Рішення № 85283318, 04.10.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7926/19

Провадження № 2-о/185/436/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/7926/18 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт місця відкриття спадщини, а саме, що останнім місцем проживання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, є АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року по АДРЕСА_1 помер брат заявника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно мешкав за вищевказаною адресою. Після смерті брата відкрилася спадщина. Заявник звернулася до Першої Павлоградськоїдержавноїнотаріальної контори для оформлення спадщини, але останній було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме підтвердження місця відкриття спадщини, так як Луганська область, Свердловський район сел. Ленінське є тимчасово окупованою територією.

Заявник, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву у якій просила розглянути справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення вимог заперечень не має.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Свердловську, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років в м. Свердловськ Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 року у цивільній справі ЄУ № 185/8393/18, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрованим та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.04.2019 державний нотаріус Першої Павлоградської нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицька Ю.А. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копією акта про фактичне проживання № 12 виданих органами "ЛНР" на тимчасово окупованій території.

Оцінюючи надані заявником письмові докази з печатками ЛНР разом та в сукупності з іншими доказами по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів, виданих закладами, що знаходяться на окупованійтериторії, як джерела інформації, оскільки можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення факту, про який просить заявник, має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до положень ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розяснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ст.1221 ЦК України. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до пп. 1.13 п. 1 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до пп. 1.14 п. 1 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини без встановлення факту реєстрації проживання спадкодавця за вищевказаною адресою, суд вважає встановленим факт того, що останнє місце реєстрації проживання (місце відкриття спадщини) є АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 4,5,7,12, 263-265, 293,294, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту - задовольнити.

Встановити факт реєстрації останнього місця проживання (місце відкриття спадщини) ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ:02891115, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.Харківська, 114.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко