Вирок № 85284782, 30.10.2019, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 398/2574/16-к;

1-кп/401/11/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гармаш Т. І.,

судді: Андріянова С.М.

Волошина Н.Л.

при секретарі Липко О. А.,

з участю:

обвинуваченої ОСОБА_1

прокурора Запорожець О.О.

захисника Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.05.2016 року за № 12016120300000438 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Олександрія Кіровоградської області, українки, громадянки України, із професійно-технічною освітою, незаміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої

- 17.11.2010 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі Ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.16.2015 року була умовно достроково звільнена від основної міри покарання з невідбутою частиною 2 роки 7 місяців 8 днів.

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 15 частиною 1 статті 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2016 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи у кімнаті будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , маючи при собі кухонний ніж здійснила три удари по тулубу та правій поверхні кисті ОСОБА_2 , який у момент завдання ударів перебував у приміщенні кухні зазначеного будинку. В результаті чого спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням хрящової тканини 8, 9 ребер, шлунку, підшлункової залози, дві рани по тильній та долонній поверхні правої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, які є небезпечними для життя в момент заподіяння

В судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні замаху на навмисне вбивство ОСОБА_2 не визнала, разом з тим не заперечила факту спричинення йому тілесних ушкоджень кухонним ножем. З цього приводу суду показала, що вона проживала з потерпілим ОСОБА_2 у її будинку за місцем її реєстрації приблизно 9 місяців. Взаємовідносини між ними спочатку були нормальні, а потім він почав вживати алкогольні напої та бив її. За дев`ять місяців що вони жили разом він бив її разів 10. У неї були переломи ребер. Одного разу коли він кинувся на неї з ножем, то вона вхопилася за лезо ножа та перерізала собі сухожилля. Вона із-за цього часто ночувала у сусідів та зверталася до дільничного інспектора. Потерпілий знав, що вона раніше була судима і знав за що. Вона ніколи йому не погрожувала. Пропонувала йому залишити її та переїхати до сестри, але він залишився.

22 травня 2016 року її та потерпілого ОСОБА_2 запросили в гості до ОСОБА_3 де вони відмічали свято Миколая. Пішли вони туди приблизно о 12 годині дня, а повертались приблизно від 18 год до 19 год вечора. Під час святкування вживали спиртні напої. Вона особисто вживала пиво приблизно більше ніж пляшку, а ОСОБА_2 пив горілку. За тим скільки він випив вона не слідкувала. Після цього вони всі зайшли до ОСОБА_4 , де також вживали спиртне. Після того як ОСОБА_5 посварилася з ОСОБА_4 , вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 пішли до них додому. По дорозі додому вона купила собі ще пляшку пива. Коли йшли, то надворі вже сіріло. Взяли ще 0, 25 горілки. Сиділи біля телевізора втрьох та випили 0,25 горілки. Вона з ОСОБА_2 фактично не розмовляла. Потім вони втрьох, а саме вона ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вийшли на вулицю. Але ОСОБА_2 чомусь повернувся у будинок. Знаючи, що він може взяти кошти із її гаманця, оскільки таке раніше вже було, вона пішла слідом за ним. Коли зайшла у будинок, то побачила, що ОСОБА_2 палив цигарку у плиту. З цього приводу вона зробила йому зауваження, а він у свою чергу зробив зауваження їй. Потім ОСОБА_2 схопив її за волосся, ледь не зачепивши рукою по обличчю. Знаючи як він б`ється, вона схватила ніж та нанесла декілька (не більше двох) ударів по його руці, для того щоб він відпустив волосся. Коли ОСОБА_2 відпустив її волосся, то намагався вдарити її ногою, але не дістав. Після чого вона хотіла його покарати та нанесла один удар ножем у живіт, знаючи що він може спричинити їй тілесні ушкодження. Вона не мала намірів заподіяти ОСОБА_2 такі тілесні ушкодження. Удар нанесла у ліву частину тіла неприцільно. Коли наносила удар у живіт, то не чула наскільки глибоко зайшов ніж. Вона не думала, що таким маленьким ножем можна спричинити такі тілесні ушкодження. Після удару ніж залишився у її руці. Потерпілий не намагався забрати ніж. Потім він відійшов та сів на диван, при цьому вони сварилися. ОСОБА_2 щось кричав, а потім піднявся і пішов. Проходив повз неї обернений спиною. Вона подумала, що він пішов до сестри. Бачила каплі крові, коли він йшов. Ніж вона поклала у коридорі. Вийшла з будинку хвилин через 5 хвилин, щоб закрити хвіртку. ОСОБА_5 сиділа на порозі біля будинку. Потерпілий ОСОБА_2 був за хвірткою збоку та нецензурно висловлювався. Не чула щоб він просив викликати швидку. По зовнішньому вигляду потерпілого не видно було, що він зблід, чи у нього було запаморочення. Навпаки він виходив рівно не говорив що у нього щось болить, тільки держався лівою рукою за тулуб. На ньому крові вона не бачила. Вони із ОСОБА_5 підійшли до хвіртки. Потерпілий був за хвірткою та висловлювався нецензурно. ОСОБА_5 пішла додому. Вона повернулася у будинок.

