетенції, є лише учасником бюджетного процесу, тобто фактично отримує кошти на відшкодування послуг від місцевого фінансового управління та перераховує їх позивачу.

Поряд з цим, відповідач зазначив, що за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог. Адміністративний позов був поданий до Окружного адміністративного суду міста Києва після закінчення строків, встановлених ст. 99 КАС України.

З урахуванням усього зазначеного вище, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення заборгованості відмовити повністю.

25.09.2019 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Укртелеком» було подано клопотання № 11/167 від 24.09.2019 р. (вх. № 18327/19 від 25.09.2019 р.) про приєднання до матеріалів справи копії акту звіряння заборгованості за період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р. (станом на 15.08.2019 р.) на суму 48976,95 грн. та листа № 11/145 від 15.08.2019 р. з доказом надіслання на адресу відповідача.

Також 25.09.2019 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Укртелеком» було подано відповідь на відзив № 11/168 від 24.09.2019 р. (вх. № 18328/19 від 25.09.2019 р.), відповідно до якої позивач зазначав, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Позивач надає телекомунікаційні послуги споживачам, з урахуванням їхніх пільг, передбачених у Законах України. Відповідач як розпорядник коштів на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих тим категоріям громадян, яким державою передбачені пільги з їх оплати, зобов`язаний здійснювати розрахунки з надавачами таких послуг. Водночас, відповідач як юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Отже, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги за спірний період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р. в розмірі 48976,95 грн., а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставою для звільнення його від виконання, встановленого чинним законодавством зобов`язання з відшкодування позивачу вартості наданих послуг.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій і у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про телекомунікації”, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила № 295), іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” та п. 63 Правил № 295 оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають встановлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги, з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб встановлюються відповідно до приписів Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та “Про охорону дитинства”.

Законом України "Про телекомунікації" визначено повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Київська міська філія Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія вищезазначених законів.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі - на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності з пп. “б” п. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

Статтею 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті “б” пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок).

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв`язку.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 р. № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно з п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою “ 1-пільга”, в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою “5-пільга” та реєстр розрахунків згідно з формою “7-пільга”; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою “3-пільга”; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою “3-пільга”; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами “4-пільга” та “6-пільга”.

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України.

На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації, в період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р. було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах пільговим категоріям громадян на загальну суму 48976,95 грн.

Слід зазначити, що у даному випадку здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно чинного законодавства, покладається у відповідності до вищезазначених норм законодавства на Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації як розпорядника коштів Фастівського району на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.

Поряд з цим, відповідно до пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 та пункту 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., на відповідача було покладено обов`язок щодо оформлення Актів звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства – «форма № 3-пільга».

Позивач стверджує, що у зв`язку з невиконанням вказаних зобов`язань відповідачем зазначені акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства – «форма № 3-пільга», були складені позивачем та направлені відповідачу для проведення звірки взаєморозрахунків, у тому числі – станом на 01.02.2018 р. на суму 4202,83 грн., станом на 01.03.2018 р. на суму 4238,70 грн., станом на 01.04.2018 р. на суму 4200,05 грн., станом на 01.05.2018 р. на суму 4065,89 грн., станом на 01.06.2018 р. на суму 3979,94 грн., станом на 01.07.2018 р. на суму 4008,12 грн., станом на 01.08.2018 р. на суму 3992,84 грн., станом на 01.09.2018 р. на суму 3902,74 грн., станом на 01.10.2018 р. на суму 3902,35 грн., станом на 01.11.2018 р. на суму 3755,87 грн., станом на 01.12.2018 р. на суму 4425,29 грн., станом на 01.01.2019 р. на суму 4302,33 грн.

Проте, зазначені акти звіряння розрахунків за період з січня 2018 року до грудня 2018 року відповідачем належним чином оформлені не були.

Окрім того, позивачем надано до суду розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період, по кожній пільговій категорії та по кожному місяцю окремо.

З матеріалів справи слідує, що позивач листами № 82і250/58-133 від 30.01.2018 р., № 82і250/58-1141 від 02.11.2018 р. та № 82і250/58-1328 від 05.12.2018 р. повідомляв відповідача про розмір абонентної плати.

Також позивачем було надіслано відповідачу претензії № 55 (вих. № 11/235) від 10.12.2018 р. та № 13 (вих. № 11/54) від 05.04.2019 р. щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у 2018 році.

У відповідь на претензії листами № 01-20/1521 від 20.12.2018 р. та № 01-20/579 від 18.04.2019 р. відповідач повідомив, що на відшкодування витрат за надані послуги зв`язку бюджет району не має фінансового ресурсу.

Водночас, заперечень щодо розміру нарахованих сум, вказаних у актах «форма № 3-пільга» за період з січня 2018 року до грудня 2018 року, відповідач не надавав та не відшкодував витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р., у зв`язку з чим Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" і звернулось з даним позовом до суду про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконаїи роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не виконав обов`язку щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р., внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах за спірний період, в сумі 48976,95 грн.

Водночас, відповідач у своєму відзиві № 01-20/1315 від 18.09.2019 р. (вх. № 18166/19 від 23.09.2019 р.), зазначив про те, що заборгованість перед позивачем виникла у зв`язку з відсутністю фінансування районного бюджету.

Між тим, слід зазначити, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, не може бути підставою для звільнення особи від обов`язку виконання свого зобов`язання належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з приписів ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 р.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України не береться до уваги судом, оскільки даний позов не є адміністративним і розглядається господарським судом.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру нарахованих позивачем сум за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р. на загальну суму 48976,95 грн., які відображені в актах звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за зазначений період, а також, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення особи від обов`язку виконання свого зобов`язання належним чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 16, код 03190780) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, код 21560766) в особі Київської міської філії ПАТ “Укртелеком” (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, код 01189910) 48976 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн. 95 коп. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписане 23.10.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна