Вирок № 85281389, 30.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/21486/18

Провадження № 1-кп/520/216/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2019 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Федулеєвої Ю.О.,

за участю секретаря - Цвігун А.В.,

прокурорів - Русу А.Л., Домбровського В.П., Майорова П.О., Злого Л.М.

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої захисника - Клименко О.В.,

захисника обвинуваченого - Волошиної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018160000000776 від 06.11.2018 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утримані трьох неповнолітніх дітей, працюючого водієм в ДП «Адміністрація морських портів», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.

06.11.2018 в Київському районі м. Одеса, приблизно о 06.00 годині ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Sprinter», р/н НОМЕР_1 , грубо порушуючи «Правила дорожнього руху» України, а саме:

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

здійснював рух із значним перевищенням його швидкості - 80 км/год, в м. Одесі по пр. Небесної сотні з боку вул. Левітана в напрямку вул. 13-ї трамвайної лінії.

Будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, тобто порушуючи п. 2.3. б) «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

ОСОБА_2 наближаючись до буд. № 65/1 вул. пр. Небесної сотні, здійснював рух по середній полосі проїзної частини, яка має по три смуги руху в кожному напрямку, транспортні потоки поділені розділювальною смугою, по сухому покриттю, у темний час доби, в умовах ввімкнутого вуличного освітлення, наближався до регульованого пішохідного переходу в районі перехрестя проспекту Небесної сотні - вул. Левітана, маючи об`єктивну можливість вчасно помітити увімкнений «червоний» сигнал світлофору, який забороняє йому рух через зазначений пішохідний перехід, ОСОБА_2 проігнорував вимоги «Правил дорожнього руху» України, якими перебачено:

п. 8.7.3. «Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину з ліва на право за ходом руху керованого ним автомобіля «Toyota Sprinter», р/н НОМЕР_1 , внаслідок чого остання загинула.

Згідно з висновком експерта № 1708-3731/2018 від 29.11.2018 всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 , які ускладнилися розвитком шоку, заподіяні при дорожньо-транспортній події, складають єдиний комплекс поєднаної травми і тому оцінюються разом, були небезпечними для життя та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою грудної клітки, живота, тазу, кінцівок, заподіяною їй при дорожньо-транспортній події, у вигляді множинних переломів правих і лівих ребер, розривів легенів, селезінки і переломів кісток тазу з крововиливами в плевральні і черевну порожнини, а також закритих переломів кісток лівого передпліччя та правої гомілки.

Відповідно до висновку експерта № 18-5124/5238 від 27.11.2018 дії водія автомобіля «Toyota Sprinter», що не відповідали до вимог пункту 8.7.3 е) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку із ДТП.

Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, розкаявся у скоєному, підтвердив обставини скоєння злочину викладені в обвинувальному акті та пояснив, що 06.11.2018 року о 06:00 годині, рухаючись на автомобілі «Toyota Sprinter» зі швидкістю 80 км/год, по вул. пр. Небесної сотні, проїхав на миготливий зелений сигнал світлофору та скоїв наїзд на пішоходу ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину, внаслідок чого пішохід загинула. Потерпілій шкоду не відшкодував, його родичі декілька разів намагались зв`язатися з потерпілими та частково відшкодувати шкоду. Особисто він намагався звернутися до потерпілої в суді. Щодо заявленого потерпілою цивільного позову зазначив, що визнає його частково, на суму 25000 грн. матеріальної шкоди, та на суму 50 000 - моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_1 заявила цивільний позов про відшкодування 500 000 гривень моральної шкоди та 59 622 гривні матеріальної шкоди, та пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_4 яка загинула від дій водія ОСОБА_2 її матір, в результаті смерті матері понесла неминучі матеріальні витрати пов`язанні із похованням, усього матеріальна шкода становить 59 622 грн. Окрім цього, після смерті матері вона перенесла дуже тяжкі моральні страждання. З боку обвинуваченого ніякої допомоги та вибачень не було. З огляду на характер та обсяг завданих страждань, душевний біль та непоправність втрати найближчої людини, матері, просить стягнути моральну шкоду у розмірі 500 000 гривень. Щодо покарання обвинуваченому, просила призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Представник третьої особа цивільного відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН» надали заяву про проведення судового засідання за їх відсутністю, та надали письмові заперечення, згідно до яких просили відмовити в стягненні матеріальної шкоди, вважаючи, що матеріальні витрати не підтверджуються належним чином, щодо стягнення моральної шкоди поклалися на думку суду.

Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеня, винуватість останнього доведена свідченнями потерпілої та письмовими доказами, що містяться у кримінальному провадженні, якими підтверджуються показання обвинуваченого стосовно часу, місця та обставин вчинення ним кримінального правопорушення, а саме:

-Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження від 06.11.2018 року, речових доказів, згідно якої автомобіль «Toyota Sprinter р/н НОМЕР_1 визнано речовим доказами в кримінальному провадженні № 12018160000000776, відомості про яке внесене до ЄРДР 06.11.2018 року;

-Висновком №18-4916/4917/4918 судової автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану систем керування і ходової частини автомобіля «Toyota Sprinter», р/н НОМЕР_1 від 23.11.2018 року, відповідно до якої на момент ДП ходова частина, рульове керування та гальмова система автомобіля Toyota Sprinter, р/н НОМЕР_1 перебували в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху;