Обвинувачена показала, що вона мала можливість наносити потерпілому удари коли той сидів на дивані, коли проходив повз неї спиною до неї та коли потерпілий сидів за хвірткою, але вона цього не робила. Коли приїхала поліція, то вона їх впустила. Речові докази не намагалась знищити. Чому потерпілий говорив, що він спав, коли йому був нанесений удар, вона не знає. Тому вона й наполягала, щоб була допитана свідок ОСОБА_5 Зазначила, що вона жалкує, що так сталось. Причиною вважає алкоголь та те, що їй трапляються такі чоловіки.

Крім часткового визнання вини обвинуваченою ОСОБА_1 , її вина доводиться дослідженими відповідно до вимог частини 1 статті 23 КПК України доказами.

Дослідивши докази безпосередньо та отримавши показання учасників кримінального провадження усно, судом встановлено таке.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що він проживав у селі Протопопівка у будинку ОСОБА_1 приблизно 10 місяців. Раніше він її не знав, оскільки вона проживала в Олександрівці. 22.05.2016 року вони із ОСОБА_1 були у ОСОБА_3 , де відмічали свято Миколая та вживали алкогольні напої. Були там приблизно до 21 години, а потім пішли додому. По дорозі зайшли ще до друзів, де ще також розпивали алкоголь. Після чого пішли додому. З ними також пішла ОСОБА_5 ОСОБА_1 ще захотілось випити. Він же пішов на кухню та ліг спати. Прокинувся від ударів, які наносила йому ОСОБА_1 Він вибіг на вулицю. ОСОБА_5 сиділа на порозі і не бачила. Йому стало зле, він присів. Побачив на тілі кров, йому було боляче. Він зателефонував сусіду, щоб той викликав швидку. Цього дня у нього із ОСОБА_1 конфлікту не було, але раніше у них були сварки під час яких ОСОБА_1 кидалась з ножем. Два ножі у них були на веранді на столі. Після того як йому були спричинені тілесні ушкодження він цих ножів не бачив. Претензій до обвинуваченої він не має. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що потерпілий ОСОБА_2 є її рідним братом. Брат жив із ОСОБА_1 Між ними часто виникали сварки, після яких її брат ходив із тілесними ушкодженнями. ОСОБА_1 також скаржилась їй, що брат ОСОБА_2 її бив. Вона говорила брату, щоб той залишив ОСОБА_1 23 травня 2016 року приблизно о 22 годині вона розмовляла з братом. Потім їй зателефонувала далека родичка та повідомила, що ОСОБА_1 підрізала її брата. Зі слів ОСОБА_9 вона дізналась, що у той день вони всі випивали, а коли її брат заснув, то ОСОБА_1 била його ножем. Брат встиг сам вибігти, закривши рану рукою. ОСОБА_1 бачила, що він живий, але закрила хвіртку та пішла до будинку.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є сестрою ОСОБА_1 Вказала, що її сестра проживала з ОСОБА_2 більше ніж півроку. Між ними виникали конфлікти. ОСОБА_1 повідомляла дільничного щодо поведінки ОСОБА_2 , але письмової заяви не писала. Вона не чула, щоб ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_1 позбавити її життя. ОСОБА_2 не хотів залишати ОСОБА_1 , говорив що кохає її та хоче з нею жити. 23 травня 2016 року їй зателефонувала сестра ОСОБА_1 та повідомила, що між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт під час якого він обзивав її образливими словами, а вона ударила його ножем.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що неподалік від його помешкання через дорогу проживала ОСОБА_1 . Приблизно о пів на другу годині ночі йому зателефонував ОСОБА_2 та попросив викликати швидку. Він стояв біля їхньої хвіртки. Його вдарила ОСОБА_1 ножем. ОСОБА_2 був одягнений у чорну футболку та тримав руку в ділянці серця. Крові він не бачив, оскільки було темно і футболка у яку він був одягнений була чорного кольору. Запаху алкоголю він від нього не чув. Про наявність конфліктів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що він працював дільничним інспектором. Йому відомо, що ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, неодноразово наносив ОСОБА_1 тілесні ушкодження, проте вона відмовлялась писати на нього офіційні заяви. Останній конфлікт між ними стався за 3-4 місяці до злочину. Випадків нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_2 не було. ОСОБА_1 приходила скаржилась. При цьому у неї були синці на обличчі та руках.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 22 травня 2016 року вони зустрілися із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зайшли у гості до ОСОБА_4 , де вживали алкогольні напої. Потім приблизно о 23 годині вона посварилася з ОСОБА_4 та разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пішли до домоволодіння ОСОБА_1 Вони запросили її в гості. Коли вони йшли до будинку ОСОБА_1 , то вона не чула щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . між собою сварилися. У домоволодінні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони сиділи у залі де розпивали алкоголь. Випили 0,25 л горілки, яку придбали по дорозі коли йшли до ОСОБА_1 Потім вони всі разом йшли на вулицю покурити. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишились у коридорі, а вона сиділа на порозі будинку та курила цигарку. Двері будинку були зачинені. Вона тільки встигла докурити одну цигарку, коли вибіг ОСОБА_2 , тримаючись рукою за тулуб. ОСОБА_2 просив викликати швидку, вибіг за паркан та присів. Вона з переляку побігла до своєї мами. До ОСОБА_2 не підходила, бо було темно. ОСОБА_1 у цей час вона не бачила. ОСОБА_2 говорить неправду, що він заснув у кімнаті. Щоб ОСОБА_2 перевертав стіл, вона не бачила.

Вина обвинуваченої ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Витягом з кримінального провадження № 12016120300000438, з якого встановлено, що 23.05.2016 року ОСОБА_1 під час розпивання алкогольних напоїв разом з потерпілим ОСОБА_2 кухонним ножем нанесла потерпілому тілесні ушкодження.( Том 2, а.с. 32).

Заявою потерпілого ОСОБА_2 , з якої вбачається, що він просить притягнути до кримінальної відповідальності його співмешканку ОСОБА_1 , яка 23.05.2016 року близько першої години ночі нанесла йому удари ножем в області живота. (Том 2, а.с. 35).

Протоколом огляду місця події від 23.05.2016 року та фото таблицями до нього, яким зафіксовано проведення огляду домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При огляді у коридорі будинку, біля порогу на вході до кухні та біля території домоволодіння АДРЕСА_2 виявлено сліди речовини бурого кольору. Вилучено предмет схожий на ніж, який було виявлено на підвіконні. ( Том 2, а. с. 43-51).

Висновком експерта Середюка І. М .. № 388 від 08.07.2016 року (Том 2 а.с. 66-67) призначеної судової експертизи на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 23.05.2016 року( Том 2, а.с. 64), кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи О?? за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта ОСОБА_17 № 278 від 20.06.2016 року (Том 2 а.с. 69-72) призначеної судової експертизи на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 15.06.2016 року( Том 2, а.с. 68), підтверджується, що згідно наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_2 1978 р.н. мали місце тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням хрящової частини 8,9 ребер, шлунку, підшлункової залози. Дані тілесні ушкодження утворилися в наслідок мінімум одного травматичного впливу предмету з ознаками колюче - ріжучого та класифікуються, як тілесні ушкодження тяжкого ступеню тяжкості оскільки є небезпечними для життя в момент заподіяння. Дві рани по тильній та долонній поверхні правої кисті, які були спричиненні в наслідок мінімум двох травматичних впливів предмету (предметів) з ознаками ріжучого та класифікуються, як тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я на термін від 6 до 21 доби. Враховуючи характеристики виявлених тілесних ушкоджень, можна казати, що вони могли бути спричинені в час зазначений в постанові тобто 23.05.16 року. Враховуючи виявлених тілесних ушкоджень, можна казати, що вони не могли бути спричинені внаслідок падіння стоячи на площину.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 . роз`яснив висновок та суду показав, що ОСОБА_2 отримав тяжке тілесне ушкодження, а саме проникаюче поранення черевної порожнини, а також різані рани на правій долоні з тильної та долонної поверхні. Тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 могли утворитися у будь-якому положенні його тіла, які б дозволяли їх утворення. Поранення правої долоні утворилися внаслідок хватання за лезо з долонної поверхні, а з тильної частини внаслідок прикривання частин тіла.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.07.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та протоколом огляду відеокамери, перегляду відеозапису та перенесення його на цифровий носій від 29.07.2016 року, яким зафіксовано як потерпілий ОСОБА_2 розповідає про ті обставини за яких йому було спричинено тілесні ушкодження 23.05.16 року (Том 2, а.с.73-75).

У судовому засіданні був відтворений відеозапис слідчого експерименту від 20.07.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 у ході якого він показав яким чином йому були спричинені тілесні ушкодження.

Висновком експерта ОСОБА_19. судово-медичної експертизи № 261 від 25.07.2016 року (Том 2 а.с 77-81) призначеної судової експертизи на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 21.07.2016 року (Том 2, а.с. 76), яким підтверджується, що тілесні ушкодження, котрі мали місце у гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичного експерта № 278 від 20.06.2016 року, у вигляді «проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням хрящової частини 8,9 ребер, шлунку, підшлункової залози, двох ран по тильній та долонній поверхні правої кисті», могли утворитись при обставинах, на які вказує сам потерпілий під час проведення слідчого експерименту за його участю від 20.07.2016 року.

Висновком експерта ОСОБА_19 судово-медичної експертизи № 380 від 29.07.2016 року (Том 2 а.с 83-86) призначеної судової експертизи на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 29.07.2016 року (Том 2, а.с. 82), підтверджується, що потерпілий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та особа, що спричинила йому тілесні ушкодження, могли перебувати у різноманітному положенні відносно один одного, при якому потерпілий був обернений передньою поверхнею лівої половини грудної клітини до травмуючого предмету. В тому числі потерпілий ОСОБА_2 міг перебувати і в тому положенні, на яке він вказав під час слідчого експерименту за його участю, тобто лежачи на спині. Рани правої кисті, що мали місце у потерпілого, згідно наданим медичним документам, могли утворитися під час самооборони та боротьби.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_19. роз`яснив висновки та суду показав що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 могли утворитися не лише у положенні лежачи, а також в інших положеннях, які допускали контакт травмуючого предмету з його лівою передньою частиною. Конкретне положення потерпілого ОСОБА_2 в момент спричинення тілесного ушкодження визначити не може. Зазначив, що удар був досить значної сили. Глибина і направлення раневого каналу в експертизі не зазначалась.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.07.2016 року та протоколом огляду відеокамери, перегляду відеозапису та перенесення його на цифровий носій від 29.07.2016 року, яким зафіксовано як свідок ОСОБА_11 розповідає що 23 травня 2016 року приблизно о другій годині ночі йому подзвонив сусід ОСОБА_2 та повідомив, що його підрізала співмешканка. Він викликав йому швидку допомогу та дочекався коли його вона приїхала. Лікарі надали йому допомогу та відвезли до лікарні. (Том 2, а.с.87-88).

У судовому засіданні був відтворений відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.07.2016 року з фототаблицями, яким зафіксовано як свідок ОСОБА_5 розповідає про обставини при яких вона стала свідком подій, які відбулись 23.05.2016 року, а саме вказує на місце у спальні будинку, де вони разом з із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпивали спиртні напої, на місце у коридорі, де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали сваритися. Сварка виникла між ними з приводу цигарки, яку ОСОБА_1 попросила у ОСОБА_2 , а той відмовив їй, сказавши, що вона повинна мати свої. Продовження сварки вона не чула, з огляду на те, що була у стані алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_5 також вказала місце ганку будинку, де стояв ОСОБА_2 та просив викликати швидку. Крім цього, показала місце за територією домоволодіння де знаходився ОСОБА_2 , коли вона вирішила піти до своєї матері. (Том 2, а.с.89-92).

Висновком експерта ОСОБА_17 . судово-медичної експертизи № 232 від 23.05.2016 року (Том 2 а.с 116-117) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 115), підтверджується, що на момент огляду на ділянках тіла у ОСОБА_1 , 1976 р.н., видимих тілесних ушкоджень не виявлено.

Висновком експерта Середюк І . М. судово- медичної експертизи № 389 від 08.07.2016 року (Том 2 а.с 120-121) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 119), підтверджується, що кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта Доній С. М. судово-медичної експертизи № 2166 від 26.06.2016 року (Том 2 а.с 123-) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 20.06.2016 року (Том 2, а.с. 122), підтверджується , що на основі результатів проведеного судово-медичного дослідження крові гр. ОСОБА_1 виявлено в крові етиловий спирт в кількості 0,73 г/дм3. В крові не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий та ізоміловий спирти.

Висновком експерта Іваненко Н. О. судово-медичної експертизи № 89 від 15.06.2016 року (Том 2 а.с 125-126) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 124), згідно якої проведенням судово-медичної експертизи зрізів нігтів з піднігтьовим вмістом обох рук підозрюваної ОСОБА_1 наданих для дослідження, слідів крові та епітеліальних клітин, придатних для цитологічного обліку, не виявлено.

