Рішення № 85296555, 29.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2019Справа № 910/11687/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" про стягнення 92 118,56 грн.,

без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1605000554, укладеного 1 квітня 2016 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (правонаступником якого є позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" (далі - Товариство), позивач протягом жовтня 2018 року - березня 2019 року надав відповідачу передбачені цією угодою послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 129 089,22 грн. Оскільки Товариство свої зобов`язалося за наведеним правочином щодо сплати позивачу вищезазначеної суми боргу виконало не у повному обсязі, сплативши позивачу 50 079,90 грн. та заборгувавши таким чином останньому 79 009,32 грн., АТ "Укртрансгаз", посилаючись на статті 526, 530, 549-552, 612, 625, 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 198 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача вищенаведену суму основного боргу, а також 10 807,93 грн. пені, 1 385,86 грн. інфляційних втрат та 915,45 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

11 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2019 року позовну заяву АТ "Укртрансгаз" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11687/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 12 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/11687/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та зазначену на той час у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02098, місто Київ, вулиця Шумського Юрія, будинок 1, офіс 117.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2019 року була отримана уповноваженим представником відповідача 19 вересня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення № 0103051193567.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Разом із тим суд звертає увагу, що у процесі розгляду справи 17 жовтня 2019 року відповідач змінив своє місцезнаходження на наступну адресу: 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 3/5, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2016 року між Товариством та публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (правонаступником якого є АТ "Укртрансгаз") було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1605000554, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а останній, у свою чергу, - вносити плату за надані послуги у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами цього договору.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 310,00 тис.куб.м.

У розділі 2 зазначеної угоди її сторонами погоджено умови транспортування газу.

За пунктом 2.1 договору підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.

Замовник передає газотранспортному підприємству газ у загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства (пункт 2.2 договору).

За умовами пунктів 2.2, 2.3 наведеного правочину при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ. Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці газорозподільної мережі.

Відповідно до пункту 3.1 договору послуги з транспортування газу оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість транспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС.

Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ із мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги транспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.

Згідно з пунктом 3.2 цієї угоди газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору кількість транспортованого газотранспортним підприємством газу замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС. Прилади обліку газу повинні відповідати вимогам, установленим для таких приладів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології.

У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства через ГРС, кількість транспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається приладами обліку газу, які встановлені на ГРС.

Згідно з пунктом 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов`язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному вебсайті та в засобах масової інформації.

Пунктом 5.2 цієї угоди передбачено, що тарифи, визначені у пункті 5.1 договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 договору).

Відповідно до пункту 5.5 наведеного правочину оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо у платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що газотранспортне підприємство зобов`язане, зокрема, виконувати умови цього договору, забезпечувати транспортування газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, складати і підписувати з представниками замовника акти наданих послуг.

Відповідно до пункту 11.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом жовтня 2018 року - березня 2019 року надав відповідачу передбачені цією угодою послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 129 089,22 грн., зокрема, у жовтні 2018 року - на суму 3 269,16 грн., у листопаді 2018 року - на суму 25 402,75 грн., у грудні 2018 року - на суму 31 407,98 грн., у січні 2019 року - на суму 35 151,50 грн., у лютому 2019 року - на суму 22 619,17 грн., у березні 2019 року - на суму 11 238,66 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних уповноваженою особою позивача та скріпленими печаткою АТ "Укртрансгаз" актів наданих послуг з транспортування природного газу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що наведені акти у встановленому договором порядку були направлені на адресу Товариства засобами поштового зв`язку, проте не були підписані останнім та повернуті на адресу АТ "Укртрансгаз".

Судом встановлено, що підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою цієї юридичної особи акти наданих послуг з транспортування природного газу за жовтень 2018 року на суму 3 269,16 грн., за листопад 2018 року на суму 25 402,75 грн., за грудень 2018 року на суму 31 407,98 грн., за січень 2019 року на суму 35 151,50 грн., за лютий 2019 року - на суму 22 619,17 грн. та за березень 2019 року на суму 11 238,66 грн. також були долучені до адресованої відповідачу претензії АТ "Укртрансгаз" від 28 травня 2019 року № 2001ВИХ-19-1839, направленої Товариству 28 травня 2019 року. З матеріалів справи вбачається, що наведена претензія разом з підписаними позивачем актами була отримана відповідачем 4 червня 2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи фотокопіями відповідного списку згрупованих поштових відправлень, фіскального чека та рекомендованого повідомлення про вручення цього поштового відправлення.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

За умовами пункту 6.3 даної угоди замовник зобов`язується, зокрема, виконувати умови цього договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами цього договору, оформити надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг, а також підписувати з представниками газотранспортного підприємства такі акти наданих послуг.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про надання відповідачем виконавцю письмової мотивованої відмови від підписання вищевказаних актів у передбачений наведеним пунктом договору термін, що могло б свідчити про наявність в останнього заперечень та/або претензій відносно обсягу та/або якості наданих йому послуг.

Не направлення такої письмової відмови відповідача також свідчить про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин умов пункту 3.3 щодо наявності дійсної необхідності врегулювання між сторонами будь-яких розбіжностей відповідно до умов цього договору або в судовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що необґрунтована відмова відповідача від підписання направлених йому актів наданих послуг не може свідчити про наявність правових підстав для звільнення Товариства від обов`язку щодо оплати фактично наданих йому позивачем послуг з транспортування природного газу в спірний період.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 1 квітня 2016 року № 1605000554 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Судом встановлено, що Товариство взяті на себе зобов`язання за вказаним правочином у спірний період виконало лише частково, сплативши позивачу 50 079,90 грн. та заборгувавши таким чином останньому 79 009,32 грн.

Здійснення відповідачем часткових погашень суми заборгованості за спірними актами наданих послуг, зокрема, сплата останнім 17 грудня 2018 року вартості наданих позивачем протягом жовтня 2018 року послуг на суму 3 269,16 грн. (що становить суму послуг, зазначену в надісланому на адресу Товариства акті наданих послуг за жовтень 2018 року), а також сплата відповідачем 9 січня 2019 року вартості наданих позивачем протягом листопада 2018 року послуг на суму 25 402,75 грн. (що становить вартість послуг, зазначену в направленому Товариству акті наданих послуг за листопад 2018 року), додатково свідчить про факт надання таких послуг позивачем у спірний період та обізнаність Товариства про конкретну вартість цих послуг.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу Товариства, яка складає 79 009,32 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги АТ "Укртрансгаз" про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 1 квітня 2016 року № 1605000554, позивач просив суд стягнути з Товариства 10 807,93 грн. пені, нарахованої у період з 21 листопада 2018 року по 16 липня 2019 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному акту наданих послуг (з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень наявної в нього заборгованості) згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 1 квітня 2016 року № 1605000554 передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Оскільки заявлений АТ "Укртрансгаз" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 915,45 грн., нараховані у період з 21 листопада 2018 року по 16 липня 2019 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному акту наданих послуг (з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень наявної в нього заборгованості) згідно наданого позивачем розрахунку, а також 1 385,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом січня-червня 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені АТ "Укртрансгаз" до стягнення з відповідача розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з Товариства вказаних сум цих компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 3/5; ідентифікаційний номер 32912668) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний номер 30019801) 79 009 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ять) грн. 32 коп. основного боргу, 10 807 (десять тисяч вісімсот сім) грн. 93 коп. пені, 915 (дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 45 коп. трьох процентів річних, 1 385 (одну тисячу триста вісімдесят п`ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 жовтня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко