Рішення № 85296544, 01.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 910/2226/18

За позовом Акціонерного товариства "Софарма";

до Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (відповідач 1);

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

(відповідач 2);

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Бажанов В.О., довіреність № 733 від 25.04.18;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Софарма" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просить визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 року повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 року відкрито провадження у справі № 910/2226/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 26.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Софарма" про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 910/2226/18 до 10.05.2018 року.

Запитом № 09.1-14/2108/18 від 21.05.2018 р. Київський апеляційний господарський суд повідомив, що у зв`язку із надходженням до суду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Софарма" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2018 року у справі № 910/7714/17, просив направити на адресу Київського апеляційного господарського суду в стислі строки матеріали справи № 910/2226/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 року провадження у справі зупинено до завершення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Софарма" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 та повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 13.09.2018 року.

Згідно з ухвалою від 11.12.2018 у справі було призначено експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

У лютому 2019 року матеріали справи повернулися з експертної установи без виконання ухвали від 11.10.2018 через ненадходження оплати за проведення експертизи від Акціонерного товариства "Софарма".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 року призначено у справі № 910/2226/18 експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Жилі Богдану Володимировичу.

До господарського суду від судового експерта Жили Богдана Володимировича надійшов висновок разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 12.09.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2226/18 до судового розгляду по суті на 26.09.2019.

У судовому засіданні 26.09.2019 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 01.10.2019.

Під час розгляду спору по суті 01.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 та відповідач 2 у судове засідання 01.10.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2226/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство "СОФАРМА", юридична особа за законодавством Республіки Болгарія, є власником знаків для товарів і послуг, зокрема: KARSIL (міжнародна реєстрація 631628), КАРСИЛ (міжнародна реєстрація 767874), HEPCARSIL (міжнародна реєстрація 1176251).

Позивач зазначає, що 23.08.2017 йому стало відомо про отримання попередньої відмови в наданні правової охорони на знак для товарів та послуг HEPCARSIL за міжнародною реєстрацією № 1321959 на території України для всіх товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі по тексту - "МКТП"). Відмова обґрунтована тим, що заявлене словесне позначення є схожим із зареєстрованим в Україні знаком для товарів і послуг ГЕПАРСИЛ/ HEPARSIL , власником якого є Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 р., настільки, що їх можна сплутати.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 171032 від 27.05.2013 р. є схожим настільки, що його можна сплутати із знаками позивача, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні, зокрема, знаку для товарів і послуг KARSІL за міжнародною реєстрацією № 631628 від 28.02.1995 р. для товарів 5 класу МКТП, що діє на території України з 28.02.1995 р., та знаку для товарів і послуг КАРСИЛ за міжнародною реєстрацією № 767874 від 04.10.2001 р. для товарів 5 класу МКТП, що діє на території України з 04.10.2001 р.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Згідно приписів п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Відповідно до п. 1. ст. 5 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з п. 3 ст. 6 цього Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Дослідивши матеріали справи, з огляду на предмет спору у справі, підстав позову та заперечень проти заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що для встановлення відповідності спірного знаку умовам правової охорони, необхідні спеціальні знання, у зв`язку з чим ухвалою суду від 02.04.2019 р. було призначено експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручити атестованому судовому експерту Жилі Богдану Володимировичу

На вирішення судового експерта було поставлено наступні питання:

- Чи є знак для товарів і послуг ГЕПАРСИЛ / HЕРARSIL за свідоцтвом України № 171032 від 27.05.2013 р. схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг KARSIL за міжнародною реєстрацією № 631628 від 28.02.1995 p.?

- Чи є знак для товарів і послуг ГЕПАРСИЛ / HЕРARSIL за свідоцтвом України № 171032 від 27.05.2013 р. схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг CARSIL / КАРСИЛ за міжнародною реєстрацією № 767874 від 04.10.2001 p.?

- Чи може знак для товарів і послуг ГЕПАРСИЛ / HЕРARSIL за свідоцтвом України №171032 від 27.05.2013 р. ввести в оману щодо товарів (лікарських засобів Карсил ( Carsil ) або особи, яка виробляє товар?

За результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності було складено висновок експерта № 163 від 04.07.2019 р., за змістом якого вбачається наступне:

1. Знак для товарів і послуг «ГЕПАРСИЛ-HEPARSIL» за свідоцтвом України № 171032 від 27.05.2013 не є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «KARSIL» за міжнародною реєстрацією № 631628 віл 28.02.1995;

2. Стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 171032 від 27.05.2013, товарів 05 класу МКТП, зареєстрований за вказаним свідоцтвом знак « ГЕПАРСИЛ -HEPARSIL» є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «CARSIL КАРСИЛ» за міжнародною реєстрацією № 767874 від 04.10.2001;

3. Знак для товарів і послуг «ГЕПАРСИЛ-HEPARSIL» за свідоцтвом України №171032 від 27.05.2013 є таким, що може ввести в оману щодо особи виробника наведених у вказаному свідоцтві товарів 05 класу МКТП.

Проаналізувавши висновок експерта № 163 від 04.07.2019 р., суд дійшов висновку про його обґрунтованість та узгодженість із іншими матеріалами справи та чинним законодавством України. Отже, складений за допомогою застосування спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності висновок експерта № 163 від 04.07.2019 р. є належним і допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду у якості важливого доказу по справі у сукупності із іншими зібраними у справі доказами.

Згідно приписів статті 73 "Докази" ГПК України: "Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: …висновками експертів".

В силу приписів статті 76 "Належність доказів" ГПК України: "Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування".

Згідно приписів статті 74 "Обов`язок доказування і подання доказів" ГПК України: "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи".

Відповідно до ст. ст. 98, 101 ГПК України: Стаття 98. Вимоги до висновку експерта.

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Господарським судом встановлено, що висновок експерта № 163 від 04.07.2019 р. відповідає вищенаведеним вимогам і заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним даним справи, а також не були спростовані відповідачами 1 та 2 жодними іншими належними і допустимими доказами у справі.

Відповідно до положень п. 4.3.2.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. N 116 (в редакції наказу Державного патентного відомства України від 20 серпня 1997 р. N 72) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1995 р. за N 276/812 "Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів".

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин схожості знаків позивача й відповідача 1, суд вважає заперечення Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України безпідставними і необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується, що зареєстрований на ім`я відповідача 1 знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 171032 від 27.05.2013 не відповідає умовам надання правової охорони станом на дату подання заявки на його реєстрацію, оскільки він є схожим до ступеня змішування із раніше зареєстрованими знаками позивача для таких самих товарів та є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги.

Враховуючи той факт, що позначення яке міститься на товарах виробництва відповідача 1, є схожим до ступеня змішування із об`єктами інтелектуальної власності позивача, виготовлення, зберігання, пропонування до продажу (рекламування), продаж, таких товарів без відповідного дозволу позивача, кваліфікується як порушення прав інтелектуальної власності позивача.

Згідно абз. 4 п. 63 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 року №12 (далі - Постанова пленуму ВГСУ №12), порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний обіг позначень, які с тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

Стосовно позовних вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов`язання внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 р. та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", суд зазначає, що внесення таких змін до Реєстру та публікація відповідного повідомлення відноситься до виключної компетенції Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України змінило найменування, а тому суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача 2 у даній справі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відповідно до відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги компанії Акціонерного товариства "Софарма" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати, понесені позивачем, на Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ"".

Керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 недійсним повністю для всіх товарів 05 класу МКТП.

3. Змінити найменування відповідача 2 у справі № 910/2226/18 з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, Україна, м. Київ, вулиця М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596).

4. Зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, Україна, м. Київ, вулиця М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596) внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 для всіх товарів 05 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (84610, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10; код ЄДРПОУ 05761614) на користь Акціонерного товариства "Софарма" (вул. «Ілієнско шоссе», 16, BG-1220 Софія, Болгарія, ідентифікаційний код 831902088) 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 25 120 (двадцять п`ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.10.2019 р.

Суддя О.В. Мандриченко