Висновком експерта Іваненко Н. О. судово-медичної експертизи № 88 від 15.06.2016 року (Том 2 а.с 128-130) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 127), яким підтверджується, що згідно «Висновкам експерта» № 388, № 389 від 27.05.2016 року експертиз речових доказів, проведених у відділенні судово-медичної імунології КОБ СМЄ, кров потерпілого ОСОБА_2 відноситься до групи О ( І ) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО; кров підозрюваної ОСОБА_1 відноситься до групи АВ (IV) ізосерологічної системи АВО. За проведенням судово-медичної експертизи зразка крові встановлено, що у крові вказаної особи виявлений супутній антиген системи АВО. За проведенням судово-медичної експертизи вирізок зі змивів з правої (об`єкт № 1) та з лівої (об`єкт № 2) стоп підозрюваної ОСОБА_1 , наданих для дослідження, виявлена кров та піт людини, статева приналежність яких не визначена через відсутність клітинних елементів, придатних для цитологічного обліку. За серологічним дослідженням виявлених слідів виявлені антигени А, В і Н ізосеролоrічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, які проходять по справі, можна прийти до висновку, що антигени А, В і Н вищевказаної системи АВО у змивах з обох стоп підозрюваної ОСОБА_1 можуть походити за рахунок особи, у крові якої містяться антигени А, В і Н ізосерологічної системи АВО, у т. ч. за рахунок крові підозрюваної ОСОБА_1 при умові наявності у неї тілесних ушкоджень, та поту, сліди якого присутні на тілі людини постійно, може не виключатися. У випадку змішування слідів крові від двох або кількох людей, то ними можуть бути особи з різним сполученням у крові виявлених групових антигенів за ізосерологічною системою АВ0, у т. ч. як походження крові від потерпілого ОСОБА_2 Так і домішок крові від підозрюваної ОСОБА_1 , при умові наявності у неї тілесних ушкоджень, поту також може не виключатися.

Висновком експерта Тарасенко О. І. судово-медичної експертизи № 311 від 21.06.2016 року (Том 2 а.с 155-156) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 25.05.2016 року (Том 2, а.с. 154), підтверджується, що ОСОБА_1 в момент скоєння правопорушення психічними захворюваннями не страждала, не знаходилась в тимчасовому хворобливому стані. Могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ст. 19 ч. 1 КК України. у відношенні інкримінує мого правопорушення ОСОБА_1 слід вважати осудною. В даний час ОСОБА_1 психічними захворюваннями не страждає. Застосування заходів медичного характеру не потребує.

Протоколом огляду речей від 13.06.2016 року з фото таблицями до нього зафіксовано огляд тканинного простирадла на якому виявлено сліди речовини бурого кольору.(Том 2, а.с.158-160)

Висновком експерта Середюк І. М. судово-медичної експертизи № 453 від 07.07.2016 року (Том 2 а.с 162-163) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 20.06.2016 року (Том 2, а.с. 161) підтверджується, що в об`єктах 4, 5 на покривалі знайдено сліди крові, але видова належність її не встановлена (можливо, в зв`язку з низькою концентрацією сироваткових білків крові, або глибоким ступенем руйнування слідів крові - проба Геллера негативна). В решті пошукових вирізок на покривалі (об`єкти 1 - 3, 6 - 30) сліди крові не знайдено.

Висновком експерта Іваненка Н. О. судово-медичної експертизи № 87 від 15.06.2016 року (Том 2 а.с 165-167) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 164) підтверджується, що згідно «Висновкам експерта» № 388, № 389 від 27.05.2016 року експертиз речових доказів, проведених у відділенні судово-медичної імунології КОБ СМЄ, кров потерпілого ОСОБА_2 відноситься до групи О ( І ) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО; кров підозрюваної ОСОБА_1 відноситься до групи АВ (IV) ізосерологічної системи АВО. За проведенням судово-медичної експертизи змивів з клинка (об`єкт № 3) кухонного ножа саморобного виготовлення, наданого для дослідження, виявлена кров людини, статева приналежність якої не визначена через відсутність клітинних елементів, придатних для цитологічного обліку. За серологічним дослідженням виявленої крові виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, які проходять по справі, можна прийти до висновку, що кров на кухонному ножі саморобного виготовлення може походити за рахунок особи, в крові якої міститься антиген Н ізосерологічної системи АВО, у т. ч. від потерпілого ОСОБА_2 може не виключатися.. За проведенням судово-медичної експертизи змивів з кухонного ножа з ручкою з пластика світлого кольору (об`єкти № 1, 2) та з ручки кухонного ножа саморобного виготовлення (об`єкт № 4) слідів крові не виявлено.

Висновком експерта Букіна В . В. судово-медичної експертизи № 390 від 08.07.2016 року (Том 2 а.с 169-171) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 168) підтверджується, що кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи О?? за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи АВ з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. В змивах з порогу ганку, з підлоги в коридорі біля вхідних дверей, з підлоги в коридорі, з порогу кухні вилучених при огляді знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цих об`єктах виявлено антиген Н, що свідчить про походження крові від особи групи О??. Таким чином, кров в змивах може походити від потерпілого ОСОБА_2 . Від підозрюваної ОСОБА_1 кров в змивах походити не може.

Висновком експерта Букіна В.В. судово-медичної експертизи № 391 від 08.07.2016 року (Том 2 а.с 173-174) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 172) підтверджується, що кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи О?? за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи АВ з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. На чоловічому тапку, вилученому при огляді місця події, знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цьому об`єкті виявлено антиген Н, що свідчить про походження крові від особи групи О??. Таким чином, кров на тапку може походити від потерпілого ОСОБА_2 . Від підозрюваної ОСОБА_1 кров в змивах походити не може.

