Рішення № 85296685, 30.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2019Справа № 910/12007/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 13172,80 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою із вимогою про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 13172,80 грн. неустойки за порушення терміну доставки вантажу за залізничною накладною №22100720 від 24.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.09.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.09.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 04.10.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 09.10.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051139783 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 12.09.2019.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим, 30.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2018 між Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (позивач, замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач, перевізник) було укладено Договір про надання послуг №08906/ЦТЛ-2018/18/158, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався здійснювати перевезення вантажів, надавати вантажний вагон для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку.

Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно залізничної накладної №БЧ22100720 відповідач здійснював перевезення вантажу у вагонах №74912643 та №7491789 за маршрутом: Барбаров Білоруської залізниці - Одесса-Ліскі Одеської залізниці, відстань перевезення - 910 км., з яких 48 км. По території Білорусії та 862 км. Територією України. Оформлення вантажу відбулося 24.12.2018, який згідно штемпелів у вказаній залізничній накладній перетнув кордон України 25.12.2018 та прибув на станцію призначення 02.01.2019.

За твердженням позивача, вантаж за вказаною залізничною накладною доставлено із порушенням встановленого терміну доставки вантажу на 1 добу, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 13172,80 грн.

22.02.2019 позивач звернувся до відповідача з претензію за №452 від 22.02.2019 про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу в сумі 13172,08 грн, яка була отримана відповідачем 25.02.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, згідно з розрахунком позивача, загальний термін доставки вантажу, обчислений відповідно до §§2, 3 ст.24 УМВС, становить 8 діб (з урахуванням подовження терміну доставки на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу та 1 добу на митні операції), натомість фактичний термін доставки вантажу становить 9 діб.

Виходячи з прострочення терміну доставки на 1 добу, позивач розрахував відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки. (1/8 = 0,125) та враховуючи §2 ст.45 УМВС визначив відсоток провізної плати (18%), який є неустойкою за прострочення доставки вантажу, розмір якої становить 13172,08 грн.

У відповіді на вказану претензію відповідач не визнав факт порушення терміну доставки вантажу, зазначивши, що термін доставки вказаного вантажу залізницею дотриманий.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить стаття 909 ЦК України.

Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення. (стаття 22 Статуту).

Статтею 41 Статуту визначено, що Залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Разом з тим, відповідно до ст.4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов договору та накладної №БЧ22100720 мало місце міжнародне перевезення вантажу, а отже до відносин, що виникли між сторонами внаслідок цього перевезення, застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статтею 1 якої встановлено пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезення вантажів по залізницям Республіки Білорусь та України.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення є чинною в Україні відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Згідно із ст. 24 УМВС:

§1. Якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.

§2. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:

- для контейнерів - 1 доба на кожні початі 150 км;

- для інших відправок -1 доба на кожну почату 200 км.

§3. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

§4. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.

§5. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0:00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки.

За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Виходячи з відомостей, що містяться у накладній № БЧ22100720 строк доставки вантажу, обчислений відповідно до наведених вище норм ст.24 УМВС, становить 8 діб загалом, а саме: початок перебігу терміну - з 0.00 год. 25.12.2018, термін доставки з урахуванням нормативної швидкості (910 км.:200) - 5 діб, збільшення терміну доставки на операції, пов`язані з відправленням вантажу - 1 доба, час затримки на шляху слідування - 2 доби.

Матеріали справи свідчать, що фактичний термін доставки вантажу становить 9 діб, а отже відповідач прострочив доставку вантажу на 1 добу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 45 УМВС:

§1. Якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

§2. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Враховуючи перевищення терміну доставки вантажу на 1 добу, відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки складає більше 0,1.

Відсоток провізної плати відповідно до §2 ст. 45 УМВС, який визначається як розмір неустойки за прострочення доставки, становить 18%, провізна плата згідно із відомостями зазначеними у графі 51 накладної складає 73182,20 грн.

Беручи до уваги наведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що останній повністю відповідає вимогам чинного законодавства та становить 13172,80 грн.

Разом з тим, стосовно поданого відповідачем клопотання про зменшення на 50% заявленої до стягнення суми штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Таким чином, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, суд не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50%.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) 13172 (тринадцять тисяч сто сімдесят дві) грн 80 коп. неустойки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.10.2019

Суддя Я.В. Маринченко