-Висновком експерта №1708-3721/2018 від 29.11.2018 року, відповідно до якого множинність, масивність, локалізація та механізм утворення ушкоджень (ударна дія) свідчать про те, що всі ушкодження у ОСОБА_4 утворилися в результаті дорожньо - транспортної події при зіткненні пішохода з рухомим транспортним засобом і подальшим контактом пішохода з дорожнім покриттям. Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою грудної клітки, живота, тазу, кінцівок, заподіяною їй при дорожньо-транспортній події, у вигляді множинних переломів правих і лівих ребер, розривів легенів, селезінки і переломів кісток тазу з крововиливами в плевральні і черевну порожнини, а також закритих переломів кісток лівого передпліччя та правої гомілки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 з`явився шок, що підтверджують морфологічні дані, виявлені при дослідженні трупа та судово-гістологічному дослідженні;

-Висновком №18-5124/5238 від 27.11.2018 року комплексної судової відео-технічної та авто технічної експертизи обставин наїзду автомобіля «Toyota Sprinter р/н НОМЕР_1 на пішохода, відповідно до якого швидкості руху автомобіля «Toyota Sprinter р/н НОМЕР_1 на ділянці перед місцем ДТП становила приблизно 80 км/год. У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля регламентувалися вимогами пунктів 8.7.3 (е), 8.10 ПДР, згідно з якими, червоний сигнал світлофора забороняє рух, водію належало зупинити автомобіль перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія). Крім того, дії водія автомобіля регламентувалися вимогами п. 12.4 ПДР, згідно з якими, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Виконанням викладених вище належних, відповідно до вимог ПДР, дій, зупинивши автомобіль перед дорожньою розміткою стоп-лінія при включенні червоного сигналу світлофора водій автомобіля «Toyota» мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Дії водія автомобіля «Toyota Sprinter» , що не відповідали до вимог пункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку із ДТП.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Суд, оцінюючи вищезазначені докази, приходить до висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого у вчинені інкримінованого злочину доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання у відповідності до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`я кшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд не визнає як обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченому, таку обставину як щире каяття, вважаючи, що своїми показами, та своєю поведінкою, обвинувачений не довів, що він дійсно щиро кається у скоєному, враховуючи ту обставину, що останній не відшкодував потерплій завдану шкоду.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, тому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а саме те, що кримінальне правопорушення призвело до загибелі людини, враховуючи думку потерпілої, яка просить суд призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів, необхідно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами. Підстав для застосування ст. 75 КК України судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги висновок органу пробації про можливість перевиховування ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально - виховних заходів, оскільки вважає, що покарання не пов`язане з триманням під вартою, не забезпечить його виправлення.

При вирішенні питання щодо заявленого цивільного позову суд виходить з наступного.

Представник потерпілої ОСОБА_1 . адвокат Клименко О.В., у зв`язку із заподіянням потерпілій шкоди, заявив цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. та матеріальної шкоди в сумі 59 622 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дві) грн..

В обґрунтування матеріальної шкоди представник потерпілої зазначив, що в результаті смерті матері, потерпіла змушена була понести неминучі матеріальні витрати, пов`язані з похованням. Так, на організацію поховального ритуалу і оформлення необхідних документів було витрачено 29 060 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят) гривень; на необхідні для поховання речі - 24 290 (двадцять чотири тисячі двісті дев`яносто) гривень; на послуги з копання могили - 1650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень; на поминальний обід - 4 622 (чотири тисяч шістсот двадцять дві) гривень.

Згідно з ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими ЦПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом в КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків.

При вирішенні цивільного позову потерпілої суд виходить з наступних положень закону Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до роз`яснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року «потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред`явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутим разом із кримінальною справою.

Згідно до роз`яснень, що містяться у п. 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

За змістом п.п.5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання щодо цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд враховує, що згідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя та здоров`я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому суд виходить із того, що у зв`язку із втратою матері, потерпіла перенесла значні моральні страждання та психологічний стрес, що потягло до суттєвих негативних змін в її подальшому житті.

При вирішенні цивільного позову потерпілої суд приходить до наступного.

Під час розгляду кримінального провадження обвинуваченим було відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі 15 000 (п`ятнадцяти тисяч) гривень.

За заявою представника цивільного відповідача ОСОБА_2 . було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні цивільного відповідача - Страхову компанію «Еталон» на підставі долученого до заяви полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3424975, 13.03.2018 року між ОСОБА_2 та страховою компанією «Еталон».

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» на підставі страхового полісу від 13.03.2018 року серії АМ № 3424975 відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що цивільний позов потерпілої підлягає задоволенню.

Суд вважає з урахуванням встановлених обставин справи саме ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» зобов`язана виплатити потерпілому страхове відшкодування та частину моральної шкоди.

Суд вважає, за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілої, щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 44 622 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять дві) гривні, стягнувши з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН».

Щодо моральної шкоди, суд задовольняє позов потерпілої в повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН», моральну шкоду на суму 150 000 гривень. Та стягнути моральну шкоду з обвинуваченого на суму 350 000 гривень.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати по справі в частині залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Загальна сума витрат на залучення експертів складає 6435 (шість тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 349, 370 - 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити, стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» 44 622 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять дві) гривні.

Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі і стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» 150 000 гривень. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 350 000 (триста тисяч) гривень.

Речовий доказ - транспортний засіб марки «Toyota Sprinter», р/н НОМЕР_1 повернути власнику після набрання вироку законної сили.

Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в загальній сумі 6435 (шість тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 06.11.2018 року по 19.11.2018 року,відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя Федулеєва Ю. О.