Висновком експерта Букіна В.В. судово-медичної експертизи № 392 від 08.07.2016 року (Том 2 а.с 176-178) призначеної на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 175) підтверджується, що кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи О?? за ізосерологічною системою АВ0. Кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи АВ з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. В пошуковій вирізці з футболки (об`єкт 7), на спідниці (об`єкти 10 - 12), вилучених у підозрюваної ОСОБА_1 , знайдено кров людини. При визначенні групової належності в об`єктах 10 - 12 виявлено антиген Н, що свідчить про походження крові від особи групи 0бв. Таким чином, кров в об`єктах 10 - 12 може походити від потерпілого ОСОБА_2 , від підозрюваної ОСОБА_1 кров в цих об`єктах походити не може. При визначенні групової належності в об`єкті 7 виявлені антигени А, В , Н, що свідчить про походження крові в цьому об`єкті або від однієї особи групи АВ з супутнім антигеном Н, або від декількох осіб, організмам яких притаманні ці антигени. Таким чином, кров в об`єкті 7 може походити від підозрюваної ОСОБА_1 , при цьому, можливість домішки крові потерпілого ОСОБА_2 в цьому об`єкті можлива, але малоймовірна, враховуючи дуже малий його розмір. в пошукових вирізках з футболки (об`єкти 1 -6,8,9) кров не знайдена.

Прокурор у судовому засіданні відмовився від безпосереднього дослідження речових доказів, проти чого не заперечував захисник та обвинувачена.

Відмова прокурора від безпосереднього дослідження речових доказів прийнята судом.

Крім цього прокурором долучені до матеріалів кримінального провадження такі документи: рапорт № 438 від 23.05.2016 року (Том 2, а.с.33), рапорт від 25.05.2016 року (Том 2, а.с. 34), доручення про проведення досудового розслідування від 23.05.2016 року (Том2, а.с.36), повідомлення про початок розслідування від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 37), повідомлення про призначення прокурора у кримінальному провадженні від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 38), постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 39-40), постанова про призначення групи слідчих в кримінальному провадженні від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 41), доручення про проведення слідчих дій у порядку ст.. 40 ч. 8 ст. 95 КПК України від 23.05.2016 року (Том 2, а.с.52), пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 53), протокол отримання експериментальних зразків від 26.05.2016 року (Том 2, а.с. 61), заява про залучення до провадження як потерпілого від 19.07.2016 року (Том 2, а.с. 62), заява ОСОБА_2 щодо цивільного позову (Том 2, а.с. 63), постанова про доручення призначення адвоката для здійснення захисту за призначенням від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 93), постанова про залучення захисника від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 96), протокол про роз`яснення прав на захист від 23.05.2016 року (Том 2, а.с. 97), пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваної (Том2, а.с. 98-99).

Вказані документи не є доказами у розумінні ч. 1 статті 95 КПК України, а тому суд не бере їх до уваги як такі, що підтверджують чи спростовують обставини на які посилаються сторони кримінального провадження.

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено обставини кримінального провадження, даючи оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, доведеним факт спричинення обвинуваченою ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, а саме проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням хрящової тканини 8-го та 9-го ребер, шлунку, підшлункової залози, двох ран по тильній та долонній поверхні правої кисті.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 15 частиною 1 статті 115 КК України як незакінчений замах на умисне вбивство, а саме що ОСОБА_1 з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме умисного вбивства.

Проте, аналізуючи докази у їх сукупності, користуючись правом, визначеним частиною 3 статті 337 КПК України, відповідно до якої з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі обвинувачення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , зазначеного в обвинувальному акті.

Суд не погоджується з такою кваліфікацією, та вважає що в діянні ОСОБА_1 відсутній умисел на навмисне вбивство.

До такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Статтею 62 Конституції України, визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Так у рішенні ЄСПЛ у справі "Коробов проти України" (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При цьому згідно ч. 3 даної статті замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Із роз`яснень, що містяться у п. 4 ППВС України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" № 2 від 07.02.2003 р., вбачається, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Таким чином, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. У випадках, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі й смерті, вона також не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

При цьому, у п. 22 зазначеної постанови вказано, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Крім цього колегія суддів бере до уваги те, що Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України з приводу порушеного питання у своїх рішеннях (№ 5-32кс12 від 31 січня 2012 року, № 5 - 26 кс13 від 4 липня 2013 року, № 5-46 кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10 кс 14 від 26 червня 2014 року, № 5-32 кс 14 від 11 грудня 2014 року) неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Оцінюючи зібрані у провадженні докази в їх сукупності, співставляючи отримані в ході судового розгляду показання свідка ОСОБА_5 , показання потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченої ОСОБА_1 , аналізуючи їх у взаємозв`язку із дослідженими письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не було доведено, та не встановлено в ході судового розгляду умислу ОСОБА_1 направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_2 та бажання або передбачення обвинуваченою наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілого.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що безпосередньо перед вчиненням злочину потерпілий ОСОБА_2 , обвинувачена ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 разом розпивали спиртні напої, перебуваючи у приміщенні будинку. При цьому свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона не чула щоб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сварилися між собою. Свідок ОСОБА_5 також підтвердила, що вони утрьох а саме: вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходили з будинку на вулицю палити.

Вказані свідчення ОСОБА_5 повністю спростовують показання потерпілого ОСОБА_2 стосовно того, що відразу коли вони прийшли додому, він пішов спати до кухні, а прокинувся лише від ударів, які йому наносила ОСОБА_1 .

Оскільки, крім обвинуваченої ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 у момент спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому не було очевидців, то обставини щодо дій потерпілого та обвинуваченої, суд може з`ясувати лише шляхом перевірки показань обвинуваченої ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_2 та інших доказів у їх сукупності.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 показала, що коли вона повернулась за ОСОБА_2 у будинок, то побачила, що він палить у плиту, що викликало у неї обурення та у зв`язку з чим вона зробила йому зауваження. У свою чергу ОСОБА_2 , не сприйнявши її зауваження, схопив її за волосся, а вона взявши ніж двічі вдарила його по руці, якою він тримав її волосся. Висновком експерта ОСОБА_17. № 278 від 20.06.2016 року (Том 2 а.с. 69-72) підтверджується наявність двох ран по тильній та долонній поверхні правої кисті ОСОБА_2 . З висновку експерта ОСОБА_19 . № 380 від 29.07.2016 року (Том 2 а.с 83-86) вбачається, що вказані рани правої кисті, що мали місце у потерпілого ОСОБА_2 , згідно наданим медичним документам, могли утворитися під час самооборони та боротьби.

Вказані докази у своїй сукупності підтверджують показання обвинуваченої ОСОБА_1 щодо способу нанесення тілесного ушкодження, а саме двох ран по тильній та долонній поверхні правої кисті ОСОБА_2 , а саме що вони були нанесені під час боротьби.

Щодо способу нанесення тілесного ушкодження у виді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням хрящової частини 8,9 ребер, шлунку, підшлункової залози суд бере до уваги висновок судово-медичної експертизи № 278 від 20.06.2016 року (Том 2 а.с. 69-72) з якого вбачається, що дане тілесне ушкодження утворилося в наслідок мінімум одного травматичного впливу предмету з ознаками колюче - ріжучого та не могло бути спричинене внаслідок падіння стоячи на площину. Окрім цього суд бере до уваги висновок судово-медичної експертизи № 380 від 29.07.2016 року (Том 2 а.с 83-86) яким підтверджується, що потерпілий ОСОБА_2 та особа, що спричинила йому тілесні ушкодження, могли перебувати у різноманітному положенні відносно один одного, при якому потерпілий був обернений передньою поверхнею лівої половини грудної клітини до травмуючого предмету.

Зазначене підтверджує, що тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням хрящової частини 8,9 ребер, шлунку, підшлункової залози могло бути спричинене у спосіб зазначений обвинуваченою ОСОБА_1 у своїх показаннях.

При цьому суд ставиться критично до свідчень потерпілого ОСОБА_2 стосовно того, що ОСОБА_1 наносила йому тілесні ушкодження, коли він спав, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами, а саме з показаннями свідка ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту показала, що вони втрьох, а саме вона, ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 виходили з приміщення кімнати, де разом розпивали спиртні напої. А коли вона вийшла на ганок будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишились у будинку де між ними виникла сварка.

Окрім того про відсутність у обвинуваченої ОСОБА_29 умислу на умисне вбивство ОСОБА_2 свідчить її поведінка після спричинення тілесних ушкоджень. А саме ОСОБА_1 , маючи реальну можливість вчинити дії для доведення злочину до кінця, а саме умисного вбивства ОСОБА_2 не вчинила їх, не зважаючи на відсутність будь-яких перешкод щодо цього.

Так, ОСОБА_1 , усвідомлюючи що після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не мав змоги чинити їй адекватний опір, а вона у свою чергу, мала можливість скористатись цим та вчинити вбивство потерпілого як під час перебування його у приміщенні будинку так і після того як він залишив територію її домоволодіння. Проте будь-яких дій, спрямованих на вбивство ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не вчинила.

З урахуванням цих обставин колегія суддів вважає, що настання смерті ОСОБА_2 не охоплювався умислом обвинуваченої ОСОБА_1 , а тому вона повинна нести відповідальність лише за наслідки, які фактично були заподіяні, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, яке небезпечне для життя в момент заподіяння

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що дії обвинуваченої ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння. Таку кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 , колегія суддів вважає правильною та такою, що повністю узгоджується з фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує особу обвинуваченої, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачена ОСОБА_1 вчинила злочин проти життя та здоров`я особи, будучи умовно достроково звільненою від відбування покарання за вчинення аналогічного злочину, що свідчить про її суспільну небезпечність. Щодо інкримінованого злочину вона є осудною. За місцем проживання характеризується як особа щодо якої скарг від мешканців не надходило. У лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, передбаченою ст. 67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_1 , виходячи з основних засад призначення покарань, визначених ст. 65 КК України, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції її від суспільства, та вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

Остаточне покарання суд визначає за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2010 року.

Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання щодо зарахування обвинуваченій ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення, суд виходить з такого.

Відповідно до Закону № 2046-YІІІ, який набрав чинності 21 червня 2017 року частину п`яту статті 72 КК України викладено у новій редакції, зокрема «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Тобто, внесені Законом № 2046-YІІІ зміни у частину п`яту статті 72 КК України погіршують становище засудженого, порівняно з нормою в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838- YІІІ, яка передбачала зарахування строку попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а тому відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не мають зворотної дії в часі.

Відтак, враховуючи положення ч.2 статті 5 КК України, до набрання чинності Законом № 2046-YІІІ, тобто до 21 червня 2017 року включно період попереднього ув`язнення зараховується у строк покарання за правилами ч. 5 статті 72 КК України в редакції Закону № 838- YІІІ.

Відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838- YІІІ) зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.05.2016 року обвинуваченій ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з 23.05.2016 року.

Отже, у строк покарання ОСОБА_1 підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення за період з 23 травня 2016 року по 30 жовтня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У кримінальному проваджені до обвинуваченої ОСОБА_1 прокурором в інтересах Олександрійської районної державної адміністрації заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 . Суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 3438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) 53 коп., що підтверджується довідкою Олексанрійської ЦРЛ.

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість ) років.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2010 року та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 10 (десять) місяців.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 23 травня 2016 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення 23 травня 2016 року по 30 жовтня 2019 року включно за правилами ч. 5 статті 72 КК України України (в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838- YІІІ), а саме з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та враховуючи повне фактичне відбуття обвинуваченою призначеного покарання - обмежитись відбутим строком покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою змінити на особисте зобов`язання та звільнити її з під варти в залі суду - негайно.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Олександрійської районної державної адміністрації витрати, понесені Олександрійською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 3438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) 53 коп., перерахувавши кошти на р/р НОМЕР_1 в Управлінні Державного Казначейства в Кіровоградській області, місто Кропивницький, МФО 823016, код надходження 24146085.

Речові докази, а саме:

- предмет схожий на ніж вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , упакований до спецпакету № 2155973;

- предмет схожий на ніж вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , упакований до спецпакету № 2155972;

- змив на нитках з клинка кухонного ножа № 2 упакований до паперового конверту білого кольору;

- сліди відбитків пальців рук. вилучені зі скляної пляшки марки «Lubotin», об`ємом 0.25 літра, вилучені 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , упаковані до спеціального пакету № 2505640;

- зрізи нігтів з обох рук підозрюваної ОСОБА_1 , упаковані до паперових конвертів білою кольору; - змиви на марлі з обох стоп підозрюваної ОСОБА_1 та контроль марлі, упаковані до паперових конвертів білого кольору;

- спідницю чорного кольору, футболку помаранчевого кольору, вилучені 23.05.2016 року в ході затримання підозрюваної ОСОБА_1 в приміщенні Олександрійського районного відділення поліції, по вулиці 6-го Грудня. 34, в місті Олександрія, Кіровоградської області, упаковані до спеціального пакету № 3320716;

- Змив РБК вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , на ганку біля будинку, упакований до спеціального пакету № 0832829;

- Змив РБК вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , з порогу в кухні, упакований до спеціального пакету № 0832825;

- змив РБК вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , з підлоги в коридорі, упакований до спецпакету № 083283;

- змив РБК вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, по АДРЕСА_1 , з підлоги в коридорі біля вхідних дверей, у пакований до спец пакету № 2395039;

- тканинне простирадло, запаковане 13.06.2016 року до спец пакету № 0766976, в ході проведення огляду речей в місті Олександрія Кіровоградської області, в приміщенні службового кабінету № 2 Олександрійського районного відділення поліції;

- чоловічий тапок на праву ногу чорного кольору, вилучений 23.05.2016 року в ході огляду місця події, в селі Протопопівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, навпроти території домоволодіння АДРЕСА_2 , у пакований до спец пакету № 075023, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Олександрійського районного відділення поліції Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Судді:

Т.І. Гармаш С.М. Андріянова Н.Л. Волошина